Рішення № 101289580, 22.11.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/6357/21

22 листопада 2021 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Укртекстрейдинг" до Тернопільської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування рішень, повернення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного підприємства «Укртекстрейдинг» до Тернопільської митниці Державної митної служби України, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Тернопільської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості №UA403000/2021/000030/2 від 28.08.2021;

- визнати протиправним та скасувати рішення, яке оформлене Карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення» Тернопільської митниці Державної митної служби України №UA403030/2021/00105.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між приватним підприємством «Укртекстрейдинг» та підприємством «OPTIMUMSK, S.R.O.» було укладено міжнародний контракт купівлі-продажу товарів №2018/09/01 від 01.09.2018. На підставі супроводжувальних документів продавець здійснив продаж товару покупцеві, а покупець (позивач) придбав у продавця товар на умовах EXW, а саме: п`ять видів тканин. Вивіз товару здійснювався позивачем зі складу продавця «OPTIMUMSK, S.R.O.».

Позивач зазначає, що з моменту укладення даного контракту позивачем неодноразово здійснювалось придбання у продавця текстильного матеріалу у куску. Кожний раз даний товар було придбано у одного і того ж виробника і тієї ж марки. Код товару за УКТ ЗЕД кожного - є незмінним. Позивач, діючи через митного брокера - Спільне Мале Підприємство «Райвест» при перетині митного кордону, подав митному органу вантажну митну декларацію по 1 вантажному автомобілю та документи, на підставі яких декларант визначив митну вартість товару та метод визначення такої вартості, а саме: за ціною контракту.

Так, позивач вказує, що 28.08.2021 митний кордон перетнув 1 вантажний автомобіль з 3 товарами - текстильним матеріалом у куску (синтетичною тканиною декоративною) в кількості 326 місць за кодами УКТ ЗЕД, зокрема: 5801360000, 5407530000, 5407730000 від Продавця до Покупця згідно Контракту і відповідно на кожну партію товару відповідачу було надано ВМД з переліком необхідних документів, передбачених статтею 53 Митного кодексу України. Однак, незважаючи на те, що заявлена позивачем митна вартість товарів, імпортованих за контрактом базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, тобто була заявлена позивачем за основним методом визначення митної вартості за цінами зовнішньоекономічного контракту на поставку товару, який імпортувався (вартість операції), - митним органом прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару та картку відмови в прийняті митної декларації.

Водночас, на думку позивача, у разі здійснення коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів чи за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Проте, у оскарженому рішенні відсутні будь-які пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо).

Також позивач зазначає, що з метою випуску задекларованого товару у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість товару з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі і перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов`язання), обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товару, визначеною митним органом. Митний орган виніс оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів на підставі відомостей, які не підтверджені, використаний відповідачем інформаційний ресурс з об`єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.

Відтак, позивач вважає, що визначення відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що слугувало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою від 05.10.2021, суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, та призначив судове засідання у справі на 02.11.2021.

28.05.2021, через відділ документального забезпечення суду, надійшов відзив на позовну заяву з додатками, зі змісту якого слідує, що відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, оскільки при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Зазначає, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Під час здійснення митного контролю за митною декларацією позивача опрацьовувалася інформація, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах. Відповідно до статті 53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість може бути визнана. За результатами розгляду всіх наданих документів митний орган дійшов висновку, що застосований спосіб визначення митної вартості товару та оскаржувані позивачем рішення є аргументованими та відповідають вимогам чинного законодавства (арк. справи 234-271, том 1).

В судовому засіданні, призначеному на 02.11.2021, суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про допит в якості свідка спеціаліста з контролю перевірки правильності визначення митної вартості ОСОБА_1 та відклав судовий розгляд справи на 11.11.2021 з метою надання додаткового часу сторонам для обміну заявами по суті справи.

10.11.2021, на адресу суду від представника позивача надійшли спросування відповіді на відзив представника відповідача (арк. справи 7-128, том 2).

Суд, заслухавши вступне слово представників сторін у справі, ухвалою від 11.11.2021, перейшов до розгляду даної справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Судом встановлено, що позивач - приватне підприємство «Укртекстрейдинг», 08.08.2005 зареєстровано як юридичну особу з основним видом економічної діяльності « 46.41 Оптова торгівля текстильними товарами (основний)», що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (арк. справи 30-34, том 1).

01.09.2018 приватне підприємство «Укртекстрейдинг», від імені якого діяв Царук Андрій Павлович (покупець), та OPTIMUMSK, S.R.O. від імені якого діяв Milos Horelican (продавець), укладено міжнародний контракт купівлі-продажу товарів №2018/09/01, за умовами якого сторони домовились про продаж товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у специфікаціях (додатках), які є невід`ємною частиною даного контракту (арк. 37-49).

