Рішення № 101109506, 16.11.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 листопада 2021 р. справа № 400/6175/21

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Марича Є.В., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Військової частини 3039 Національної гвардії України, вул. 1 - ша Госпітальна, 2,Миколаїв,54039,

про:визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся з позовом до Військової частини 3039 Національної гвардії України (далі – відповідач), в якому визнати протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно під час проходження військової служби, відповідно до найменувань речового майна, що полягає грошовій компенсації та яке зазначене у довідці від 01.04.2021 р. №310 про вартість речового майна, що належить до видачі; зобов`язати відповідача виплатити позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно, у довідці від 01.04.2021 р. №310 про вартість речового майна, що належить до видачі, у розмірі 13 701,58 грн.; зобов`язати відповідача виплатити позивачу моральну шкоду в сумі 5000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він має право на компенсацію за неотримане речове майно на підставі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011). Розмір грошової компенсації визначено в довідці від 01.04.2021 р. №310 про вартість речового майна, що належить до видачі, однак не була виплачена.

Ухвалою від 05.08.2021 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Відповідач надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що розрахунок з військовослужбовцем проводиться на час цього звільнення, але на час видачі наказу про звільнення позивача та виключення його зі списків у позивача не було зауважень щодо невиплати йому грошової компенсації за неотримане речове майно, а також наказ не був ним оскаржений, враховуючи те, що виплата компенсації не може бути нарахована та виплачена після виключення його зі списків. Щодо моральної шкоди, то позивачем не надано жодного доказу понесення немайнових витрат.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Позивач проходив військову службу за контрактом у військовій частині 3039 Національної гвардії України.

На виконання рішення суду відповідачем була видана довідка від 01.04.2021 р. №310 про вартість речового майна, що належить до видачі. Однак, грошова компенсація зазначена в довідці не була виплачена позиву.

Відповідно до ст.9-1 Закону України Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються Міністерством оборони України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України №178 від 16.03.16 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Таким чином, ст. 9-1 Закону та п.3 Порядку чітко передбачено право військовослужбовця на отримання грошової компенсації вартості за неотримане речове майно у разі його звільнення з військової служби.

Вищезазначене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.10.2018 у справі №803/756/17, відповідно до якої визначено, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення “у разі звільнення з військової служби”, а не, наприклад, “при звільненні з військової служби”, дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Таким чином, суд не вбачає підстав для відмови позивачу у виплаті йому грошової компенсації, право на яку передбачено ч.1 ст.9-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та в сумі зазначеної в довідці від 01.04.2021 р. №310 про вартість речового майна, що належить до видачі.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 5000 грн, суд зазначає наступне.

Для відшкодування шкоди обов`язково необхідна наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 30 січня 2018 року в справі № 804/2252/14, від 20.02.2018 у справі №818/1394/17.

У своїх постановах Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, експертні висновки тощо.

Безспірно, порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають психологічне напруження, розчарування та незручності, негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, вагомості наслідків.

Саме тому, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

Проте, із встановлених по справі обставин вбачається, що позивач, звертаючись до суду з даним позовом, не розкрив суті негативного впливу протиправної бездіяльності відповідача на його душевний та психічний стан, та інших втрат немайнового характеру. Суд вважає, що позивач не довів обґрунтованість моральної шкоди.

Враховуючи те, що позивачем не надано доказів, що прямо підтверджують заподіяння шкоди його здоров`ю чи інших втрат немайнового характеру заподіяних саме бездіяльністю відповідача, з яких суд, при обрахуванні розміру компенсації, міг би встановити характер та обсяг моральної шкоди, понесеної позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Позов задовольнити частково.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Військової частини 3039 Національної гвардії України (вул. 1 - ша Госпітальна, 2,Миколаїв,54039 23313925) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльності Військової частини 3039 Національної гвардії України (вул. 1-ша Госпітальна, 2, Миколаїв, 54039, 23313925) щодо невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошової компенсації за неотримане речове майно під час проходження військової служби, відповідно до найменувань речового майна, що полягає грошовій компенсації та яке зазначене у довідці від 01.04.2021 р. №310 про вартість речового майна, що належить до видачі.

3. Зобов`язати Військову частину 3039 Національної гвардії України (вул. 1-ша Госпітальна, 2, Миколаїв, 54039, 23313925) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за неотримане речове майно, у довідці від 01.04.2021 р. №310 про вартість речового майна, що належить до видачі, у розмірі 13 701,58 грн. (тринадцять тисяч сімсот одна гривня п`ятдесят вісім копійок).

4. Відмовити у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання виплатити моральну шкоду в сумі 5000 грн.

5. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Є. В. Марич