Рішення № 101071824, 12.11.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/4278/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Ковбій О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області в частині зменшення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 90% до 78% під час проведення перерахунку на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року по справі №540/2205/20;

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Херсонській області в частині не зарахування до стажу роботи судді ОСОБА_1 періоду роботи на посаді секретаря Нововоскресенської сільської ради Нововоронцовського району, половини строку денної форми навчання в університеті та періоду роботи на посаді стажиста Шевченківського районного народного суду м. Львова при здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді період роботи на посаді секретаря Нововоскресенської сільської ради, Нововоронцовського району, Херсонської області з 24.11.1972 року по 23.12.1974 року - 2 роки 1 місяць 2 дні, половину строку навчання на юридичному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка з 30.08.1975 року по 27.06.1980 року - 2 роки 5 місяців 11 днів та період роботи на посаді стажиста Шевченківського районного суду міста Львова з 01.08.1980 року по 21.06.1982 року - 1 рік 10 місяців 20 днів та здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 90 % суддівської винагороди працюючого судді, згідно з довідкою Херсонського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року №162/20, починаючи з 19 лютого 2020 року з урахуванням виплачених сум;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок доплати за вислугу років з 70% до 80%, зарахувавши до стажу роботи на посаді судді ОСОБА_1 період роботи на посаді секретаря Нововоскресенської сільської ради та на посаді стажиста Шевченківського районного суду м. Львова.

В обґрунтування позовних вимог позивачка вказує, що постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 №1515-VІІ його звільнено з посади судді апеляційного суду Херсонської області у відставку, а наказом голови апеляційного суду Херсонської області від 15.09.2016 №96-ос виключено зі складу суддів цього суду в зв`язку з відставкою. З 16.09.2016 позивачка перебуває на обліку в ГУПФУ та отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010р. №2453-VІ.

У зв`язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 №2-р/2020 вона 26.02.2020 звернулася до відповідача з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за виданою Херсонським апеляційним судом довідкою від 26.02.2020 №162/20, однак рішенням ГУ ПФУ в Херсонській області від 04.03.2020 №15/03-17 у перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці було відмовлено.

Не погодившись з відмовою, позивачка звернулась до суду. На виконання рішення суду ГУ ПФУ в Херсонській області проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 , однак зменшено її розмір з 90% до 78%, що, на думку позивачки, є протиправним, оскільки відсотковий розмір щомісячного довічного утримання судді у відставці визначається виключно при його призначенні та не може змінюватись при перерахунках в подальшому.

З урахуванням викладеного, просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 25.08.2021 вказана заява була залишена без руху, надано строк на усунення недоліків.

Ухвалою суду від 11.10.2021 після усунення недоліків провадження відкрито, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні).

29.10.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, згідно якого останній позов не визнає. Зазначає, що позивачка перебуває на обліку в ГУ ПФУ та з 16.09.2016 отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України від 02.06.2016 № 1402 "Про судоустрій і статус судів".

На виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 року по справі №540/2205/20 позивачці здійснено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 78% грошової винагороди судді, працюючого на відповідній посаді.

При цьому відповідач вказує на те, що до стажу позивачки, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, не зараховано половина строку навчання в інституті, період роботи на посаді стажиста Шевченківського районного суду м. Львова та час роботи на посаді секретаря Нововоскресенської сільської ради, оскільки Законом України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016 визначено вичерпний перелік посад, стаж роботи на яких зараховується до стажу роботи судді.

Також відповідач вважає, що для застосування розміру 90% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, немає підстав, оскільки з моменту ухвалення рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 №2-р/2020 остаточно втратив чинність Закон України від 07.07.2010 №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".

З огляду на викладене просить відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відзив відповідача, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 . Постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 №1515-VІІІ "Про звільнення суддів" звільнена з посади судді апеляційного суду Херсонської області у відставку, а наказом апеляційного суду Херсонської області від 15.09.2016 №96-ОС ОСОБА_1 звільнена з посади судді Апеляційного суду Херсонської області в зв`язку з поданням заяви про відставку.

Згідно розрахунку Апеляційного суду Херсонської області від 07.09.2016 року №07-32/24/2016 стаж роботи позивачки на посаді судді складає 34 роки 2 місяці 26 днів, у тому числі: 8 років 6 місяців 12 днів на посаді судді Бродівського районного народного суду Львівської області, 11 років 0 місяців 29 днів на посаді судді Волинського обласного суду, 14 років 07 місяців 15 днів на посаді судді апеляційного суду Херсонської області.

З грудня 2016 року ОСОБА_1 призначене щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% суддівської винагороди, обчисленої відповідно до Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" та на підставі пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02.06.2016 "Про судоустрій і статус суддів".

