Рішення № 101255968, 22.11.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2021 року м. Київ № 826/6592/17

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомГромадської спілки «Київська регіональна енергетична асоціація»доНаціональної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг,провизнання протиправною та нечинною постанови,

представники сторін:

позивача - Трохимець Олександр Петрович (керівник),

відповідача - Чеховський Андрій Анатолійович (довіреність від 04.07.2017 № 55),

відповідача - Вишневська Ганна Сергіївна (довіреність від 06.07.2017 № 58),

В С Т А Н О В И В:

Громадська спілка «Київська регіональна енергетична асоціація» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання протиправною та нечинною постанови від 07.11.2017 № 1946 «Про затвердження Змін до Методики розрахунку плати за приєднання електроустановок до електричних мереж».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувана постанова, якою затверджено зміни до Методики розрахунку плати за приєднання електроустановок до електричних мереж, в частині нестандартного приєднання, суперечить нормам Закону України «Про електроенергетику».

Відповідач заперечив проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні, оскільки оскаржувана постанова не порушує законних прав та інтересів позивача. Відповідач також зазначає, що оскаржувана постанова прийнята в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України.

Під час судового розгляду справи судом встановлено наступне.

Відповідно до статей 12, 17-2 Закону України "Про електроенергетику", Указу Президента України від 10.09.2014 № 715 "Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", пункту 2 розпорядження Кабінету Міністрів України від 06.07.2016 № 567-р "Про заходи з визначення вартості приєднання споживачів до електричних мереж електропередавальних організацій" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, постановою від 07.11.2017 № 1946 затвердила Зміни до Методики розрахунку плати за приєднання електроустановок до електричних мереж, затвердженої постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 12.02.2013 № 115.

Вважаючи постанову від 07.11.2017 № 1946 протиправною та такою, що суперечить нормативно-правовим актам вищої юридичної сили, Громадська спілка «Київська регіональна енергетична асоціація» звернулась до суду з цим позовом.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про те, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Станом на момент прийняття оскаржуваної постанови, правові, економічні та організаційні засади діяльності в електроенергетиці і регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, забезпеченням енергетичної безпеки України, конкуренцією та захистом прав споживачів і працівників галузі, врегульовані Законом України «Про електроенергетику».

Відповідно до частини другої, третьої статті 11 Закону України «Про електроенергетику» органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, регулює діяльність суб`єктів природних монополій у сфері електроенергетики та господарюючих суб`єктів, які діють на суміжних ринках, а також виконує інші функції відповідно до законодавства.

Статтею 12 Закону України «Про електроенергетику» визначено основні завдання та повноваження національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, серед яких є, зокрема, розроблення та затвердження правил приєднання електроустановок до електричних мереж, типових форм договорів про приєднання, типових форм технічних умов, методики розрахунку плати за приєднання електроустановок до електричних мереж та порядку фінансування послуг з приєднання електроустановок до електричних мереж.

Таким чином, затвердження методики розрахунку плати за приєднання електроустановок до електричних мереж, а також внесення змін до неї належить до виключних повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Разом з тим, пунктом 21 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» встановлено, що за правилами частини другої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15.12.2017) право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи - суб`єкти правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто, особа (позивач) повинна довести факт застосування до неї оскаржуваного нормативно-правового акта або те, що вона є суб`єктом відповідних відносин, на які поширюється дія цього акта.

Суд не може давати оцінку таким обставинам при відкритті провадження в адміністративній справі, а тому не має права відмовити у відкритті провадження у справі чи повернути позовну заяву з посиланням на частину другу цієї статті, якщо особа своє звернення обґрунтовує необхідністю захисту своїх прав, свобод чи інтересів. Приписи зазначеної частини можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, якщо суд встановить, що оскаржуваний акт до особи не застосовувався і вона не перебуває у відносинах, до яких цей акт може бути застосовано. У такому разі суд не проводить перевірку нормативно-правового акта на предмет його протиправності (законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили).

Положення статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції до 15.12.2017 також знайшли своє відображення у правових нормах аналогічного змісту у Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції.

Так, пунктом 10 частини четвертої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у позовній заяві у справах щодо оскарження нормативно-правових актів зазначаються відомості про застосування оскаржуваного нормативно-правового акта до позивача або належність позивача до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт.

Крім того, відповідно до частини другої статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

Як зазначено Верховним Судом України у постанові від 15.12.2015 у справі №800/206/15, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод та інтересів особи на її момент звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне Порушення було обґрунтованим. Наведенні положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявники вважають, начебто певні положення норм законодавства впливають на їх правове становище.

Порушення прав та інтересів слід відрізняти від порушення закону. Підставою звернення до суду є протиправні рішення (дії чи бездіяльність), які порушують права (свободи чи інтереси) конкретної особи. Саме лише порушення закону, яке не призводить до порушення прав особи, не дає підстав для задоволення позову такої особи. Позови «в інтересах законності» не мають на меті захист порушених суб`єктивних прав, а тому в таких справах не може бути реалізоване завдання адміністративного судочинства.

У даному випадку, звертаючись до суду, позивач зазначає у позові, що Статутом Громадської спілки «Київська регіональна енергетична асоціація» передбачено, що основним завданням є сприяння захисту та представлення інтересів членів Спілки, що працюють в галузі енергетики, будівництва та освіти. Спілка має право, зокрема, представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів в органах державної влади.

Як стверджує позивач, як Спілка, так і її члени, які є юридичними особами, провадять діяльність, що пов`язана з енергетикою та будівництвом, є або можуть бути замовниками приєднання до електричних мереж, а отже оскаржувана постанова, якою встановлено правила приєднання до електричних мереж, прямо впливає або може вплинути на законні інтересі членів Спілки.

Суд звертає увагу, що у судовому засіданні представнику позивача було запропоновано надати суду конкретні та фактичні докази того, що положення оскаржуваної постанови будь-яким чином застосовуються безпосередньо до позивача або до членів Спілки.

При цьому, судом не приймаються до уваги твердження позивача щодо можливого порушення оскаржуваною постановою прав та інтересів членів Спілки, які займаються енергетикою та будівництвом, оскільки позивач має підтвердити обставину дійсного (фактичного) порушення прав, свобод чи інтересів позивача належними та допустимими доказами саме позивач, чого останнім зроблено не було.

Таким чином, позивач не надав суду належних та допустимих доказів, у тому числі жодного письмового або речового доказу, які б свідчили, що його права та інтереси порушені та підлягають захисту адміністративним судом, у зв`язку з чим позовні вимоги вбачаються необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню

Керуючись статтями 241, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Громадської спілки «Київська регіональна енергетична асоціація» (02095, м. Київ, вул. Срібнокільська, 2-а, оф. 148, код ЄДРПОУ 39200609) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, (03057, м. Київ, вул. Смоленська, 19, код ЄДРПОУ 39369133) про визнання протиправною та нечинною постанови - відмовити повністю.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.П. Огурцов