Рішення № 101289293, 11.11.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 листопада 2021 року Справа № 480/435/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпової О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Мікулінцевої А.П.,

представника позивача - Кучменко С.В.,

представника відповідача - Панасенко Б.А.,

представника третьої особи - Парфененко М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/435/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства юстиції України, в якій просить визнати протиправним та скасувати наказ від 03.07.2020р. №2297/5 «Про задоволення скарги».

Свої вимоги мотивує тим, що оскаржуваний наказ є протиправним, оскільки всупереч абз.9 ч.5 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради не підтвердив факт порушення його прав спірним рішенням державного реєстратора. Зокрема згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставою виникнення у ОСОБА_1 права власності на нежитлове приміщення є декларація про готовність об`єкту до експлуатації СМ141190520993, видана 21.02.2019 Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради, яка відповідно до ч.9 ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення право власності на нього. За таких обставин, реєстрацією за нею права власності на даний об`єкт нерухомого майна на підставі зареєстрованої без будь-яких зауважень Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради декларації не могли бути порушені ні права Сумської міської ради, ні права Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради.

Крім того, скарга Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради датована 06.02.2020р., а рішення державного реєстратора про державну реєстрацію за позивачем права власності на об`єкт нерухомого майна датоване 07.03.2019р. Отже, Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради був суттєво пропущений 60 денний строк, встановлений ч. З ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», для подачі скарги на рішення з дня прийняття рішення, що оскаржується. Подання скарги на рішення державного реєстратора через одинадцять місяців після прийняття рішення не можна вважати розумним строком для подання скарги від дня, коли особа могла дізнатися про порушення її прав, оскільки відповідно до пункту 3.2.64 Положення про Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 29.08.2018 № 3791-МР, Департамент відповідно до покладених на нього завдань видає юридичним та фізичним особам інформаційні довідки про наявність (відсутність) зареєстрованих прав власності на нерухоме майно на території міста Суми. Наведене підтверджує, що Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради мав усі можливості дізнатися про рішення державного реєстратора від 07.03.2019р. через незначний строк після його прийняття. Також в порушення абз.3 ч.3 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Мінюст розглядало скаргу п`ять місяців замість максимально допустимих 45 календарних днів.

Зазначає, що всупереч п.10-12 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. №1128, її не було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду скарги, у зв`язку із чим її позбавлено права отримати копію скарги та надати письмові пояснення з наведенням доводів в обґрунтування своєї позиції по суті скарги.

Ухвалою від 18.01.2021р. позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

02.02.2021р. провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

12.03.2021р. від представника третьої особи надійшли письмові пояснення (а.с.29-34), в яких просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки державним реєстратором була проведена державна реєстрація права власності на тимчасову споруду, яке не підлягає державній реєстрації. В порушення пп.1 п.45 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015р. №1127 (в редакції, що діяла на момент проведення державної реєстрації права), ОСОБА_1 не надала державному реєстратору документ, що посвідчував право власності на об`єкт нерухомого майна (нежитлове приміщення загальною площею 24,3 м2, за адресою: АДРЕСА_1 ) до його реконструкції.

Представник Сумської міської ради не погоджується із твердженням позивача про пропуск Департаментом забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради 60-ти денного строку, оскільки Департамент надає інформаційні довідки про наявність (відсутність) зареєстрованих прав на нерухоме майно на території міста Суми лише з матеріалів технічної інвентаризації, реєстраційних книг та архівних справ, отриманих від Комунального підприємства «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» Сумської міської ради, яке належить до сфери його управління, тобто які існували станом на 01.01.2013р. Крім того, у Департаменту відсутні повноваження на щоденне відстеження всіх рішень державних реєстраторів щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розташованого на земельних ділянках Сумської міської територіальної громади. Оскільки Департамент довідався про оскаржувану реєстрацію 16.01.2020р., отримавши заяву позивача про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,0037 га, для будівництва та обслуговування закладу громадського харчування (пункт харчування водіїв), за адресою: АДРЕСА_1 , до якої був доданий витяг про державну реєстрацію прав на нежитлове приміщення, тому саме з 16.01.2020р. починається відлік 60-ти денного строку на оскарження. Отже, останній день подання скарги був 15.03.2020р., а скарга була направлена до Міністерства юстиції України 07.02.2020, а тому Департамент не порушив вимоги ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

