Рішення № 101161257, 16.11.2021, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/6978/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2021 року Галицький районний суд м. Львова

у складі: головуючого судді Волоско І.Р.

секретар судового засідання Береза П.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, код ЄДРПОУ:336310), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайловича (адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, 6/5, свідоцтво №7921) про визнання виконавчого напису, таким, що не підлягає виконанню, -

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 звернувся із позовом до АТ «Ідея Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про визнання виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за №8035, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 58 152, 94 грн, таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування даного позову позивач вказує на те, що із місця роботи дізнався, що із його заробітної плати почали стягувати кошти по виконавчому провадженні, відкритому на підставі виконавчого напису №8035 від 16.02.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом КМНО Остапенко С.М. Виконавчий напис було вчинено на підставі кредитного договору № R01.00108.006017674 від 29.11.2019 року укладеного між ОСОБА_1 та AT «Ідея Банк». Вважає, що даний виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки нотаріусом не перевірено безспірність вимог стягувача, оскільки при оформленні виконавчого напису, який вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М., представниками AT «Ідея Банк» не було надано нотаріусу доказів безспірності заборгованості, за наявності якої було б можливим вчинення виконавчого напису. Звертає увагу на те, що заборгованість яка значиться у виконавчому написі, не дає можливості зробити висновок щодо правомірності її нарахування. Отже, нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню, у зв`язку з чим, оспорюваний виконавчий напис нотаріусом вчинено з порушенням діючого законодавства, вважає за необхідне, визнати виконавчий напис №8035, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. таким, що не підлягає виконанню.

Рух справи в суді.

Ухвалою суду від 25 серпня 2021 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Позиції сторін у справі.

Представник відповідача Зільник В.М. скерував на адресу суду відзив на позовну заяву, згідно якого зазначає, що АТ «Ідея Банк» не погоджується із позовом, вважає його безпідставним та необгрунтовним, натомість виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем за №8035 від 16.02.2021, таким, що в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає виконанню. Зазначає, що Банк свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі. Оскільки ОСОБА_3 як позичальник згідно кредитних договорів, власних зобов`язань належним чином не виконував, станом на 04.01.2021 у нього утворилась заборгованість у розмірі 56252,94 грн, а тому AT «Ідея Банк» звернулось до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. із заявою про вчинення виконавчого напису про стягнення із ОСОБА_1 56252,94 гривень боргу за Кредитним договором та плати за вчинення виконавчого напису в розмірі 1900,00 грн., всього разом 58152,94 грн. На виконання вимог Переліку AT «Ідея Банк» надало нотаріусу всі необхідні документи для вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису. Стверджує, що спірний виконавчий напис відповідає всім вимогам Закону України «Про нотаріат», Порядку та Переліку, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, а відтак вважають, що виконавчий напис є законним та підлягає виконанню.

Позивач в судове засідання не з`явився, просив розгляд справи здійснювати без виклику сторін, позов підтримує.

Представник відповідача - АТ «Ідея Банк» у судове засідання не з`явився, однак у відзиві на позовну заяву просив розгляд справи здійснювати за відсутності відповідача. Відтак, суд вважає можливим проводити судове засідання та винести рішення по справі у відсутності зазначеного представника.

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив. Відтак, суд вважає причини неявки третьої особи неповажними. Є достатньо матеріалів про права та відносини сторін, потрібність дачі особистих пояснень третьою особою відсутня, а відтак, суд вважає можливим проводити судове засідання та винести рішення по справі у відсутності зазначеної сторони.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Позиція суду.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

При цьому, виходячи з положень ст. 16 ЦК України особа звертається до суду за захистом свого порушеного права.

Перевіривши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступних міркувань.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Суд встановив, що 29.11.2019 року між Позивачем та AT «Ідея Банк» було укладено кредитний договір № R01.00108.006017674, згідно якого Банк надав Позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби у сумі 48879,47 грн, а Позичальник зобов`язувався одержати і повернути його разом з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно з умовами Кредитного договору.

