Рішення № 101138957, 19.08.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2021 року Справа № 160/4368/21 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді при секретарі за участю представників: позивача відповідача третьої особи Юхно І.В. Главчеві В.Ф. Чабаненко А.Л. Горнецької Д.А. Федорченко Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державне бюро розслідувань про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

23.03.2021 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, поданий представником позивача адвокатом Чабаненко А.Л, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, від 24.02.2021 №32-о про «Про звільнення ОСОБА_1 »;

- поновити ОСОБА_1 на посаді слідчого Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, або на рівнозначній посаді;

- стягнути з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.03.2021 року (включно) по день ухвалення судом рішення по суті у цій справі.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що ОСОБА_1 не погоджується із Наказом про звільнення № 32-ос, вважає його протиправним, необґрунтованим та таким, що прийнятий із порушенням інших вимог, які ставляться до рішень та дій суб`єктів владних повноважень (ст. 2 КАС України). Оскаржуваний Наказ про звільнення № 32-ос неправомірно припиняє трудові відносини Позивача, порушує його право на працю, інші трудові права та законні інтереси, а також право брати участь в управлінні державними справами через державну службу.

Позивач посилається на те, що Попередженням № 01/12.1/1678 він попереджений про те, що займана ним посада «скорочується» «у зв`язку зі скороченням чисельності або штату державних службовців, скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу, внаслідок змін до штатного розпису на 2021 рік № 1 територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві [...]», тобто, у Попередженні № 01/12.1/1678 не вказано конкретної нормативної підстави наступного звільнення з числа кількох альтернативних підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу». Крім того, з Попередження № 01/12.1/1678 з достатньою очевидністю не випливає дійсного змісту Наказу ДБР № 45 дск, з яким Позивач ніколи не був ознайомлений. Отже, Попередження № 01/12.1/1678 не містить ані достатньо конкретизованих нормативних підстав, ані належно обґрунтованих фактичних підстав наступного звільнення. Через це Попередження № 01/12.1/1678, таким чином, не може вважатися належним попередженням про наступне звільнення в розумінні ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу».

На думку позивача, враховуючи те, що Попередження № 01/12.1/1678 є неналежним попередженням про наступне звільнення, у Відповідача були відсутні належні підстави для прийняття Наказу про звільнення №32-ос, оскільки прийняття наказу про звільнення без попередження про наступне звільнення відповідно ч. 3 ст. 87 Закону України «Про державну службу» є протиправним. Наказ про звільнення № 32-ос так само не містить достатньо конкретизованої нормативної підстави звільнення. Так, у преамбулі вказано, що звільнення відбувається «у зв`язку зі зміною структури та штатного розпису Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві», а в п. 1 - «у зв`язку зі скороченням штату державних службовців». Таким чином, у Наказі про звільнення № 32-ос зазначено дві підстави з числа кількох альтернативних нормативних підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу».

Позивач вважає, що Наказ про звільнення № 32-ос не містить достатньо конкретизованих нормативних підстав звільнення Позивача. Відповідно, Наказ про звільнення № 32-ос прийнято не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Наказ про звільнення № 32-ос також не містить достатнього обґрунтування фактичних підстав звільнення Позивача. Відповідно, Наказ про звільнення № 32-ос є необґрунтованим. Крім того, через це Наказ про звільнення № 32-ос створює для Позивача стан правової невизначеності.

Позивач також наголошує, що на момент початку службово-трудових відносин Позивача 02.05.2019 року існував Третій слідчій відділ (відділ з розслідування військових злочинів) Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві та посада слідчого у ньому, адже саме на цю посаду Позивач був призначений. Наказом Державного бюро розслідувань від 05.11.2019 року № 308 «Про затвердження організаційної структури територіальних управлінь Державного бюро розслідувань» визнано такими, що втратили чинність, накази Державного бюро розслідувань від 29 грудня 2017 року № 9 о/с «Про затвердження організаційної структури територіальних управлінь Державного бюро розслідувань» та від 08 лютого 2018 року № 9 «Про затвердження організаційної структури територіальних органів Державного бюро розслідувань». Також цим наказом затверджено організаційну структуру територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, яка передбачає, зокрема, наявність Слідчого управління. Позивач наголошує на тому, що у зв`язку із прийняттям цього наказу жодних змін у його службово-трудових відносинах не відбулося.

На думку позивача, у Відповідача на момент оскаржуваного звільнення Позивача та на момент попереджень останнього про майбутнє вивільнення не відбувалося реального скорочення штату державних службовців; навпаки - мало місце утворення вакантних посад, у тому числі таких, які є рівнозначними посаді, яку займав до оскаржуваного звільнення Позивач.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі; залучено Державне бюро розслідувань як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору; призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні 19.04.2021 о 09:30 год.

08.04.2021 до суду від представника позивача надійшла заява про заміну предмету позову шляхом уточнення позовних вимог та ціни позову, у якій позивач просить суд:

- заяву про зміну предмету позову шляхом уточнення позовних вимог та ціни позову прийняти до розгляду;

- прийняти уточнену Позивачем ціну позову - 43 299,90 грн.;

- прийняти зміну предмету позову шляхом уточнення позовних вимог та їх викладення в наступній редакції:

« 1. Наказ Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві (ТУ ДБР у м. Миколаєві) від 24.02.2021 року № 32-ос «Про звільнення ОСОБА_1 » - визнати протиправним та скасувати.

2. Поновити ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на посаді слідчого Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, або на рівнозначній посаді.

3. Стягнути з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві (ТУ ДБР у м. Миколаєві), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42341034, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , 43 299,90 грн (сорок три тисячі двісті дев`яносто дев`ять гривень 90 копійок) середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02.03.2021 року (включно) по 23.03.2021 року (включно), а також середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.03.2021 року (включно) по день ухвалення судом рішення по суті у цій справі.

4. Допустити негайне виконання рішення суду про поновлення ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , на посаді слідчого Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, або на рівнозначній посаді.

5. Допустити негайне виконання рішення суду про стягнення з Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві (ТУ ДБР у м. Миколаєві), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42341034. на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , середнього заробітку за час вимушеного прогулу - у межах суми стягнення за один місяць.

6. У випадку повного або часткового задоволення позовних вимог встановити судовий контроль за виконанням відповідного рішення суду та зобов`язати Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві (ТУ ДБР у м. Миколаєві), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42341034, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.».

13.04.2021 засобами електронного зв`язку до суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого судового засідання у зв`язку із зайнятістю представника ТУ ДБР у м. Миколаєві в іншому судовому засіданні.

19.04.2021 засобами електронного зв`язку до суду від позивача надійшли клопотання про долучення до матеріалів справи доказів та заява про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю адвоката Чабаненко А.Л. в іншому судовому засіданні.

19.04.2021 в підготовче судове засідання учасники справи не з`явились. Про дату, час та місце підготовчого судового засідання сторони були повідомленні належним чином. Судом за клопотаннями представників позивача та відповідача відкладено розгляд в підготовчому судовому засіданні до 11.05.2021 о 10:30 год.

22.04.2021 до суду від відповідача надійшов відзив, у якому ТУ ДБР у м. Миколаєві позовні вимоги не визнало та просило суд відмовити у їх задоволенні з огляду на те, що в рамках комплексних заходів щодо реформування існуючої системи державної служби, з метою удосконалення правових основ організації та діяльності Державного бюро розслідувань, шляхом усунення проблемних аспектів правового, структурно-організаційного, процедурного та кадрового характеру, виявлених за час функціонування Державного бюро розслідувань, Президентом України внесено до Верховної Ради України законопроект «Про внесення змін до Закону України «Про Державне бюро розслідувань», який прийнято Верховною Радою України 03.12.2019. Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» від 03.12.2019 № 305-ІХ, який набрав чинності з 27.12.2019, Державне бюро розслідувань набуло статусу державного правоохоронного органу, Директором та заступниками Директора якого є особи рядового і начальницького складу. На виконання положень абзацу другого частини першої статті 9 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» (в редакції зі змінами, внесеними Законом № 305-ІХ) Указом Президента України від 05.02.2020 № 41/2020, затверджено нову організаційну структуру Державного бюро розслідувань. Наказом Державного бюро розслідувань від 15.10.2020 №581 «Про затвердження структури та штатної чисельності територіальних управлінь Державного бюро розслідувань», відповідно до Указу Президента України від 05 лютого 2020 року №41/2020 «Про затвердження організаційної структури Державного бюро розслідувань», з метою впорядкування структури та штатної чисельності територіальних управлінь, затверджено, зокрема структуру територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві штатною чисельністю 116 штатних одиниць.

