Рішення № 101118879, 02.11.2021, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/212/20

пр. № 2/759/669/21

02 листопада 2021 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

в складі: головуючого - судді Кириленко Т.В.;

при секретарі Істоміній О.Г.;

з участю позивачки ОСОБА_1 ;

представника відповідача Тузової В.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приват Банк», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Фінілон» про стягнення коштів за договором банківського вкладу,

ВСТАНОВИВ :

У січні 2020 року позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на її користь кошти у розмірі вкладів з нарахованими відсотками, 3% річних за прострочення виконання зобов`язання та пеню.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що протягом 2011р. - 2014р.р. між нею та ПАТ КБ «Приватбанк» укладено 11 депозитних договорів, а саме:

від 15.12.2011р. № SAMDN1000722187149 (вклад "Стандарт,3 мес.) у євро на суму 5000 євро з процентною ставкою 6% річних;

від 17.05.2010р. № SAMDN1000710515827(вклад Стандарт, 3 мес) в долларах США на суму 5000 доларів США з процентною ставкою 10,25% річних;

від 22.05.2012р. № SAMDN01000728102963 (вклад Стандарт, 3 міс) у гривнях на суму 7000грн. з процентною ставкою 17% річних;

від 23.11.2012р. № SAMDN01000730858329 (вклад Стандарт, 3 міс) у гривнях на суму 1000грн. з процентною ставкою 17% річних;

від 25.12.2012р. № SAMDN01000731747511 (вклад Стандарт, 3 міс) у гривнях на суму 2000грн. з процентною ставкою 17% річних;

від 18.03.2013р. № SAMDN01000733865650 (вклад Стандарт, 3 міс) у гривнях на суму 2000грн. з процентною ставкою 16% річних;

від 17.06.2013р. № SAMDN01000735936190 (вклад Стандарт, 3 міс) у гривнях на суму 2000грн. з процентною ставкою 16% річних;

від 17.07.2013р. № SAMDN01000736581491 (вклад Стандарт, 6 міс) у гривнях на суму 8000грн. з процентною ставкою 17% річних;

від 27.09.2013р. № SAMDN01000738060145 (вклад Стандарт, 6 міс) у гривнях на суму 2500грн. з процентною ставкою 17% річних;

від 16.11.2013р. № SAMDNWFD0016470900 (вклад Стандарт, 3 міс) у гривнях на суму 2000грн. з процентною ставкою 16% річних;

від 7.02.2014р. № SAMDNWFD0070072870100 (вклад Стандарт, 3 міс) у гривнях на суму 2000грн. з процентною ставкою 18% річних.

Відповідно до умов Договорів їх дія припиняється з виплатою Вкладнику всієї суми вкладу разом з процентами, нарахованими відповідно до умов договору. Починаючи з 19.06.2014р. вона неодноразово зверталась до відповідача з вимогою розблокувати банківські вклади, розірвати договори по цих депозитних вкладах та повернути суму банківських вкладів з процентами у повному обсязі, однак листом від 24.10.2016р. відповідач їй відмовив у поверненні вкладів у зв`язку з припиненням своєї діяльності на тимчасово окупованій території Автономної республіки Крим та міста Севастополя, а також неможливістю здійснення банківського регулювання та нагляду на зазначених територіях. Оскільки відповідач не виконав свої зобов`язання щодо повернення позивачці вкладів, просить стягнути на її користь суму боргу з урахуванням процентів в розмірі 9337,43 доларів США, суму боргу з урахуванням процентів в розмірі 7133,42 Євро, суму боргу з урахуванням процентів за договорами банківських вкладів в розмірі 73269,78грн., пеню у розмірі 3% річних в розмірі 14 364,06грн. та моральну шкоду в розмірі 25 000грн.

Протягом розгляду справи позивачка неодноразово збільшувала розмір позовних вимог та остаточно просить стягнути з відповідача суму вкладу з урахуванням процентів в розмірі 10981,63 доларів США, суму вкладу з урахуванням процентів в розмірі 7925,30 Євро, суму вкладів з урахуванням процентів в розмірі 100 753,33 грн., 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі 56 804,96грн., неустойку відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів в розмірі 19 341,59грн., а також моральну шкоду в розмірі 35 000грн.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 17.01.2020р. відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (а.с. 51).