AT «Ідея Банк» на адресу Позивача було надіслано вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань (копія додається) в порядку п.п.2.3. п.2 гл. 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 (надалі - Порядок), що підтверджується списком ф. 103 згрупованих поштових відправлень AT «Ідея Банк» (з відміткою поштового відділення зв`язку); списком згрупованих відправлень; описом вкладення в цінний лист (з відміткою поштового відділення зв`язку), а також фіскальним чеком про оплату вказаних послуг поштового зв`язку.

На підставі кредитного договору № R01.00108.006017674 від 29.11.2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та AT «Ідея Банк», приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеном Михайловичем було вчинено виконавчий напис від 16.02.2021 року, зареєстрований в реєстрі за № 8035, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом в сумі 58 152,94 грн.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 87 та ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Підпунктом 3.1. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, згідно якого нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Позивач зазначає, що нотаріусу відповідач представив документи, що вказують на те, що заборгованість не є безспірною і не може вважатись обґрунтованою, а також те, що відповідач не надав нотаріусу виписки по кредитному рахунку, як основного документу, який би міг підтверджувати суму заборгованості.

Суд не погоджується із твердженням позивача про те, що вчинення виконавчого напису нотаріуса було з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема, без перевірки нотаріусом безспірності заборгованості за Кредитним договором, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3.2. Порядку безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 №1172.

Згідно пункту 2 Переліку, для одержання виконавчого напису по кредитних договорах, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Як вбачається із матеріалів справи, AT «Ідея Банк» звернулось до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. із заявою про вчинення виконавчого напису про стягнення із ОСОБА_1 56252,94 гривень боргу за Кредитним договором та плати за вчинення виконавчого напису в розмірі 1900,00 грн, всього разом 58152,94 грн.

Суд звертає увагу на те, що безспірність заборгованості підтверджується документами, передбаченими Переліком; нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

Верховний Суд неодноразово у своїх правових висновках, зокрема у постановах від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц вказував що: «виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором».

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у його постанові від 07.02.2018 по справі № 204/4071/14-ц, «нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності».

Відповідно до п. 3.2. Порядку безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком.

Верховний Суд України у постанові від 20.05.2015 року по справі №6-158цс15, зазначив, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком. Тобто, в основу розмежування понять «спірної» та «безспірної» заборгованості покладається не власне ставлення боржника до пред`явленої вимоги, а об`єктивна ознака, тобто фактичний склад і характер правовідносин. Вирішення питання, чи є заборгованість об`єктивно безспірною, залежить від того, чи надано нотаріусу перелік документів, за якими стягнення проводиться у безспірному порядку відповідно до вимог ст. 87 Закону України «Про нотаріат».

Крім того, Верховний Суд у постанові від 24 жовтня 2018 року у справі №761/45042/16-ц, зазначив, що встановивши, що нотаріусу для вчинення виконавчого напису були подані усі документи, що підтверджують безспірність вимог кредитора та встановлені Переліком документів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не вирішує спір про право, який існує між сторонами, а лише перевіряє безспірність заборгованості на підставі належних і допустимих доказів.

А отже, безспірність заборгованості підтверджується документами, визначеними Переліком.

З аналізу ч. 1 ст. 87, ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та підпункту 3.1. глави 16 Порядку вбачається, що вчинення виконавчого напису нотаріуса здійснюється за фактом подання нотаріусу документів, визначених Переліком; участь боржника в процесі вчинення виконавчого напису нотаріуса законодавством не передбачена.