Разом із цим, відповідач наголошує, що з комплексного аналізу положень Закону України «Про Державне бюро розслідувань» вбачається, що законодавцем передбачено єдиний можливий варіант призначення особи на посаду рядового та начальницького складу - в добровільному порядку за результатами відкритого конкурсу (який окрім іншого, на відміну від конкурсу на посади державної служби передбачає проходження військово-лікарської комісії, тестів на фізичну підготовку).

Відповідач вказує, що Наказом Державного бюро розслідувань від 20.10.2020 №201ДСК «Про затвердження змін до штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві» затверджено зміни до штатного розпису на 2020 рік №7 ТУ ДБР у м. Миколаєві, які введено в дію з 01.02.2021. Внаслідок введення в дію вищезазначеного штатного розпису, зі складу структурних підрозділів ТУ ДБР у м. Миколаєві було виведено Слідче управління, до складу якого входили: Перший слідчий відділ (відділ з розслідування злочинів сфері службової діяльності та корупції) кількістю 18 штатних посад державної служби, Другий слідчий відділ (відділ з розслідування злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів та у сфері правосуддя) кількістю 20 штатних посад та сектор криміналістики та експертної роботи кількістю 2 штатні посади (разом по відділу - 22 штатні посади державної служби), Третій слідчий відділ (відділ з розслідування військових злочинів) кількістю 15 штатних посад державної служби. Отже, разом по Слідчому управлінню з штатного розпису виведено 55 посад державної служби. З огляду на викладене, структурний підрозділ ТУ ДБР у м. Миколаєві у якому проходив службу позивач до звільнення ліквідовано, а як наслідок скорочено усі посади державної служби у відповідному підрозділі. Крім того, зазначеним наказом було введено 44 посади, що відносяться до категорії осіб рядового та начальницького складу Державного бюро розслідувань.

Відповідачем також зазначено, що 22.10.2020 складено попередження №01/12/22074 про наступне вивільнення ОСОБА_1 , у зв`язку із скороченням посади державної служби, на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», із яким позивач ознайомився 22.10.2020. В подальшому, 25.01.2021 року наказом ДБР №45-дск «Про затвердження та введення в дію штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві на 2021 рік», затверджено та введено в дію штатний розпис ТУ ДБР у м. Миколаєві на 2021 рік. Даним штатним розписом передбачено, що посади у слідчих підрозділах вводяться в дію з 01 березня 2021 року, з урахуванням п.4 наказу ДБР від 20 жовтня 2020 року №201-дск «Про затвердження змін до штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві». Враховуючи дану обставину, з метою дотримання вимог ч.3 ст. 87 Закону України «Про державну службу», наказом ТУ ДБР у м. Миколаєві «Про попередження працівників» від 28.01.2021 № 7-ос, Відділу кадрової роботи та державної служби ТУ ДБР у м. Миколаєві доручено персонально попередити працівників Слідчого Управління ТУ ДБР у м. Миколаєві, посади яких з 01.03.2021 скорочуються, про наступне вивільнення. Таким чином позивачу, внаслідок внесення змін до штатного розпису на 2021 рік, затверджених наказом ДБР від 25.01.2021 №45-дск «Про затвердження та введення в дію штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві на 2021 рік» та наказу ТУ ДБР у м. Миколаєві «Про попередження працівників» від 28.01.2021 № 7-ос, вручено попередження про наступне вивільнення від 29.01.2021 №01/12.1/1678, у зв`язку із скороченням посади державної служби, на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», з яким позивач ознайомився 29.01.2021. Отже, у відповідності до вимог Закону України «Про державну службу», позивач був належним чином повідомлений про його звільнення.

На думку відповідача, беручи до уваги правомірність, яка власне і не оспорюється позивачем наказу Державного бюро розслідувань, від 25.01.2021 45-дск, наказ про звільнення позивача є правомірним. Крім того, відповідачем наголошено, що оскаржуваний наказ підписано Директором ТУ ДБР у м. Миколаєві Дмитром Титором у межах наданих статтею 13 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» повноважень Директора територіального управління, на підставі статті 87 Закону України «Про державну службу», а також, з дотриманням зазначених у частині другій статті 2 КАС України вимог: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

Відповідач вважає, що у даному випадку зі змісту оскаржуваного наказу чітко вбачається правова підстава звільнення позивача. Окрім цього, скорочення чисельності або штату державних службовців є самостійною підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, відповідно до статей 83, 87 Закону України «Про державну службу».

Відповідачем також зазначено, що в рамках даного спору спірні правовідносин врегулюванні виключно Законом України «Про державну службу», з аналізу положень якого вбачається, що при звільнені державного службовця на підставі пункту 1 чи пункту 1-1 статті 87 Закону України «Про державну службу», у суб`єкта призначення відсутній обов`язок переводити особу, посада якої скорочується на іншу рівнозначну або нижчу посади, крім того не враховується і переважне право залишення на роботі, в тому числі, передбачене Кабінетом Міністрів України у постанові від 15.06.1994 № 414 (для осіб що мають доступ до державної таємниці), оскільки положення статей 40, 42, 49-2 КЗпП України до спірних правовідносин - не застосовуються.

Разом із відзивом відповідачем було надано до суду докази на виконання ухвали від 29.03.2021.

23.04.2021 Державним бюро розслідувань на викання вимог ухвали суду від 29.03.2021 подано витребувані докази.

29.04.2021 засобами електронного зв`язку до суду від відповідача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, в якому представник відповідача просив задовольнити заяву ТУ ДБР у м. Миколаєві про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №160/4335/21; призначити підготовче судове засідання, яке відбудеться 11.05.2021 о 10:30 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням учасником справи власних технічних засобів за допомогою сервісу EASYCON; у разі неможливості провести судове засідання у режимі відеоконференції відкласти підготовче судове зсідання на інший час та дату.

05.05.2021 до суду від третьої особи надійшло клопотання, відповідно до якого остання просить задовольнити заяву ДБР про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №160/4335/21; призначити судове засідання на 11.05.2021 у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи EASYCON; у разі неможливості проведення судового засідання у режимі відеоконференції відкласти розгляд справи на інший час та дату.

06.05.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій представником позивача - адвокатом Чабаненко А.Л. зазначено, що норми Закону України №117-ІХ не мають жодного значення для регулювання спірних правовідносин. На думку позивача, зміна правового статусу роботодавця не є сама по собі підставою припинення трудових (службово-трудових) правовідносин, оскільки Закон України «Про державну службу» також не передбачає зміни правового статусу державного органу як самостійної підстави звільнення державного службовця (припинення державної служби).

Позивач вказує, що із змісту наказу Державного бюро розслідувань від 15.10.2020 року № 581 не випливає скорочення штату державних службовців, яким і обґрунтовується оскаржуване звільнення Позивача. Крім того, позивач вважає необґрунтованими посилання відповідача на те, що слідчі Державного бюро розслідувань повинні відноситись до осіб рядового і начальницького складу

На думку позивача, Законом України «Про Державне бюро розслідувань» не передбачено відповідних повноважень Директора Державного бюро розслідувань визначати «порядок дій у разі прийняття відповідних змін до штатного розпису центрального апарату та територіальних управлінь Державного бюро розслідувань».

Крім цього, позивачем звернута увага суду, що він ніколи не був ознайомлений із Наказами ДБР № 201ДСК та № 45ДСК. Не було надано їх копій і на адвокатський запит представника Позивача, а також Відповідачем не надано копій цих наказів також і суду.

Водночас, позивач вважає, що формулювання абз.1 ч.3 ст.87 Закону України «Про державну службу» не означає дискретності повноважень суб`єкта призначення або керівника державної служби, а слово «може» тут стосується саме того, що пропонована вакантна посада може бути будь-якою, а не лише рівнозначною тій, яку займає державний службовець.

Зрештою Позивач вважає, що запереченнями Відзиву не спростовано доводи позовної заяви. В той же час Відповідачем не доведено протиправності його рішень, які оскаржуються у цій справі.

11.05.2021 в підготовче судове засідання учасники справи не з`явились. Про дату, час та місце судового засідання учасники справи були повідомлені належним чином.

Оскільки головуючий суддя Юхно І.В. в період з 20.04.2021 по 10.05.2021 перебувала у відпустці, клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції розглядалось судом 11.05.2021 - у перший робочий день.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.05.2021 відкладено підготовче судове засідання у справі №160/4368/21 до 19.05.2021 о 13:15 год. Клопотання Державного бюро розслідувань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду - задоволено та допущено представника Державного бюро розслідувань до участі в підготовчому судовому засіданні у справі №160/4368/21, призначеному на 19 травня 2021 року о 13:15 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EasyCon» відповідно до Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України №196 від 23.04.2020.

