Рішення № 101096997, 25.08.2021, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/168/18

Категорія 58

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2021 року місто Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н.М.,

при секретарі судового засідання Волошиній А.М.,

за участю: представника позивача, який діє і як представник

третьої особи - адвоката Гитченка С.О.,

представника відповідача-2 - адвоката Півторака Т.О.,

третьої особи ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ» Троценка Юрія Миколайовича, Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», третя особа: ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та визнання права власності, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_1 до Державного реєстратора Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ» Троценка Юрія Миколайовича, Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», третя особа: ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

В січні 2018 р. позивач ОСОБА_2 звернулася до Подільського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить визнати недійсним та скасувати рішення Державного реєстратора Троценка Юрія Миколайовича Державного підприємства Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів НДІБМВ, згідно з яким 09.11.2017 р. внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1405283580000 за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк» та визнати право власності на вказану квартиру за позивачем.

Позов мотивовано тим, що 15.10.2007 між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (Кредитор), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», та ОСОБА_2 було укладено Договір Кредиту № 384/110/07-Пі, відповідно до якого Банк надав Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у розмірі 610 100,00 (Шістсот шістнадцять тисяч сто) гривень 00 копійок, зі сплатою 14,95 процентів річних та комісії в порядку та на умовах, визначених Кредитним договором. З метою забезпечення виконання зобов`язань за Договором Кредиту, між Банком та ОСОБА_1 15.10.2007 року було укладено Договір Іпотеки № 04/І-765 (надалі - Іпотечний договір) відповідно до якого ОСОБА_1 передав в іпотеку АТ «Укрсоцбанк» нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 . 13.11.2017 Відповідачем-1 було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 38082399 від 13.11.2017, відповідно до умов якого права власності на дану квартиру перейшло до АТ «Альфа-Банк».Позивач вважає вказану дію незаконною і протиправною, оскільки: позивач нібито не укладав жодного договору про задоволення вимог іпотекодержателя, своєї згоди на відчуження квартири не давав. Позивач та ОСОБА_1 не отримували від Відповідача-2 Повідомлення про набуття Іпотекодержателем права власності на Предмет іпотеки. Оцінка предмету іпотеки з Позивачем не погоджувалась, не проводилась і надана нібито не була. На даний час у квартирі АДРЕСА_1 нібито зареєстровані та проживають неповнолітні діти Позивача. Оспорюване рішення нібито прийнято без отримання письмової нотаріальної згоди ОСОБА_2 на перехід права власності на її частину спільної сумісної квартири. Не відбувалось погодження розміру заборгованості позичальника та визнання розміру заборгованості Позивачем. Просить суд з цих підстав визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 38082399 від 13.11.2017, відповідно до умов якого права власності на дану квартиру перейшло до АТ «Альфа-Банк».

Ухвалою від 12.01.2018 р. вищевказаний позов залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків (суддя Войтенко Т.В.).

Ухвалою від 08.02.2018 р. вищевказаний позов повернуто на підставі ст.185 ч.3 ЦПК України в зв`язку з неусуненням недоліків.

Постановою Апеляційного суду м.Києва від 02.04.2018 р. за апеляційною скаргою позивача зазначену вище ухвалу районного суду скасовано з направленням справи до суду 1 інстанції для продовження розгляду.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу від 24.07.2018 р. вищевказаний позов переданий для розгляду судді Ларіоновій Н.М.

В листопаді 2018 р. позивач подала уточнену позовну заяву, в якій уточнила лише правильну дату рішення державного реєстратора - від 19.11.2017 р., залишивши вимоги та їх обгрунтування без змін.

Ухвалою від 23.11.2018 р. заяву позивача про забезпечення позову на підставі ст.153 ч.9 ЦПК України було повернуто.

Ухвалою від 03.12.2018 року відкрито провадження у справі за вищевказаним позовом з призначенням розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 12.12.2018 р. задоволена заява позивача про забезпечення позову та накладено арешт та заборону відчуження на квартиру АДРЕСА_1 , та належить ПАТ «Укрсоцбанк»"(код ЄДРПОУ 00039019, адреса місця знаходження: м.Київ, вул.Ковпака, 29) на праві власності.