26.02.2020 Херсонський апеляційний суд видав ОСОБА_1 довідку № 162/20 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Станом на 26.02.2020 суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачки як судді у відставці складає 196537,00 грн, у тому числі: оклад - 115610,00 грн, доплата за вислугу років - 80927,00 грн.

26.02.2020 ОСОБА_1 звернулась до ГУ ПФУ з заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 26.02.2020 №162/20.

Рішенням від 04.03.2020 № 15/03-17, ГУ ПФУ відмовило ОСОБА_1 у такому перерахунку, вказавши, що такий перерахунок було проведено, виходячи з розміру суддівської винагороди, встановленої на 01.01.2020 та обчисленої згідно діючих на момент проведення такого перерахунку законодавчих норм. Підстави для здійснення нового перерахунку згідно довідки від 26.02.2020 № 162/20 відсутні.

Вважаючи рішення ГУ ПФУ від 04.03.2020 № 15/03-17 протиправним, позивачка звернулась до суду. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 21.09.2020 року по справі №540/2205/20 зобов`язано ГУПФУ в Херсонській області здійснити перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Херсонського апеляційного суду від 26.02.2020 №162/20 починаючи з 19.02.2020, з урахуванням проведених виплат.

На виконання вищезазначеного ГУ ПФУ здійснило перерахунок пенсії, але при зменшив позивачці відсоткове значення розміру довічного грошового утримання судді у відставці з 90% до 78% від винагороди судді, а також не врахував до стажу роботи на посаді судді для отримання щомісячного довічного грошового утримання половину строку денної форми навчання в інституті, строк перебування на посаді стажиста Шевченківського районного народного суду м. Львова та періоду роботи на посаді секретаря Нововоскресенської сільської ради Нововоронцовського району.

Не погоджуючись з діями відповідача, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з наступного.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016р. (далі - Закон №1402-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 142 Закону №1402-VI суддя, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

За приписами частини 3 статті 142 Закону №1402-VI, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Пунктом 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII було встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010р. №2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.

18 лютого 2020 року рішенням Конституційного Суду України за № 2-р/2020 від 18 лютого 2020 року визнав крім іншого, такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII зі змінами.

Конституційним Судом України у вказаному рішенні зазначено, що запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини 1 статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.

Отже, з урахуванням того, що з 18.02.2020 в законодавстві відсутні норми, які окремо регулюють питання суддівської винагороди та щомісячного грошового утримання судді у відставці, для суддів, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання відповідно до вимог Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016, то суд вважає, що на позивача розповсюджуються загальні правила нарахування щомісячного грошового утримання судді у відставці, передбачені статтею 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02.06.2016.

Так, згідно з частиною 2 статті 135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Статтею 137 Закону №1402-VIII передбачено, що до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.

Разом з тим, пунктом 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

Аналогічні приписи містив і пункт 11 Перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07.07.2010 №2453-VI, в редакції чинній до 28.03.2015, відповідно до якого судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.

Так, на момент обрання позивачки на посаду народного судді Бродівського районного народного суду - 21.06.1982 року діяв Закон СРСР "Про судоустрій України" (далі - Закон № 2022-X), під час обрання суддею України - 14.12.2000 року, діяв Закон України "Про статус суддів" №2862-XII від 15.12.1992 року (далі - Закон №2862-XII).

Закон №2022-Х, а також, прийнятий в подальшому Закон СРСР N 328-I від 04.08.1989 року не містили поняття "відставка судді" взагалі, отже й стажу роботи, який враховується при обрахунку права судді на відставку також не визначали. Матеріальне і соціальне забезпечення суддів забезпечувалось їх правом на заробітну плату та пенсійне забезпечення, визначене законодавством Союзу РСР і союзних республік.

Право судді на відставку виникло з прийняттям Закону №2862-XII. Враховуючи, що позивачка обрана суддею України під час дії наведеного Закону, вона зберігає визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання), тобто на момент дії Закону №2862-XII.

Відповідно до частини першої статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень.

Абзацом другим частини четвертої цієї статті передбачено, що до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Також, суд зазначає, що на момент набрання чинності Законом № 2453-VI (30.10.2010 року) діяла постанова Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (далі - Постанова №865).

Згідно з пунктом 3-1 вказаної постанови Кабінету Міністрів України до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Крім того, відповідно до статті 1 Указу Президента України від 10.07.1995 №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" (далі - Указ № 584/95), чинної на час набуття позивачкою стажу роботи безпосередньо на посаді судді 10 років, до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.

Таким чином, стаж роботи ОСОБА_1 має визначатися відповідно до законодавства, що діяло на день її призначення - 23.12.2005, тобто відповідно до Закону № 2862-ХІІ, Указу № 584/95 та постанови № 865.