18.03.2021р. представником відповідача подано відзив на позовну заяву (а.с.43-47), в якому у задоволенні позовних вимог просить відмовити, оскільки передбачений частиною третьою статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" строк подання скарги на дію державного реєстратора не порушено, адже у своїй скарзі скаржник чітко зазначає, коли дізнався про здійснення реєстрації нерухомого майна державним реєстратором/нотаріусом. Під час прийняття державним реєстратором Лєпковою О.О. оскаржуваного рішення нею не було належним чином перевірено документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви та відмови у державній реєстрації прав, оскільки заявником не було подано документу, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його реконструкції. Оскільки оскаржуване рішення прийняте державним реєстратором Лєпковою 0.0. з порушенням вимог пунктів 40, 45 Порядку № 1127, пунктів 1, 2 частини першої статті 10, пункту 1 частини першої статті 23, пункту 4 частини першої статті 24, частини першої статті 27 Закону, Колегія дійшла висновку, що воно підлягає скасуванню. Отже, оспорювані накази прийняті відповідачем у межах та у спосіб визначених законом повноважень, за результатами повного та всебічного розгляду скарги та з врахуванням істотних обставин у справі, а тому у задоволенні позову, на думку представника відповідача, слід відмовити.

Ухвалою від 23.03.2021р. у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі відмовлено.

19.04.2021р. представником позивача подано відповідь на відзив (а.с.86-93), відповідно до якої з матеріалів справи вбачається, що скарга на рішення державного реєстратора від 07.03.2019р. була подана Департаментом 06.02.2020р., тобто через одинадцять місяців після прийняття рішення, що не можна вважати розумним строком для подання скарги від дня, коли особа могла дізнатися про порушення її прав. Наголошує, що поновлення 60 денного строку на подачу скарги з дня, коли особа дізналась чи могла дізнатися про порушення її прав, ні Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ні іншими нормативно-правовими актами не встановлено. Пунктом 8 ч. 8 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що Міністерство юстиції України відмовляє у задоволенні скарги, якщо закінчився встановлений законом строк подачі скарги. Мінюст розглядав скаргу п`ять місяців замість максимально допустимих 45 календарних днів, що є суттєвим порушенням абз.3 ч.3 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», при цьому відсутні будь-які нормативно-правові акти про збільшення вказаного 45 денного строку у зв`язку із запровадженими карантинними заходами. В порушення п.10-12 Порядку №1127, ОСОБА_1 не було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду скарги телефонограмою чи засобами електронної пошти, у зв`язку із чим позбавлено права отримати копію скарги та надати письмові пояснення з наведенням доводів в обґрунтування своєї позиції по суті скарги. Сумська міська рада в особі підпорядкованого їй спеціального, профільного Управління державного архітектурно-будівельного контролю підтвердила правомірність реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних та декларації про готовність об`єкта до експлуатації, і на підставі цієї зареєстрованої декларації, за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на дане нерухоме майно. Таким чином, вказані повідомлення та декларація, погоджені (зареєстровані) Сумською міською радою в особі їй підпорядкованого, спеціального, профільного управління підтверджують, що не були порушені права Сумської міської ради та підпорядкованого їй структурного підрозділу - Департаменту забезпечення ресурсних платежів, внаслідок державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 даного об`єкту, оскільки така реєстрація відбулась саме на підставі цих, погоджених (зареєстрованих) документів.

Ухвалою від 03.06.2021р. підготовче провадження у справі закрито та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою від 11.11.2021р. у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі відмовлено.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.

Представник відповідача та представник третьої особи – Сумської міської ради в судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, просили відмовити в його задоволенні.

Вислухавши думку осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 04.09.2015 на підставі рішень Сумської міської ради від 27.02.2013 № 2155-МР «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на території міста Суми», від 24.06.2015 № 4523-МР «Про передачу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у користування земельної ділянки на праві особистого строкового сервітуту під розміщення тимчасової споруди (кіоск з пунктом для харчування « ІНФОРМАЦІЯ_1 »)» між Сумською міською радою та позивачем був укладений договір №013/15 про встановлення особистого строкового сервітуту на користування місцем для розміщення тимчасової споруди (а.с.35).

07.03.2019р. відбулась державна реєстрація права власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення загальною площею 24,3м.2 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.16).

Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 04.03.2019 державним реєстратором зареєстровано заяву в базі даних заяв Державного реєстру прав за № 32969615 (далі - Заява), яку подано ОСОБА_1 . До Заяви додано: технічний паспорт на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , від 18.02.2019, виданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Промінвестбуд»; декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 21.02.2019 № СМ141190520993, видана Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради (а.с.94-105).

