Рішення № 101109507, 16.11.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2021 р. справа № 400/6173/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна,6,Миколаїв,54001,

про:визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі- відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення – рішення від 26.05.2020 р. №0079453-5306-1423, №0079452-5306-1423, від 11.06.2020 р. №0535327-2407-1423, №0535326-2407-1423, №0535330-2407-1423, №0535329-2407-1423, №0535328-2407-1423.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є власником нежитлових будівель, майстерня для ремонту і зберігання сільськогосподарської техніки, складу, які не є об`єктом оподаткування згідно з п.п. "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України), оскільки використовується позивачем безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Ухвалою від 05.08.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Від відповідача надійшов відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що позивач не є сільськогосподарським товаровиробником, не звітував про свою діяльність як сільськогосподарського товаровиробника. Крім того, частина спірних рішень винесена відносно житлових об`єктів, які не можуть використовуватись у сільськогосподарській діяльності.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Вирішуючи спір, суд встановив наступне.

Позивачу на праві власності належать нежитлова будівля, майстерня для ремонту і зберігання сільськогосподарської техніки, що знаходиться за адресою: с. Іванівка, Миколаївський район, Миколаївська область; нежитлова будівля, склад – холодильник овочів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів майна (а. с. 18-25).

Відповідачем були прийняті відносно позивача податкові повідомлення – рішення:

- від 26.05.2020 р. №0079453-5306-1423 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік в сумі 151605,09 грн,

- від 26.05.2020 р. №0079452-5306-1423 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік в сумі 35457,98 грн,

- від 11.06.2020 р. №0535327-2407-1423 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік в сумі 115,37 грн,

- від 11.06.2020 р. №0535326-2407-1423 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік в сумі 83,58 грн.,

- від 11.06.2020 р. №0535330-2407-1423 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік в сумі 80,65 грн.,

- від 11.06.2020 №0535329-2407-1423 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік в сумі 78643,85 грн.,

- від 11.06.2020 р. №0535328-2407-1423 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік в сумі 18393,53 грн.

Позивач не погоджуючись із вищезазначеними рішеннями, звернувся до суду заданим позовом про їх оскарження.

Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено ст. 266 ПК України.

Відповідно до пп. 265.1.1 п. 265.1 ст. 265 ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, входить до складу податку на майно.

За визначенням ст. 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (пп. 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України).

Згідно з пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Приписами пп. 266.6.1 п. 266.6 ст. 266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

До 01.01.2019 р. чинною була редакція пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

У 2019, 2020 р.р. чинною була редакція пп. "ж" пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, відповідно до якої не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 р. № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства включають в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарської силоси та інше.

Таким чином, майстерня для ремонту і зберігання сільськогосподарської техніки, а також склад – холодильник овочів є спорудою сільськогосподарського товаровиробника, відповідач не надав доказів того, що позивач здає будівлю в оренду, лізинг чи позичку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вказані приміщення не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відтак, податкові повідомлення – рішення від 26.05.2020 р. №0079453-5306-1423, №0079452-5306-1423, від 11.06.2021 р. №0535329-2407-1423, №0535328-2407-1423.

При цьому, не підлягає задоволенню позов в частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 11.06.2020 р. №0535327-2407-1423, №0535326-2407-1423, №0535330-2407-1423, оскільки об`єктом оподаткування в них є житлові будівлі (квартири та будинок), а не будівлі сільськогосподарського призначення, інших обґрунтувань протиправності цих рішень позивачем не наведено.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 кас України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позов задовольнити частково.

Згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач надав квитанції про сплату судового збору №0.0.1797096176.1 від 11.08.2020 р. в сумі 1681,60 грн., №0.0.2214575900.1 від 30.07.2021 р. в сумі 1162,21 грн (в загальній сумі 2843,81 грн), з урахуванням часткового задоволення позовних вимог до стягнення з відповідача підлягає судовий збір в сумі 2815,37 грн.

Крім того, позивач заявив про понесені ним витрати на правову допомогу в сумі 18000 грн. На підтвердження понесених витрат позивачем надано копію ордеру про надання правничої (правової) допомоги адвокатом Саченко Андрієм Павловичем та попередній розрахунок суми судових витрат.

За правилами ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на вищезазначені норми, суд дійшов висновку, що розмір таких витрат визначається на підставі доказів, підтверджуючих понесені стороною витрати та доказів, що підтверджують відповідність цих витрат фактично виконаній адвокатом роботі.

В обґрунтування заявленого клопотання позивачем не надано доказів, що підтверджують час, затрачений адвокатом на надання правової допомоги, відсутні докази оплати послуг з правничої допомоги.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України” (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України” (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України” (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Аналогічна правова позиція висловнена у додатковій постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року по справі № 826/841/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, надані позивачем документи не є належними доказами понесення витрат на правничу допомогу у цій справі.

Тому, суд дійшов висновку про відсутність підстав для компенсації заявлених витрат позивача на правову допомогу.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Головнеого управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна,6,Миколаїв,54001 43144729) задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 43144729) від 26.05.2020 р. №0079453-5306-1423, №0079452-5306-1423, від 11.06.2021 р. №0535329-2407-1423, №0535328-2407-1423.

3. Відмовити у задоволенні позову в части позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 11.06.2020 р. №0535327-2407-1423, №0535326-2407-1423, №0535330-2407-1423.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна,6,Миколаїв,54001 43144729) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 2815,37 грн.

5. Відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу в сумі 18 000 грн.

6. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є. В. Марич