14.04.2020р. від відповідача надійшов відзив, згідно якого він проти позову заперечує, посилаючись на те, що належним відповідачем у даній справі має бути ТОВ «Фінансова компанія «Фінілон» внаслідок укладення між ПАТ КБ «Приватбанк» та ТОВ ФК «Фінілон» Договору переведення боргу б/н від 17.11.2014р. та переведення боргу за зобов`язаннями Банку щодо виплати коштів за договорами банківських вкладів які є предметом у даній справі. Крім того, позивачка в обґрунтування позову посилається на те, що 19.06.2014р. звернулась з вимогою розблокувати банківські вклади, розірвати договори по цих депозитах та повернути суми банківських вкладів. Як наслідок, договори є розірваними з 21.06.2014р. (через два банківських дні після отримання заяви), а тому з зазначеної дати застосовується процентна ставка у розмірі, що звичайно звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу, яка наказом № 07 від 5.01.2004р. встановлена 1%, а з 4.05.2017р. встановлена у розмірі 0,01%. Оскільки АТ «КБ «ПриватБанк» з 17.11.2014р. не є боржником, відсутні підстави для стягнення з банку пені в розмірі 3% річних. Стягнення моральної шкоди в даній категорії справ не передбачено, а тому вимоги позивачки не ґрунтуються на нормах закону. (а.с. 60-68).

Ухвалою суду від 16.09.2020р. за клопотанням відповідача до участі у справі притягнуто в якості 3-ї особи Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Фінілон» (а.с. 92).

Ухвалою суду від 15.09.2021р. у справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с. 218).

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала та пояснила, що неодноразово зверталась до відповідача з вимогами про повернення вкладів та нарахованих відсотків, проте отримувала неодноразові відмови, тому просить стягнути з відповідача всі вклади з нарахованими відсотками, 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України, пеню в розмірі 3%, а також моральну шкоду.

В судовому засідання представник відповідача проти позову заперечувала з підстав, зазначених у відзиві, а також в зв`язку з відсутністю доказів звернення позивачки з відповідною заявою, що стосується розірвання договорів та повернення депозитних вкладів, що свідчить про відсутність порушеного права позивачки.

Представник третьої особи ТОВ ФК «Фінілон» в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено в судовому засіданні, між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» пртягом 2011-2014р.р. було укладено 11 депозитних договорів, а саме:

від 15.12.2011р. № SAMDN1000722187149 (вклад "Стандарт,3 мес.) у євро на суму 5000 євро з процентною ставкою 6% річних;

від 17.05.2010р. № SAMDN1000710515827(вклад Стандарт, 3 мес) в долларах США на суму 5000 доларів США з процентною ставкою 10,25% річних;

від 22.05.2012р. №SAMDN01000728102963 (вклад Стандарт, 3 міс) у гривнях на суму 7000грн. з процентною ставкою 17% річних;

від 23.11.2012р. № SAMDN01000730858329 (вклад Стандарт, 3 міс) у гривнях на суду 1000грн. з процентною ставкою 17% річних;

від 25.12.2012р. №SAMDN01000731747511 (вклад Стандарт, 3 міс) у гривнях на суму 2000грн. з процентною ставкою 17% річних;

від 18.03.2013р. №SAMDN01000733865650 (вклад Стандарт, 3 міс) у гривнях на суму 2000грн. з процентною ставкою 16% річних;

від 17.06.2013р. №SAMDN01000735936190 (вклад Стандарт, 3 міс) у гривнях на суму 2000грн. з процентною ставкою 16% річних;

від 17.07.2013р. №SAMDN01000736581491 (вклад Стандарт, 6 міс) у гривнях на суму 8000грн. з процентною ставкою 17% річних;

від 27.09.2013р. №SAMDN01000738060145 (вклад Стандарт, 6 міс) у гривнях на суму 2500грн. з процентною ставкою 17% річних;

від 16.11.2013р. №SAMDNWFD0016470900 (вклад Стандарт, 3 міс) у гривнях на суму 2000грн. з процентною ставкою 16% річних;

від 7.02.2014р. № SAMDNWFD0070072870100 (вклад Стандарт, 3 міс) у гривнях на суму 2000грн. з процентною ставкою 18% річних.

Внесення грошових коштів відповідно до вищезазначених договорів підтверджуються платіжними дорученнями та квитанціями (а.с. 14-35), оригіналі яких були оглянуті в судовому засіданні.

Відповідно до умов договорів строк їх дії був неодноразово пролонгований.