17.05.2021 до суду від відповідача надійшли заперечення, у яких відповідачем додатково вказано, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про перезавантаження влади» від 19.09.2019 року №117-ІХ Верховною Радою України змінено порядок скорочення державних службовців, зокрема, внесено зміни до статті 87 Закону України «Про державну службу», яким врегульовано питання звільнення державних службовців. Отже, відхилення вказаного факту не підкріплено жодним аргументом позивача.

На думку відповідача, саме накази ДБР від 20.10.2020 № 201дск та від 25.01.2021 №45дск, а не Указ Президента України від 05.02.2020 №41/2020 підтверджують факт скорочення штату державних службовців, про що відповідач зазначав у відзиві па позовну заяву, та є належним та достатнім доказом на підтвердження підстав для скорочення посади державної служби. Вказані накази і судовому порядку не оскаржувались, станом на день судового розгляду справи не скасовані та є чинними.

Відповідач наголошує, що штатний розпис є обов`язковим для підприємств, установ, організацій бюджетної сфери, у якому відображається штат та посадові оклади працівників. При виведенні скороченої посади зі штатного розпису органу або підприємства будь-якої форми власності відбувається звільнення працівника.

Окрім цього, відповідач вказує, що Перелік посад у територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами, самостійно не визначає правовий статус працівника, а є лише однією з підстав для внесення відповідних змін до штатного розпису, на підставі рішення Директора ДБР, відповідно до статті 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань». Більш того, зміни до штатного розпису можуть бути затверджені без відповідного Переліку, оскільки останній не є єдиною і можливою підставою, а лише однією із підстав внесення змін до штатного розпису державного органу.

На думку відповідача, віднесення певної посади державної служби до посади рядового і начальницького складу правоохоронного органу не означає автоматичне призначення державного службовця на посаду іншої категорії посад без скорочення державної служби, вивільнення особи і проведення відкритого конкурсу на новоутворену посаду, згідно регламентованого порядку. Відповідач також вважає, що з аргументів позивача можна зробити висновок, що позивач керується лише власним баченням певних процесів кадрового характеру, зокрема, порядку звільнення державних службовців, що абсолютно не підкріплено положеннями чинного законодавства та свідчить про необґрунтованість і безпідставність позовних вимог.

Відповідачем повторно акцентована увагу, що приймаючи кадрове рішення щодо скорочення посад державної служби, директор ДБР діяв у межах наданих йому статтею 12 Закону України повноважень із дотриманням вимог чинного законодавства.

Водночас, відповідач посилався на те, що ТУ ДБР у м. Миколаєві зазначає, що при друкуванні наказів про звільнення було допущено технічну помилку - описку, а саме невірно надруковано у «Підставах» номер наказу Державного бюро розслідувань від 25.01.2021 «Про затвердження та введення в дію штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві на 2021 рік». Так, зазначено номер « 5», замість « 45». Вказана помилка допущена не в основних частинах наказу - описовій чи резолютивній. Факт виявлення вказаної технічної помилки було зафіксовано протоколом наради керівника ТУ ДБР у м. Миколаєві від 05.03.2021 №1. При цьому, на думку відповідача, відповідно до правового висновку, наведеного у постанові Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №524/3490/17-ц з приводу допущення помилки у наказі про звільнення, суд зазначив "позивач не позбавлений можливості звернутися із заявою про виправлення описки у наказі про звільнення, при цьому зазначена описка не впливає на правильність та обґрунтованість висновків судів ...".

17.05.2021 засобами електронного зв`язку від представника позивача - адвоката Чабаненко А.Л. надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

19.05.2021 до суду від третьої особи надійшли пояснення, у яких ДБР зазначило, що позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними, зазначивши аналогічні доводи, викладеним відповідачем у відзиві на позов. Третьою особою було, зокрема наголошено, що скорочення посади державної служби зумовлено не зміною завдань та функцій слідчих у територіальних управліннях, а у зв`язку із виведенням посад державної служби (яка скорочена, оскільки не притаманна правоохоронним органам) та введенням нових посад іншої категорії - рядового і начальницького складу з присвоєнням спеціального звання. При цьому, скорочені у ТУ ДБР у м. Миколаєві посади державної служби і посади рядового та начальницького складу апріорі не рівнозначні, адже засадничо відмінні вже хоча б тому, що належать до різних категорій посад і мають власний правовий статус, який врегульований для державних службовців Законами України «Про державну службу» та «Про Державне бюро розслідувань», а для осіб рядового та начальницького складу контрактом, який заключається особою при вступі на службу, Положенням про проходження служби особами рядового та начальницького складу ДБР, Законом України «Про Державне бюро розслідувань» і КЗпП України.

На думку третьої особи, із прийняттям Закону України від 19.09.2019 № 117-ІХ, положення статті 87 Закону України «Про державну службу», що регулює підстави та порядок припинення державної служби у разі скорочення штату або чисельності державних службовців, не містять обов`язку суб`єкта призначення пропонувати особі посада якої скорочується іншу рівнозначну посаду державної служби або іншу роботу (посади державної служби) у цьому державному органі.

Отже, третя особа вважає, що ТУ ДБР, розташоване у м. Миколаєві діяло у межах повноважень визначених у статті 13 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» із дотриманням закріплених у частині другій статті 2 КАС України вимог.

19.05.2021 у підготовче судове засідання з`явились учасники справи. З метою надання можливості учасникам справи ознайомитись з процесуальними документами та доказами, судом протокольною ухвалою продовжено строк підготовчого провадження та оголошено перерву в підготовчому судовому засідання до 01.06.2021 о 15:00 год.

20.05.2021 засобами електронного зв`язку до суду від відповідача надійшла заява про долучення до матеріалів справи документів на підтвердження повноважень представника ТУ ДБР у м. Миколаєві.

01.06.2021 до суду від представника позивача - адвоката Чабаненко А.Л. надійшла заява про відкладення розгляду справи та продовження підготовчого судового засідання у зв`язку з перебування представника позивача у відрядженні.

01.06.2021 в підготовче судове засідання з`явились представники відповідача та третьої особи, позивач не з`явився про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Судом за клопотанням представника позивача оголошено перерву в підготовчому судовому до 15.06.2021 о 14:00 год.

15.06.2021 до суду від представника позивача - адвоката Чабаненко А.Л. надійшла позовна заява (нова редакція з уточненими підставами позову) з позовними вимогами, аналогічними до позовних вимог, викладених у заяві про зміну предмету позову шляхом уточнення позовних вимог та ціни позову від 07.04.2021.

В обґрунтування позовних вимог додатково зазначено, що обов`язки слідчого визначаються насамперед КПК України, новоутворені вакантні посади та посада Позивача мають аналогічні трудові функції, службові обов`язки, повноваження тощо. Крім того, жодним нормативно-правовим актом не визначено та не розкрито поняття «категорія посади». Трудове законодавство (Кодекс законів про працю України, Закон України «Про державну службу») не містить такого поняття.

На думку позивача, у спірних правовідносинах при звільненні Позивача не було враховано індивідуальну оцінку його роботи на посаді. Між тим, за підсумками щорічних оцінювань результатів службової діяльності Позивача у 2019 та 2020 роках Позивач отримував позитивні оцінки. Крім того, за час проходження служби на займаній посаді Позивач не притягався до дисциплінарної відповідальності.

Водночас, позивач посилається на те, що наказ про звільнення № 32-ос підписано директором Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, підполковником Державного бюро розслідувань Дмитром Титором, тобто його видано не державним службовцем, а особою начальницького складу Державного бюро розслідувань. Таким чином, повноваження здійснити оскаржуване звільнення Позивача не належало директору Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, підполковнику Державного бюро розслідувань Дмитру Титору, оскільки останній на той момент, будучи особою начальницького складу Державного бюро розслідувань, не був державним службовцем і тому не був й не міг бути керівником державної служби. Отже, Наказ про звільнення № 32-ос прийнято і Позивача звільнено не уповноваженою на те особою.

Позивачем також звернуто увагу на те, що що він мав переважне право на залишення на роботі як особа якій, надано доступ до державної таємниці, однак воно було повністю проігноровано Відповідачем при оскаржуваному звільненні.

Позивач вважає, що замість протиправного рішення про його звільнення з посади Відповідачем повинно було бути прийнято рішення про його переведення на посаду слідчого (старшого слідчого) слідчих відділів Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві, які належать до посад середнього та старшого начальницького складу.

15.06.2021 в підготовче судове засідання з`явились учасники справи. Протокольною ухвалою суду прийнято до розгляду позовну заяву в новій редакції та з метою надання відповідачу та третій особі часу ознайомитися з новою редакцією позовної заяви судом оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 29.06.2021 о 16:00 год.

25.06.2021 засобами електронного зв`язку, 29.06.2021 засобами поштового зв`язку до суду від відповідача надійшов відзив на уточнену позовну заяву, в якому ТУ ДБР у м. Миколаєві позовні вимоги не визнало та просило суд відмовити у їх задоволенні, додатково зазначивши, що законодавчо право Директора ДБР (або особи, що виконує його обов`язки) на затвердження змін до структури та штатної чисельності територіальних управлінь ДБР прямо передбачено в пункті 4 частини першої статті 12 Закону України України «Про Державне бюро розслідувань».

