Рішення № 101198950, 22.09.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/14776/20

Провадження № 2-о/369/60/21

РІШЕННЯ

Іменем України

22.09.2021 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді - Волчко А.Я.,

при секретарі - Миголь А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа Борівська селищна рада Фастівського району Київської області, про встановлення факту проживання із спакодавицею на час відкриття спадщини,

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області з вищевказаною заявою, мотивуючи її тим що, її рідна сестра ОСОБА_2 з 2010 року стала проживати в квартирі АДРЕСА_1 .

Власником цієї квартири та земельної ділянки для обслуговування жилого будинку АДРЕСА_2 була дочка сестри ОСОБА_3 , що підтверджується договорами купівлі-продажу квартири та земельної ділянки від 04.06.2010 року.

Сестра ОСОБА_2 та племінниця ОСОБА_3 проживали разом в зазначеній вище квартирі, були зареєстровані за адресою квартири, що підтверджується записами в будинковій книзі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 племінниця ОСОБА_3 померла.

Після її смерті відкрилась спадщина на квартиру в смт.Боровій Фастівського району.

Спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняла її мати ОСОБА_2 в порядку ч.3 ст.1268 ЦК України.

Спадкову справу відкрито нотаріусом Фастівської районної державної нотаріальної контори Бігич С.Ю.

Свідоцтво про право на спадкову квартиру сестра ОСОБА_2 не отримувала.

Після смерті своєї дочки ОСОБА_4 сестра ОСОБА_2 не могла одна проживати в квартирі дочки в смт Боровій. Вона важко перенесла втрату дочки, занедужала, стала потребувати стороннього догляду. В січні 2016 року заявника забрала сестру ОСОБА_2 на постійне проживання до АДРЕСА_3 .

Сестра ОСОБА_2 потребувала допомоги і турботи з боку заявниці, вони вели спільне господарство.

Таким чином, з 2016 року і до дня смерті сестри вони проживали разом однією сім`єю, заявник підтримувала її і фізично, і морально.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла. Після її смерті відкрилась спадщина на квартиру в смт.Боровій Фастівського району та на земельну ділянку, які вона прийняла в спадок після смерті своєї дочки ОСОБА_3 .

Спадкоємці першої черги спадкування після смерті ОСОБА_2 відсутні.

Заявник являється спадкоємицею другої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 як її рідна сестра.

Після смерті сестри ОСОБА_2 заявник прийняла спадщину в порядку ч. 3 ст.1268 ЦК України, оскільки постійно проживала із спадкодавицею на час відкриття спадщини.

Проте, у видачі свідоцтва про право на спадщину нотаріусом відмовлено в зв`язку з тим, що проживаючи постійно з 2016 року в належному заявнику будинку АДРЕСА_3 , сестра ОСОБА_2 залишалась зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_4 .

Встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавицею на час відкриття спадщини необхідно заявнику для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті сестри ОСОБА_2 .

Тому заявник просила суд встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із спадкодавицею - ОСОБА_2 на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_3 .

Заявник подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності вимоги заяви підтримала.

Старостою Борівського старостинського округу була подана заява про розгляд справи без участі представника заінтересованої особи та прийняти рішення відповідно до чинного законодавства.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Суд, дослідивши матеріали спарив та зібрані в ній письмові докази, приходить до висновку що заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 .

Після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 була заведена спадкова справа до майна померлої ОСОБА_2 .

Заявник ОСОБА_1 будучи сестрою покійної ОСОБА_2 звернулась до державного нотаріуса щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку, що розташовані на території АДРЕСА_4 , після смерті гр. ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Постановою державного нотаріуса від 10.11.2020 року відмовлено гр. ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку, що розташовані на території АДРЕСА_4 , після смерті гр. ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Причиною відмови стало те, що спадкоємицею пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини, встановлений ст.1270 Цивільного кодексу України.

Встановлення факту постійного проживання із спакодавицею на час відкриття спадщини необхідно заявниці для реалізації спадкових прав.

Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Характерною ознакою категорії справ окремого провадження є відсутність у них спору про право і метою яких є встановлення юридичного факту або стану. При цьому в порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, але не спір про право цивільне.

Встановлення факту, що має юридичне значення в окремому провадженні можливе при умові, що факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення та встановлення такого факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Як роз`яснено в пункті 1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» розгляд в порядку окремого провадження справи про встановлення факту можливий, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Згідно з роз`ясненнями в п.3 цієї ж постанови, у тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов`язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Тобто, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

На підставі ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п. 211 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністра Юстиції України №20/5 від 03 березня 2004 року, доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Слід зазначити, що в своїй ухвалі № 505/2085/14-ц від 14.09.2016 року Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов висновку зазначив, про те, що якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

З наведеного слід дійти висновку про те, що відсутність реєстрації спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця сама по собі не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини ч. 3 ст. 1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів.

Аналогічні правові висновки містяться в ухвалі Верховного Суду України № 6-7165св09 від 03 листопада 2010 року, рішенні Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6048327св14 від 11 листопада 2015 року, ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6-20158св15 від 21 жовтня 2015 року.

Судом достовірно встановлено, що від встановлення факту постійного проживання заявниці зі спадкодавцем на час смерті залежить виникнення та зміна її майнових та немайнових прав, що пов`язані з можливістю звернення до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину за законом як спадкоємцем за законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1221ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно роз`яснень викладених у п.п.2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах спадкування" №7 від 30.05.2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

З огляду на те, що в складі спадщини наявне нерухоме майно, в силу вимог ч. 1 ст. 1299 ЦК України, спадкоємці зобов`язані зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна, для цього заявниці необхідно отримати свідоцтво про право на спадщину. Так як такі документи у заявниці відсутні, то вона звернулася до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини, маючи за мету оформлення та видачу нотаріусом свідоцтва про право на спадщину.

З положень ч. 2 ст. 1120 ЦК України вбачається, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, із якого вона оголошується померлою.

Факт постійного проживання заявниці разом із сестрою ОСОБА_2 з 2016 року і до дня її смерті підтверджується довідкою Борівської селищної ради від 18.11.2020 року випискою із медичної карти стаціонарного хворого про перебування ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні в КНП «ЦРЛ Києво- Святошинської районної ради» в м.Боярка з 19.01.2019 року по 31.01.2019 року із зазначенням її домашньої адреси - АДРЕСА_3 ; копією медичної карти амбулаторного хворого про перебування ОСОБА_2 на обліку у сімейного лікаря КІШ «ЦРЛ Києво-Святошинської районної ради» в м.Боярка із зазначенням її домашньої адреси - АДРЕСА_3 , актом депутата Боярської міської ради Боднюка О.В. від 18.11.2020 року, актом депутата Боярської міської ради від 20.05.2021 року № 563.

Наведені докази підтверджують той факт, що заявник ОСОБА_1 постійно проживала зі своєю сестрою ОСОБА_2 на момент її смерті за місцем проживання спадкодавця за адресою: АДРЕСА_3 ., однак, факт такого проживання може бути встановлений виключно в судовому порядку.

Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки; чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи обґрунтування заяви знайшли своє об`єктивне підтвердження, суд вважає, що заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 10, 12, 13, 258-259, 264, 265, 268, 315, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Заяву задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , із спадкодавицею - ОСОБА_2 на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області або безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено удень його складення,має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: А.Я. Волчко