Також умовами договорів передбачено право дострокового розірвання шляхом повідомлення про розірвання договору за два банківських дні. У такому випадку проценти сплачуються за процентною ставкою «До вимоги».

19.06.2014р. ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою про переоформлення вкладів (а.с. 42).

20.05.2014р. ОСОБА_1 звернулась до відповідача з заявою про переведення вкладів (а.с. 234-235)

28.09.2016р., 26.01.2017р., 22.08.2017р. ОСОБА_1 зверталась до відповідача з заявами та просила повернути їй депозити (а.с. 237-242).

Статтею 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Водночас засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року, заява № 38722/02).

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Частиною 2 статті 15 Цивільного кодексу Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно дост. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно ст. 55 ЗаконуУкраїни«Про банки та банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами між клієнтом та банком.

Відповідно до положень статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За змістом частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України).

Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).

Таким чином, строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою правління НБУ від 03 грудня 2003 року № 516 і чинного на час укладення договору банківського вкладу (далі - Положення), передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492 (далі - Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8); договір банківського рахунку укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов`язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10).

Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред`явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Пунктом 2.9 глави 2 «Приймання готівки» розділу IV «Касові операції банків (філій, відділень) з клієнтами» Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою правління НБУ від 01 червня 2011 року № 174 (далі - Інструкція № 174), передбачено, що банк (філія, відділення) зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірні» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом системи автоматизації банку.

Виходячи з положень статті 1059 ЦК України, пункту 1.4 Положення, пункту 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції № 174, письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 29 січня 2014 року у справі №6-149цс13 та від 29 жовтня 2014 року №6-118цс14, у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №757/42043/18-ц.

Таким чином, в судовому засіданні знайшов підтвердження факт наявності договірних відносин позивачки з відповідачем, які виникли на підставі вищезазначених договорів, оскільки позивачкою підтверджено факт внесення грошових сум на вкладні (депозитні) рахунки.

У рішенні у справі «Zolotas проти Греції (№ 2)» Європейський суд з прав людини вказав: «Суд зазначає, що на підставі статті 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунка може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід`ємні для банківських операцій і пов`язаним з ними правом. Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави».

Оскільки стороною укладеного договору банківського вкладу є ПАТ КБ «ПриватБанк», то згідно зі статтями 526,631,651,653,1058,1075 ЦК України зобов`язання за договором має виконувати саме ПАТ КБ «ПриватБанк» як юридична особа. Відповідачем не надало доказів, які б свідчили про те, що між сторонами не укладався договір депозитного вкладу, не відкривався рахунок за цим договором, не надходили грошові кошти до банку, як і доказів на підтвердження припинення відповідних зобов`язань у зв`язку з їх виконанням.

За статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободта практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свободу вказаній справі майном позивача є грошові кошти.

З огляду на зазначене, власник рахунку мав легітимні очікування на видачу вкладу на його вимогу, тобто, законні очікування щодо здійснення права власності.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

З наданих сторонами заяв позивачки вбачається, що в 2014р. вона просила відповідача переоформити її вклади, однак 28.09.2016р. звернулась з вимогою про повернення їй депозитів, тобто поставила питання про розірвання договорів (а.с. 237-238). Суд визнає даний доказ допустимим та бере до уваги дату звернення позивачки з вимогою про повернення вкладів саме 28.09.2016 року.

Згідно п. 5 Договору у сторін є право достроково розірвати діючий договір, повідомивши один одного за два дні до дати розірвання договору. у п.6 даного договору зазначено, що, якщо договір розривається до спливу строку вкладу, вкладнику повертається сума вкладу, за неповний строк вкладу проценти нараховуються та сплачуються за зниженою ставкою. Розмір зниженої процентної ставки договором не визначений.

На вимогу позивачки ОСОБА_1 вклади не повернуто, що не оспорюється представником відповідача в судовому засіданні. По закінченні строків Договорів позивачці також не було виплачено суму вкладу з нарахованими процентами, що не оспорюється представником відповідача в судовому засіданні.

Відповідно до умов Договорів, вкладник має право достроково розірвати Договори, при цьому якщо строк дії договору було продовжено один або декілька разів, проценти за кожний повний строк вкладу виплачуються в повному обсязі. До цього часу вклади та нараховані проценти не було їй повернуто.

Відповідач належним чином не виконав зобов`язання щодо повернення позивачеві вкладів за договорами строкового банківського вкладу(депозиту) внаслідок чого утворилась заборгованість сплати суми вкладу та нарахованих відсотків, які підлягають стягненню з відповідача.