Згідно з контрактом приватне підприємство «Укртекстрейдинг», придбало тканину. Країна виробництва: Китайская Народная Республика, виробник: Hongkog Long King Home Textiles Import Export co.. Limited, China, торговельна марка: Hongkog Long King Home Textiles на підставі рахунку-фактури (електронного інвойсу) №48/08/2021 від 19.08.2021, контракту на поставку товару №2018/09/01 від 01.09.2018 (арк. справи 58-59, том 1).

Згідно із умовами контракту, продавець поставляє товар на умовах EXW Bratislava. Всі витрати на доставку товару здійснюється за рахунок покупця і включаються у вартість товару.

На виконання зовнішньоекономічного Договору (контракту) 01.09.2018 № 2018/09/01, укладеного між компанією «OPTIMUM SK S.RJ (Словакія) та Приватним підприємством «Укртекстрейдинг» (Україна), згідно з рахунком-фактурою (інвойс) від 19.08.2021 №48/08/2021, CMR А № 386569, вартість товару (синтетична декоративна тканина) 326 рулонів становила 11699, 20 США.

На підставі вказаного контракту позивачем було ввезено на митну територію України придбаний товар тканину.

Приватне підприємство «Укртекстрейдинг» з метою митного оформлення придбаного у Словаччині та ввезеного зі складу у Польщі на територію України товару уклало договір із СМП «Райвест» про надання послуг митного оформлення (декларування) вантажів від імені позивача.

27.07.2021 уповноваженою особою ПП «Укртекстрейдинг» подано до митного оформлення митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ № UA403030/2021/004068 на придбаний товар:

- текстильний матеріал у куску (не опуклий та не пишний), без покриття та просочення, що можна виявити неозброєним оком, складається з двох шарів, з`єднаних між собою суцільним склеюванням: шар ворсового трикотажного полотна, з розрізаним вибивним ворсом, виготовлений з синтетичних волокон поліефіру 100%. Відсотковий вміст ворсового трикотажного полотна становить 710+-0, 5% від загальної маси текстильного матеріалу; - шар вибіленої тканини, полотняного переплетення, яка виготовлена з синтетичних комплексних текстурованих ниток тасинтетичних шпательних волокон (поліефір 100%). Відсотковий вміст вибіленої тканини становить 29,0+-0,5% від загальної маси текстильного матеріалу. Поверхнева щільність текстильного матеріалу становить 324+-1 г/м.кв. Всього 8255, 74 м.пог./11495,77 м.кв. (169 рулонів). Виробні Hongkong Lons Kins Home Textiles Import & Export со., Limited. Торговель марка: Hongkong Long King Home Textiles. Країна виробництва: CN;

- текстильний матеріал у куску (не опуклий та не пишний), без покриття та просочення. що можна виявити неозброєним оком, що складається з двох шарів, з`єднаних між собою суцільним склеюванням: - шар вибивного трикотажного полотна основ`язаного переплетення. Трикотажне полотно виготовлено з синтетичних ниток поліефіру 100%. Відсотковий вміст вибивного трикотажного полотна становить 49,0+-0,5% від загальної маси текстильного матеріалу; - шар пофарбованого трикотажного полотна, поперечно в`язаного переплетення. З одного боку трикотажне полотно піддане ворсуванню/начісуванню (не ворсове). Трикотажне полотно виготовлено з синтетичних ниток поліефіру 100%. Відсотковий вміст пофарбованого трикотажного полотна становить 51,0+-0,5% від загальної маси текстильного матеріалу. Поверхнева щільність текстильного матеріалу становить 279+-1 г/м.кв. Всього 5764,36 м.пог./8026, 63 м.кв. (118 рулонів). Виробник: Hongkong Lons Kins Home Textiles Import & Export со., Limited. Торговельна марка: Hongkong Lons King Home Textiles. Країна виробництва: CN;

- текстильний матеріал у куску (не опуклий та не пишний), без покриття та просочення, що можна виявити неозброєним оком, що складається з двох шарів. з`єднаних між собою суцільним склеюванням: - шар ворсового трикотажного полотна, з розрізаним вибивним ворсом, що виготовлений з синтетичних волокон поліефіру 100%. Відсотковий вміст ворсового трикотажного полотна становить 710+-0,5% від загальної маси текстильного матеріалу: - шар вибіленої тканини, полотняного переплетення, яка виготовлена з синтетичних комплексних текстурованих ниток та синтетичних шпательних волокон (поліефір 100%). Відсотковий вміст вибіленої тканини становить 29,0+-0,5% від загальної маси текстильного матеріалу. Поверхнева щільність текстильного матеріалу становить 324+-1 г/м.кв. Всього 2006, 2 м.пог./2909 м.кв. (39 рулонів). Виробник: Hongkong Lons Kins Home Textiles Import & Export со.. Limited. Торговельна марка: Hongkong Long King Home Textiles. Країна виробництва: CN.».

