Рішення № 101138958, 19.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2021 року Справа № 160/10923/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Царікова Олена Василівна

розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

05.07.2021 ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби в Дніпропетровській області, в якому просить:

- визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 із застосуванням обмеження нарахування, встановленого Законом України №553-ІХ від 13.04.2020 в розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період: з 18.04.2020 по 28.08.2020 на підставі частин 2-5 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, регіонального коефіцієнту -1,2 та надбавки за вислугу років - 20 відсотків, без застосування будь-яких обмежень, передбачених частиною 3 статті 29 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" із змінами та доповненнями, внесеними Законом України №553-ІХ від 13 квітня 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум, а саме: в розмірі 141456,39 грн., з утриманням із цієї суми при її виплаті передбачених законом податків та обов`язкових платежів;

- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області на користь судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 в розмірі 141456,39 грн., з утриманням із цієї суми при її виплаті передбачених законом податків та обов`язкових платежів;

- допустити відповідно до п.2 ч.1 ст.371 КАС України негайне виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідач у період з 18.04.2020 по 28.08.2020 нарахував та виплатив позивачу суддівську винагороду у розмірі, який є нижчим, ніж встановлено у статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". При цьому, Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №553-IX від 13.04.2020 року, на думку позивача, не може визначати суддівську винагороду, оскільки відповідно до статті 130 Конституції України, розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій, а стаття 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» прямо вказує, що суддівська винагорода регулюється лише цим законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Враховуючи наведене, позивач вважає, що з огляду на протиправні дії відповідача ним не було отримано суддівську винагороду за відповідний період у законодавчо встановленому розмірі, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з означеним позовом.

12.07.2021 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 02.09.2021. Останнє судове засідання по справі відбулося 19.10.2021.

29.07.2021 Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області надало до суду відзив на позовну заяву ( вх. №11857/21 ел).

В обгрунтування відзиву відповідач зазначив, що прийняття Конституційним Судом України Рішення від 28.08.2020 року №10-р/2020 не є підставою для нарахування та виплати позивачу недонарахованої суддівської винагороди відповідно до статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» з 18.04.2020 по 28.08.2020, оскільки зазначене рішення не поширюється на правовідносини, що виникли до дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. З огляду на викладене, відповідач вважає, що посилання позивача на неконституційність Закону №553-ІХ не можуть бути підставою для визнання дій відповідача протиправними, та, як наслідок, зобов`язання останнього вчинити відповідні нарахування та виплати. Також, відповідач у відзиві зазначає, що є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня та посилається, зокрема, на положення статті 48 Бюджетного кодексу України, в якій передбачено, що розпорядники бюджетних коштів здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, а взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням встановлених Кодексом повноважень є порушенням бюджетного законодавства. З огляду на викладене, відповідач стверджує, що не мав правових підстав для нарахування та виплати суддівської винагороди поза межами видатків державного бюджету та без застосування обмежень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (у редакції Закону №553-ІХ). Додатково відповідач зазначив, що на його думку, він не є належним відповідачем у цій справі, оскільки обов`язок забезпечувати фінансування органів судової влади за рахунок бюджетних коштів Державного бюджету України в межах компетенції покладений на Верховну Раду України та Кабінет Міністрів України. У зв`язку з чим, відповідач просить суд у задоволенні позовних суд відмовити в повному обсязі.

Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області у встановлений судом строк письмових пояснень щодо предмета спору не подало.

У судове засідання 19.10.2021 позивач або його уповноважений представник не з`явилися. До суду надійшло клопотання позивача від 18.10.2021 (вх. № 15816/21) про здійснення розгляду справи без його участі.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 19.10.2021 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, однак про причини неявки суд не повідомили, заяв, клопотань чи пояснень до суду не надійшло.

Згідно з ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява та відзив на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, 07.11.2013 Указом Президента України №620/2013 ОСОБА_1 призначено строком на 5 років на посаду судді Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області.

