Рішення № 10119000, 14.06.2010, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа № 2-85/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2010 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Діденко Т.І.,

з участю: секретара - Прилуцької О.І.,

представника позивача - Данічева В.М., Василенко А.С., відповідача - ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства “АТП-1” до ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу,

в с т а н о в и в:

Позивач - відкрите акціонерне товариство “АТП-1” 15.02.2010 року звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу в розмірі 35000 грн.

Підставами позовних вимог вважає те, що з 26.06.2007 року ОСОБА_4 був прийнятий на роботу водієм у відкрите акціонерне товариство «АТП-1».

26.09.2007 року у м. Києві на Червонозоряному проспекті, ОСОБА_4, перебуваючи при виконанні трудових обов"язків та керуючи автомобілем НОМЕР_1, володільцем якого є ВАТ «АТП-1», здійснив зіткнення із автомобілем «Тойота Кемрі» д.н.з. НОМЕР_6

Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 24.10.2007 року ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, тобто визнано винним у пошкоджені 26.09.2007 року автомобіля «Тойота Кемрі» д.н.з. НОМЕР_6

На момент ДТП, автомобіль «Тойота Кемрі» був застрахований за правилами КАСКО в ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» в особі Київської філії «Сіті», яке виплатило страхове відшкодування власнику автомобіля «Тойота Кемрі» - П.П. «Хімагроцентр», і в подальшому звернулося до Господарського суду м. Києва з позовними вимогами до ВАТ «АТП-1», як власника джерела підвищеної небезпеки, автомобіля НОМЕР_1, про відшкодування в порядку регресу шкоди, заподіяної в результаті ДТП у розмірі 71955,05 грн., та до страхової компанії - ЗАТ «Євпропейський страховий альянс» (дана компанія страхувала цивільну відповідальність ВАТ «АТП-1» на день ДТП) із позовними вимогами у розмірі 24 990 грн.

За результатами розгляду даного спору ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» в особі Київської філії «Сіті» та ВАТ «АТП-1» дійшли згоди стосовно можливості врегулювання даного спору шляхом укладення мирової угоди, за умовами якої ВАТ «АТП-1» зобов'язувалось виплатити ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» в особі Київської філії «Сіті» суму у розмірі 35000 грн. в якості відшкодування шкоди, а ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» в особі Київської філії «Сіті» відмовилося від додаткового стягнення з ВАТ «АТП-1» будь-яких інших додаткових сум. Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.12.2009 року мирова угода була затверджена.

На виконання мирової угоди ВАТ «АТП-1» у відшкодування шкоди виплатило ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» в особі Київської філії «Сіті» 35000 грн. Факт оплати підтверджений довідкою ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» в особі Київської філії «Сіті» від 08.12.2009 року.

У відповідності до ч. 1 ст. 1191 ЦК України ВАТ «АТП-1» неодноразово зверталося до ОСОБА_4 із вимогою відшкодувати ВАТ «АТП-1» заподіяну ним майнову шкоду, однак ОСОБА_4 майнову шкоду в добровільному порядку не відшкодував, тому позивач просить на його користь стягнути з відповідача збитки, заподіяні ВАТ «АТП-1» з вини позивача .

На момент звернення до суду ОСОБА_4 не працює в ВАТ «АТП-1».

Представник позивача Василенко А.С. позов підтримала повністю і пояснила, що відповідач ОСОБА_4 постановою Солом»янського районного суду м. Києва від 24.10.2007 року був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинену ним ДТП, під час ДТП були пошкоджені чотири автомобілі. Відповідач ОСОБА_4 порушив правила дорожнього руху, що і стало причиною ДТП, у зв»язку з чим відшкодування майнової шкоди в порядку регресу повинно проводитися за нормами ч. 1 ст. 1191 ЦК України. Згідно наказу позивача № 02 від 13.01.2009 року ОСОБА_4 було притягнуто до матеріальної відповідальності за шкоду, яка була заподіяна автомобілю «Опель Омега» д/н НОМЕР_2, який належить ОСОБА_6 під час ДТП, яке сталося 26.09.2007 року. Бухгалтерія підприємства виплатила ОСОБА_6 готівкою 510 грн., від ОСОБА_4 відповідно до його заяви в касу ВАТ «АТП-1» було прийнято 510 грн. Просить стягнути з відповідача на користь відкритого акціонерного товариства “АТП-1” майнову шкоду в порядку регресу в розмірі 35000 грн., 350 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, які сплачені позивачем при подачі позовної заяви до суду.