Згідно наданого позивачкою розрахунку, вона просить стягнути з відповідача вклади з нарахованими відповідно до договорів відсотками по день винесення судом рішення.

Суд з таким розрахунком погодитись не може.

Оскільки судом встановлено, що позивачка неодноразово зверталася до відповідача з заявами про розблокування, переоформлення вкладів, а в заяві від 28.09.2016р. заявила вимогу про повернення вкладів і даний лист банком отримано, договори вважаються розірваними з урахуванням положення ч. 5, а саме - 30.09.2016 року.

Законом передбачено обов`язок банку разом з поверненням вкладу (депозиту) виплатити і нараховані проценти. Тобто, не допускається затримання виплати процентів за вкладом, одностороння відстрочка чи розстрочка виплати процентів за вкладом. У випадку таких дій з боку банку вкладник має право захистити свої права у передбаченому законом порядку (глава 3 Цивільного Кодексу України).

Право клієнта на розірвання договору банківського рахунку в односторонньому порядку безумовне. Договір вважається розірваним з моменту отримання банком заяви про закриття рахунку.

Враховуючи, що договорами депозитних вкладів визначено відповідні ставки нарахування процентів за вкладами, до 30.09.2016р. банком повинні нарахуватися вказані в договорах проценти.

Згідно ч. 6 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а невитребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу.

Таким чином, проценти по депозитних договорах до моменту їх розірвання виплачуються в розмірі, встановленими депозитними договорами.

Частиною першою статті 1058 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Згідно з частиною другою статті 1070 ЦК України проценти за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19).

Укладені сторонами договори не містять визначеного розміру процентної ставки за користування грошовим вкладом у разі неповного виконання зобов`язань після закінчення терміну його дії.

Враховуючи, що згідно з заявою позивачки від 28.09.2016року договори банківського вкладу розірвано, умовами договору розмір процентів, які банк повинен сплачувати вкладнику по закінченні строку договору не визначено, а отже у відповідності до ч.2 ст.1070 ЦК України банк після 30.09.2016р. має сплатити вкладнику проценти у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Відповідно до Наказу №7 від 05.01.2004 голови Правління Банку відсоткова ставка по вкладам «На вимогу» становила 1% річних. Комітетом управління активами і пасивами Банку рішенням від 25.04.2017 з 04.05.2017 відсоткова ставка по депозитах фізичних осіб в національній та іноземній валюті по рахунку «На вимогу» встановлена у розмірі 0,01% річних.

Відтак проценти за період після розірвання договору банківського вкладу у період з 20 червня 2014 року по 04 травня 2017 року повинні розраховуватися за ставкою 1% річних, а з 4.05.2017р. - 0,01% річних.

Таким чином, розмір процентів, що підлягає стягненню на користь позивачки, становить: 1) Договір № № SAMDN01000722187(вклад "Стандарт,3 мес.) у євро від 15.12.2011 року: з 15.02.2014 р по 30.09.2016 р (959дн.) - за ставкою 6 % річних 5000,00 євро х 6% х 959дн /365 дн = 788,22 Євро;

з 1.10.2016 р по 03.05.2017р ( 215дн) - за ставкою 1 % річних 5000,00 євро х 1% х 215дн /365 дн = 29,45 Євро;

з 04.05.2017 р по 02.11.2021р (1644дн) - за ставкою 0,01 % річних 5000,00 євро х 0,01% х 1644дн / 365 дн = 2,25 Євро;

Загальна сума відсотків за період з 15.02.2014р. по 2.11.2021р. складає - 819,92 євро.

2) Договір № SAMDN01000710515827(вклад Стандарт, 3 мес) в долларах США від 18.02.2013 року:

з 15.02.2014 р по 30.09.2016 р (959дн.) -за ставкою 10,25% річних 5000.00 дол.США х 10,25 % х 959дн / 365 дн - 1345,54 дол.США;

з 1.10.2016 р по 03.05.2017р ( 215дн) - за ставкою 1 % річних 5000,00 дол.США х 1% х 215дн /365 дн = 29,45 дол. США;

з 04.05.2017 р по 02.11.2021р (1644дн) - за ставкою 0,01 % річних 5000,00 дол.США х 0,01% х 1644дн / 365 дн = 2,25 дол США;

Загальна сума відсотків складає - 1377, 25 дол США.