14.02.2015 Указом Президента України №81/2015 переведено суддю Єнакіївського міського суду Донецької області ОСОБА_1 на роботу на посаді судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

12.12.2019 Указом Президента України №899/2019 призначено ОСОБА_1 на посаду судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

16.12.2019 наказом голови Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області № 155-К встановлено ОСОБА_1 доплату за вислугу років в розмірі 20 відсотків посадового окладу.

17.04.2020 опубліковано Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" за №553-ІХ від 13.04.2020 (далі - Закон №553-ІХ), яким, зокрема, передбачено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Cov-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ і включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року (з 01.01.2020 року - 4723 гривні). В зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки. Зазначене обмеження застосовується також при нарахуванні суддівської винагороди.

Як вбачається зі змісту наявної у матеріалах справи копії довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про розмір суддівської винагороди ОСОБА_1 за №Б-с-1126 від 27.07.2021, ОСОБА_1 виплачено за період: з квітня 2020 року по серпень 2020 року суддівську винагороду з позначенням про обмеження у нарахуванні з огляду на карантин на загальну суму 132948,62 грн.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулася за захистом своїх прав та інтересів до суду з означеним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Частиною 1 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.2 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Згідно з п.1 ч.3 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Частиною 4 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п`ятсот тисяч осіб; 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.

У випадку, якщо суд розміщується в декількох населених пунктах, застосовується регіональний коефіцієнт за місцезнаходженням органу, який провів державну реєстрацію такого суду.

Відповідно до частини 5 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи більше 3 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.

Частиною 9 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" №211 від 11 березня 2020, з 12.03.2020 на усій території України установлено карантин, кінцева дата якого з урахуванням внесених до вказаної Постанови змін неодноразово змінювалася, збільшуючи строк дії карантину.

17.04.2020 оприлюднено Закон №553-IX, яким Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" доповнено статтею 29, відповідно до якої встановлено, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020. При цьому, у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.

Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемії гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті).

Аналізуючи вищезазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що будь-які обмеження судової винагороди не можуть бути застосовані до позивача іншими нормативно-правовими актами, окрім Закону України "Про судоустрій і статус суддів", з огляду на таке.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 126 Конституції України - незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

Конституційний Суд України в пункті 4.1 Рішення від 11.03.2020 у справі № 4-р/2020 з посиланням в тому числі на норми міжнародного права зазначив, що: "Конституційний Суд України неодноразово висловлював юридичні позиції щодо незалежності суддів, зокрема їх належного матеріального забезпечення, зміни розміру суддівської винагороди, рівня довічного грошового утримання суддів у відставці (Рішення Конституційного Суду України від 24.06.1999 №6-рп/99, від 20.03.2002 №5-рп/2002, від 01.12.2004 №19-рп/2004, від 11.10.2005 №8-рп/2005, від 18.06.2007 №4-рп/2007, від 22.05.2008 №10-рп/2008, від 03.06.2013 №3-рп/2013, від 19.11.2013 №10-рп/2013, від 08.06.2016 №4-рп/2016, від 04.12.2018 №11-р/2018, від 18.02.2020 №2-р/2020).

Конституційний Суд України послідовно вказував: однією з конституційних гарантій незалежності суддів є особливий порядок фінансування судів; встановлена система гарантій незалежності суддів не є їхнім особистим привілеєм; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому, у зв`язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід`ємною складовою його статусу; зменшення органом законодавчої влади розміру посадового окладу судді призводить до зменшення розміру суддівської винагороди, що, у свою чергу, є посяганням на гарантію незалежності судді у виці матеріального забезпечення та передумовою впливу як на суддю, так і на судову владу вцілому (перше речення абзацу третього пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, перше речення абзацу шостого підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 3 червня 2013 року №3-рп/2013, друге речення абзацу шостого підпункту 3.2., абзаци двадцять сьомий, тридцять третій, тридцять четвертий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 04.12.2018 №11-р/2018).

Відповідно до пункту 62 Висновку Консультативної ради європейських судів для Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів від 01.01.2001 №1 (2001) у цілому важливо (особливо стосовно нових демократичних країн) передбачити спеціальні юридичні приписи щодо убезпечення суддів від зменшення винагороди суддів, а також щодо гарантування збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя.