Представник позивача Данічев В.М. позов підтримав повністю, просить його задоволити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 позову не визнав, вважає вимоги позивача незаконними та необґрунтованими, пояснив, що з 25.06.2007 року по 14.01.2009 року перебував з позивачем ВАТ «АТП-1» у трудових відносинах, працював на посаді водія 3-го класу, звільнився за власним бажанням. ДТП, що сталося 26.09.2007 року, яке є підставою для позовних вимог, сталося в період дії трудових правовідносин. Вважає, що позивач не має права заявляти до нього регресну вимогу, оскільки він не є володільцем джерела підвищеної небезпеки, володільцем є ВАТ «АТП-1». В процесі виконання своїх трудових обов»язків він притягувався до фінансової відповідальності за ДТП, яке сталося 25.06.2007 року сплатив в касу ВАТ «АТП-1» 510 грн., тому суд не може вдруге притягнути його до відповідальності за одну і ту саму провину.

Представник відповідача ОСОБА_5 позову не визнав, та пояснив, що відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не передбачений законом. При виконанні трудових обов”язків працівники несуть відповідальність за трудовим законодавством. Відповідач перебував з позивачем у трудових відносинах і повинен нести відповідальність у відповідності до ст.132 КЗпП України. У відповідності до трудового законодавства відповідачем було відшкодуванозаподіяні ним збитки в розмірі 510 грн.

Дослідивши матеріали справи , суд вважає, що позов підлягає до часткового заводолення з врахуванням слідуючого.

Судом встановлено, що:

Згідно наказу про прийом на роботу № 298-ОС від 25.06.20087 року ОСОБА_4 з 26.06.2007 року був прийнятий на посаду водія 3-го класу у відкрите акціонерне товариство «АТП-1», перебував відповідач у трудових відносинах з позивачем до 14.01.2009 року (наказ ВАТ «АТП-1» про припинення трудового договору № 2-ОС від 14.01.2009 року).

Згідно протоколу серії ВА № 111355 від 05.10.2007 року ОСОБА_4 26.09.2007 року у м. Києві на Червонозоряному проспекті, керуючи автомобілем ЗІЛ д.н.з. НОМЕР_1, здійснив зіткнення із автомобілем «Тойота Кемрі». д.н.з. НОМЕР_6, після чого некеровані автомобілі здійснили наїзд на автомобілі НОМЕР_4, «Опель Омега» д/н НОМЕР_2 та «Опель Омега» д/н НОМЕР_5.

Згідно постанови Солом»янського районного суду м. Києва від 24.10.2007 року ОСОБА_4 було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, у пошкодженні цих чотирьох автомобілів.

Згідно ухвали Господарського суду м. Києва від 08.12.2009 року по справі за позовом ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі гарант» в особі Київської філії «Сіті» до ЗАТ «Європейський страховий альянс» та ВАТ «АТП-1» про відшкодування шкоди в порядку регресу в сумі 96945,05 грн., суд затвердив мирову угоду, відповідно до якої відповідачі зобов»язалися до 09.12.2009 року виплатити і виплатив ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі гарант» в особі Київської філії «Сіті» у відшкодування заподіяного в результаті ДТП збитку 35000 грн.

Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно глави 1Х КЗпП України працівники за шкоду, завдану під час виконання ними своїх трудових (службових) обов»язків, несуть відповідальність за нормами трудового законодавства. Якщо ж шкода завдана працівником не під час виконання ним своїх трудових обов»язків, то на нього покладається відповідальність за нормами цивільного законодавства.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 26.09.2007 року під час вчинення ним ДТП перебував з відповідачем у трудових відносинах, керуючи автомобілем НОМЕР_1, володільцем якої є ВАТ «АТП-1», здійснював перевезення, виконуючи свої трудові обов»язки, тому за шкоду, заподіяну позивачеві, він несе матеріальну відповідальність відповідно до ст.132 КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов»язків.

Відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов»язків. Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково.

Відповідач ОСОБА_4 13.01.2009 року в добровільному порядку у відшкодування шкоди, заподіяної ним ВАТ «АТП-1» під час ДТП, що мало місце 26.09.2007 року, вніс в касу ВАТ «АТП-1» 510 грн., які були виплачені бухгалтерією позивача власнику автомобіля «Опель Омега» д/н НОМЕР_2 ОСОБА_6, оскільки його автомобіль також був пошкоджений під час ДТП, яке відбулося 26.09.2007 року. Д ана обставина не оспорюється сторонами та підтверджена наказом ВАТ «АТП-1» № 2 від 13.01.2009 року про притягнення ОСОБА_4 до матеріальної відповідальності.

У відповідності до ст. 132 КЗпП України за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов»язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Згідно довідки ВАТ «АТП-1» № 204 від 22.04.2010 року середньомісячна заробітна плата ОСОБА_4 на час вчинення ДТП становила 1494, 24 грн.

При визначенні розміру шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача, суд враховує його середньомісячний заробіток на час вчинення ДТП в розмірі 1494,24 грн., часткове добровільне відшкодування заподіяної шкоди в розмірі 510 грн., та вважає, що до задоволення підляє частина позовних вимог, яка складає різницю між середнім заробітком та розміром добровільного відшкодування 984,24 грн.

Доказів того, що шкоду завдано відповідачем не при виконаннітрудових обов»язкі, та інших доказів, які б були підставою для покладання на відповідача повної матеріальної відповідальності, суду не надано, судом таких підстав не встановлено.

Судові витрати на підставі ст. 88 ЦПК підлягають розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 130,132 КЗпП України; ст. ст. 1172, 1187, 1191 ЦК України; ст. ст. 3, 5, 6, 7, 8, 10, 158-159, 208-209, 212-215, 223, 294 ЦПК України, постановою Пленуму Верховного Суду України “Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками” від 29.12.1992 року № 14 із наступними змінами і доповненями, суд

в и р і ш и в:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, індефікаційний НОМЕР_7, на користь відкритого акціонерного товариства “АТП-1” (01013 м. Київ, вул. Промислова, 1 код ЄДРПОУ 03746384, п/р 260062576 в ВАТ “КРЕДИТПРОМБАНК” у м. Києві, МФО 300863) 1155,24 грн. (одну тисячу сто п”ятдесят п”ять грн. 24 коп), з них: у відшкодування шкоди 984, 24 грн., судовий збір 51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн.

В задоволені решти позовних вимог позивачеві відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області. Заява про апеляційне оскарження рішення суду подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Монастирищенський районний суд. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Т.І.Діденко

Повний текст рішення виготовлений 18.06.2010 року.

Справа № 2-85/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

14 червня 2010 року м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Діденко Т.І.,

з участю: секретара - Прилуцької О.І.,

представника позивача - Данічева В.М., Василенко А.С., відповідача - ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом відкритого акціонерного товариства “АТП-1” до ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди в порядку регресу,

в и р і ш и в:

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, індефікаційний НОМЕР_7, на користь відкритого акціонерного товариства “АТП-1” (01013 м. Київ, вул. Промислова, 1 код ЄДРПОУ 03746384, п/р 260062576 в ВАТ “КРЕДИТПРОМБАНК” у м. Києві, МФО 300863) 1155,24 грн. (одну тисячу сто п”ятдесят п”ять грн. 24 коп), з них: у відшкодування шкоди 984, 24 грн., судовий збір 51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 грн.

В задоволені решти позовних вимог позивачеві відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Черкаської області. Заява про апеляційне оскарження рішення суду подається протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Монастирищенський районний суд. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя Т.І.Діденко