3) Договір №SAMDN01000728102963 (вклад Стандарт, 3 міс) від 22.08.2012 року:

з 15.02.2014 р по 30.09.2016 р (959дн.) - за ставкою 17 % річних 7000,00 грн. х 17 % х 959дн / 365 дн = 3126,60 грн.;

з 1.10.2016 р по 03.05.2017р ( 215дн)- за ставкою 1 % річних 7000,00 грн. х 1 % х 215дн /365 дн = 41,23 грн.;

з 04.05.2017 р по 02.11.2021р (1644дн) - за ставкою 0,01 % річних 7000,00 грн. х 0,01% х 1644дн / 365 дн - 3,15 грн.;

Загальна сума відсотків складає - 3170,98 грн.

4) Договір №SAMDN01000730858329 (вклад Стандарт, 3 міс) від 23.11.2012 року:

з 15.02.2014 р по 30.09.2016 р (959дн.) - за ставкою 17 % річних 1000,00 грн. х 17 % х 959дн /365 дн = 446,66 грн.;

з 1.10.2016 р по 03.05.2017р ( 215дн)- за ставкою 1 % річних 1000,00 грн. х 1% х 215дн /365 дн = 5,89 грн.;

з 04.05.2017 р по 02.11.2021р (1644дн) - за ставкою 0,01 % річних 1000,00 грн. х 0,01% х 1644дн /365 дн = 0,45 грн.;

Загальна сума відсотків складає - 453 грн.

5)Договір № SAMDN01000731747511 (вклад Стандарт, 3 міс) від 25.12.2012 року:

з 15.02.2014 р по 30.09.2016 р (959дн.) - за ставкою 17 % річних 2000,00 грн. х 17 % х 959дн /365 дн = 893,32 грн.;

з 1.10.2016 р по 03.05.2017р ( 215дн) - за ставкою 1 % річних 2000,00 грн. х 1% х 215дн / 365 дн = 11,78 грн.;

з 04.05.2017 р по 02.11.2021р (1644дн) - за ставкою 0,01 % річних 2000,00 грн. х 0,01% х 1644дн /365 дн = 0,90 грн.;

Загальна сума відсотків складає - 906 грн.

6) Договір № SAMDN01000733865650 (вклад Стандарт, 3 міс) від 18.03.2013 року:

з 15.02.2014 р по 30.09.2016 р (959дн.) - за ставкою 16 % річних 2000,00 грн. х 16 % х 959дн /365 дн = 840,77 грн.;

з 1.10.2016 р по 03.05.2017р ( 215дн) - за ставкою 1 % річних 2000,00 грн. х 1% х 215дн / 365 дн = 11,78 грн.;

з 04.05.2017 р по 02.11.2021р (1644дн) - за ставкою 0,01 % річних 2000,00 грн. х 0,01% х 1644дн /365 дн = 0,90 грн.;

Загальна сума відсотків складає - 853,45 грн.

7) Договір №SAMDN01000736581491 від 17.07.2013 року:

з з 15.02.2014 р по 30.09.2016 р (959дн.) - за ставкою 17 % річних 8000.00 грн. х 17 % х 959дн /365 дн = 3573,26 грн.;

з 1.10.2016 р по 03.05.2017р ( 215дн) - за ставкою 1 % річних 8000.00 грн. х 1 % х 215дн / 365 дн = 47,12 грн.;

з 04.05.2017 р по 02.11.2021р (1644дн) - за ставкою 0,01 % річних 8000.00 грн. х 0,01% х 1644дн /365 дн = 3,60 грн.

Загальна сума відсотків складає - 3623,98 грн.

8) Договір №SAMDN01 ООО735936190 від 17.06.2013 року:

з 15.02.2014 р по 30.09.2016 р (959дн.) - за ставкою 16 % річних 2000,00 грн. х 16 % х 959дн /365 дн = 840,77 грн.;

з 1.10.2016 р по 03.05.2017р ( 215дн) - за ставкою 1 % річних 2000,00 грн. х 1% х 215дн / 365 дн = 11,78 грн.;

з 04.05.2017 р по 02.11.2021р (1644дн) - за ставкою 0,01 % річних 2000,00 грн. х 0,01% х 1644дн /365 дн = 0,90 грн.;

Загальна сума відсотків складає - 853,45 грн.