Митна вартість, визначена декларантом за ціною договору (контракту) у розмірі 6026,69 USD, 4207,98 USD, 1464,53 USD відповідно.

Під час здійснення митного контролю за МД № UA403030/2021/004068 від 27.08.2021 митницею було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення товаросупровідних документах, за результатами опрацювання якої встановлено ряд розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.

27 серпня 2021 року декларанту було направлено електронні повідомленням вимогу на надання додаткових документів наступного змісту:

«У зв`язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а саме: фактурну вартість та витрати на страхування (якщо здійснювалось), прошу відповідно до частини дургої статті 53 Митного кодексу України надати документи:

якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, і стосуються оцінюваного товару;

за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, і підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні д ідентифікації ввезеного товару;

страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України прошу надати (за наявності) такі додаткові документи:

копію митної декларації країни відправлення;

висновок про вартісні характеристики товару, підготовлена спеціалізованою експертною організацією».

Так, на вказану вимогу відповідача позивачем (його уповноваженою особо) додатково надано: проформу № 03/06/2021/PROF від 16.06.2021; платіжний документ № б/н від 16.06.2021; висновок експерта № 19-09/313 від 02.04.2021; прайс-лист виробника; видаткові накладні; митну декларацію Польщі № 21РЬ402010Е1249457 від 20.08.2021; копії митних декларацій щодо попередніх митних оформлень.

Разом із цим, декларантом було надіслано митниці 28.08.2021 повідомлення, в якому вказано, що всі документи подані до митного оформлення, інших документів надати немає змоги.

За результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, - митний орган не погодився із заявленою митною вартістю товарів та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 28.08.2021 № UA403000/2021/000030/2 (арк. справи 85-87, том 1), яким визначив вартість імпортованого товару за резервним методом визначення митної вартості товарів на рівні 1,8294 дол США/м2 (5,02 дол США/кг) щодо першого товару; на рівні 1,6435 дол США/м2(4,51 дол США/кг) щодо другого товару та 1,0886 дол США/м2 (4,51 дол США/кг) щодо третього товару.