Відповідачем звернуто увагу, що у зв`язку зі зміною правового статусу Державного бюро розслідувань всі посади державної служби «слідчі» були скорочені по всій системі Державного бюро розслідувань, тобто державних службовців підкатегорії «ВЗ» виведено та скорочено в штатному розписі ТУ ДБР у м. Миколаєві на день звільнення позивача.

Відповідач вважає, що позивачем у даному випадку наведено помилкове тлумачення положень Закону України від 03.12.2019 № 305-ІХ, оскільки його положення не свідчать про те, що законодавець передбачив імперативний обов`язок у разі визначення посад слідчих державних службовців посадами рядового і начальницького складу автоматично вводити їх на такі посади, як і те, що слідчі не можуть бути звільненні саме з цих підстав (зміни категорії посад), про що зазначає позивач.

29.06.2021 до суду від представника позивача - адвоката Чабаненко А.Л. надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю представника позивача в іншому судовому засіданні.

29.06.2021 в підготовче судове засідання з`явились представники відповідача та третьої особи, позивач не з`явився, про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Судом за клопотання представника позивача оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 07.07.2021 о 16:00 год.

07.07.2021 через канцелярію суду від представника позивача - адвоката Чабаненко А.Л. надійшла відповідь на відзив, у якій підтримано заявлені в уточнені позовній заяві вимоги.

07.07.2021 в підготовче судове засідання з`явились представник позивача та третьої особи, представник відповідача не з`явився, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. З метою забезпечення права на подання заперечень на відповідь на відзив судом оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 13.07.2021 о 16:00 год.

12.07.2021 засобами електронного зв`язку до суду від відповідача надійшли заперечення, в яких відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог та посилався на те, що спір в даному випадку виник виключно на підґрунті незгоди позивача з відповідними змінами до законодавства, оскільки такі, на його думку, суперечать Конституції України, та власному трактуванні позивачем того, яким чином та коли законодавець повинен змінювати законодавство. На думку відповідача, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, встановлених обставин у справі достатньо для висновку про відсутність будь-яких правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Крім того, 12.07.2021 засобами електронного зв`язку від відповідача надійшло клопотання про проведення підготовного судового засідання, призначеного 13.07.2021 о 16:00 год без участі представника ТУ ДБР у м. Миколаєві.

13.07.2021 в підготовче судового засідання з`явились представники позивача та третьої особи, представник відповідача не з`явився про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Протокольною ухвалою суду частково задоволено клопотання позивача та витребувано від відповідача додаткові докази у справі, а також оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 27.07.2021 о 16:00 год.

Повістки про виклик на 27.07.2021 о 16:00 год. направлено учасникам справи, засобами електронного зв`язку - 14.07.2021, що підтверджується матеріалами справи.

23.07.2021 до суду від третьої особи надійшло клопотання, у якому остання просить суд задовольнити заяву ДБР про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі №160/4335/21; призначити судове засідання на 27.07.2021 о 16:00 год. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи EasyCon; у разі неможливості проведення судового засідання у режимі відеоконференції відкласти розгляд справи на інший час та дату.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 відмовлено у задоволенні клопотання представника Державного бюро розслідувань про його участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

26.07.2021 засобами електронного зв`язку від відповідача надійшли пояснення та для залучення до матеріалів справи копія службової записки від 26.07.2021 №173 начальника відділу РСР та ЗІ ТУ ДБР у м. Миколаєві, у якій на виконання протокольної ухвали суду повідомлено, що ОСОБА_1 допуск до державної таємниці за формою 2 надано УСБУ в Миколаївській області від 03.07.2021 №76д; доступ до інформації зі ступенем секретності «Цілком таємно», «Таємно» надано наказом ТУ ДБР у м. Миколаєві від 16.07.2021 №20дск-рсо. Крім того, зазначено, що доступ до інформації зі ступенем секретності «Цілком таємно», «Таємно» припинено ОСОБА_1 наказом ТУ ДБР у м. Миколаєві від 26.02.2021 №2дск, у зв`язку зі звільненням із посади.

26.07.2021 до суду від представника позивача - адвоката Чабаненко А.Л. надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням представника позивача у відпусті у період з 26.07.2021 по 20.08.2021 року.

27.07.2021 в підготовче судове засідання з`явився представник відповідача та третьої особи, представник позивача в судове засідання не з`явився про день, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Судом за клопотанням представника позивача оголошено перерву в підготовчому судовому засіданні до 03.08.2021 о 13:00 год.

Повістки про виклик на 03.08.2021 о 13:00 год. направлено учасникам справи, засобами електронного зв`язку - 27.07.2021, що підтверджується матеріалами справи.

29.07.2021 до суду від третьої особи надійшло клопотання про призначення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами суду за допомогою системи «EasyCon».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2021 клопотання Державного бюро розслідувань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено та допущено представника Державного бюро розслідувань до участі в підготовчому судовому засіданні, призначеному на 03.08.2021 о 13:00 у справі №160/4368/21, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EasyCon» відповідно до Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час підготовчого судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України №196 від 23.04.2020.

03.08.2021 засобами електронного зв`язку від відповідача надійшли докази направлення на адресу позивача копії листа, а саме інформації про надання допуску, надання та припинення доступу до держаної таємниці ОСОБА_1

03.08.2021 в підготовче судове засідання з`явились учасники справи. Представники зазначили, що всі наявні у них докази вже надані, підтримали раніше обрану правову позицію та надали згоду на закриття підготовчого судового засідання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.08.2021 закрито підготовче провадження у справі №160/4368/21 та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 13.08.2021 об 11:00 год.

13.08.2021 до суду від представника позивача - адвоката Чабаненко А.Л. надійшла заява про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю представника позивача в іншому судовому засіданні.

13.08.2021 від ТУ ДБР у м. Миколаєві засобами електронного зв`язку надійшли додаткові пояснення у справі.

13.08.2021 в судове засідання представники учасників справи не заявились, про день, час та місце судового засідання були повідомленні належним чином. Судом за клопотанням позивача відкладено судове засідання у справі до 19.08.2021 о 10:00 год.

Повістки про виклик направлено учасникам справи, засобами електронного зв`язку - 13.08.2021, що підтверджується матеріалами справи.

16.08.2021 засобами електронного зв`язку до суду від відповідача та третьої особи надійшли клопотання про призначення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами суду за допомогою системи «EasyCon».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2021 клопотання третьої особи та відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено та допущено представників Державного бюро розслідувань та Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, до участі в судовому засіданні у справі №160/4368/21, призначеному на 19.08.2021 о 10:00 год., в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення «EasyCon» відповідно до Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв`язку під час підготовчого судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України №196 від 23.04.2020.

У судовому засіданні 19.08.2021 представники учасників справи підтримали раніше обрані правові позиції.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

З трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 вбачається, що позивач у період з 02.05.2019 по 01.03.2021 працював на посаді слідчого Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, а саме:

- 02.03.2019 - призначений на посаду слідчого Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, з випробуванням строком п`ять місяців (наказ від 26.04.2019 №43-ОС);

- 02.03.2019 - прийнято Присягу державного службовця;

- 03.10.2019 - присвоєно 9 (дев`ятий) ранг державного службовця, як такому, що пройшов випробування (наказ від 04.10.2019 №378-ОС);

- 01.03.2021 - звільнено з посади слідчого Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) Слідчого управління та припинено державну службу на підставі п.1 ч.1 ст.87 ЗУ «Про державну службу» у зв`язку із скороченням штату державних службовців (наказ від 24.02.2021 №37-ОС).

Так, наявними у матеріалах справи копіями відповідних наказів підтверджується, що наказом територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, від 26.04.2019 №43-ОС «Про призначення ОСОБА_1 » призначено ОСОБА_1 на посаду слідчого Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, з 02.05.2019, з випробуванням 5 місяців.

02.05.2019 позивачем складено присягу державного службовця наступного змісту: «Я, ОСОБА_1 , усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов`язки».

Згідно з наказом ТУ ДБР у м. Миколаєві від 22.10.2020 №156-ОС «Про попередження працівників» відповідно до п.5 ч.3 ст.13 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», ст.87 Закону України «Про державну службу», статті 49-2 Кодексу законів про працю України, наказів Державного бюро розслідувань від 15.10.2020 №581 «Про затвердження структури та штатної чисельності територіальних управлінь Державного бюро розслідувань» та від 20.10.2020 №201 ДСК «Про затвердження змін до штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві» наказано Сектору кадрової роботи та державної служби ТУ ДБР у м. Миколаєві персонально попередити працівників Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, посади яких скорочуються з 01.12.2020, з 23.12.2020, з 04.01.2021 та з 01.02.2021, про наступне вивільнення (додатки 1, 2, 3, 4). До додатку №4 до наказу «Список працівників Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, які попереджаються про скорочення посади з 01 лютого 2021 року внаслідок реорганізації, зміни структури та штатного розпису Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві» за порядковий номером 21 включений позивач.