Згідно з ч. 1 ст. 87 та ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Судом встановлено, що на виконання вимог Переліку AT «Ідея Банк» надало приватному нотаріусу документи для вчинення останнім оскаржуваного Позивачем виконавчого напису №8035, у тому числі:

1.заяву AT «Ідея Банк» про вчинення виконавчого напису від 12.02.2021;

2.кредитний договір № R01.00108.006017674 від 29.11.2019;

3.довідку про ненадходження платежів від 12.02.2021;

4.вимогу AT «Ідея Банк» до ОСОБА_1 про усунення порушення кредитних зобов`язань від 04.01.2021;

5.довідку-розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №R01.00108.006017674 від 29.11.2019, станом на 04.01.2021;

6.список ф. 103 згрупованих поштових відправлень AT «Ідея Банк» (з відміткою поштового відділення зв`язку); список згрупованих відправлень; опис вкладення в цінний лист (з відміткою поштового відділення зв`язку), що підтверджує надіслання Позивачу документів визначених пунктами 4-5 даного переліку, а також фіскальний чек про оплату вказаних послуг поштового зв`язку;

7.виписку по рахунку ОСОБА_1 за Кредитним договором станом на 12.02.2021;

8.детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором № R01.00108.006017674 від 29.11.2019.

Як вбачається з матеріалів справи, у виписці по рахунку № НОМЕР_2 (до провадження в Україні міжнародних номерів банківських рахунків - НОМЕР_3 ), на які відповідно до умов Кредитного договору Позивач зобов`язувався здійснювати платежі за Кредитним договором, в графі «Кредит» зазначено суми грошових коштів, що були зараховані на вказаний рахунок, а графа «Дебет» відображає порядок подальшого розподілу зарахованих коштів.

Крім того, детальний розрахунок заборгованості за Кредитним договором № R01.00108.006017674 від 29.11.2019 станом на 04.01.2021, який було надано нотаріусу для підтвердження заборгованості Позивача, детально відображає структуру боргу (строки погашення заборгованості, суми нарахувань за кожен період тощо) Позивача за Кредитним договором, у тому числі з врахуванням усіх сплат здійснених ним, та відповідає випискам по рахунку (щодо здійснених Позивачем платежів за Кредитним договором, та їх зарахування).

Таким чином, суд вважає, що твердження позивача відносно того, що AT «Ідея Банк» не було надано документів, які підтверджують заборгованість (в тому числі її безспірність) є безпідставними, оскільки заборгованість Позивача є підтвердженою належними доказами, що були надані нотаріусу.

Крім того, позивач зазначає, що жодної вимоги від відповідача він не отримував.

Як вбачається з матеріалів справи, AT «Ідея Банк» на адресу Позивача було надіслано вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань (копія додається) в порядку п.п.2.3. п.2 гл. 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5 (надалі - Порядок), що підтверджується списком ф. 103 згрупованих поштових відправлень AT «Ідея Банк» (з відміткою поштового відділення зв`язку); списком згрупованих відправлень; описом вкладення в цінний лист (з відміткою поштового відділення зв`язку), а також фіскальним чеком про оплату вказаних послуг поштового зв`язку.

Згідно даної вимоги AT «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 календарних днів з дня направлення цієї вимоги виконати зобов`язання по Кредитному договорі, в протилежному випадку Банк буде змушений здійснити стягнення заборгованості шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса або іншим способом на власний вибір.

Так, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця (пп. 2.3 п. 2 гл. 16 розділу II Порядку).

Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (абз. 2 пп. 2.3 п. 2 гл. 16 розділу II Порядку).

Як вбачається із списку ф. 103 згрупованих поштових відправлень AT «Ідея Банк» (з відміткою поштового відділення зв`язку); списку згрупованих відправлень; опису вкладення в цінний лист (з відміткою поштового відділення зв`язку), рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, а також фіскального чеку про оплату вказаних послуг поштового зв`язку, Позивачу було надіслано вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань з застереженням про вчинення виконавчого напису нотаріуса, у разі невиконання вимог, довідку-розрахунок заборгованості за Кредитним договором № R01.00108.006017674 від 29.11.2019, станом на 04.01.2021.

Верховний Суд у п. 52 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019 року по справі 6916/3006/17, зазначив, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій).

Верховний Суд у постанові від 25 липня 2018 року у справі №127/15911/17 зазначив, що нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Відтак, в матеріалах справи містяться докази надіслання вимоги про усунення порушення кредитних зобов`язань перед вчиненням виконавчого напису нотаріуса, що оскаржується.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що AT «Ідея Банк» належним чином пред`явив Позивачу вимогу про усунення порушення кредитних зобов`язань.