В березні 2019 р. третя особа ОСОБА_1 подав самостійний позовом до Державного реєстратора ДП «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ» Троценка Ю.М. та ПАТ «Укрсоцбанк», в якому просив скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13.11.2017 р., індексний номер: 38082399, про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1405283580000 за Публічним акціонерним товариством «Укрсоцбанк»

Позов мотивований тим, що в забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором від 15.10.2010 р. між ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір, посвідчений ПН Обухівського РНО Щур Н.Р. за реєстром № 13231, предметом якого є вищевказана квартира. Перереєстрація права власності на даний предмет іпотеки проведена відповідачем без відповідних підстав та всупереч вимогам законодавства, оскільки не було дотримано порядку здійснення стягнення на майно та здійснення реєстрації права власності, передбаченого ст.15 ч.1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

В липні 2019 р. представником відповідача-2 подані письмові пояснення, в яких сторона відповідача просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись, що дії відповідача відповідали нормам чинного законодавства.

22.07.2019 року протокольною ухвалою до участі в справі як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, залучено ОСОБА_1 та прийнято до провадження позов третьої особи, об`єднавши його з первісним позовом.

Під час підготовчого провадження, в вересні 2019 р., позивач позивачем ОСОБА_2 подано уточнену позовну заяву, в якій Позивач просила визнати незаконним та скасувати рішення відповідача - 1 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 38082399 від 13.11.2017 р. (залишивши без змін цю вимог) та визнати вже право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в рівних частках, мотивуючи тим, що вказана квартира є спільною сумісною власністю подружжя як придбана під час шлюбу.

23.09.2019 року протокольною ухвалою суду прийнято до провадження вказаний уточнений позов.

Ухвалою від 15.07.2020 р. замінено відповідача за первісним позовом та відповідача за позовом третьої особи - ПАТ «Укрсоцбанк» на правонаступника - Акціонерне товариство «Альфа-Банк».

В листопаді 2020 р. представником відповідача-2 (правонаступника) подані письмові пояснення, в яких сторона відповідача просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись, що дії відповідача відповідали нормам чинного законодавства.

В підготовчому засіданні 18.11.2020 р. було закрито підготовче провадження з призначенням судового розгляду справи.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 , який діє і як представник третьої особи Гнатюка М.П., заявлені вимоги обох позовів підтримав, просив їх задовольнити, надав пояснення, аналогічні викладеним в позові обставинам.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити, посилаючись на обставини, викладені в письмових поясненнях по справі.

Відповідач-1, будучи у встановленому порядку повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв по суті справи та з процесуальних питань не подавав.

Третя особа свої позовні вимоги та позовні вимоги ОСОБА_2 підтримав, просив позови задовольнити.

Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (ч. 1 ст. 82 ЦПК України).

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 2 ст. 82 ЦПК України).

Судом встановлено, що 15.10.2007 року між АКБСР «Укрсоцбанк», яке в подальшому змінило назву на АТ Укрсоцбанк, та ОСОБА_2 було укладено договір про надання невідновлюваної кредитної лінії № 384/110/07-Пі, за яким Банк надав позивачу у даній справі кредит в розмірі 616 000,0 грн. строком до 14.04.2008 р., зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14,5% річних, а також комісії в розмірі та порядку, визначених цим договором.

Крім цього, 15.10.2007 року між АКБСР «Укрсоцбанк», яке в подальшому змінило назву на АТ Укрсоцбанк, та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 04/І-765, за яким у забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 , передано Банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Іпотечного договору у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпеченні іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

За змістом п.п. 4.5.3. п. 4.1. ст. 4 Іпотечного договору іпотекодерожатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України Про іпотеку.

В подальшому, 25.01.2010 року до цього договору іпотеки вносились зміни щодо порядку та строків погашення заборгованості за основним зобов`язанням, а також продовження кінцевого строку погашення кредиту до 14.10.2022 року.

