Ухвала суду № 101266712, 16.11.2021, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 416/2794/2012

Номер провадження 4-с/213/16/21

У Х В А Л А

Іменем України

16 листопада 2021 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Попова В.В.,

секретар судового засідання - Стаматова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань №14, скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 27 серпня 2021 року звернувся до суду з вищезазначеною скаргою та просить визнати неправомірною бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Осельського Є.С., щодо не зняття арешту з його майна, накладеного у виконавчому провадженні ВП № 47480297 постановою від 07.05.2015 року; зобов`язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої службиПівденно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), який є правонаступником ГТУЮ у Дніпропетровській області, ОСОБА_2 або уповноважену особу управління скасувати (зняти) арешт, накладений на все майно (у тому числі рахунки й усі транспортні засоби), та виключити номер запису обтяження:13218139, 9606984 (спеціальний розділ), дата, час державної реєстрації: 08.05.2015.

Належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи учасники в судове засідання не з`явилися. Від представника ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд скарги за відсутності заявника та представника, скаргу просять задовольнити. Заінтересовані особи – представник стягувача і державний виконавець причини неявки не повідомили, ніяких клопотань не надали.

Відповідно до ч.2 ст.450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, якщо вони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджає розгляду скарги.

За таких обставин, суд вважає за можливе провести розгляд скарги за відсутності учасників справи, на підставі наявних матеріалів.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання

всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали скарги, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області Осельського Є.С. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07.05.2021 у виконавчому провадженні ВП № 47480297 накладено арешт на все майно ОСОБА_1 (у тому числі рахунки й усі транспортні засоби).

Із постанови видно, що стягувачем у виконавчому провадженні є ПАТ «УкрСиббанк» на підставі виконавчого листа № 416/2794/2012, виданого 05.02.2015 Апеляційним судом Дніпропетровській області.

Заявником надано докази відступлення АТ «УкрСиббанк» на підставі договору від 21.12.2020 прав вимоги за кредитними зобов`язаннями до ТОВ «Українська факторингова компанія», з якою солідарний боржник ОСОБА_4 05.03.2021 уклав договір про виконання зобов`язань за кредитним договором № 11083609000 від 24.11.2006 року, у зв`язку з невиконанням якого з нього було стягнуто кошти рішенням суду у справі № 416/2794/2012. Відповідно до п.2.1 вказаного договору боржник зобов`язався в строк до 11.03.2021 сплатити кредитору суму у розмірі 250 000 грн. в рахунок повної сплати загальної суми заборгованості за вказаним кредитним договором.

Вказані зобов`язання боржником виконано 05.03.2021, що підтверджується наданою суду квитанцією на вказану суму.

Встановлено, що після погашення боргу, а саме 11.04.2021 ОСОБА_4 , який є солідарним боржником за виконавчим документом, звернувся до начальника відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області із заявою про зняття арешту, накладеного 07.05.2015 в рамках виконавчого провадження № 47480297,в зв`язку із повним погашенням боргу, відсутність якого підтвердив довідкою кредитора від 05.03.2021. Відповіді на його звернення виконавчою службою не надано.

Скаржник стверджує, що після реалізації предмета іпотеки виконавче провадження було закінчено за відсутністю майна у боржника, а виконавчий лист повернуто стягувачу. Згідно з інформацією із автоматизованої системи виконавчого провадження на цей час виконавче провадження ВП № 47480297 завершено. Іншого учасники справи не довели.

Доказів того, з яких підстав було завершено виконавче провадження, в якому було накладено арешт на майно заявника, крім тверджень скаржника, суду не надано.

Водночас, суд вважає, що підстави для задоволення скарги відсутні з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016, який набрав чинності 05.10.2016 (в редакції на час пред`явлення скарги) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Аналогічна за змістом норма містилася у статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІV від 21.04.1999, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з пунктом 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» в разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК, а якщо такі дії вчинялися при виконанні вироку суду щодо цивільного позову у кримінальному провадженні, то відповідна скарга підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства відповідно до вимог ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено статтею 60 Закону України про виконавче провадження».

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19), яку відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

За змістом вказаної постанови, у разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».

Розділ VII ЦПК України регламентує судовий контроль за виконанням судових рішень.

Відповідно до ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом не встановлено, що особа, яка подала скаргу до суду, на цей час є стороною (боржником) у виконавчому провадженні, оскільки як зазначено вище, і про що стверджує сам скаржник, виконавче провадження завершено. А тому, суд не може розглядати скаргу в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. У такому випадку боржник може звернутися до суду з позовом про зняття арешту з майна в порядку цивільного судочинства, оскільки саме такий спосіб захисту порушених прав передбачено законом.

До того ж, зобов`язати уповноважену особу відділу скасувати (зняти) арешт, накладений у виконавчому провадженні, яке завершено, неможливо.

За таких обставин, суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 447-451 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії державного виконавця відмовити.

Роз`яснити заявнику, що він має право звернутися до суду із позовною заявою про зняття арешту з нерухомого майна.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею, але може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження – якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 16.11.2021.

Суддя В.В. Попов