Окрім того, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 10.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №7 «Про судове рішення в адміністративній справі» із змісту статті 162 КАС України випливає, що в разі задоволення позову про визнання протиправним рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень суд повинен зазначити про це в судовому рішенні та одночасно застосувати один із встановлених законом способів захисту порушеного права позивача: про скасування або визнання нечинними рішення чи окремих його положень. При цьому суди повинні мати на увазі, що одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акту нечинним та скасування такого акта - є помилковим.

Скасування акта суб`єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Визнання ж акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Суд визначає, що рішення суб`єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.

Зважаючи на те, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року по справі №826/20084/14 було саме визнано нечинною постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014, то вбачається, що така може втратити чинність лише на майбутнє з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття спірного акту.

Крім того, як вбачається зі змісту постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року по справі №826/20084/14, резолютивна частина постанови не містить відомостей про те, з якого саме моменту втрачає чинність постанова Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №662, внаслідок чого така втрачатиме чинність в загальному порядку, а саме відповідно до Порядку скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 31.07.2000 №32/5.

Згідно зі підпунктом 4.2. вище вказаного Порядку підставами для скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта є: набрання законної сили судовим рішенням про визнання нормативно-правового акта незаконним чи таким, що не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили повністю або в окремій його частині.

Нормативно-правовий акт, рішення про державну реєстрацію якого скасовано, не є чинним з дня його виключення з державного реєстру, крім випадків визнання нормативно- правових актів нечинними судом (пункт 16 Порядку скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правових актів, занесених до державного реєстру).

Разом з тим, як вбачається з офіційному веб-порталу Верховної Ради України «Законодавство України», стан постанови вказано як «чинний», а отже на даний час державна реєстрація Постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №662 не скасована.

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.01.2020 по справі №355/1214/16-ц зазначено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Так, відповідно до пункту 2 Переліку, для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Таким чином, зважаючи на те, що спірний виконавчий напис вчинено до втрати чинності постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №662, яка залишається чинною по сьогоднішній час, то суд не погоджується з твердженням позивача про те, що приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович керувався нечинним законодавством.

Верховний Суд України у постанові від 15 січня 2020 року по справі № 305/2082/14-ц зазначає, що за загальним правилом статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 87 та ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт З частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).

Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою. Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі Перелік).

Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій.

Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, можливість вчинення виконавчого напису передбачена, як і ЦК України, так і Законом України «Про нотаріат» і не суперечить умовам Кредитного договору.

Щодо доводів Позивача про те, що він не погоджується з розміром заборгованості, а відтак, на його думку, таке свідчить про відсутність безспірності заборгованості, суд зазначає, що безспірність заборгованості підтверджується документами, передбаченими Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку; нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

За таких обставин, безспірність заборгованості, що була стягнута з позивача згідно спірного виконавчого напису нотаріуса, не залежить від того, погоджується позивач з її розміром, чи ні, оскільки вирішальним у даному випадку є саме документи, що подавалися нотаріусу для його вчинення, які підтверджують укладення Кредитного договору між позивачем та відповідачем, а також свідчать про неналежне виконання умов останнього ОСОБА_1 .

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до правил ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновки за результатами розгляду справи.

Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та їх зміст, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову.

З огляду на викладене, суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 не знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Щодо судових витрат

Представник позивача - адвокат Пащук А.І. подав до суду заяву, в якій просить стягнути з позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 гривень.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.133 ЦПК України).

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить із диспозиції ч.1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Так, згідно ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст.141 ЦПК України).

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 2 ст. 141 ЦПК).

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, то і не вбачає підстав, встановлених законом, для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку із відмовою позову судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст.ст.2, 10-13, 76-81, 141, 258, 259, 279, 263-265, 268 ЦПК України, на підставі Закону України «Про нотаріат», суд -

в и р і ш и в:

у задоволені позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайловича про визнання виконавчого напису, таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Р. Волоско