Вказане рішення обґрунтоване тим, що митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за ціною договору щодо товару, який імпортується, у зв`язку з тим, що заявлена митна вартість є нижчою, ніж рівень вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, а також у зв`язку з тим, що в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а саме: у графі 70 платіжного документу №б/н від 16.06.2021 наявне посилання на проформу №03/06/2021/PROF від 16.06.2021, однак дана проформа має числові невідповідності (розбіжності), що викликають сумніви щодо її автентичності; у пакувальному листі опис усіх товарів подано як «voven fabric synthetic», що означає тканий матеріал. Аналогічно товар описано у інвойсі та проформі. Однак, у поданій до митного оформлення митній декларації такому опису відповідає лише частина вантажу, частина ж вантажу є трикотажним полотном. Таким чином, фактично задекларований товар не відповідає товару, описаному в інвойсі. Також, в пакувальному листі та інвойсі наявна інформація про якісні характеристики товару, а саме: 100% поліестер, що не відповідає відомостям зазначеним у сертифікаті якості, а саме: вміст поліестеру знаходиться в межах 80-90%. В інвойсі вказано, що ціна товару сформована відповідно до ексклюзивних прав ПП «Укртекстрейдинг», проте характер таких прав та їх вплив на ціну товару документально декларантом не підтверджено, що дає підстави стверджувати про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості у зв`язку з обмеженнями, визначеними частиною першою статті 58 МКУ; у сертифікаті якості в абзаці, де йдеться про елементи системи управління якістю підприємства зазначені характеристики тканини, що викликає сумнів щодо достовірності даного документу; також сертифікатом якості визначено ексклюзивне право компанії OPTIMUM SK. S.R.O. на товар, хоча відповідно до інвойсу власником ексклюзивних прав є ПП «Укртекстрейдинг»; пунктом 6.1 контракту від 01.09.2018 №2018/09/01 визначено, що сплата за товар здійснюється «за дорученням Покупця на користь Продавця». Відповідних угод з третіми особами до митного оформлення декларант не надавав; відповідно до п. 2.2 контракту від 01.09.2018 №2018/09/01, загальна сума контракту складає 500 000 дол, США. Дана сума була перевищена вже в грудні 2019 року. Додатків до контракту, що змінювали б це положення, декларант не надавав. Таким чином можливо припустити внесення змін до контракту, про які митниці не повідомляли; Також, в платіжному документі від 16.06.2021 №б/н в графі 57 «банк бенефіціара» наявна інформація не відповідає відомостям зазначеним в договорі купівлі-продажу. У товаросупровідних документах (CMR, експортній митній декларації з Польщі) відсутнє посилання на дату складання рахунка-фактури, що в свою чергу не дає можливості ідентифікувати такі документи з даною операцією. Країною відправлення зазначена Словаччина, однак до митного оформлення не подано копії митної декларації країни відправлення. Надану до митного оформлення цінову пропозицію складено 21.05.2019. Тобто, минув значний проміжок часу до дати поставки (більше ніж 6 місяців), тому його актуальність на час здійснення митного оформлення викликає запитання. Необхідно також зауважити наступне, мова складання прайс листа - англійська, документ складений із помилками, зокрема-слово voven (fabric), написане із помилками - повинно бути woven (ткане) полотно (аналогічно - інвойс, проформа, пакувальний лист). Декларантом надано копію митної декларації Республіки Польща на поміщення товару в режим експорту. У графі 15 МД №UA403030/2021/004068 від 27.08.2021 країною відправлення зазначено Словаччину. Однак, подана до митного оформлення копія митної декларації від 20.08.2021 №21РL402010Е1249457 засвідчує, що країною відправлення була Польща (графа 15). Висновки про вартісні характеристики №19-09/79 від 23.01.2020, №19-09/517 від 03.06.2019, №19-09/653 від 21.07.2020, №19-09/375 від 21.04.2020 та №19-09/1175 від 30.12.2020 підготовлені ЛТПП не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вибрані для порівняння тканини мають невідомі характеристики або такі, що не відповідають заявленим до митного оформлення, та розрахунок вартості товару здійснюється на підставі документів, які до митного оформлення даної поставки відношення не мають. Також, усі висновки містять застереження експерта, що вони чинні протягом місяця (для довідки №19-09/653 від 21.07.2020-протягом двох) з дати видання довідки. На момент подання декларації жодна з цих довідок не була чинною. Відповідно митним органом розпочато процедуру консультації та направлено повідомлення про надання документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом не було подано додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно 4.2 статті 53 Митного кодексу України, а саме: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, якщо здійснювалось страхування, страхові документи та додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеним договором (угодою, контрактом), каталоги виробника товару. В результаті проведеної консультації з декларантом дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статті 58 Митного кодексу України. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини четвертої статті 57 Митного кодексу, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 Митного кодексу. Митна вартість товарів визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно статті 64 Митного кодексу України.

За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості згідно: товар №1 - ЕМД №UA110160/2021/7521 від 09.06.2021, товар №2-ЕМД №UA807290/2021/13126 від 28.05.2021 та за товар №3 - ЕМД №UA110150/2021/4557 від 25.03.2021.

У зв`язку з прийнятим рішенням відповідачем було оформлено картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA 403030/2021/00105 (арк. справи 81-84, том 1).

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України № 2747-IV від 06.07.2005 (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовані Митним кодексом України від 13 березня 2012 року №4495-VI, Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року №631 (далі - Порядок №631), Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року №3018-VI (далі - Конвенція).

Згідно з частиною першою статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до пункту 20 Митного кодексу України митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

Статтею 264 Митного кодексу України визначено, що митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Митна декларація та інші документи подаються органу доходів і зборів в електронному вигляді з дотриманням вимог цього Кодексу або на паперових носіях. Митна декларація на паперовому носії супроводжується її електронною копією. Разом з митною декларацією органу доходів і зборів подаються рахунок або інший документ, що визначає вартість товару, та, у випадках, встановлених цим Кодексом, - декларація митної вартості.

Відомості про документи, визначені частини третьої статті 335 цього Кодексу, зазначаються декларантом або уповноваженою ним особою у встановленому порядку в митній декларації. На вимогу органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати органу доходів і зборів оригінали таких документів або засвідчені в установленому порядку їх копії, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

Статтею 49 Митного Кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 (ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини першої та другої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до частин першої-четвертої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною першою та другою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу приписів частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктом 3.16 та пунктом 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналася згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови у прийнятті митної декларації, суд виходить з наступного.

У рішенні Тернопільської митниці Державної митної служби України 28.08.2021 № UA403000/2021/000030/2 про коригування митної вартості товарів зазначено, що: митна вартість імпортованого товару не може бути визнана за ціною договору щодо товару, який імпортується, у зв`язку з тим, що заявлена митна вартість є нижчою, ніж рівень вартості аналогічних товарів митне оформлення яких вже здійснено, а також, у зв`язку з тим, що в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, зазначені у графі 33 рішення.