Європейська Комісія "За демократію через право" (Венеційська Комісія) наголосила, що зменшення винагороди суддів за своєю суттю не є несумісним із суддівською незалежністю; зменшення винагороди лише для певної категорії суддів, безсумнівно, порушить суддівську незалежність (пункт 77 Висновку щодо внесення змін до законодавства [України], яке регулює діяльність Верховного Суду та органів суддівського врядування, від 09.12.2019 № 969/2019 (далі - Висновок).

Гарантії незалежності суддів зумовлені конституційно визначеною виключною функцією судів здійснювати правосудця (частина 1 статті 124 Основного Закону України).

Наведені положення Конституції України, юридичні позиції Конституційного Суду України дають підстави стверджувати, що законодавець не може свавільно встановлювати або змінювати розмір винагороди судді, використовуючи свої повноваження як інструмент впливу на судову владу" через інші законодавчі акти.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що при нарахуванні та виплаті позивачу суддівської винагороди відповідач мав керуватися виключно Законом України "Про судоустрій та статус суддів", при цьому застосування статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" прямо суперечить статті 130 Конституції України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 34 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

У такому випадку суд після винесення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, що віднесено до юрисдикції Конституційного Суду України.

Виходячи з наведених вимог процесуального права та враховуючи те, що стаття 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" в частині суддівської винагороди не відповідає Конституції України та нормам міжнародного права, суд до спірних правовідносин застосовує норми Конституції України, як норми прямої дії.

Рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 року №10-р/2020 у справі №1-14/2020(230/20) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:

- частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 №294-ІХ зі змінами;

- абзацу дев`ятого пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 року №553-ІХ.

Таким чином, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №294-ІХ від 14.11.2019 (зі змінами згідно Закону №553-ІХ), визнані неконституційними та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто, починаючи з 28.08.2020.

Також суд враховує, що Рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020 зазначено про необхідність компенсувати відповідними виплатами, встановлені обмеження суддівської винагороди.

Зазначені обставини виключають необхідність звернення до Верховного Суду з клопотанням про внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік".

Більш того, суд наголошує на тому, що питання обрахунку та розміру суддівської винагороди регламентовано виключно статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що в свою чергу виключає можливість до правовідносин стосовно суддівської винагороди застосовувати інші Закони.

Так, у позовній заяві позивач, зокрема, просить визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди за період: з 18.04.2020 по 28.08.2020 із застосуванням обмеження, встановленого ст.29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №294-ІХ від 14.11.2019, тобто із застуванням обмеження нарахування, встановленого Законом України № 553-ІХ від 13 квітня 2020 року, - в розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року.

Як вже зазначалось судом вище, Рішенням Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020 у справі №1-14/2020(230/20) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 №294-ІХ зі змінами; абзацу дев`ятого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 року № 553-ІХ.

Статтею 152 Конституції України визначено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 (включно) суддівську винагороду позивачу нараховано та виплачено не відповідно до положень статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а в обмеженому згідно зі статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" розмірі.

Вищенаведені обставини відповідачем не заперечуються та підтверджуються відомостями, що зазначено в наявній у матеріалах справи копії довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області про розмір суддівської винагороди позивача за період: з квітня 2020 року по вересень 2020 року.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача, які полягають у зменшенні нарахування і виплати суддівської винагороди позивача за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 (включно).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нараховуючи та виплачуючи позивачу суддівську винагороду із застуванням обмеженням її розміру, суб`єкт владних повноважень діяв з порушенням вимог статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що призвело до порушення прав позивача та гарантій незалежності судді, а відтак порушене право позивача належить поновленню шляхом зобов`язання відповідача провести нарахування та виплату суддівської винагороди позивачу на підставі частини 2, 3 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно, оскільки після винесення Рішення Конституційним Судом України від 28.08.2020 року №10-р/2020 у справі №1-14/2020(230/20) взагалі припинено спір щодо застосування Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 року №553-IX, яким доповнено статтею 29.