Щодо письмової вимоги про усунення порушень

Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

На виконання цієї вимоги Відповідачем-2 16.09.2017 року на адресу Позивача зазначену у Кредитному договорі, направлялось Повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання від 13.09.2017 № USB/346, в якому поряд з вимогою про усунення порушень Кредитного договору зазначено, що у випадку невиконання вказаної вимоги Банк застосує своє право на позасудове врегулювання шляхом прийняття у власність предмету іпотеки - Квартири № 217 .

Дане повідомлення було особисто отримано ОСОБА_2 21.09.2017, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Також, Відповідачем-2 16.09.2017 року на адресу ОСОБА_1 зазначену у Іпотечному договорі, направлялись Повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання від 13.09.2017 № USB/346, в якому поряд з вимогою про усунення порушень Кредитного договору зазначено, що у випадку невиконання вказаної вимоги Банк застосує своє право на позасудове врегулювання шляхом прийняття у власність предмету іпотеки - Квартири № 217 .

За змістом п. 6.2. ст. 6 Іпотечного договору усі повідомлення за цим договором будуть вважатись зробленими належним чином, у випадку якщо вони здійсненні у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом за зазначеними адресами сторін. Датою отримання таких повідомлень буде вважатись дата поштового штемпеля відділення зв`язку одержувача.

Щодо окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» (тут і надалі в редакції від 12.05.2006 року, яка діяла на час укладення між Відповідчем-2 та ОСОБА_1 . Іпотечного договору) іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту його нотаріального посвідчення. У разі іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з дня вчинення відповідного правочину, на підставі якого виникає іпотека, або з дня набрання законної сили рішенням суду.

Згідно із ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Згідно із ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя може передбачати:

1) передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Відтак, із системного аналізу положень ст.ст. 33 - 37 Закону України «Про іпотеку» вбачається, що підставою для реалізації процедури позасудового порядку звернення стягнення на предмет іпотеки необхідно укладення між Банком та Позичальником Договору про задоволення вимог іпотекадержателя або іпотечного застереження в Іпотечному договорі, які є належними правовстановлюючими документами для реєстрації права власності на предмет іпотеки в порядку ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Редакція статей 36-37 Закону України «Про іпотеку», викладена у підпункті 17 пункту 5 розділу ІІІ «;Перехідні положення» Закону України «Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва», не змінювала встановлений раніше цими статтями порядок позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки та підстави переходу права власності на нього до іпотекодержателя, а лише уточнювала їх.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2012 року в справі № 21-236а12, від 24 травня 2017 року в справі № 6-1388цс16, від 30 березня 2016 року № 6-1851цс15 та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року № 760/16916/14-ц, від 31 січня 2018 року в справі № 9140/6592/16, від 31 липня 2018 року в справі № 826/9658/15.

Враховуючи, що укладений ОСОБА_1 з АТ «Укрсоцбанк» договір іпотеки містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя внаслідок невиконання основного зобов`язання забезпеченого іпотекою; перед зверненням стягнення на предмет іпотеки іпотекодавцям в узгодженому сторонами договору порядку направлялась письмова вимога про усунення порушення, яка відповідно до умов договору вважається врученою; АТ Укрсоцбанк надано державному реєстратору всі передбачені на той час документи щодо реєстрації права власності на підставі іпотечного застереження, суд дійшов висновку про правомірність прийняття оспореного Позивачем рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ Укрсоцбанк.

Щодо неповнолітніх дітей Позивача

У відповідності до п. 1.6. Іпотечного договору Іпотекодавець засвідчує, що не існує прав та вимог третіх осіб на Предмет іпотеки, в тому числі, що не зареєстровані у встановленому порядку.

Разом з тим, відповідно до п. 2.1.4. Іпотечного договору Іпотекодавець зобов`язаний без письмової згоди іпотекодержателя, що оформляється додатковою угодою до цього Договору не відчужувати предмет іпотеки, а також не надавати його у спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Згідно з п. 2.1.5. Іпотечного договору Іпотекодавець зобов`язаний не пізніше наступного дня після настання змін надати іпотекодержателю відомості про будь-які зміни, що відбулися чи відбуваються з предметом іпотеки, в тому числі про зазіхання на нього з боку третіх осіб.