Перевіряючи надані сторонами докази, зокрема, рішення про коригування митної вартості товару, картку відмови у прийнятті митної декларації та інші докази в сукупності, суд дійшов висновку про неправомірність прийняття рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови у прийнятті митної декларації з огляду на наступне.

Так, у даній судовій справі суд встановив, що заявник визначив митну вартість товарів за ціною договору/контракту, яка зазначена у рахунку-фактурі (інвойсі). На підтвердження заявленої митної вартості товару декларант надав митному органу документи, визначені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (серед іншого: міжнародний контракт купівлі-продажу товарів №2018/09/01 від 01.09.2018, рахунки-фактуру (інвойси), митні декларації країни походження товару, автотранспортні накладні, документи, що підтверджують вартість перевезення товару, прейскурант (прайс-лист) виробника товару, висновки про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованою експертною організацією тощо).

Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Аргументи відповідача у цій справі на підтвердження обґрунтованості сумніву посадової особи митниці в задекларованій митній вартості товарів зводяться до того, що: платіжний документ №б/н від 16.06.2021 неможливо ідентифікувати з даною поставкою товарів; - в інвойсі вказано, що ціна товару сформована відповідно до ексклюзивних прав ПП «Укртекстрейдинг», проте характер таких прав та їх вплив на ціну товару документально декларантом не підтверджено; - у сертифікаті якості в абзаці, де йдеться про елементи системи управління якістю підприємства зазначені характеристики тканини, що викликає сумнів щодо достовірності даного документу; також сертифікатом якості визначено ексклюзивне право компанії OPTIMUM SK. S.R.O. на товар, хоча відповідно до інвойсу власником ексклюзивних прав є ПП «Укртекстрейдинг»; - у товаросупровідних документах (CMR, експортній митній декларації з Польщі) відсутнє посилання на дату складання рахунка-фактури; - у CMR у графі 22 відсутній підпис відправника, країною відправлення зазначена Словаччина, однак до митного оформлення не подано копії митної декларації країни відправлення; - висновки про вартісні характеристики підготовлені ЛТПП не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вибрані для порівняння тканини мають невідомі характеристики або такі, що не відповідають заявленим до митного оформлення, та розрахунок вартості товару здійснюється на підставі документів, які до митного оформлення даної поставки відношення не мають.

Суд проаналізував зміст наданих декларантом документів та дійшов висновку, що такі містять необхідні відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товари.

Так, позивачем було подано митному органу крім митних декларацій, рахунків-фактур міжнародного Контракту, що підтверджують вартість придбаного товару, було надано також: специфікації, листи-проформи, довідки що стосуються вартісних та якісних характеристик товару, бухгалтерська документація на товар (платіжні доручення в іноземній валюті), експортний супровідний документ( декларація) країни відправника, свідоцтво походження товару, описи упаковок, міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR), висновки Львівської торгово-промислової палати № 19-09/79 від 23.01.2020, № 19-09/517 від 03.06.2019 та № 19-09/375 від 21.04.2020, №19-09/653 від 21.2020, №19-09/1175 від 30.12.2020. Також Відповідачу були подані рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених нами товарів (аналогічних, які прийняті за одним і тим самим договором, тобто Контрактом №2018/09/01 від 01.09.2018 року), а також рішення адміністративних судів всіх інстанцій в аналогічних справах.

Суд враховує, що інвойс є розрахунково платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за товари, що поставляються (або вже фактично поставлені) чи послуги, що надаються (або фактично надані).

Відповідно до листа Міністерства фінансів України № 31-11410-06-5/4339 від 16.02.2017 рахунок-фактура може бути складена у паперовій або в електронній формі та повинен мати реквізити, які надають можливість ідентифікувати господарську операцію та її учасників, зокрема: назву підприємства, від імені якого складено рахунок-фактуру; назву контрагента; зміст й обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис або інші дані, що надають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь в оформленні рахунка-фактури.

У наданому суду інвойсі міститься інформація про номер зовнішньоекономічного контракту, що дає можливість ідентифікувати господарську операцію та її учасників, відтак доводи відповідача в цій частині є безпідставними.

Також суд звертає увагу, що копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства цієї країни.