Разом з тим, суд зауважує, що у позовній заяві позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати позивачу суддівської винагороди в обмеженому розмірі за період з 18.04.2020 по 28.08.2020 року.

Водночас, згідно із пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 №10-р/2020 у справі №1-14/2020(230/20) вищезазначені положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року №294-IX зі змінами, Закону №553-IX, визнані неконституційними й втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, а, отже, з 28.08.2020 року.

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь позивача недоплаченої суддівської винагороди суд зазначає, що хоча позовні вимоги заявляє позивач, однак адміністративний суд може, якщо вважатиме за потрібне, застосувати інший, аніж той, який зазначив позивач, спосіб захисту його прав та інтересів, який не суперечитиме закону і забезпечуватиме їхній ефективний захист.

Вибір/застосування способу захисту порушених прав та інтересів детермінується через призму суті порушеного (суб`єктивного) права в рамках правовідносин, з яких виник спір. Тож результативним обраний спосіб захисту порушеного права (у контексті цього спору) буде тоді, коли існуватиме взаємозв`язок між порушенням (суб`єктивного права особи) та (дозволеним, прийнятним) способом його захисту, водночас останній сприятиме вичерпному його поновленню.

Враховуючи те, що судом задоволено позовні вимоги в частині щодо зобов`язання відповідача провести нарахування та виплату суддівської винагороди позивачеві на підставі статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 включно, з урахуванням виплачених у цей період сум, виплативши недоотриману частину суддівської винагороди за цей період, з утриманням з означених сум передбачених законом податків, зборів та інших обов`язкових платежів, суд зазначає, що такий спосіб захисту порушеного права позивача є належним, прийнятним та ефективним у контексті цього спору, у зв`язку з чим доходить висновку про відсутність підстав для одночасного задоволення іншої частини позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача недоплаченої суддівської винагороди за спірний період.

Суд також враховує, що після винесення Конституційним Судом України Рішення від 28.08.2020 №10-р/2020 у справі №1-14/2020(230/20) взагалі припинено спір щодо застосування Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13.04.2020 року №553-IX, яким Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" було доповнено статтею 29.

При цьому, суд зауважує на безпідставність доводів Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області відносно того, що воно не є належним відповідачем у цій справі та про те, що позивач у даному випадку фактично не погоджується з прийнятим Верховною Радою України Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №553-ІХ від 13.04.2020 в частині встановлення ним обмежень суддівської винагороди, в розробці проекту якого та його прийнятті відповідач участі не брав, оскільки з позову та заявлених позовних вимог чітко слідує, що позивач у цій справі оскаржує саме протиправність дій щодо нарахування та виплати суддівської винагороди за спірний період із застосуванням обмежень, запроваджених Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" №553-ІХ від 13.04.2020, а, зважаючи на те, що нарахування та виплату суддівської винагороди позивача здійснює саме Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, то безпосередньо останнє і є належним відповідачем у цій справі.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, враховуючи висновки Конституційного Суду України та Верховного Суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та ним не були понесені судові витрати, судовий збір стягненню не підлягає.

У відповідності до вимог п. 2 ч. 1 ст. 371 КАС України - негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись ст.ст. 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (49027, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 57 код ЄДРПОУ 26239738), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Челюскіна, 1, код ЄДРПОУ 37988155) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18.04.2020 по 27.08.2020 із застосуванням обмеження нарахування, встановленого Законом України №553-ІХ від 13.04.2020 в розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2020.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період: з 18.04.2020 по 27.08.2020 на підставі частин 2 - 5 ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, регіонального коефіцієнту -1,2 та надбавки за вислугу років - 20 відсотків, без застосування будь-яких обмежень, передбачених частиною 3 статті 29 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", із змінами та доповненнями, внесеними Законом України №553-ІХ від 13 квітня 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум, а саме: в розмірі 132948 (сто тридцять дві тисячі дев`ятсот сорок вісім) грн. 62 коп., з утриманням із цієї суми при її виплаті передбачених законом податків та обов`язкових платежів.

У задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовити повністю.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення суддівської винагороди за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення складений 19 жовтня 2021 року.

Суддя О.В. Царікова