Рішення № 101142361, 16.11.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2021 р. № 400/10506/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагаря В.С. в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкова Марія Вікторівна, вул. Поправки Юрія, 6, оф.6, м. Київ 94, 02094,

третя особа:Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ", Кудрявський узвіз, 5-Б, м. Київ 53, 04053,

про:визнання протиправною та скасування постанови від 01.02.2021 ВП № 64329806,

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни (далі - відповідач, Приватний виконавець Малкова М.В.), за участю у справі третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" (далі- ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ"), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову від 01.02.2021 про відкриття виконавчого провадження №64329806.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приватним виконавцем Малковою М.В. спірною постановою відкрито виконавче провадження з порушенням ч.2 ст.24 ЗУ «Про виконавче провадження», а саме виконавче провадження відкрито не за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи або знаходження його майна. Вказує, що виконавчим округом приватного виконавця Малкової М.В. є місто Київ, тоді як позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , у неї відсутнє майно на території міста Києва. Відкриття виконавчого провадження з порушенням правил територіальної діяльності є підставою для скасування спірної постанови, у зв`язку з чим звернулася до суду.

Ухвалою суду від 02.11.2021 відкрито провадження у справі у порядку визначеному ст.287 КАС України.

Відповідач у строк, встановлений ухвалою суду відзив на позовну заяву до суду не подав.

Учасники справи до суду не прибули, належним чином повідомлялися про день, час та місце судового розгляду, що підтверджується матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд,

ВСТАНОВИВ:

18.12.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горая О.С. вчинено виконавчий напис за №114818, про звернення стягнення з ОСОБА_1 , (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ), заборгованості в розмірі 53 941,15 грн. на користь ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" за кредитним договором №500524763 від 05.11.2014 року.

Заявою про примусове виконання рішення від 24.12.2020р. вих.№13875410, ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" звернулася до приватного виконавця виконавчого округу м.Києва Малкової Марії Вікторівни з проханням розпочати примусове виконання рішення на підставі виконавчого напису №114818 від 18.12.2020р., зазначивши місце реєстрації боржника: АДРЕСА_2 , місце проживання боржника: АДРЕСА_3 .

01.02.2021р. на виконання виконавчого напису №114818, виданого 18.12.2020 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Горай О.С. про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_1 на користь ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" заборгованості в розмірі 53 941,15 грн., приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Малковою М.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64329806.

Позивач, посилаючись на те, що при відкритті вказаного виконавчого провадження відповідачем не дотримано вимог ч.2 ст.24 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки виконавчий документ прийнято до виконання не за місцем проживання, перебування боржника фізичної особи, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі- Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом пункту 3 частини першої статті 3 названого Закону, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до пункту 10 частини четвертої статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Частиною першою статті 5 Закону №1404-VIIІ встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 23 Закону України від 2.06.2016 №1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон №1403-VIII) у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.

Частиною першою статті 25 Закону №1403-VIII передбачено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя. А відповідно до частини другої цієї статті, приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Місце виконання рішення згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.12 за №512/5, визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону №1404-VIII.

Частиною 2 статті 24 Закону №1404-VIII передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 19 Закону №1404-VIII право вибору пред`явлення виконавчого документа для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 цього Закону віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців, належить стягувачу.

За змістом статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Аналіз наведених вище норм законів №№ 1403-VIII та 1404-VIII дає підстави для висновку, що ними визначені вимоги (критерії) до місця відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження. При цьому згідно з частиною третьою статті 25 Закону №1403-VIII право приватного виконавця відкривати виконавче провадження обмежується виконавчим округом, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність та відомості щодо якого внесені та містяться у Єдиному реєстрі приватних виконавців України.

При цьому, в силу положень частини другої статті 24 Закону №1404-VIII, якщо місце проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходження боржника - юридичної особи або місцезнаходження майна боржника розташовано в окрузі, в якому приватний виконавець здійснює діяльність та відповідно на яку розповсюджується відповідна компетенція цього приватного виконавця, він має право прийняти до виконання відповідні виконавчі документи та відкрити виконавче провадження з їх виконання.

Отже, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку виконавець зобов`язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника.

Вирішуючи спір по суті, суд також зважає на висновки викладені Верховним Судом у постанові від 31.03.2021 у справі №380/7750/20, відповідно до якої сама лише вказівка на місце проживання, яке не має жодного взаємозв`язку з особою боржника, не може вважатися достатньою підставою для прийняття виконавчого документа приватним виконавцем, територіальний округ якого охоплює місце виконання, визначеного за цією адресою. Хоча приватний виконавець не має обов`язку перевіряти вірогідність відомостей, які зазначено у виконавчому документі, водночас приватний виконавець повинен здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність, повинен дотримуватися принципів верховенства права, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності. Закріплені у статті 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» засади діяльності, зокрема, приватного виконавця вимагають діяти добросовісно, що, окрім іншого, вимагає від нього більш вдумливого і ретельно виваженого підходу до виконання своїх професійних обов`язків.

У цій постанові Суд дійшов висновку про те, що визначення місця виконання виконавчого документа щодо позивача (як фізичної особи-боржника) має відбуватися за зареєстрованим місцем проживання боржника. Будь-яка інша адреса місця проживання чи відомості про місце перебування особи-боржника можуть слугувати додатковою інформацією і сприяти примусовому виконанню рішення, але не використовуватися як юридичний факт, з яким Закон України «Про виконавче провадження» пов`язує місце виконання рішення, а з ним і виконавчий округ приватного виконавця.