Відтак, суд зазначає, що надані позивачем до оформлення основні документи узгоджені між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже вказані у сукупності відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не давали митному органу підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Крім того, судом взято до уваги той факт, що позивач на постійні основі здійснює діяльність щодо ввезення на митну територію України текстильних матеріалів, в тому числі і по контракту з OPTIMUM SK S.R.O. від 01.09.2018 № 2018/09/01, відтак, у відповідача була додаткова інформація щодо вартості товарів, які ввозились ПП «Укртекстрейдинг».

В той же час відповідачем не обґрунтовано, яким чином зазначення чи не зазначення умов поставки у митній декларації країни відправлення впливає на числові значення митної вартості товару, що підлягає митному оформленню. Умови поставки товару були зазначені у зовнішньоекономічному контракті, специфікаціях, в інвойсі та інших документах, які були надані позивачем відповідачу для здійснення митного оформлення товарів.

Щодо посилання представника відповідача на те, що у товаросупровідних документах (банківських платіжних документах, CMR, експортних митних деклараціях з Польщі) відсутнє посилання на дату складання рахунка-фактури, суд зазначає, що для ідентифікації цих документів з даною операцією достатньо іншої інформації, наявної в них (змісту).

Слід зазначити, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений частиною другою статті 53 Кодексу, серед яких рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

Рахунок-фактура (англ. invoice account, франц. facture, нім. Rechnung, Faktura, Handelsfaktura) вид комерційного рахунка, в якому зазначено суму, що повинна бути сплачена за товар. Окрім свого основного призначення як документа, у якому зазначено суму належного за товар платежу, рахунок-фактура може бути використаний як супровідний документ. Затвердженої форми рахунку-фактури чи рахунку-проформи та вимог щодо їх заповнення законодавством України не передбачено. Згідно із загальносвітовою практикою рахунок-фактура має містити дату складання, найменування та реквізити продавця і покупця, найменування товарів, їх ціну, загальну вартість рахунку, валюту, ставки та розмір податку. Також у рахунку-фактурі можуть зазначатись реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якої здійснюється поставка, реквізити відвантажувального документа, платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в рахунку-фактурі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок.

Суд звертає увагу, що оскільки законодавством України не затверджено форму рахунку-фактури (інвойсу), посилання митного органу на відсутність того чи іншого реквізиту інвойсу є необґрунтованим та безпідставним.

Крім цього, при співставленні наданих декларантом документів до митного органу видно, що найменування товарів, їх кількість та вартість є однаковими, з чого можна дійти висновку, що інвойс відноситься саме до цієї поставки і саме до контракту, відповідно до якого поставлені товари щодо яких здійснюється митне оформлення. Отже, відсутність у рахунку-фактурі дати її складання чи будь-яких інших відомостей не спростовує належність такого документа до поставки товару, а тим паче не впливає на визначення складових митної вартості товарів та не може бути підставою для коригування вартості товару.

Отже, відповідач не довів, що позивач сплатив за товар іншу суму ніж та, яка заявлена у якості митної вартості товару.

Щодо посилання представника відповідача на те, що у інвойсі зазначено ціну товару, сформовану відповідно до ексклюзивних прав ПП «Укртекстрейдинг», проте характер таких прав та їх вплив на ціну товару документально декларантом не підтверджено, що дає підстави стверджувати про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості у зв`язку з обмеженнями, визначеними частиною першою статті 58 Митного кодексу України, суд зазначає таке.

Ексклюзивні права ПП «Укртекстрейдинг» не впливають на ціну товару відповідно до укладених договорів і не мають цифрової складової в ціні товару, та не потребують документального підтвердження, а тому не дають права відповідачу не застосовувати метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України. Як пояснили представники позивача в судовому засіданні, ексклюзивність прав ПП «Укртекстрейдинг» полягає виключно у обов`язку прийняття рекламацій щодо товару на території України та повернення бракованого товару в адресу продавця - OPTIMUM SK S.R.O.

Суд звертає увагу, що при митному оформлені у позивача не було митної декларації країни відправника, однак ненадання вказаного документу не може бути підставою для здійснення коригування митної вартості. Отже, посилання відповідача на те, що декларантом не подана митна декларація країни відправника як на підставу коригування митної вартості є безпідставним.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах № 804/16980/14, № 815/2013/15.

Щодо покликання представника відповідача на те, що країною відправлення зазначена Словаччина, однак до митного оформлення не подано копії митної декларації країни відправлення, суд зазначає таке.

До митного оформлення, як встановлено у засіданнях, подана митна декларація Республіки Польща, яка була транзитною державою між Словаччиною і Україною, а так як і Польща і Словаччина входять до Єдиного митного простору ЄС, то подання митних декларацій при перетині кордону між цими країнами не передбачено. Крім цього, ніким не оскаржено чи визнано недійсними митні декларації, видані Польщею. Більше того, відповідач мав можливість перевірити ці документи, оскільки у нього є доступ до бази даних митних органів інших країн.

