Рішення № 101026795, 28.10.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.10.2021 Справа № 914/570/21

Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Дьюті Фрі Україна ЛТД»

про стягнення 1383070,83 грн.

за участю представників:

від позивача Савко Н.В.

від відповідача Клименко О.А.

Суть спору: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях звернулось із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Дьюті Фрі Україна ЛТД» про стягнення 1383070,83 грн., з яких 1220045,02 грн. – основний борг за період з квітня 2019р. по січень 2021р., 73235,10 грн. – інфляційні втрати та 89790,71 грн. – пеня.

Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.

Представник позивача в судовому засіданні 28.10.2021р. позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити з підстав, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.10.2021р. проти позову заперечив, у задоволенні позовних вимог просив відмовити з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Крім того, представником відповідача в судовому засіданні до закінчення судових дебатів зроблено заяву про вирішення питання щодо судових витрат на правову допомогу після ухвалення рішення.

Розгляд справи здійснено з урахуванням розумного строку у розумінні положень статті 114 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення основних завдань господарського судочинства щодо справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спору, з урахуванням обставин справи та інших критеріїв.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд встановив таке.

26.02.2019р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дьюті Фрі Україна ЛТД» (орендар) укладено договір оренди нерухомого державного майна №28 (надалі – договір).

Наказом Фонду державного майна України від 06.03.2019р. №232 «Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України» утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, згідно із пунктом 2 якого Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях є правонаступником майна, прав та обов`язків Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Закарпатській області, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Волинській області.

Відповідно до наказу Фонду державного майна України №459 від 15.05.2019р., днем початку роботи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях визначено 15.05.2019р.

Згідно відомостей, що містяться в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, 15.05.2019р. зареєстровано юридичну особу – орган державної влади: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (ідентифікаційний код 42899921).

Відповідно до пункту 1.1. договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно – нежитлові приміщення, загальною площею 170,0 кв.м, які розташовані на третьому поверсі будівлі під літерою "Б-3" – новий аеровокзал ДП "Міжнародний аеропорт "Львів" за адресою: м.Львів, вул.Любінська, 168 та перебувають на балансі ДП "Міжнародний аеропорт "Львів" ім.Данила Галицького" (далі – балансоутримувач).

Вартість зазначеного орендованого майна визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 31.10.2018р. і становить за незалежною оцінкою 5150405,00грн. (п`ять мільйонів сто п`ятдесят тисяч чотириста п`ять гривень 00 коп.) без ПДВ.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що майно передається в оренду з метою: 1) 120,0 кв.м – розміщення магазину безмитної торгівлі; 2) 50,0 кв.м – розміщення складу.

Згідно із пунктом 3.1. договору, орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 (зі змінами) (далі – Методика) та за результатами конкурсу на право оренди майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку грудень 2018 року – 410100,00 грн.

Розмір орендної плати за перший (повний) місяць оренди – лютий 2019 року встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць грудень 2018 року на індекси інфляції за січень та лютий 2019р.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Відповідно до пунктів 3.3. та 3.4. договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України. У разі користуванням майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова орендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

Згідно із пунктом 3.6. договору, орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні:

- 70% до державного бюджету на рахунок визначений Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області;

- 30% на рахунок балансоутримувача.

Пунктом 3.7. договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6. співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до пункту 3.8. договору, надміру сплачена сума орендної плати, що надійшла до бюджету, підлягає в установленому порядку заліку в рахунок майбутніх платежів, а у разі неможливості такого заліку у зв`язку з припиненням орендних правовідносин – поверненню орендарю.

Згідно із пунктом 3.9. договору, зобов`язання орендаря щодо сплати орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку у розмірі, не меншому, ніж орендна плата за базовий місяць, який вноситься в рахунок орендної плати за останній місяць (останні місяці) оренди. У разі проведення конкурсу на право оренди майна гарантійний внесок у розмірі шести стартових орендних плат зараховується в рахунок майбутніх платежів з орендної плати та перераховується до державного бюджету і балансоутримувачу відповідно до пропорцій, визначених Методикою розрахунку.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що орендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується "Призначення платежу" за зразком, який надає орендодавець листом при укладенні договору оренди).