9) Договір № SAMDNOl000738060145 від 27.09.2013 року:

з 15.02.2014 р по 30.09.2016 р (959дн.) - за ставкою 17 % річних 2000,00 грн. х 17 % х 959дн /365 дн = 893,32 грн.;

з 1.10.2016 р по 03.05.2017р ( 215дн) - за ставкою 1 % річних 2000,00 грн. х 1% х 215дн / 365 дн = 11,78 грн.;

з 04.05.2017 р по 02.11.2021р (1644дн) - за ставкою 0,01 % річних 2000,00 грн. х 0,01% х 1644дн /365 дн = 0,90 грн.;

Загальна сума відсотків складає - 906 грн.

10) Договір №SAMDNWFD0070016470900 від 16.11.2013 року:

з 15.02.2014 р по 30.09.2016 р (959дн.) - за ставкою 16 % річних 2000,00 грн. х 16 % х 959дн /365 дн = 840,77 грн.;

з 1.10.2016 р по 03.05.2017р ( 215дн) - за ставкою 1 % річних 2000,00 грн. х 1% х 215дн / 365 дн = 11,78 грн.;

з 04.05.2017 р по 02.11.2021р (1644дн) - за ставкою 0,01 % річних 2000,00 грн. х 0,01% х 1644дн /365 дн = 0,90 грн.;

Загальна сума відсотків складає - 853,45 грн.

11) Договір №SAMDN01000730858329 від 07.02.2014 року:

з 15.02.2014 р по 30.09.2016 р (959дн.) - за ставкою 18 % річних 2000,00 грн. х 18 % х 959дн /365 дн = 945, 86 грн.;

з 1.10.2016 р по 03.05.2017р ( 215дн) - за ставкою 1 % річних 2000,00 грн. х 1% х 215дн / 365 дн = 11,78 грн.;

з 04.05.2017 р по 02.11.2021р (1644дн) - за ставкою 0,01 % річних 2000,00 грн. х 0,01% х 1644дн /365 дн = 0,90 грн.;

Загальна сума відсотків складає - 958,54 грн.

Стосовно позовних вимог про стягнення 3% річних за ст. 625 ЦК України, суд відмічає таке.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки правовідносини, які склались між сторонами на підставі договору банківського вкладу, є грошовим зобов`язанням, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності.

Ураховуючи, що відповідачем не було виконано грошове зобов`язання щодо повернення сум банківських вкладів, позивачка має право на стягнення 3% річних від простроченої суми.

3% річних, відповідно до положень ст. 625 ЦК України, по договору 15.12.2011р. складають: 5788,22 Євро (не виплачені з моменту вимоги та знаходяться у користуванні банку, а також з урахуванням строків позовної давності з 8.01.2017 року по день винесення судом рішення - 2.11.2021р.)*3% :365дн* 1760дн= 837,31 Євро; по договору 18.02.2013р. складають: 6 345, 54 доларів США*3%:365дн.*1760дні = 917,93 доларів США; по договорам 3-11 (в гривнях) складають: 40401, 33 * 3% : 365дн. * 1760дн. = 5844, 36грн.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення пені за ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» суд звертає увагу на таке:

Відповідно достатті 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (статті549,551,611 ЦК України).

Частиною п`ятоюстатті 10 Закону України «Про захист прав споживачів»встановлено, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов`язання, не звільняє його від виконання зобов`язання в натурі.

Оскільки відповідно до статей 2,47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг, а клієнтом банку є будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини п`ятоїстатті 10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відмова банку виконати розпорядження клієнта з видачі належних йому за договором банківського рахунку сум свідчить про невиконання банком своїх зобов`язань та має наслідком настання відповідальності, передбаченої законом у вигляді сплати пені в розмірі 3 % від суми утримуваних банком коштів за кожен день з моменту звернення клієнта з вимогою про видачу коштів до дня фактичної видачі.

Аналогічний висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року у справі №6-37цс16, від 01 червня 2016 року у справі №6-2558цс15, від 28 вересня 2016 року у справі №6-1699цс16, від 13 березня 2017 року у справі №6-2128цс16.

Відповідно до правової природи пені позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється по кожному дню (місяцю), за яким нараховується пеня, окремо. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Таким чином, враховуючи вимоги ч. 1 ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, суд вважає, що заявлені позивачкою вимоги про стягнення пені відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» в розмірі 19 341,59 грн. підлягають задоволенню.