22.10.2020 ОСОБА_1 вручене попередження про наступне вивільнення від 22.10.2020 №01/12/ НОМЕР_3 , яким позивач попереджений, що у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві відповідно до наказів Державного бюро розслідувань від 15.10.2020 №581 «Про затвердження структури та штатної чисельності територіальних управлінь Державного бюро розслідувань» та від 20.10.2020 №201 ДСК «Про затвердження змін до штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві» позивача попереджено про наступне скорочення посади слідчого Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, яку обіймає позивач, з 01 лютого 2021 року. Позивача буде звільнено на підставі п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» з виплатою згідно з частиною четвертою цієї статті вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.

В подальшому, наказом ТУ ДБР у м. Миколаєві від 28.01.2021 №7-ОС «Про попередження працівників» відповідно до п.5 ч.3 ст.13 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», ст.87 Закону України «Про державну службу», статті 49-2 Кодексу законів про працю України, п.2 наказу Державного бюро розслідувань від 25.01.2021 №45дск «Про затвердження та введення в дію штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві на 2021 рік» наказано відділу кадрової роботи та державної служби ТУ ДБР у м. Миколаєві персонально попередити працівників Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, посади яких скорочуються, про наступне вивільнення (додаток №1). До додатку №1 до наказу, зокрема, включено й ОСОБА_1 .

29.01.2021 ОСОБА_1 вручене попередження про наступне вивільнення від 29.01.2021 №01/12.1/1670, яким позивач попереджений, що у зв`язку зі скороченням чисельності або штату державних службовців, скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису на 2021 рік №1 територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, затверджених наказом Державного бюро розслідувань від 25.01.2021 №45дск «Про затвердження та введення в дію штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві на 2021 рік» та відповідно до наказу територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві від 28.01.2021 №7-ос «Про попередження працівників» попереджено про наступне скорочення посади слідчого Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, яку обіймає позивач, по закінченню 30 календарних днів з моменту вручення цього попередження. Позивача буде звільнено на підставі п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» з виплатою згідно з частиною четвертою цієї статті вихідної допомоги у розмірі двох середньомісячних заробітних плат.

Наказом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, від 24.02.2021 №32-ОС «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідно до п.2, 5 ч.3 ст.13, ч.5 ст.14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», ст.83, п.1 ч.1 та ч.4 ст.87, ст.89 Закону України «Про державну службу», звільнено державного службовця 9 (дев`ятого) рангу ОСОБА_1 з посади слідчого Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві та припинено його державну службу 01.03.2021 на підставі п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу», у зв`язку зі скороченням штату державних службовців.

Як підставу для видання у вказаному наказі визначено: накази Державного бюро розслідувань від 15.10.2020 №581 «Про затвердження структури та штатної чисельності територіальних управлінь Державного бюро розслідувань», від 25.01.2021 №5дск «Про затвердження та введення в дію штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві на 2021 рік».

В ході судового розгляду з`ясовано, що у спірному наказі, а саме у «Підставах» відповідачем допущено описку в номері наказу ДБР від 25.01.2021, а саме помилково вказано «№5дск» замість вірного «№45дск», що підтверджується наявною у матеріалах справи копією Протоколу №1 наради у Директора ТУ ДБР у м. Миколаєві від 05.03.2021.

25.02.2021 посадовими особами Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, о 11:45 год. складений акт про відмову ОСОБА_1 від ознайомлення з наказом Директора ТУ ДБР у м. Миколаєві про звільнення.

Вважаючи протиправними наказ від 24.02.2021 №32-ОС про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 з посади, позивач звернувся за захистом своїх прав та законних інтересів до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Частиною 6 статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

12 листопада 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон №794-VIII «Про Державне бюро розслідувань» (далі - Закон № 794-VIII), який набрав чинності з 01 березня 2016 року, відповідно до статті 1 якого ДБР визначено як центральний орган виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.

Отже, нормами Закону №794-VIII ДБР визначався як орган виконавчої влади із спеціальним статусом, структурно незалежний від існуючих правоохоронних органів.

На виконання пункту 1 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №794-VIII Кабінет Міністрів України 29 лютого 2016 року прийняв постанову №127 «Про утворення Державного бюро розслідувань».

03 грудня 2019 року Верховна Рада України, з метою удосконалення правових основ організації та діяльності ДБР, прийняла Закон №305-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення діяльності Державного бюро розслідувань» (далі - Закон №305-IX), який набрав чинності 27 грудня 2019 року.

Статтею 1 Закону №794-VIII (у редакції з 27.12.2019 року) визначено, що ДБР є державним правоохоронним органом, на який покладаються завдання щодо запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції.

Отже, з 27 грудня 2019 року змінено правовий статус ДБР з центрального органу виконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання, виявлення, припинення, розкриття та розслідування злочинів, віднесених до його компетенції, на державний правоохоронний орган, у зв`язку із чим розпочато ряд комплексних заходів з удосконалення організації та діяльності ДБР та її територіальних управлінь, як структурно-організаційного, процедурного, так і кадрового характеру.

Судом встановлено, що позивач до звільнення обіймав посаду державної служби - слідчого Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, був державним службовцем та склав присягу державного службовця, а оскаржуваним наказом позивача звільнено із займаної посади у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок затвердження структури та змін до штатного розпису, з припиненнями державної служби відповідно до п.1 ч.1, ч.4 ст.87 Закону України «Про державну службу».

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VIII).

У частині 1 статті 1 Закону №889-VIII визначено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави, зокрема щодо 1) аналізу державної політики на загальнодержавному, галузевому і регіональному рівнях та підготовки пропозицій стосовно її формування, у тому числі розроблення та проведення експертизи проектів програм, концепцій, стратегій, проектів законів та інших нормативно-правових актів, проектів міжнародних договорів; 2) забезпечення реалізації державної політики, виконання загальнодержавних, галузевих і регіональних програм, виконання законів та інших нормативно-правових актів; 3) забезпечення надання доступних і якісних адміністративних послуг; 4) здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства; 5) управління державними фінансовими ресурсами, майном та контролю за їх використанням; 6) управління персоналом державних органів; 7) реалізації інших повноважень державного органу, визначених законодавством.

Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (ч.2 ст.1 Закону №889-VIII)..

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону №889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.

Відповідно до частин 1-3 статті 5 Закону №889-VIII правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

За приписами частини 1 статті 83 Закону №889-VIII державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

Пунктом 1 частини 1 статті 87 Закону №889-VIII визначено, що однією з підстав для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

02 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 12 грудня 2019 року №378-IX «Про внесення змін до Кодексу законів про працю України», яким, зокрема, змінено порядок скорочення посад державної служби.

Зокрема, статтю 40 КЗпП України доповнено частиною п`ятою, яка визначає, що особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 40, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 42-2, статті 74, частини третьої статті 121 КЗпП України, встановлюються законом, що регулює їхній статус (тобто для державних службовців - Законом України «Про державну службу»).

Крім цього, статтю 49-2 КЗпП України доповнено частиною 6, відповідно до якої вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу», здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей:

- про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за 30 календарних днів;

- у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу (звільнення, в тому числі, внаслідок скорочення чисельності або штату працівників допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу) та положення частини другої цієї статті (частина 2 статті 49-2 КЗпП України - при вивільнені працівників у випадках зміни в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишенні на роботі) не застосовуються;

- не пізніше ніж за 30 календарних днів до запланованих звільнень первинним профспілковим організаціям надається інформація щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини звільнень, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про терміни проведення звільнень, а також проводяться консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведенню їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень.

13 лютого 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14.01.2020 року №440-ІХ (далі - Закон №440-IX), яким, зокрема, внесені зміни до Закону №889-VIII.

Так, відповідно до частини 3 статті 87 Закону №889-VIII (в редакції Закону №440-IX від 14.01.2020 року, чинній на момент попередження позивача про наступне вивільнення) суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.

При цьому, вжите у частині третій статті 87 Закону № 889-VIII слово «може» означає, що на суб`єкта призначення або керівника державної служби не покладається обов`язок з працевлаштування працівників, що вивільняються. Вирішення питання пропонувати державному службовцю вакантну посаду чи ні законодавець залишив на розсуд суб`єкта призначення.