Щодо покликань представника відповідача на те, що висновки про вартісні характеристики, підготовлені Львівською торгово-промисловою палатою, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вибрані для порівняння тканини мають невідомі характеристики або такі, що не відповідають заявленим до митного оформлення, та розрахунок вартості товару здійснюється на підставі документів, які до митного оформлення даної поставки відношення не мають, суд зазначає таке.

Вартісні характеристики товарів (тканин), викладені у висновку № 19-09/313 від 02.04.2021, повністю відповідають кодам в УКТ ЗЕД, заявленим до митного оформлення.

Суд додатково вказує, що митний орган не виконав обов`язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, а тому відповідачем не наведено достатніх підстав правомірності проведеного митним органом розрахунку митної вартості у такий спосіб та за довільною методикою.

За обставинами справи митним органом не взято до уваги вартість товару за ціною контракту, яка може не відповідати рівню митної вартості на аналогічні та подібні товари. Митним органом не доведено неможливості визначення митної вартості товарів за основним методом.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Відповідно до статей 189, 190 Господарського кодексу України ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару (продукції, робіт, послуг, матеріально-технічних ресурсів, майнових та немайнових прав), що підлягає продажу (реалізації), який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, ставки або збору, крім ставок і зборів, що використовуються в системі оподаткування. Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. В такому разі декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Суд зазначає, що відповідач не надав суду доказів того, що надані позивачем документи містять розбіжності чи підроблення.

Отже, суд проаналізувавши усе вищенаведене, дійшов висновку, що позивачем для оформлення товару за першим методом надано всі передбачені законодавством документи для підтвердження ціни товару, що імпортується, а митним органом безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товару. Тому суд вважає необґрунтованими наведені відповідачем підстави для коригування митної вартості товару.

Суд звертає увагу, що основним джерелом інформації про вартість товару є контракт та додатки до нього, тоді як інвойси є додатковими документами.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 05.03.2019 у справі № 815/5791/17. Верховний Суд наголосив, що основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53), заборонено.

Системний аналіз приписів митного законодавства вказує на те, що ненадання повного переліку додатково витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації (така ж позиція закріплена у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 810/4296/16, у справі № 815/143/17, від 27.02.2019 у справі № 814/1647/16, від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-А.

Крім цього, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника з подальшим дотриманням черговості методів, визначених ст. 57 МК України.

Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 29.01.2019 у справі №815/6827/17.

У постанові від 05.03.2019 у справі №815/5791/17 Верховний Суд наголошує, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності (аналогічна позиція Верховного Суду викладена також у постанові від 05.03.2019 у справі № 813/1532/17 та у постанові від 19.02.2019 у справі № 805/2713/16-А).

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак, судом встановлено протиправність зроблених відповідачем висновків про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом за ціною договору.

Така протиправність, на думку суду, обґрунтована наданням декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товарів.

Суд констатує, що відповідач, реалізовуючи своє право «упевнюватися» в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого частини п`ятої статті 54 Митного кодексу України, не довів наявність жодних застережень щодо застосування у спірних відносинах першого методу, визначених у частинах першій та другій статті 58 Митного кодексу України, у тому числі в частині непідтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару чи будь-якої іншої її складової, яка є обов`язковою при відповідному обчисленні митної вартості.

Відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати неправильне визначення митної вартості товару.

Суд також звертає увагу, що відповідач ні під час декларування спірних товарів, ні під час судового розгляду справи не вказав на документи, зазначені у частині другій статті 53 Митного кодексу України і подані позивачем як декларантом при митному оформленні товарів, у яких наявні розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за товар.

Отже, з викладених правових норм Митного кодексу України слідує, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності умов:

- подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;

- ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;

- виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методом (за ціною договору);

- обґрунтування можливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товарів, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації.

Таким чином, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були наявні всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності, відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України

Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.

Наслідком таких протиправних дій є безпідставне, в порушення вимог статті 58 Митного кодексу України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.

Відповідно до положень статті 256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Аналогічна вимога до змісту картки відмови міститься в пункті 7.1. та пункті 7.2. Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 631 від 30.05.2012 (далі - Порядок № 631), картка відмови складається для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову. У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

Суд зазначає, що спірні картки відмови не є вмотивованими, адже не містить обґрунтування причин відмови в митному оформленні, а саме: відповідач не зазначив, які саме вартісні показники складових митної вартості по товару є непідтвердженими та які відомості про митну вартість товару є неповними, не містить роз`яснення вимог, виконання яких могло б забезпечити можливість прийняття митної декларації за заявленим методом визначення митної вартості, а саме не вказано з посиланням на відповідні норми закону, які відомості про митну вартість підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та в яких документах містяться, а також які саме вартісні показники складових митної вартості та якими документами мають підтверджуватись за вимогами закону.