Отримавши заяву позивача про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,0037 га, для будівництва та обслуговування закладу громадського харчування (пункт харчування водіїв), за адресою: АДРЕСА_1 , до якої був доданий витяг про державну реєстрацію прав на нежитлове приміщення, Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради 07.02.2020р. направив скаргу на дії державного реєстратора до Міністерства юстиції України.

Листом від 13.03.2020р. Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради було повідомлено про продовження строку розгляду поданої ним скарги до 45 календарних днів відповідно до абзацу 3 ч.3 ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (а.с.67).

18.06.2021р. Колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції рекомендовано: 1. Скаргу Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 06.02.2020р. №06.01-16/342 задовольнити у повному обсязі; 2. Скасувати рішення від 07.03.2019р. №45863004, прийняте державним реєстратором Лєпковою О.О. (а.с.70).

03.07.2020р. Міністерством юстиції України прийнято наказ №2297/5, яким скаргу Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 06.02.2020р. №06.01-16/342 задоволено у повному обсязі та скасовано рішення від 07.03.2019р. №45863004, прийняте державним реєстратором Лєпковою О.О.. про що скаржника повідомлено листом від 17.07.2020р. (а.с.69,71).

Не погодившись із вказаним наказом, ОСОБА_1 звернулася із позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, Порядком розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128.

Так, статтею 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерство юстиції України: 1) забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав; 2) здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав; 3) забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем; 4) організовує роботу, пов`язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав; 5) здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом; 6) забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, визначених цим Законом, інших суб`єктів, право доступу яких визначено цим Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги: 1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір); 2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України).

Частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду. Міністерство юстиції України розглядає скарги на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі рішення суду, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір.

Частиною 6 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що за результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1) відмову у задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:

а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;

б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;

в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;

в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу;

г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;

є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, яким визначено процедуру розгляду відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту, що здійснюється Мін`юстом та його територіальними органами.

Відповідно до п. 2 Порядку № 1128 для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом.

Пунктом 5 Порядку № 1128 встановлено, що комісія протягом п`яти робочих днів з дати реєстрації скарги суб`єктом розгляду скарги вивчає скаргу для встановлення:

1) чи віднесено розгляд скарги відповідно до Законів до повноважень суб`єкта розгляду скарги (належний суб`єкт розгляду скарги);

2) чи оформлено скаргу з дотриманням вимог, визначених Законами;

3) чи наявні (відсутні) інші скарги у суб`єкта розгляду скарги.

Пунктом 6 Порядку № 1128 встановлено, що якщо під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку встановлено наявність підстав для відмови в її задоволенні, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає не пізніше десяти робочих днів з дня її реєстрації рішення про відмову в задоволенні такої скарги із зазначенням мотивів такої відмови. Рішення про відмову у задоволенні скарги у сфері державної реєстрації з підстави оформлення її без дотримання вимог, визначених законом, не позбавляє скаржника права на повторне звернення з такою скаргою в межах визначеного законом строку.

Якщо під час розгляду Мін`юстом скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, проте встановлено наявність очевидних порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, розгляд такої скарги здійснюється Мін`юстом невідкладно без розгляду її колегіально.

В силу п. 7 Порядку № 1128 у разі коли встановлено, що скаргу оформлено без дотримання вимог, визначених Законами, суб`єкт розгляду скарги на підставі висновку комісії приймає мотивоване рішення про відмову у задоволенні скарги без розгляду її по суті із зазначенням вичерпної інформації про підстави для такої відмови. Згадане рішення у формі наказу не позбавляє особу права на повторне звернення із скаргою в межах визначених законодавством строків.

Відповідно до п. 8 Порядку № 1128 під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб`єкта оскарження, і вирішує:

1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб`єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб`єкта оскарження;

2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб`єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб`єктом оскарження на законних підставах;

3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора);

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 9 Порядку під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує: 1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту; 2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах; 3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні; 4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації; 5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Згідно з п. 12 Порядку № 1128 за результатами розгляду скарги суб`єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

Із матеріалів справи встановлено, що підставою прийняття оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України від 03.07.2020р. №2297/5 зазначено висновок Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 18.06.2020р. за результатами розгляду скарги Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 06.02.2020р. №06.01-16/342, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.02.2020р. за №3131-26-20.