На виконання договору, між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дьюті Фрі Україна ЛТД» (орендар) підписано акт приймання-передачі державного нерухомого майна, згідно договору від 26.02.2019р. №28.

Відповідно до розрахунку плати за перший (базовий) місяць оренди державного нерухомого майна, яке знаходиться на балансі Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Львів" імені Данила Галицького, орендна плата за базовий місяць оренди без ПДВ становить 75093,56 грн., з яких 55739,55 грн. – за 120,0 кв.м магазину безмитної торгівлі та 19354,01 грн. – 50,0 кв.м складу.

При цьому, як зазначено у вказаному розрахунку плати за перший (базовий) місяць оренди, орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць оренди грудень 2018 року 410100,00 грн.

Як зазначає позивач у позовній заяві, заборгованість відповідача по орендній платі з врахуванням інфляційних втрат становить 1293280,12 грн., а розмір пені за несвоєчасну сплату орендної плати, відповідно до пункту 3.7. договору становить 89790,71 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, заявлена до стягнення заборгованість в загальному розмірі 1383070,83 грн. складається з 1220045,02 грн. – основного боргу за оренду за період з квітня 2019р. по січень 2021р., 73235,10 грн. – інфляційних втрат та 89790,71 грн. – пені.

Крім того, як вказано у позовній заяві, посилаючись на Постанову Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 №611 "Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину", товариство з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД" належить до орендарів, для яких нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном для розміщення на території аеропортів торговельних об`єктів здійснюється у розмірі 25 відсотків (120,0 кв. м.).

При цьому у позовній заяві вказано, що 50,0 кв.м було передано в оренду з метою розміщення складу, а тому згідно зазначеної вище Постанови Кабінету Міністрів України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дьюті Фрі Україна ЛТД» не звільняється від орендної плати за користування зазначеним нерухомим державним майном.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 1383070,83 грн., з яких 1220045,02 грн. – основний борг за період з квітня 2019р. по січень 2021р., 73235,10 грн. – інфляційні втрати та 89790,71 грн. – пеня.

Відповідач проти позову заперечив, подавши відзив на позовну заяву, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «Дьюті Фрі Україна ЛТД» не погоджується з позовними вимогами, посилаючись на Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р., якою в Україні з 12.03.2020р. установлено на усій території України карантин, з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19.

При цьому відповідач зазначає, що в період з 17.03.2020р. по 18.06.2020р. міжнародне авіасполучення припинено повністю, здійснення господарської діяльності за рахунок використання майна припинено повністю. Як вказано у відзиві на позовну заяву, вказаний період Торгово-промисловою Палатою України визнано обставинами непереборної сили (сертифікат ТПП, наказ про припинення діяльності магазину безмитної торгівлі №62 долучено до матеріалів справи).

Враховуючи наведене, відповідач вважає, що за період з 17.03.2020р. по 18.06.2020р. він повинен бути звільнений від сплати орендної плати, і відповідно, від сплати інфляційних втрат та пені, у зв`язку з тим, що в цей період він не міг користуватися орендованим майном з незалежних від нього обставин.

Крім того, відповідач стверджує, що магазин безмитної торгівлі та склад, загальною площею 170 кв. м. є єдиним торговельним об`єктом, а отже на думку відповідача Постанова Кабінету Міністрів України від 15.07.2020р. №611 поширює свою дію на всю орендовану площу, а не лише площу самого магазину, з огляду на що відповідач вважає хибними доводи позивача щодо позиції про те, що орендна плата у розмірі 25% застосовується лише до площі самого магазину безмитної торгівлі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з таких підстав.

Згідно із частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно із частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із пунктом 10 частини 1 статті 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оренда – речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов?язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що об?єктами оренди є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення, а також їх окремі частини), інше окреме індивідуально визначене майно.

Як встановлено судом, 26.02.2019р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дьюті Фрі Україна ЛТД» (орендар) укладено договір оренди нерухомого державного майна №28 (надалі – договір), відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно – нежитлові приміщення, загальною площею 170,0 кв.м, які розташовані на третьому поверсі будівлі під літерою "Б-3" – новий аеровокзал ДП "Міжнародний аеропорт "Львів" за адресою: м.Львів, вул.Любінська, 168 та перебувають на балансі ДП "Міжнародний аеропорт "Львів" ім.Данила Галицького" (далі – балансоутримувач).

