Ухвала суду № 101078117, 24.02.2016, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/917/15-ц

Провадження № 2/515/69/16

Татарбунарський районний суд Одеської області

У Х В А Л А

24 лютого 2016 року. Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:

головуючого – судді Тимошенка С.В.

при секретарі Коренчук О.Е.,

розглянувши матеріали цивільної справи за позовом публічного акціонерного товариства комер- ційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до публічного акціонерного товарист- ва комерційний банк “Приватбанк” про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним,

В С Т А Н О В И В:

28.05.2015 р. публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" в особі його пре- дставника (за довіреністю) Сафіра Ф.О. звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 1186819,08 грн., посилаючись на не- бажання відповідача виконувати зобов`язання за кредитним договором.

Ухвалою суду від 24.07.2015 р. провадження у даній справі було зупинено за клопотанням пре- дставника відповідача - адвоката Ковпака О. В. - у зв`язку зі зверненням його довірителя, з яким Банком укладено кредитний договір, з позовною заявою до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним.

Ухвалою Татарбунарського районного суду Одеської області від 04. 02.2016 р., яка набрала чи- нності, прийнято рішення про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про захист прав споживача та визнання кредитного договору недійсним.

У зв`язку з цим за ухвалою суду від 17.02.2016 р. провадження у справі було відновлено і спра- ву призначено до судового розгляду на 26 лютого поточного року.

23.02.2016 р. до суду надійшла зустрічна позовну заяву ОСОБА_1 до публічного акціонер- ного товариства комерційний банк “Приватбанк” про захист прав споживача та визнання зазначе- ного кредитного договору недійсним.

Проте, зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана без дотримання вимог, викладених у ст.119 ЦПК України.

Так, до позовної заяви не додано документа, що підтверджує сплату судового збору.

Обгрунтовуючи несплату судового збору, позивач посилався на ст.22 Закону України «Про за- хист прав споживачів», ч.3 якої передбачено, що споживачі звільнюються від сплати судового збо- ру за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Проте, суд не може погодитись з доводами позивача стосовно несплати судового збору з насту- пних причин.

Дійсно, ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів», ч.3 якої із змінами, внесеними згі- дно з Законом № 3674-VІ від 08.07.2011 р., передбачено, що споживачі звільнюються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Законом України «Про судовий збір» із змінами, внесеними згідно з Законом № 590-VІІ від 19. 09.2013 р., п.7 ст.5 передбачались пільги щодо сплати судового збору споживачами за позовами, що пов`язані з порушенням їхніх прав.

Але внесенням до Закону України «Про судовий збір» змін, згідно з Законом № 629-VІІІ від 16. 07.2015 р., що набрали чинності з 01.09.2015 р., пільги щодо сплати судового збору споживачами за позовами, що пов`язані з порушенням їхніх прав, скасовано.

Проте з цими змінами, на жаль, не приведено у відповідність Закон України «Про захист прав споживачів» в частині, що стосується сплати судового збору.

Дана обставина викликала змістовну юридичну колізію, коли норма одного нормативного акту – Закону України «Про захист прав споживачів» – суперечить нормі іншого нормативного акту – Закону України «Про судовий збір». Зазначені закони перебувають на одному щаблі в ієрархії нор- мативних актів.

Але оскільки Закон України «Про судовий збір» є спеціальним нормативним актом, а Закон Ук- раїни «Про захист прав споживачів» - загальним, крім того, зміни за першим Законом введені в дію після введення таких змін до Закону України «Про захист прав споживачів», то Закон України «Про судовий збір» має перевагу перед Закон України «Про захист прав споживачів».

У зв`язку з чим за подання до суду позовної заяви про захист прав споживачів справляється су- довий збір.

Отже, згідно ст.5 Закону України «Про судовий збір», позивач не відноситься числа осіб, на яких розповсюджуються пільги щодо сплати судового збору.

Як передбачено ч.1 ст.121 ЦПК України, позовна заява, подана без додержання вимог, викла- дених у ст.ст.119 і 120 ЦПК України, або по якій не сплачено судовий збір, підлягає залишенню без руху.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.119, 121, 208-210 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до публічного акціонерного това- риства комерційний банк “Приватбанк” про захист прав споживача та визнання кредитного дого- вору недійсним залишити без руху.

Сповістити позивача про необхідність виправлення недоліку заяви в строк, який не може пере- вищувати п`яти днів з дня отримання ним ухвали та роз`яснити, що в разі не виправлення недоліку у встановлений строк, заява вважається неподаною і підлягає поверненню.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Суддя Тимошенко