Так, за змістом зазначеного висновку від 18.06.2020р. Комісія, розглянувши скаргу Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 06.02.2020р. №06.01-16/342 на рішення від 07.03.2019р. №45863004 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Центр реєстрації майнових прав» Лебединської міської ради Сумської області Лєпковою О.О., рекомендувала: скаргу Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 06.02.2020р. №06.01-16/342 задовольнити в повному обсязі, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 07.03.2019р. №45863004, прийняте державним реєстратором Лєпковою О.О.

Суд звертає увагу, що положеннями п. 8 Порядку № 1128 визначені чіткі межі здійснюваного комісією розгляду, а саме: під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об`єктивного розгляду скарги.

Отже, при здійсненні такого розгляду Комісія з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації в силу приписів Порядку № 1128 обмежена доводами скарги, зокрема у даному випадку скарги Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 06.02.2020р. №06.01-16/342.

В обґрунтування скарги Департаментом зазначено, що державним реєстратором здійснено реєстрацію права власності на тимчасову споруду як на об`єкт нерухомого майна на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації за відсутності документа, що посвідчує право власності на нього до його реконструкції, та державну реєстрацію права власності проведено за відсутності у ОСОБА_1 будь-яких прав на земельну ділянку комунальної власності, на якій розташована тимчасова споруда, що порушує права і законні інтереси Сумської міської об`єднаної територіальної громади (а.с.59-60).

Відповідно до п. 1 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Згідно з п. 4 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістр теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії.

Отже, звертаючись до Міністерства юстиції України із вказаною скаргою, незаконність прийнятого державним реєстратором рішення Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради пов`язував із тим, що майно за адресою: АДРЕСА_1 , дає підстави вважати, що цей об`єкт не є нерухомим майном, і відповідно, не підлягає державній реєстрації згідно з чинним законодавством.

У той же час, як встановлено вище, мотивуючи складений за наслідками розгляду скарги висновок, Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації вказано, що відповідно до відомостей Державного реєстру встановлено, що оскаржуване рішення було прийнято на підставі заяви, в якій не міститься документа, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, виданого уповноваженим органом, та відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, що є порушенням п. 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127. Крім того, всупереч пункту 45 Порядку № 1127 (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) оскаржуване рішення прийнято за відсутності документів, необхідних для прийняття такого рішення, а саме документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його реконструкції, а отже рішення державного реєстратора підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням вимог у сфері державної реєстрації прав та їх обтяжень.

За наведених обставин суд звертає увагу, що під час розгляду скарги Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 06.02.2020р. №06.01-16/342 Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації досліджені питання, що не входили до спірного предмету, визначеного скаржником.

Відповідно до п.п. 10, 11 Порядку № 1128 для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін`юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів.

Відсутність осіб, визначених абзацом першим цього пункту, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.

Розгляд скарг у сфері державної реєстрації колегіально під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", проводиться з урахуванням обмежень, встановлених відповідним рішенням Кабінету Міністрів України.

Мін`юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел);

2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

В даному випадку відповідачем не надано доказів належного сповіщення позивача про розгляд скарги Департаменту ресурсних платежів Сумської міської ради , що істотно впливає на фактичну можливість особи реалізувати передбачені чинним законодавством права з метою всебічного встановлення обставин справи.

Під час розгляду справи встановлено, що розгляд скарги проводився за відсутності позивача.

Закріплюючи процесуальні гарантії прав зацікавлених осіб, у тому числі й на участь у розгляді скарги, положення Порядку № 1128 містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентним органом наданих їм повноважень, зокрема, закріплено право на розгляд скарги за відсутності осіб, визначених абзацом першим цього пункту. Однак, таке право може бути реалізовано за наявності доказів належного сповіщення заінтересованих осіб у розгляді скарги.

Недотримання відповідачем вимог щодо належного сповіщення позивача про розгляд скарги позбавило його можливості реалізувати права, передбачені чинним законодавством та надати належні пояснення та докази у підтвердження правомірності прийнятого рішення що вплинуло на всебічність та об`єктивність встановлення обставин по справі.

В свою чергу, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на те, що позивач був належним чином сповіщений про дату та час розгляду скарги, оскільки відповідні дані щодо дати розгляду скарги було розміщено на офіційному сайті відповідача, що на думку відповідача, є достатнім.