На момент звернення Відповідачем-2 стягнення на предмет іпотеки Позивач здійснив реєстрацію неповнолітніх дітей у спірну квартиру, яка є предметом іпотеки, в порушення умов Іпотечного договору та без укладення додаткової угоди до Іпотечного договору.

Таким чином, отримання дозволу на здійснення правочину та/або реєстраційної дії від служби у справах дітей не було потрібно і не передбачено Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015 р.

Щодо письмової нотаріальної згоди ОСОБА_2 на перехід права власності на її частину спільної сумісної квартири

Як вбачається з матеріалів справи, квартира АДРЕСА_1 була набута у власність ОСОБА_1 в 2004 р. шляхом її приватизації.

ГУ житлового забезпечення КМДА 08.07.2004 зареєстровано право приватної власності ОСОБА_1 на вказану квартиру на підставі свідоцтва про право власності № 1252-С від 08.07.2004.

Законом України «Про внесення змін до статті 61 Сімейного кодексу України щодо об`єктів права спільної сумісної власності подружжя» № 2913-VI від 11.01.2011 року статтю 61 Сімейного кодексу України було доповнено частиною п`ятою такого змісту: "5. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка,

набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації".

Разом з тим, частину п`яту статті 61 Сімейного кодексу України виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до Сімейного кодексу України щодо майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка» № 4766-VI від 17.05.2012.

Також, і на момент приватизації вказаної квартири ОСОБА_1 ст. 61 Сімейного кодексу України не містили частини 5.

Тому, незважаючи на те, що зазначена квартира була приватизована ОСОБА_1 під час шлюбу, як на момент приватизації (2004 рік) так і на момент реєстрації права власності на вказану квартиру за Банком (2017 рік), ця квартира не є спільною сумісною власністю сторін: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . А являється особистою приватною власністю ОСОБА_1 .

Відтак, для звернення Відповідачем-2 стягнення на предмет іпотеки отримання письмової нотаріальної згоди ОСОБА_2 не було потрібно.

Щодо непогодження з Позивачем оцінки предмету іпотеки

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

З огляду на викладене, Відповідач-1 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС АССІСТ» щодо проведення грошової оцінки квартири АДРЕСА_3 .

Згідно отриманого висновку від 08.09.2017 вартість квартири складає 1 099 336,00 грн., яка не перевищує суму заборгованості за Договором Кредиту.

Відповідно до п. 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ № 1127 від 25.12.2015 для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки Іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Вказані обставини дають суду підстави дійти висновку, що вказаним Порядком визначений вичерпний перелік документів, який заявник повинен подати до державного реєстратора для реєстрації права власності на предмет іпотеки, серед яких відсутній такий документ як висновок про вартість майна, з огляду на що відповідний висновок відсутній у реєстраційній справі та не повинен там бути.

А відтак, вимоги чинного законодавства при переході права власності на вищевказану квартиру від третьої особи у справі ОСОБА_1 на первісного відповідача-2 були дотримані.

Отже, суд погоджується з доводами та доказами, наданими стороною відповідача.

На основі повно та всебічно з`ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку, про відсутність правових підстав для задоволення обох позовів, оскільки їх вимоги є безпідставними та не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовів, то не підлягають стягненню сплачений ОСОБА_2 та ОСОБА_1 судовий збір за подання ними своїх позовів.

На підставі викладеного, Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», керуючись керуючись ст.ст.4, 10, 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 258-259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, п.15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.), -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_2 до Державного реєстратора Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ» Троценка Юрія Миколайовича, Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», третя особа: ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та визнання права власності - відмовити в повному обсязі.

В позові третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_1 до Державного реєстратора Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ» Троценка Юрія Миколайовича, Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», третя особа: ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Подільський районний суд м.Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування учасників:

Позивач - ОСОБА_2 (адреса проживання: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_2 );

Відповідач-1 - Державний реєстратор Державного підприємства «Український науково-дослідний і проектно-конструкторський інститут будівельних матеріалів та виробів «НДІБМВ» Троценко Юрій Миколайович (адреса: 04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд.68);

Відповідач-1 - Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (код ЄДРПОУ 23494714, адреса: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100);

Третя особа - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ).

Суддя Н. М. Ларіонова