Крім цього, суд бере до уваги твердження позивача про те, що раніше митним органом визнано митну вартість такого ж товару за основним методом: того ж виробника, що постачався згідно з тим же контрактом № 2018/09/01 від 01.09.2018 та на таких самих умовах. Відповідач до цієї партії товару застосував основний метод визначення митної вартості та визнав його вартість відповідно до заявленої декларантом в митних деклараціях. Жодних зауважень щодо цих партій товару відповідачем не заявлено.

Отже, на думку суду, відсутність витребуваних відповідачем додаткових документів не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Крім цього неподання позивачем (декларантом) запитуваних відповідачем документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості.

Таким чином, наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, у чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

На підставі наведеного суд вважає, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а відповідачем не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Наведені вище порушення в сукупності вказують на необґрунтоване та формальне прийняття відповідачем карток про відмову в митному оформленні та рішень про коригування митної вартості товарів, що є підставою для визнання їх протиправними та скасування.

Отже, оскаржувані рішення не можуть бути визнані правомірними, оскільки в них не надано належних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних товарів, умов поставки, комерційних умов та не зазначено детальної інформації та джерел, що використовувалися при визначенні митної вартості оцінюваних товарів.

Оскільки відповідно до пункту 7.1. Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 631 від 30.05.2012, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку, то такі, з огляду на визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів також підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

При цьому суд звертає увагу на необхідності дотримуватися також позиції, висловленої у п. 53 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Федорченко та Лозенко проти України, відповідно до якого суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом.

З урахуванням зазначеного, суд на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів і карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо клопотання позивача про стягнення витрат на послуги перекладу у розмірі 650,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці Державної митної служби України, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої та третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Суд зазначає, що витрати, пов`язані з перекладом документів, не підлягають віднесенню до витрат, які передбачені пунктом 3 частини третьої статті 132 КАС України, оскільки зазначена норми стосується витрат, пов`язаних із залученням перекладачів, тобто вчиненням судом дій, направлених на забезпечення послуг перекладача у судових засіданнях та не розповсюджується на випадки використання послуг перекладача у позасудовому порядку.

Так, відповідно до положень статті 71 КАС України перекладачем є особа, яка вільно володіє мовою, якою здійснюється адміністративне судочинство, та іншою мовою, знання якої необхідне для усного або письмового перекладу з однієї мови на іншу, а також особа, яка володіє технікою спілкування з глухими, німими чи глухонімими.

Перекладач допускається ухвалою суду за клопотанням учасника справи або призначається з ініціативи суду.

Перекладач зобов`язаний з`являтися до суду за його викликом, здійснювати повний і правильний переклад, посвідчувати правильність перекладу своїм підписом на процесуальних документах, що вручаються сторонам у перекладі на їх рідну мову або мову, якою вони володіють.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 180 КАС України питання про залучення перекладача вирішується судом у підготовчому засіданні, з приводу чого має бути постановлена відповідна ухвала. Порядок допуску перекладача до участі у судовому засіданні, у тому числі роз`яснення йому прав та обов`язків і приведення до присяги, регламентовано статтею 200 КАС України.

Суд зазначає, що питання про залучення перекладача судом у цій справі не вирішувалося, а тому суд відмовляє у стягненні таких витрат.

Згідно із частиною першою статті статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці Державної митної служби України.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства "Укртекстрейдинг" до Тернопільської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови, - задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості № UA 403000/2021/000030/2 від 28.08.2021.

Визнати протиправним та скасувати рішення, яке оформлене карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення» Тернопільської митниці Державної митної служби України № UA 403030/2021/00105.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці Державної митної служби України на користь Приватного підприємства «Укртекстрейдинг» судові витрати в розмірі 4946 (чотири тисячі дев`ятсот сорок шість) гривень 23 коп. сплаченого судового збору згідно платіжного доручення №1765 від 29.09.2021.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 22 листопада 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: - Приватне підприємство "Укртекстрейдинг" (місцезнаходження: вул. Підкови, 30, м. Дубляни, Жовківський район, Львівська область, 80381, код ЄДРПОУ: 33663016);

відповідач: - Тернопільська митниця Державної митної служби України (місцезнаходження: вул. Текстильна, 38, м. Тернопіль, 46400, код ЄДРПОУ: 43985576).

Головуючий суддя Мірінович У.А.