Враховуючи викладене вище, законодавством, яке діяло на момент обрання ОСОБА_1 суддею України (14.12.2000), було передбачено право судді на зарахування до стажу, яке дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання, окрім періодів, перелічених ч.4 статті 43 Закону №2862-ХІІ, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження строкової військової служби.

Як підтверджено записами в трудовій книжці позивачки, в період з 30.08.1975 по 27.06.1980 ОСОБА_1 проходила навчання на юридичному факультеті денної форми навчання у Львівському ордену Леніна державному університеті ім. І.Франка.

Таким чином, не включення до відповідного стажу роботи на посаді судді, за умови роботи на посаді судді більше 10 років, половини строку навчання позивачки у Львівському ордену Леніна державному університеті ім. І.Франка, і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді, є неправомірним.

Аналогічний висновок сформовано та неодноразово застосовано Верховним Судом, зокрема, в постановах від 06.03.2018 у справі №308/6953/17, від 19.06.2018 у справі №243/4458/17, від 24.03.2020 у справі №559/512/17, від 29.04.2020 у справі №426/12415/16-а.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов`язання відповідача зарахувати в строк стажу судді половину строку навчання в інституті - 2 роки 4 місяці 29 днів (половина від строку 4 роки 9 місяців 27 дні) підлягають задоволенню.

Щодо зобов`язання відповідача зарахувати період роботи ОСОБА_1 на посаді секретаря Нововоскресенської сільської ради та стажиста Шевченковського районного народного суду м. Львова, суд зазначає наступне.

З вже наведеного вище правового обґрунтування вбачається, що позивачка має право на застосування при обрахунку стажу, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання, норм законодавства чинних станом на дату призначення (обрання) її суддею. Вказане наділяє можливістю зарахувати до відповідно стажу, за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження строкової військової служби, що вже зроблено судом та періодів, перелічених в ч.4 статті 43 Закону №2862-ХІІ.

Однак, з аналізу переліку робіт, вказаних в ч.4 статті 43 Закону №2862-ХІІ вбачається, що робота на посаді стажиста районного народного суду та секретаря сільської ради в ньому відсутня.

Таким чином, наведеними нормами чинного на час призначення позивачки на посаду судді законодавства, яке є спеціальним у регулюванні порядку обчислення стажу судді, що дає право на її відставку, не передбачено зарахування періоду роботи на посадах стажиста районного народного суду та секретаря сільської ради до стажу роботи, що дає право судді на відставку.

Крім того, саме по собі фінансування заробітної плати стажиста та секретаря сільської ради з державного бюджету не є безумовною підставою для зарахування періоду роботи на цих посадах до стажу роботи, що дає право на відставку судді.

Аналогічного висновку щодо відсутності правових підстав для зарахування роботи особи на посаді стажиста районного суду до стажу роботи, що дає право на відставку судді, з огляду, зокрема, на норми законодавства СРСР, дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.11.2018 року № 9901/548/18.

З урахуванням релевантності обставин згаданої справи з обставинами даної справи та приписів ч.5 ст.242 КАС України, правові висновки Великої Палати Верховного Суду мають бути справедливо поширені й на спірні правовідносини.

Стосовно посилань ОСОБА_1 на роз`яснення, які містяться в листі управління державної служби Головного управління державної служби від 02.02.2012 №8-33/2012 щодо можливості зарахування періоду роботи особи на посаді стажиста судді до стажу роботи державної служби у тому випадку, якщо ця посада передбачена штатним розписом, суд зазначає, що наведена правова позиція не підлягає застосуванню до спірних правовідносин з огляду на те, що в листі йдеться про стаж державної служби, а спірним у даній справі є можливість врахувати період роботи стажистом до стажу роботи, що дає право на відставку судді.

Крім того, згідно запису в трудовій книжці позивачки в спірний період вона була зарахована стажером, жодних зазначень про те, що вона була стажером за посадою судді або будь-якою іншої матеріали справи не містять, що додатково свідчить про відсутність підстав для зарахування відповідного стажу до стажу роботи на посаді судді.

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов`язання ГУ ПФУ зарахувати до стажу роботи на посаді судді роботу позивачки на посаді секретаря Нововоскресенської сільської ради та на посаді стажиста Шевченківського районного суду м. Львова задоволенню не підлягають.

Отже, до загального стажу роботи позивачки, який дає право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання належить враховувати, крім роботи на посаді судді, половину строку навчання на юридичному факультеті Львівського державного університету імені Івана Франка - 2 роки 4 місяці 27 днів (половина від строку 4 роки 9 місяців 24 дні).