Так, положеннями Порядку № 1128 передбачено необхідність сповіщення заінтересованих осіб про дату та час розгляду скарги не лише шляхом розміщення відповідної інформації на офіційному веб-сайті Мін`юсту, а й додатково телефонограмою чи засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

Однак, в даному випадку будь-яких заходів, направлених на належне сповіщення позивача про розгляд скарги іншими засобами, окрім розміщення інформації на офіційному веб-сайті Мін`юсту, відповідач не вжив, чим порушив права позивача, незважаючи на те, що у заяві ОСОБА_1 від 16.01.2020р. до Сумської міської ради про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою (а.с.61), яка є додатком 1 до скарги Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради до Міністерства юстиції України (а.с.60), вказаний номер телефону позивача, тому складення працівником відповідача актів про неможливість її виклику телефонограмою (а.с.68) внаслідок відсутності саме у скарзі номеру засобу зв`язку свідчить про формальне ставлення до виконання передбаченого п.10 Порядку №1128 обов`язку належним чином повідомити заінтересовану особу про дату розгляду скарги та про недостатнє дослідження доданих до скарги документів, що вказує на протиправність оскаржуваного наказу відповідача.

При цьому слід виходити з того, що передбачене п. 11 Порядку № 1128 право особи подавати пояснення по суті скарги не є формальною вимогою, а спрямоване на забезпечення права особи викласти позицію, яка має бути врахована при прийнятті рішення, висловити аргументи.

Однак, позивач був позбавлений можливості надати пояснення з приводу викладених у скарзі мотивів для скасування спірного рішення.

Таким чином, суд доходить висновку, що розгляд скарги Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 06.02.2020р. №06.01-16/342 Комісією з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації проведений із порушенням п. п. 8, 11 Порядку № 1128, внаслідок дослідження питань, що не були предметом скарги, та позбавлення ОСОБА_1 можливості надати відповідні пояснення щодо них.

Також суд зазначає, що положеннями ч. 8 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо, зокрема, 8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Із матеріалів справи встановлено, що скарга Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради №06.01-16/342 на рішення від 07.03.2019р. №45863004 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийняте державним реєстратором Комунального підприємства «Центр реєстрації майнових прав» Лебединської міської ради Сумської області Лєпковою О.О., подана 06.02.2020р., а отже із порушенням встановленого 60-денного строку.

При цьому, посилання Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради на те, що про наявність вчиненої реєстраційної дії останній дізнався лише 16.01.2020р., отримавши заяву позивача про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) загальною площею 0,0037 га, для будівництва та обслуговування закладу громадського харчування (пункт харчування водіїв), за адресою: АДРЕСА_1 , до якої був доданий витяг про державну реєстрацію прав на нежитлове приміщення, тому, на думку представника третьої особи, саме з 16.01.2020 починається відлік 60-ти денного строку на оскарження, судом не приймаються до уваги, оскільки такі дані є відкритими та вносяться до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, Міністерством юстицію України наведені обставини враховані не були, що призвело до задоволення скарги, яка подана без дотримання визначеного ч. 3 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» строку для подачі таких скарги, що в силу п. 8 ч. 8 ст. 37 зазначеного Закону є підставою відмови у задоволенні скарги.

На підставі викладеного, суд доходить висновку, що зазначені порушення розгляду скарги Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради нівелюють відповідні наслідки та обумовлюють наявність достатніх правових підстав для визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України № 2297/5 від 03.07.2020р. «Про задоволення скарги», прийнятого на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 18.06.2020р.

Стосовно висновків Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації щодо відсутності документа, який підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, суд зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

Частиною 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з п. 41 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868 для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються: 1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта; 2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна; 3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси; 4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що надувається у спільну часткову власність); 5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Так, одним із документів, необхідних для державної реєстрації права власності є документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Втім, визначення, яким конкретно документом повинно підтверджуватись присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, наведена норма не містить.

Відповідно до висновку, сформованого Вищим адміністративним судом України у постанові від 18.02.2016 у справі № 826/5/15 (№ К/800/24520/15), за відсутності в Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку реєстрації визначення конкретного документа, який підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, державний реєстратор не може на власний розсуд вирішувати який з документів підтверджує такий факт, а який - ні.

Отже, слід виходити з того, що документом, який підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, може бути як рішення органу місцевого самоврядування, так і інший документ, незалежно від форми, виданий відповідним органом, який дає змогу встановити факт присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, зокрема довідки, виписки.

