Рішення № 101125599, 16.11.2021, Чернігівський районний суд Запорізької області

Справа№329/673/21

Справа № 329/673/21

Провадження 2/329/164/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2021 року смт Чернігівка Запорізької області

Чернігівський районний суд Запорізької області в складі:

головуючого - судді Покопцевої Д.О.,

при секретарі - Синяк Л.П.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Чернігівка Запорізької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, третя особа - виконавчий комітет Чернігівської селищної ради Бердянського району Запорізької області як орган опіки та піклування, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач зазначив, що з відповідачем перебувають у зареєстрованому шлюбі з 20.01.2012р., від якого мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком яких в свідоцтвах про їх народження зазначено позивача. Однією сім`єю з відповідачем не проживають з 04.06.2021 року.

Донька ОСОБА_4 проживає з відповідачем у с. Владівка, інша донька, ОСОБА_3 - проживає разом із позивачем у с. Стульневе та знаходиться на його утриманні, позаяк не бажає проживати разом з матір`ю.

Просить визначити місце проживання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком.

Заявою представник позивача позов підтримав, просить задовольнити, провести розгляд справи без його участі.

Відповідач заявою не заперечує проти задоволення позову.

Третя особа не заперечує проти задоволення позову та просить провести розгляд справи без її участі.

Згідно ч.3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

За ч.4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд враховує, що визнання відповідачем позову не суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, розглядає справу за відсутності позивача і відповідача, і, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає повному задоволенню з наступних підстав.

Встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Сторони у справі, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, зареєстрований 20.01.2012р. Стульневською сільською радою Чернігівського району Запорізької області, актовий запис №01 (а.с.8).

Від шлюбу мають двох малолітніх дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.9-10).

Однією сім`єю сторони не проживають з 04.06.2021 року.

З 04.06.2021р. малолітня дитина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з батьком - позивачем по справі, ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , малолітня дитина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає разом з матір`ю - відповідачем по справі, ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою виконавчого комітету Чернігівської селищної ради Бердянського району Запорізької області, Стульневським старостинським округом №150/10 від 14.06.2021р. (а.с.11).

За приписами ст.29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.

Положеннями частин 1,2 ст. 161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. З аналізу практики Європейського суду з прав людини встановлено, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Положеннями ст. 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що «тлумачення ч.1 ст. 161 СК України свідчить, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку».

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Крім того, поняття "розлучення дитини та матері" не є тотожним поняттю „визначення різних місць проживання матері та дитини", оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу та порядку спілкування з дитиною або за рішенням органу опіки та піклування чи за судовим рішенням з цього питання.

Таким чином, положення статті 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини.

Як роз`яснено у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21.12.2007 року, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати.

11 серпня 2021 року рішенням виконкому Чернігівської селищної ради Бердянського району Запорізької області затверджено висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком ОСОБА_1 , позаяк дитина сама прийняла таке рішення і матір проти такого рішення дитини заперечень не має (а.с.36-38).

Відповідно до акту обстеження умов проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що для виховання та розвитку дитини створено належні умови, в будинку прибрано, є необхідні меблі та побутова техніка, для дитини облаштовано окрему кімнату, в якій є місце для сну та відпочинку, місце для приготування уроків, у дитини є іграшки, дитяча художня література. (а.с.39). Будинок належить позивачу на праві приватної власності (а.с. 15,17-21).

Позивач працює, має стабільний заробіток (а.с.13), позитивно характеризується як за місцем роботи, так і за місцем проживання (а.с.12,14), тобто має усі необхідні передумови для утримання та виховання дитини самостійно.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

При вирішенні питання про визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд в контексті першочергового урахування інтересів дитини, враховуючи тривалість проживання малолітньої дитини з батьком, добросовісне виконання ОСОБА_1 батьківських обов`язків, створення для дитини необхідних умов для проживання та розвитку, забезпечення її усім необхідним, а також відсутність виключних обставин, які б унеможливлювали проживання дитини з батьком, чи негативно впливали на її виховання та розвиток, бажання самої дитини на проживання з батьком, згоду матері на проживання малолітньої дитини з батьком, приходить до висновку про обґрунтованість позову та визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , з батьком - ОСОБА_1 .

При цьому, визначення місця проживання дитини разом із батьком не позбавляє права відповідача у справі спілкуватися з дитиною та не обмежує її у здійсненні своїх батьківських прав та обов`язків, оскільки матір дитини у разі визначення місця проживання останньої з батьком, не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, прояву турботи відносно неї та участі у її вихованні.

Керуючись ст. ст.4, 12, 13, 81, 82, 89, 200, 247, 259, 263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, ст.19, 141,160,161 СК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , представник позивача - ОСОБА_8 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, третя особа: виконавчий комітет Чернігівської селищної ради Бердянського району Запорізької області, як орган опіки та піклування задовольнити.

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з батьком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Запорізького апеляційного суду впродовж 30 днів.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Чернігівської селищної ради Бердянського району Запорізької області, адреса: Запорізька область, Бердянський район, смт. Чернігівка, вул. Українська, 57, ЄДРПОУ:04352351.

Суддя: Д.О. Покопцева