За приписами частини 3 статті 142 Закону №1402-VIII, щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Отже, стаж роботи позивачки, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складає 36 років 7 місяців 20 днів (34 роки 02 місяці 26 днів на посадах судді + 2 роки 4 місяці 24 дні - половина строку навчання в університеті) повинен становити 82 відсотків (50% за 20 років + 32% за 16 років) суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Відповідач, не врахувавши позивачці в стаж роботи, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, половини строку навчання в університеті, діяв протиправно.

Разом з цим, відповідачем правомірно не застосовано положення Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07.07.2010, оскільки цей Закон з моменту проголошення Рішення Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18.02.2020 остаточно втратив чинність і підстав для застосування передбачених згаданим Законом відсоткових розмірів щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - немає.

Натомість, застосуванню підлягають загальні норми статті 142 Закону № 1402-VIII, якими передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді і за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір збільшується на два відсотки грошового утримання судді.

Саме цією нормою правомірно керувався відповідач.

Разом з тим, суд звертає увагу відповідача на те, що при здійсненні перерахунку довічного грошового утримання позивачки, ГУ ПФУ має діяти послідовно, а тому прийнявши рішення про здійснення перерахунку з застосуванням алгоритму, передбаченим новим законом - Законом №1402, відповідач має застосовувати закон в комплексі, а не окремі його частини. Тому, здійснивши переоцінку набутого позивачкою стажу, відповідач мав керуватись в тому числі нормами, що були прийняті після виходу позивачки в відставку та є актуальними станом на дату перерахунку пенсії, зокрема, пункту 34 розділу XII, що доповнено абзацом четвертим згідно із Законом України "Про вищу раду правосуддя" від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII, який набрав чинності з 05 січня 2017 року (тобто набрав чинності після відставки позивача, але був чинний станом на дату здійснення спірного перерахунку).

Положеннями частин 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачка просить визнати протиправними дії ГУ ПФУ щодо зменшення їй розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 90% до 78% під час проведення перерахунку на виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2020 року по справі №540/2205/20.

Дослідженням пенсійної справи позивачки №192744 не встановлено того, що відповідач приймав оформлене окремим документом рішення про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, але в ній наявний розрахунок від 23.11.2020, яким фактично здійснений спірний перерахунок.

У ході судового розгляду відповідачем не доведено правомірність своїх дій щодо не зарахування до стажу роботи, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання, половини строку навчання в інституті.

Це мало наслідком безпідставне зменшення позивачці розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з належних за статтею 142 Закону № 1402-VIII 82% до 78% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Враховуючи наведене, суд погоджується з доводами позивачки, що належним способом захисту її прав буде саме визнання протиправними дій відповідача щодо не зарахування під час перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці половини строку денної форми навчання в університеті до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання, а також дій щодо зменшення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 82% до 78% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Отже, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню, на відміну від вимог про визнання протиправними дій щодо не зарахування під час перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці періоду роботи на посаді стажиста Шевченківського районного народного суду м. Львова та секретаря Нововоскресенської сільської ради Нововоронцовського району.

На підставі наведеного, задоволенню підлягає й вимога про покладення на відповідача обов`язку зарахувати половину строку денної форми навчання в університеті до стажу роботи судді та здійснити відповідний перерахунок на підставі довідки Херсонського апеляційного суду від 26.02.2020 №162/20 з 19.02.2020 та з урахуванням фактично виплачених сум.

В частині покладення на відповідача обов`язку здійснити цей перерахунок у розмірі 90% суддівської винагороди працюючого судді на відповідній посаді є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з наступного.

Згідно ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Приписами ч.1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. (ч.8 ст.139 КАС України)

Таким чином сплачений позивачкою судовий збір в розмірі 1816,00 грн підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області за рахунок його бюджетних асигнувань в повному розмірі, оскільки спір виник внаслідок рішення зазначеного органу, визнаного за результатом розгляду даної справи протиправною.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057) щодо здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з 19 лютого 2020 року без зарахування половини строку навчання на юридичному факультеті денної форми навчання у Львівському ордену Леніна державному університеті ім. І.Франка та призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 78% від суддівської винагороди, зазначеної у довідці Херсонського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року №162/20.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057) зарахувати половину строку навчання на юридичному факультеті денної форми навчання у Львівському ордену Леніна державному університеті ім. І.Франка (половина зі строку з 30.08.1975 року по 27.06.1980 року) до її стажу роботи судді, який дає право на відставку і отримання довічного грошового утримання, та провести перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), починаючи з 19 лютого 2020 року у розмірі 82% від суддівської винагороди, зазначеної у довідці Херсонського апеляційного суду від 26 лютого 2020 року №162/20 та здійснити виплати з урахуванням фактично сплачених сум.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73005, м. Херсон, вул. 28 Армії, 6, код ЄДРПОУ 21295057) на користь ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя О.В. Ковбій

кат. 112010201