Національне агентство України з питань державної служби відповідно до пункту 3 частини третьої статті 13 Закону України «Про державну службу» надало «Роз`яснення щодо процедури вивільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 Закону України «Про державну службу»)» від 20.02.2020р. №86 р/з, згідно з якими при звільненні державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, зокрема, відповідно до пункту 1 чи пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону, положення статті 49-2 Кодексу законів про працю України не застосовуються.

Тобто, за змістом вказаного роз`яснення Національного агентства України з питань державної служби при скороченні чисельності або штату державних службовців, скороченні посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізації державного органу пропонування державному службовцю вакантної посади державної служби є правом суб`єкта призначення або керівника державної служби, а не обов`язком.

Таким чином, процедура звільнення державних службовців у зв`язку з припиненням державної служби за ініціативою суб`єкта призначення на момент звільнення позивача із займаної посади врегульована положеннями Закону № 889-VIII.

Наведений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.07.2021 по справі №640/11024/20.

Згідно з частиною 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, після внесення Законом №440-IX змін до Закону №889-VIII положення статті 49-2 КЗпП України в частині обов`язку власника або уповноваженого ним органу запропонувати працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації на державних службовців не поширюються.

Суд зазначає, що трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Конституційний Суд України в Рішенні від 07 травня 2002 року у справі №8-рп/202 зазначив, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначено основні трудові права працівників.

Положеннями частини 3 статті 5 Закону №889-VIII визначено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців в частині відносин, не врегульованих цим законом.

Оскільки положеннями спеціального законодавства, а саме нормами Закону №889-VIII на час існування спірних правовідносин було врегульовано процедуру звільнення державного службовця у зв`язку із скороченням чисельності або штату працівників, то в даному випадку саме норми спеціального законодавства підлягають застосуванню.

Таким чином, аргументи позивача про невиконання відповідачем обов`язку щодо працевлаштування позивача та врахування наявності у нього переважного права залишення на роботі, суд вважає помилковими.

Разом із тим, суд вважає безпідставними посилання позивача на приписи Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року №414, з огляду на таке.

Так, на виконання постанови Верховної Ради України від 21 січня 1994 р. «Про порядок введення в дію Закону України «Про державну таємницю» Кабінет Міністрів України 15 червня 1994 року затвердив Постанову №414 «Про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці, якою затвердив Положення про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв`язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці (далі - Положення №414).

Положення №414 визначає види, розміри і порядок надання компенсації працівникам органів законодавчої, виконавчої та судової влади, органів прокуратури, інших державних органів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, які за умовами своєї професійної діяльності постійно працюють з відомостями, що становлять державну таємницю (п.1 Положення №414).

Пунктом 7 Положення №414 передбачено, що особи, які працюють в умовах режимних обмежень, мають переважне право залишатися на роботі у разі вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці.

При цьому, частиною 2 статті 49-2 КЗпП України передбачено, що при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Перелік категорій працівників, які мають переважне право залишення на роботі передбачений в статті 42 КЗпП України не є вичерпним та доповнюється.

Водночас, відповідно до ч.6 ст.49-2 КЗпП України вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України «Про державну службу» на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, здійснюється, зокрема без застосування положень ч.2 ст.40 КЗпП України та положення ч.2 ст.49-2 КЗпП України.

Таким чином, суд застосовує до спірних правовідносин саме норми Закону №889-VIII та положення ч.6 ст.49-2 КЗпП України, відповідно до яких при звільнені державного службовця на підставі пункту 1 чи пункту 11 статті 87 Закону України «Про державну службу», у суб`єкта призначення відсутній обов`язок як переводити особу, посада якої скорочується на іншу рівнозначну або нижчу посади, так і враховувати переважне право залишення на роботі, в тому числі, передбачене Положенням №414 (для осіб, що мають доступ до державної таємниці).

Надаючи оцінку доводів позивача про відсутність скорочення посади, яку він обіймав, та змін в організації праці та скорочення штатної чисельності працівників ТУ ДБР у м. Миколаєві, суд звертає увагу на таке.

Як зазначалося вище, 27 грудня 2019 року відбулась зміна правового статусу Державного бюро розслідувань з центрального органу виконавчої влади на державний правоохоронний орган.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 9 Закону №794-VIII (в редакції зі змінами, внесеними Законом №305-ІХ) організаційна структура Державного бюро розслідувань визначається Президентом України.

На виконання зазначених положень закону Указом Президента України від 05.02.2020 №41/2020 затверджено нову організаційну структуру Державного бюро розслідувань.

Наказом ДБР від 08.07.2020 №323 (зі змінами згідно наказу №583 від 15.10.2020) затверджено Перелік посад у територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами.

Зазначеним переліком передбачено, що посади директора та заступників директора територіальних управлінь, які належали до посад державної служби, заміщуються посадами рядового та начальницького складу із присвоєнням граничних спеціальних звань за цими посадами.

В подальшому, наказом ДБР від 15.10.2020 №583 внесено зміни до наказу ДБР від 08.07.2020 №323 та доповнено Перелік посад у територіальних управліннях, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, зокрема, посадами:

- начальник відділу (слідчого, оперативного) - підполковник ДБР;

- заступник начальника відділу (слідчого, оперативного) - підполковник ДБР;

- старший слідчий слідчого відділу - майор ДБР;

- слідчий слідчого відділу - капітан ДБР.

До ДБР надійшло подання Директора Територіального управління ДБР, розташованого у місті Миколаєві, від 13.10.2020 №01/12/21545 про затвердження нової структури та чисельності територіального управління.

На підставі положень статті 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» та зазначеного подання, наказом ДБР від 15.10.2020 № 581 «Про затвердження структури та штатної чисельності територіальних управлінь Державного бюро розслідувань» в.о. Директора полковник ДБР Сухачов О.О. затвердив нову структуру та штатну чисельність Територіального управління ДБР, розташованого у місті Миколаєві штатною чисельністю 116 штатних одиниць.

Надалі, Наказом ДБР від 20.10.2020 №201ДСК «Про затвердження змін до штатного розпису Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Миколаєві» відповідно до пунктів 4, 8 частини першої та частини другої статті 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», пункту 1 частини першої Закону України «Про державну службу», та Переліку посад у територіальних управліннях ДБР, що підлягають заміщенню особами рядового та начальницького складу, граничних спеціальних звань за цими посадами, затвердженого наказом ДБР від 08.07.2020 №323 (із змінами), затверджено зміни до штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, на 2020 рік №4 (вводиться в дію з 01.12.2020), №5 (вводяться в дію з 23.12.2020), №6 (вводяться в дію з 04.01.2021), №7 (вводяться в дію з 01.02.2021).

При цьому, наказом ДБР від 30.12.2020 №303ДСК «Про затвердження змін до наказів Державного бюро розслідувань» затверджено зміни до наказів ДБР, зокрема, пунктом 6 внесено зміни у пункті 4 наказу ДБР від 20.10.2020 №201ДСК в частині дати введення в дію змін до штатного розпису, зокрема, замість 01.02.2021 року визначено дату 01.03.2021 року.

Так, згідно із додатками до наказу ДБР від 20.10.2020 №201ДСК (зміни до штатного розпису на 2020 рік №6), посади державної служби ТУ ДБР у місті Полтаві, в тому числі посаду, яку обіймав позивач - слідчого Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, виведено із штатного розпису.

Водночас до штатного розпису ТУ ДБР у місті Миколаєві введено нові посади (іншої категорії) - рядового та начальницького складу у новостворених відділах згідно з новою структурою територіального управління.

Відтак, посади державної служби у раніше діючих підрозділах ТУ ДБР у місті Полтаві, зокрема, у Третьому слідчому відділі (відділу з розслідування військових злочинів), а саме: 1 штатну посаду начальника відділу; 1 посаду заступника начальника відділу та 13 штатних посад слідчих; 1 штатну посаду головного спеціалісту (із забезпечення зберігання речових доказів) - скорочено.

Так, на підставі вказаних змін до штатного розпису на 2020 рік №7 ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві, посади державної служби у слідчому управління ТУ ДБР у м. Миколаєві виведені зі штатного розпису та водночас введено нові посади (іншої категорії) старшого та середнього начальницького складу, а саме:

- Перший слідчий відділ (з дислокацією у м. Миколаєві) зі штатом: начальник відділу 1 штатна посада (старший начальницький склад, підполковник ДБР), заступник начальника 1 штатна посада (старший начальницький склад, підполковник ДБР), старший слідчий - 8 штатних посад (старший начальницький склад, майор ДБР), слідчий - 7 штатних посад (середній начальницький склад, капітан ДБР), всього 17 посад начальницького та середнього складу;

- Другий слідчий відділ (з дислокацією у м. Одесі) зі штатом: начальник відділу 1 штатна посада (старший начальницький склад, підполковник ДБР), заступник начальника 1 штатна посада (старший начальницький склад, підполковник ДБР), старший слідчий - 9 штатних посад (старший начальницький склад, майор ДБР), слідчий - 10 штатних посад (середній начальницький склад, капітан ДБР), всього 21 посада начальницького та середнього складу;

- Третій слідчий відділ (з дислокацією у м. Кропивницькому) зі штатом: начальник відділу 1 штатна посада (старший начальницький склад, підполковник ДБР), старший слідчий - 2 штатних посади (старший начальницький склад, майор ДБР), слідчий - 3 штатних посади (середній начальницький склад, капітан ДБР), всього 6 посад начальницького та середнього складу.