Також, вищезазначена правова позиція підтримана Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 15.07.2021 у справі №380/9335/20.

За змістом вказаної постанови, Верховним Судом сформовано низку правових висновків:

- приватний виконавець є особою, уповноваженою державою на примусове виконання рішень, тобто є суб`єктом владних повноважень, на дії якого поширюються вимоги, встановлені статтею 2 КАС України;

- факт реєстрації особою свого місця проживання безумовно свідчить про те, що особа обрала певну адресу місцем свого проживання. Законом не заборонено особі мати декілька місць проживання, але у будь-якому випадку адреса, зареєстрована особою у встановленому порядку, виходячи з положень частини десятої статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є офіційною адресою, а отже, особа правомірно очікує, що за цією адресою з нею буде вестися офіційне листування, а також вчинятимуться й інші юридичні дії, що пов`язані з місцем її проживання;

- частина друга статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» пов`язує місце виконання рішення приватним виконавцем з фактичним місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи та місцезнаходженням боржника - юридичної особи, а не з адресою, зазначеною у виконавчому документі, як це, наприклад, закріплено у частині першій статті 28 Закону України «Про виконавче провадження»;

- незареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання, в силу відсутності в нього офіційного характеру, має бути повідомлено самою особою (що відповідатиме принципу вільного вибору місця проживання, встановленому Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні») або підтверджено належним чином з урахуванням принципу офіційного з`ясування обставин, оскільки просте зазначення будь-якої адреси без перевірки відповідних обставин не робить цю адресу саме адресою місця проживання особи у розумінні вказаного Закону;

- виконавець має реальну можливість перевірити місце знаходження боржника шляхом перевірки необхідної інформації у Єдиному демографічному реєстрі або шляхом запиту до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи. Такі дії відповідатимуть вимогам частини другої статті 2 КАС України, яких приватний виконавець має дотримуватись;

- відсутність прямого обов`язку приватного виконавця перевіряти адресу проживання боржника не спростовує необхідності дотримання ним принципів верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями, які визначені частиною першою статті 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» та кореспондуються з положеннями частини другої статті 2 КАС України, на відповідність яким суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень;

- нез`ясування адреси проживання боржника може мати наслідком порушення прав боржника, що виражатиметься у штучному створенні перешкод для вчинення боржником дій, зазначених у статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» (ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій тощо). Верховний Суд наголосив, що відсутність прямої вказівки в Законі України «Про виконавче провадження» на обов`язок виконавця перевіряти місце проживання боржника не повинна слугувати інструментом ймовірних порушень прав боржника з боку виконавця - суб`єкта владних повноважень.

Отже, з огляду на встановлені судом обставини, зазначене третьою особою в заяві про примусове виконання рішення адреса місце перебування боржника документально не підтверджено, тому таку інформацію неможливо вважати відомостями, що ідентифікують боржника.

Приватний виконавець Малкова Марія Вікторівна здійснює примусове виконання рішень у виконавчому окрузі міста Києва, що не заперечує відповідач.

У свою чергу, залученою до матеріалів справи копією паспорта громадянина України, довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні від 26.10.2021, тощо підтверджено, що місце проживання позивача з зареєстроване за адресою: АДРЕСА_4 ; інформація про зміну позивачем місця проживання у паспорті громадянина України відсутня.

Крім того, суд враховує, що у матеріалах виконавчого провадження наявна копія Кредитного договору №500524763, у якому зазначено Адреса (проживання) реєстрації позивача: АДРЕСА_5 .

Доказів внесення сторонами змін до вищезазначеного договору щодо адреси фактичного проживання позичальника відповідачем та третьою особою не надано.

Відомості про проживання позивача за адресою у м. Києві документально не підтверджені. Так само, матеріали справи не містять доказів наявності майна позивача у місті Києві.

З урахуванням наведеного, суд акцентує увагу на тому, що жоден з наданих стягувачем документів, ані договір про надання кредиту, ані будь-який інший документ, не вказують на можливе місце проживання позивача саме в місті Києві на момент подання заяви про примусове виконання виконавчого напису.

Наведене є підставою для висновку, що на момент відкриття виконавчого провадження, приватний виконавець не володіла достовірною інформацією про фактичне проживання боржника за вказаною адресою у м. Києві, оскільки стягувач до заяви не додав підтверджуючих документів, з яких би чітко вбачалось, що боржник проживає/перебуває за вказаною адресою у м. Києві. Натомість, наданими разом із заявою про примусове виконання виконавчого напису документами підтверджувались відомості про те, що боржник як зареєстрована, так і фактично проживає у межах Миколаївської області.

Як визначено частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем у ході розгляду справи не доведено наявність визначених законом підстав для відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №114818 від 18.12.2020 у межах виконавчого округу м. Києва, оскільки не надано до суду належних та достовірних доказів, що свідчили б про проживання позивача у м. Києві та/або про наявність у боржника майна на території міста Києва.

За таких обставин, постанову приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження №64329806 від 01.02.2021 належить визнати протиправною та скасувати. Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни (02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, 6, офіс 14), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" (Кудрявський узвіз, 5-Б, м. Київ 53, 04053, код ЄДРПОУ 36799749) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни (02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, 6, офіс 14) про відкриття виконавчого провадження №64329806 від 01.02.2021.

3. Стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Малкової Марії Вікторівни (02094, м. Київ, вул. Поправки Юрія, 6, офіс 14) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 908, 00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) сплачений за квитанцією від 29.10.2021 року №0.0.2320838011.1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення судового рішення.

Суддя В. С. Брагар