При цьому, суб`єкт розгляду скарги не позбавлений права оцінювати наведені обставини та надані на їх підтвердження документи.

Однак, враховуючи, що позивачем надано державному реєстратору, зокрема, декларацію про готовність об`єкта до експлуатації СМ141190520993, видану 21.02.2019р., відповідно до якої адреса об`єкту: АДРЕСА_1 , позивач виконав вимоги Порядку реєстрації в частині надання державному реєстратору документу, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, та відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта

За наведених обставин суд зазначає, що під час судового розгляду справи не встановлено наявність у Міністерства юстиції України при розгляді скарги обґрунтованих підстав вважати, що присвоєння об`єкту нерухомого майна певної адреси та відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, є непідтвердженим, а такі висновки відповідача - безпідставними.

Також суд вважає необхідним відмітити, що згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень підставою у ОСОБА_1 права власності на нежитлове приміщення є декларація про готовність об`єкта до експлуатації від 21.02.2019 № СМ141190520993, видана Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради.

Згідно з ч. 9 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зареєстрована декларація про готовність об`єкта до експлуатації або сертифікат є підставою для укладення договорів про постачання на прийнятий в експлуатацію об`єкт необхідних для його функціонування ресурсів - води, газу, тепла, електроенергії, включення даних про такий об`єкт до державної статистичної звітності та оформлення право власності на нього.

Відповідно до пункту 1.1 Положення про Управління державного архітектурно- будівельного контролю Сумської міської ради, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 25.01.2017 № 1673-МР, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Сумської міської ради утворюється Сумською міською радою та є виконавчим органом Сумської міської ради, їй підзвітне та підконтрольне, підпорядковане виконавчому комітету Сумської міської ради та міському голові, оперативно підпорядковане заступнику міського голови відповідно до розподілу обов`язків.

Згідну з підпунктом 3.2.9 пункту 3.2 цього Положення Управління відповідно до покладених на нього завдань приймає в експлуатацію закінчені будівництвом об`єкти (видає сертифікати, реєструє декларації про готовність об`єкта до експлуатації та повертає такі декларації на доопрацювання для усунення виявлених недоліків) та ін.

Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постановах від 19.09.2018 у справі № 804/1510/16, від 02.10.2018 у справі № 465/1461/16-а, від 05.06.2019 у справі №815/3172/18 наголошено, зокрема, що, зареєструвавши декларацію, органи державного архітектурно-будівельного контролю діяли як суб`єкти владних повноважень та в силу покладених на них законом обов`язків мали перевірити як сам об`єкт нерухомого майна, який вводиться в експлуатацію, так і підстави такого введення, а також відомості, зазначені в самій декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

З наведених норм вбачається, що Сумська міська рада в особі підпорядкованого їй спеціального профільного Управління державного архітектурно-будівельного контролю підтвердила правомірність реєстрації декларації про готовність об`єкта нерухомого майна до експлуатації, і на підставі цієї зареєстрованої декларації за позивачем було зареєстровано право власності на дане нерухоме майно.

Отже, вищевказана декларація, зареєстрована Сумською міською радою в особі підпорядкованого їй спеціального профільного Управління державного архітектурно-будівельного контролю, підтверджує, що не були порушені права Сумської міської ради внаслідок державної реєстрації права власності за позивачем на цей об`єкт, оскільки така реєстрація відбулась саме на підставі погодженого нею документа.

На підставі викладеного слід дійти висновку, що оскаржуваний наказ Міністерства юстиції України №2297/5 від 03.07.2020р. «Про задоволення скарги» є протиправним, а тому має бути скасований.

При цьому, суд зазначає, що розгляд Мінюстом скарги протягом майже п`яти місяців замість максимально допустимих 45 календарних днів, хоча і є суттєвим порушенням абз. 3 ч. 3 ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки відсутні будь-які нормативно-правові акти про збільшення вказаного строку у зв`язку із запровадженими карантинними заходами, проте такі порушення не впливають на суть оскаржуваного рішення, а тому вони не можуть бути підставою для визнання протиправним та скасування наказу, тому такі доводи представника позивача не можуть бути покладені в основу судового рішення як підстава для задоволення вимог ОСОБА_1 .

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 908грн.00коп. судового збору.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 03.07.2020 № 2297/5 «Про задоволення скарги».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького,13, код ЄДРПОУ 00015622) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 908грн.00коп. (дев`ятсот вісім грн.00коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22 листопада 2021 року

Суддя О.О. Осіпова