Таким чином, враховуючи, що відповідач не повернув кошти позивачці, внесенні нею на банківські рахунки, суд вважає, що права та інтереси позивачки були порушенні відповідачем, і вказані порушені права та інтереси підлягають захисту шляхом стягнення з Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 суми банківських вкладів, процентів за договорами, 3% річних за порушення грошового зобовязання відповідно до ст. 625 ЦК України та пені відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів".

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити, оскільки вони не грунтуються на вимогах діючого законодавства.

При цьому,доводи відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, на підставі яких він заперечує проти позовних вимог в частині відповідальності ТОВ ФК «Фінілон», суд вважає зазначити наступне.

Доводи відповідача, що саме ТОВ ФК «Фінілон» повинно повертати банківські вклади замість ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», є безпідставними та не ґрунтуються на законі виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 520 ЦК України, боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч.3 ст.205 ЦК України, у випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Депозитні договор , укладені з позивачкою, не містять положень про внесення змін про переуступку ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» банківського вкладу іншим особам шляхом мовчання.

Відповідно до ч.1ст.654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, який змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 2 ст.1059 ЦК України, у разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Отже, будь-які усні чи мовчазні зміни до письмового договору банківського вкладу є нікчемними. З врахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що Договір про переведення боргу № б/н від 17.11.2014, укладений між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ТОВ «ФК «Фінілон» шляхом використання мовчазної згоди без письмової згоди самого вкладника ОСОБА_1 , яка є стороною письмового договору банківського вкладу, є нікчемним в силу положень ч.1 ст.520, ч.1 ст.654, ч.2 ст.1059 ЦК України

Відповідно дост.236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Частиною 5 ст .216 ЦК Українипередбачено, що вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Велика Палата ВС в своїй постанові від 04.06.2019 за результатами розгляду справи №916/3156/17 дійшла наступного правового висновку: «68.Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №577/5321/17 щодо того, що правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Цивільні правочини, які порушують публічний порядок, є нікчемними. 69.Велика Палата Верховного Суду також погоджується з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі №6-308цс16, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №369/2770/16-ц і від 07 листопада 2018 року у справі №357/3394/16-ц щодо того, що якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемний правочин є в силу закону. Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. 70.Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як встановлення нікчемності правочину, також не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. 75.За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину. 76.Така позиція відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №463/5896/14-ц (провадження №14-90цс19) під час розгляду спорів у подібних правовідносинах, відступати від яких Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав…».

Таким чином, для належного та ефективного захисту прав позивача з врахуванням позиції Великої Палати ВС викладеної в постанові від 04.06.2019р, не має необхідності окремо визнавати недійсним нікчемний «Договір про переведення боргу №б/н від 17.11.2014 р.

Відповідно до ст.ст. 164.2.8,164.2.14п.164.2ст.164 Податкового кодексуУкраїни, оскільки суми відсотків на депозитні кошти та пені зазначені без відрахування податків і зборів, податки підлягають утриманню у встановленому законом порядку.

Згідно зі ст.141 ЦПК України, враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судових витрат, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь держави пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись статтями 2,4,12,13,76-78,258-268,273,352-355 ЦПК України, статтями 524,526,533,610,623,625, 629,1066,1067,1068,1070,1074,1075ЦК України,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа Товариство зобмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» про стягнення коштів за депозитними вкладами - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за договором від 15 грудня 2011 року суму депозитного вкладу в розмірі 5000 євро, проценти за договором в розмірі 819,92 євро, три проценті річних відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі 837,31 Євро а всього 6657, 23 євро.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за договором від 17 травня 2010р. суму депозитного вкладу в розмірі 5000доларів США, проценти за договором в розмірі 1345,54 доларів США, три проценти річних відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі 917,93 доларів США, а всього 7263,47 доларів США.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 за договорами від 22 серпня 2012р., 23 листопада 2012р., 25 грудня 2012р., 18 березня 2013р., 17 липня 2013р., 17 червня 2013р., 27 вересня 2013р., 16 листопада 2013р., 7 лютого 2014р. суму депозитних вкладів в розмірі 28 000грн., проценти за договорами в розмірі 12 401,33грн., три проценти річних відповідно до ст. 625 ЦК України в розмірі 5844, 36грн., а всього 46245,69грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 пеню відповідно до ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» в розмірі 19 341,59грн.

Сума відсотків на депозитні кошти зазначена без відрахування податків і зборів, які підлягають утриманню у встановленому законом порядку.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави судовий збір в розмірі 4591,23 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 11.11.2021р.

Суддя Т.В. Кириленко