Разом із цим, із змін до штатного розпису на 2020 рік №7 ТУ ДБР, розташованого у місті Миколаєві, судом встановлено, що зі штатного розпису виведені 55 посад (державної служби) та введено 44 посади (старшого та середнього начальницького складу ДБР).

Отже, внаслідок реалізації наказів ДБР від 20.10.2020 №201ДСК та від 30.12.2020 №303ДСК посади державної служби у слідчому управлінні Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, були повністю виведені зі штатного розпису територіального управління, в тому числі і посада, яку займав позивач - слідчого Першого слідчого відділу (відділу з розслідування злочинів у сфері службової діяльності) слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, виведена зі штатного розпису, що підтверджується матеріалами справи.

Водночас, введено посади старших слідчих (старшого начальницького складу - майор ДБР) та слідчих (середнього начальницького складу - капітан ДБР).

За викладених обставин, у зв`язку зі зміною правового статусу Державного бюро розслідувань (центральний орган виконавчої влади перетворений у державний правоохоронний орган) була скорочена посада державної служби, яку обіймав позивач, внаслідок внесення змін до штатного розпису Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві.

Отже, скорочення посади державної служби, яку обіймав позивач, відбулося внаслідок зміни структури та зміни штатного розпису органу, в якому він працював.

При цьому, з урахуванням вищенаведених приписів п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу, як зі скороченням чисельності або штату державних службовців, так і без такого скорочення, є самостійною та достатньою підставою для припинення державної служби та звільнення працівника - державного службовця, скорочення посади якого відбулося у наведений спосіб та зазначений порядок.

Під час судового розгляду також встановлено, що в подальшому, наказом Державного бюро розслідувань від 25.01.2021 №45дск «Про затвердження та введення в дію штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві на 2021 рік» відповідно до пунктів 4, 8 частини першої та частини другої статті 12 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», подання директора територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві Титора Д.П. від 22.01.2021 року №01/12/4дск затверджений та введений в дію штатний розпис територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві на 2021 рік, відповідно до якого на 2021 рік встановлена наступна численність посади старшого та середнього начальницького складу, зокрема:

- Перший слідчий відділ (з дислокацією у м. Миколаєві) зі штатом: начальник відділу 1 штатна посада (старший начальницький склад, підполковник ДБР), заступник начальника 1 штатна посада (старший начальницький склад, підполковник ДБР), старший слідчий - 8 штатних посад (старший начальницький склад, майор ДБР), слідчий - 7 штатних посад (середній начальницький склад, капітан ДБР), всього 17 посад начальницького та середнього складу;

- Другий слідчий відділ (з дислокацією у м. Одесі) зі штатом: начальник відділу 1 штатна посада (старший начальницький склад, підполковник ДБР), заступник начальника 1 штатна посада (старший начальницький склад, підполковник ДБР), старший слідчий - 9 штатних посад (старший начальницький склад, майор ДБР), слідчий - 10 штатних посад (середній начальницький склад, капітан ДБР), всього 21 посада начальницького та середнього складу;

- Третій слідчий відділ (з дислокацією у м. Кропивницькому) зі штатом: начальник відділу 1 штатна посада (старший начальницький склад, підполковник ДБР), старший слідчий - 2 штатних посади (старший начальницький склад, майор ДБР), слідчий - 3 штатних посади (середній начальницький склад, капітан ДБР), всього 6 посад начальницького та середнього складу.

Крім того, згідно з наказом Державного бюро розслідувань від 23.02.2021 №128 дск було затверджено зміни до штатного розпису територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві на 2021 рік (відділ режимно-секретної роботи та захисту інформації).

Враховуючи зазначене, суд вважає, що доводи позивача щодо відсутності фактичного скорочення чисельності державних службовців внаслідок зміни структури та зміни штатного розпису органу, в якому він працював, спростовуються вищенаведеними обставинами.

Разом із тим, судом враховується, що станом на день судового розгляду справи накази Державного бюро розслідувань від 20.10.2020 №201ДСК та від 30.12.2020 №303ДСК, від 25.01.2021 №45дск, від 23.02.2021 №128 дск є чинними, відтак підстави для їх не врахування у спірних правовідносинах у суду відсутні.

З урахуванням викладеного, доводи позивача про відсутність фактичного скорочення посади державної служби, яку обіймав позивач, внаслідок змін штатного розпису ТУ ДБР у м. Миколаєві, не можуть бути прийняті судом до уваги.

Водночас, помилковими є аргументи позивача про те, що у даному випадку мала місце зміна істотних умов державної служби та його посилання у зв`язку із цим на положення 43 Закону України «Про державну службу», з огляду на те, що частиною 3 статті 43 Закону № 889-VIII визначено, що зміною істотних умов державної служби вважається зміна: 1) належності посади державної служби до певної категорії посад; 2) основних посадових обов`язків; 3) умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення; 4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу; 5) місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).

Разом із тим, зі змісту статті 43 Закону № 889-VIII вбачається, що визначені нею правові наслідки застосовуються саме у разі зміни істотних умов державної служби.

Проте, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в заявленому до розгляду спорі відбувалося скорочення посади державної служби взагалі (припинення державної служби), а не зміна істотних умов державної служби, у зв`язку з чим відсутні правові підстави для застосування до спірних правовідносин положень статті 43 Закону № 889-VIII.

Стосовно посилань позивача на те, що зазначене в оскаржуваному наказі формулювання підстави звільнення створює правової невизначеності для ОСОБА_1 , суд звертає увагу на наступне.

В силу п.1 ч.1 ст.87 Закону № 889-VIII підставою для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.

Під час судового розгляду судом встановлено, що в пункті 1 спірного наказу із посиланням на п.2, 5 ч.3 ст.13, ч.5 ст.14 Закону України «Про Державне бюро розслідувань», ст.83, п.1 ч.1 та ч.4 ст.87, ст.89 Закону України «Про державну службу» відповідачем зазначено «Звільнити державного службовця 9 (дев`ятого) рангу ОСОБА_1 з посади слідчого Третього слідчого відділу (відділу з розслідування військових злочинів) Слідчого управління Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві та припинити його державну службу 01.03.2021 на підставі п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу», у зв`язку зі скороченням штату державних службовців».

Суд вважає, що наведене формулювання не спотворює суті підстави звільнення та не перешкоджає її вірному розумінню, а також не суперечить змісту п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу», у зв`язку з чим наведені аргументи позивача не можуть бути підставою для визнання протиправним та скасування наказу ТУ ДБР у м. Миколаєві від 24.02.2021 №32-ос.

Водночас, суд звертає увагу, що наявність технічної описки у спірному наказі, а саме у «Підставах», в номері наказу ДБР від 25.01.2021, де відповідачем помилково вказано «№5дск» замість вірного «№45дск», не може бути підставою для його скасування, оскільки зазначена описка не впливає на розуміння підстав звільнення, якими у даному випадку є п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу». Окрім того, позивач не позбавлений можливості звернутися із заявою про виправлення описки у наказі про звільнення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.03.2019 у справі № 524/3490/17

Щодо посилання позивача на невідповідність попередження про наступне звільнення вимогам чинного законодавства як на підставу протиправності оскаржуваного наказу, суд звертає увагу, що вищенаведені вимоги Закону України «Про державну службу» та КЗпП України не передбачають обов`язкового зазначення дати звільнення у попередженні про наступне звільнення, а лише вимагають, що б про наступне вивільнення працівників персонально було попереджено не пізніше ніж за 30 календарних днів, що у даному випадку і було зроблено відповідачем.

Тобто, наведені твердження позивача не спростовують правомірність оскаржуваного наказу.

Стосовно доводів позивача про порушення відповідачем під час видання оскаржуваного наказу гарантій продовження здійснення повноважень усіма працівниками на посадах в ДБР відповідно до пп.4 п.4 р.ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №305-ІХ, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 4 пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 305-ІХ, працівники Державного бюро розслідувань, які перемогли у конкурсах для призначення на посади слідчих, оперуповноважених, продовжують здійснювати свої повноваження до їх звільнення з посади або припинення повноважень на посаді відповідно до Закону України «Про Державне бюро розслідувань» з урахуванням внесених цим Законом змін, у тому числі у разі визначення цих посад посадами рядового і начальницького складу Державного бюро розслідувань.

