Ухвала суду № 101163638, 17.11.2021, Чернігівський районний суд Запорізької області

Справа № 324/608/21

Провадження № 1-кп/329/133/2021

УХВАЛА

17 листопада 2021р. смт Чернігівка Запорізької області

Чернігівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Покопцевої Д.О.,

при секретарі – Синяк Л.П.,

за участі прокурора – Худзія Є.А.,

захисників - Вараниці О.О.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Чернігівка Запорізької області матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В ході проведення підготовчого судового засідання встановлено, що підстави для прийняття рішення, передбаченого п.п. 1-4 ч.2 ст. 314 КПК України відсутні, а отже, відсутні і перешкоди для призначення судового розгляду кримінального провадження.

Учасники судового провадження вважають можливим призначити судовий розгляд за обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст. 307 КК України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що у даному випадку слід призначити судовий розгляд кримінального провадження у відкритому судовому засіданні з викликом його учасників.

Прокурором заявлено клопотання про продовження строку запобіжного заходу, обраного обвинуваченому, у виді тримання під вартою, який спливає 21.11.2021р., на 60 днів.

Закінчити судовий розгляд кримінального провадження до спливу строку запобіжного заходу, обраного обвинуваченому, неможливо. В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначив, що ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які були підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу не відпали і продовжують існувати, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти зазначеним ризикам.

Обвинувачений просив суд змінити обраний йому запобіжний захід у виді тримання під вартою на домашній арешт, оскільки він має хвору матір, яка потребує догляду, а також він не буде вчиняти будь-які інші кримінальні правопорушення і буде з`являтися до суду за викликом.

Захисник обвинуваченого просив врахувати, що ризики, а також інші обставини, на які посилається прокурор, не доведені та необґрунтовані, звернув увагу суду, що у даному випадку стороною обвинувачення не доведено вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим вважав за потрібне змінити обвинуваченому запобіжний захід із тримання під вартою на домашній арешт.

Вислухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що обвинуваченому ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді Пологівського районного суду Запорізької області від 18.02.2021 року було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 16.04.2021 року включно, який в подальшому продовжено до 21 листопада 2021 року включно.

Згідно із ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту або з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю мотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

До спливу строку, продовженого ухвалою Пологівського районного суду Запорізької області від 23.09.2021р. обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою неможливо завершити судовий розгляд кримінального провадження.

Враховуючи вимоги ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, суд приходить до висновку, що ризики, щонайменше передбачені п. п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які були підставою для обрання стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не відпали, не змінилися та продовжують існувати на теперішній час.

Так, злочини, що інкримінуються ОСОБА_1 , згідно ст.12 КК України віднесено до категорії тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 6 до 10 років з конфіскацією майна, дані злочини є умисними корисливими злочинами, а тому суд погоджується з доводами прокурора, що обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень, суворість та невідворотність покарання, може переховуватися від суду.

Крім того, суд, виходячи з відомостей, зазначених в обвинувальному акті, враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 до обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ніде не працював, не має постійного джерела доходу, не одружений, утриманців не має, проживав не за місцем реєстрації, отже, не має стійких соціальних зв`язків, а тому є достатні підстави вважати, що останній, з метою ухилення від покарання за вчинені кримінальні правопорушення, може безперешкодно переховуватися від суду, що є достатнім обґрунтуванням ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Крім цього, обвинувачений ОСОБА_1 в силу ст.89 КК України не судимий, не має постійного джерела доходів, а тому є достатні підстави вважати, що ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення, продовжує існувати.

Пунктом 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини, допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою є наявність із боку цієї особи таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину, за умови доведеності таких ризиків. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував на те, що позбавлення свободи може бути виправданим тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (Рішення у справі «Амбрушкевич проти Польщі»).

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У рішенні по справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

За вказаних обставин суд вважає, що більш м`які запобіжні заходи в достатній мірі не забезпечать виконання обвинуваченим ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання встановленим ризикам, тому підстав для зміни обраного запобіжного заходу на більш м`який, суд не вбачає.

Вік і стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_1 також не є перешкодою для його тримання під вартою.

Таким чином, будь-яких обставин, які б свідчили про те, що продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_1 на даному етапі не встановлено та обвинуваченим і його захисником не доведено.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Визначаючи розмір застави, з огляду на обставини вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України, майновий та сімейний стан обвинуваченого ОСОБА_1 , інші дані про його особу, а також ризики, передбачені п. 1 і п.5 ч.1 ст.177 КПК України, суд приходить до висновку про необхідність встановлення застави в розмірі 30 (тридцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 68100 гривень.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 199, 331, 350 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд кримінального провадження з обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України на 22 листопада 2021 року о 11.00 год. в приміщенні Чернігівського районного суду Запорізької області (смт Чернігівка, вул. Соборна, б. 391) суддею одноособово у відкритому судовому засіданні.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою залишити без змін та вважати продовженим до 14 січня 2022 року включно.

Встановити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 30 (тридцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 68100 (шістдесят вісім тисяч сто) гривень 00 копійок, які підлягають внесенню на рахунок №UA378201720355249002000001205, Державна казначейська служба України м.Київ, МФО 820172, отримувач платежу: ТУ ДСА в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700, в призначенні платежу має бути вказано: вид платежу, ПІБ обвинуваченого, номер справи і суд, в якому розглядається справа.

Застава може бути внесена підозрюваним або іншою фізичною чи юридичною особою, яка діє від його імені.

У разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_1 з-під варти та повідомити про це суд.

З моменту звільнення ОСОБА_1 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1) прибувати до суду по першому виклику на визначений ними час;

2) повідомляти суд про зміну місця свого проживання та місця роботи;

3) докласти зусиль до пошуку роботи.

Вказані обов`язки у разі внесення застави покладаються на ОСОБА_1 на строк не довше, ніж до ухвалення остаточного судового рішення у даному кримінальному провадженні.

У разі невиконання перелічених вище обов`язків застава звертається у дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Ухвала суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Чернігівський районний суд Запорізької області протягом семи днів.

Суддя: Д.О. Покопцева