Поряд із цим, частиною 3 статті 14 Закону №794-VIII визначено, що на службу до Державного бюро розслідувань приймаються на конкурсній основі в добровільному порядку (за контрактом) громадяни України, які спроможні за своїми особистими, діловими та моральними якостями, віком, освітнім і професійним рівнем та станом здоров`я ефективно виконувати відповідні службові обов`язки.

Прийняття громадян України на службу до Державного бюро розслідувань без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом.

Кваліфікаційні вимоги та критерії професійної придатності для зайняття посад у підрозділах Державного бюро розслідувань затверджуються Директором Державного бюро розслідувань.

Призначення на посади у Державному бюро розслідувань, крім посад Директора Державного бюро розслідувань, керівника підрозділу внутрішнього контролю центрального апарату Державного бюро розслідувань та керівників підрозділів внутрішнього контролю територіальних управлінь Державного бюро розслідувань, здійснюється за результатами відкритих конкурсів, що проводяться конкурсними комісіями з проведення конкурсів на зайняття посад працівників Державного бюро розслідувань. Типове положення про конкурсну комісію та порядок проведення відкритого конкурсу затверджує Директор Державного бюро розслідувань.

В той же час Законом №305-ІХ до Закону №794-VIII введено нову статтю 14-3, якою визначено, що:

1. Державні службовці можуть бути переведені у системі Державного бюро розслідувань за їхньою згодою без обов`язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади, у порядку, визначеному Законом України «Про державну службу».

2. Особи рядового і начальницького складу можуть бути переведені у системі Державного бюро розслідувань, у тому числі з територіального управління до центрального апарату Державного бюро розслідувань, за їхньою згодою без обов`язкового проведення конкурсу на іншу нижчу або рівнозначну вакантну або тимчасово вакантну посаду, за умови їх відповідності кваліфікаційним вимогам та критеріям професійної придатності для відповідної посади.

3. Переведення осіб рядового і начальницького складу може здійснюватися за їхньою ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших закладів, установ системи Державного бюро розслідувань, які порушили питання про переведення.

З огляду на зазначені норми, переведення працівників ДБР з посад державної служби на посади рядового і начальницького складу не передбачено.

Водночас, позивач помилково тлумачить приписи підпункту 4 пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №305-ІХ, зазначаючи, що відповідно до них слідчі та оперуповноважені після набрання чинності цим Законом продовжують здійснювати свої повноваження навіть у разі визначення цих посад посадами рядового і начальницького складу, оскільки зі змісту вказаної норми слідує лише, що слідчі та оперуповноважені після набрання чинності цим Законом продовжують здійснювати свої повноваження до дня їх звільнення або припинення повноважень на посаді, у тому числі і у разі визначення цих посад посадами рядового і начальницького складу.

Суд також зауважує, що визначення слідчого міститься у пункті 17 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України, згідно з якою слідчий є службовою особою органу Національної поліції, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, органу Державного бюро розслідувань, Головного підрозділу детективів, підрозділу детективів, відділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України, уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

Водночас, чинним законодавством імперативно не встановлено, до якої категорії посад має належати посада слідчого.

Таким чином, слідчі ДБР після набрання чинності Законом №305-ІХ не продовжують здійснювати свої повноваження навіть у разі визначення посади слідчого як посади рядового і начальницького складу, а лише здійснюють свої повноваження до дня їх звільнення або припинення повноважень на посаді, а зайняття посади особи рядового і начальницького складу в ДБР здійснюється за результатом відповідного конкурсу.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач як працівник Державного бюро розслідувань з набранням чинності Законом №305-ІХ, тобто з 27.12.2019 року, продовжував здійснювати свої повноваження до моменту звільнення.

Отже, доводи позивача відносно того, що оскаржуваний наказ суперечить приписам підпункту 4 пункту 4 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №305-ІХ є безпідставними та помилковими.

Крім цього, безпідставними також є доводи позивача відносно того, що спірний наказ про звільнення є незаконними, оскільки підписаний неповноважною особою, а саме не керівником державної служби, з огляду на таке.

Відповідно до частини 1 статті 83 Закону №889-VIII державна служба припиняється, зокрема, за ініціативою суб`єкта призначення (стаття 87 цього Закону).

Пунктом 7 частини 1 статті 2 Закону №889-VIII визначено, що суб`єкт призначення - державний орган або посадова особа, яким відповідно до законодавства надано повноваження від імені держави призначати на відповідну посаду державної служби в державному органі та звільняти з такої посади.

До повноважень Директора ТУ ДБР у м. Миколаєві належить, зокрема призначення на посади та звільнення з посад працівників відповідного територіального управління (пункт 2 частини 3 статті 13 Закону №794-VIII ).

Відповідно до абзацу 8 пункту 3 розділу III Положення про Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Миколаєві, затвердженого наказом ДБР від 29.12.2020 року №877, директор ТУ ДБР призначає на посади та звільняє з посад працівників ТУ ДБР, крім тих, які призначаються Директором ДБР.

З огляду на викладене, директор ТУ ДБР є найвищою посадовою особою у відповідному ТУ ДБР, яка законом уповноважена призначати на посади і звільняти з посад працівників ТУ ДБР, крім тих, яких призначає Директор ДБР, та суб`єктом призначення в розумінні пункту 7 частини 1 статті 2 Закону №889-VIII.

Сторонами не заперечується, що ОСОБА_4 був Директором ТУ ДБР у м. Миколаєві на час видання спірного наказу про звільнення позивача з посади. Крім того, з офіційного сайту ДБР (ІНФОРМАЦІЯ_1) вбачається, що ОСОБА_4 за результатами конкурсу (у порядку просування по службі) у вересні 2020 року призначений на посаду Директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві.

Таким чином, саме ОСОБА_4 як директор ТУ ДБР у м. Миколаєві мав повноваження на підписання оскаржуваного наказу.

Стосовно доводів позивача щодо дискримінації, що полягає тому, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі працівників повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими, суд наголошує, що згідно з практикою ЄСПЛ дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування у відносно схожих ситуаціях (рішення у справі «Вілліс проти Сполученого Королівства» від 11 червня 2002 року, заява № 36042/97).

Відмінність у ставленні також є дискримінаційною, якщо вона не переслідує легітимну ціль або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю. Договірна держава користується свободою розсуду при визначенні того, чи та якою мірою відмінності в інших схожих ситуаціях виправдовують різне ставлення (рішення у справі «Ван Раалте проти Нідерландів» від 21 лютого 1997 року, заява № 20060/92; рішення ЄСПЛ у справі «Пічкур проти України» від 7 листопада 2013 року, заява № 10441/06).

Аналогічний підхід у своїх рішеннях використовує і Конституційний Суд України, вказуючи на те, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. В іншому разі встановлення обмежень означало б дискримінацію (рішення Конституційного Суду України від 7 липня 2004 року №14-рп/2004).

Наявність правомірної, об`єктивно обґрунтованої мети, способи досягнення якої є належними та необхідними, також виключає дискримінацію, що випливає з визначень прямої та непрямої дискримінації, наданих у Законі України «Про засади запобігання і протидії дискримінації в Україні».

Враховуючи, що підстави та процедура звільнення державних службовців визначені Законом №889-VIII (у редакції, чинній на момент існування спірних відносин), а можливість прийняття особи на роботу після її звільнення за рішенням суб`єкта призначення є його правом, а не обов`язком, судом не встановлено, що позивачу створені менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб.

За таких обставин, доводи позивача у цій частині є необґрунтованими та не свідчать про протиправність прийнятого наказу.

Суд також зазначає, що решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід наголошує, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

З огляду на викладене, а також враховуючи усі наведені обставини, суд доходить висновку, що спірний наказ є таким, що прийнятий відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначенні чинним законодавством, а тому підстави для його скасування відсутні.

Як наслідок, відсутні підстави і для задоволення інших позовних вимог в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такі позовні вимоги є похідними від вимоги щодо скасування наказу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, від 24.02.2021 року № 32-ОС.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Оскільки в силу п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, а підтвердження наявності судових витрат відповідача, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, матеріали справи не містять, то судові витрати не підлягають розподілу.

Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, (місцезнаходження: 54020, м. Миколаїв, вул. Погранична, буд. 9; код ЄДРПОУ 42341034), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державне бюро розслідувань (місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Мирного Панаса, буд. 28; код ЄДРПОУ 41760289) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Повний текст згідно з вимогами частини 3 статті 243 КАС України у зв`язку з перебуванням головуючого судді Юхно І.В. у період з 25.08.2021 по 08.09.2021 складений 09 вересня 2021 року.

Суддя (підпис) І.В. Юхно