Факт передання вказаного майна в оренду підтверджується актом приймання-передачі державного нерухомого майна, згідно договору від 26.02.2019р. №28.

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Відповідно до пункту 2 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 розмір орендної плати встановлюється договором оренди між орендодавцем та орендарем.

Згідно із пунктом 17 вказаної Методики, у разі коли орендодавцем майна є Фонд державного майна, його регіональне відділення чи представництво, орендна плата спрямовується за нерухоме майно державних підприємств, установ, організацій: 70 відсотків орендної плати – до державного бюджету, 30 відсотків – державному підприємству, організації, на балансі яких перебуває це майно.

Вказані пропорції розподілу орендної плати між орендодавцем та балансоутримувачем узгоджуються з приписами пункту 3.6. договору, яким передбачено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу щомісяця, не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, у наступному співвідношенні:

- 70% до державного бюджету на рахунок визначений Головним управлінням Державної казначейської служби України у Львівській області;

- 30% на рахунок балансоутримувача.

Слід зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами), відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. Кабінет Міністрів України постановив установити з 12.03.2020р. на всій території України карантин.

При цьому Постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020р. №611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину», Кабінет Міністрів України постановив установити, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2:

1) звільняються від орендної плати орендарі за переліком згідно з додатком 1;

2) нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. № 786 (ЗП України, 1996 р., № 2, ст. 57; Офіційний вісник України, 2011 р., № 71, ст. 2677), здійснюється у розмірі:

- 50 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 2;

- 25 відсотків суми нарахованої орендної плати для орендарів за переліком згідно з додатком 3.

Згідно із пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020р. №611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину», Кабінет Міністрів України постановив орендодавцям державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину.

Додатком №3 Постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020р. №611 «Деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину», передбачено, що орендарі, які використовують нерухоме державне майно для розміщення на території аеропортів торговельних об`єктів нарахування орендної плати за користування нерухомим державним майном, розрахованої відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 р. №786 (ЗП України, 1996 р., № 2, ст. 57; Офіційний вісник України, 2011 р., № 71, ст. 2677), здійснюється у розмірі 25 відсотків суми нарахованої орендної плати.

Як встановлено судом, відповідно до пунктів 1.1. та 1.2. договору, в строкове платне користування державне нерухоме майно – нежитлові приміщення, загальною площею 170,0 кв.м, які розташовані на третьому поверсі будівлі під літерою "Б-3" – новий аеровокзал ДП "Міжнародний аеропорт "Львів" за адресою: м.Львів, вул.Любінська, 168 та перебувають на балансі ДП "Міжнародний аеропорт "Львів" ім.Данила Галицького" (далі – балансоутримувач), з метою: розміщення магазину безмитної торгівлі (120,0 кв.м) та розміщення складу (50,0 кв.м).

Отже враховуючи наведене, відповідач відповідно до Постанови №611 має право на нарахування йому орендної плати в розмірі 25 відсотків від встановленої Методикою та договором її вартості починаючи з 12.03.2020р. (з початку установлення на всій території України карантину).

Згідно із пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020р. №611, зобов`язано орендодавців державного майна забезпечити нарахування орендної плати орендарям згідно з пунктом 1 цієї постанови починаючи з дати встановлення карантину.

З огляду на положення Постанови №611 нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених пунктом 1 цієї постанови, є державним регулюванням такої плати.

За договором оренди орендодавцем державного майна є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, отже, забезпечити нарахування орендної плати на період карантину може тільки орендодавець.

Оскільки Постанова №611 не встановлює будь-якої процедури надання передбачених нею звільнень і знижок, у тому числі не передбачає необхідності отримання погоджень або укладення додаткових угод, суд дійшов висновку, що нарахування орендної плати орендарям у розмірах, передбачених пунктом 1 цієї постанови, є державним регулюванням такої плати, а тому отримання погодження щодо звільнення або знижки орендної плати, так само як і внесення змін до договору оренди цією постановою не вимагається.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.08.2021р. у справі №910/13397/20.

Однак, як вбачається із матеріалів справи, позивач починаючи з 12.03.2020р. здійснив нарахування відповідачу орендної плати в розмірі 25 відсотків від встановленої Методикою та договором її вартості лише на частину орендованого приміщення, а саме лише на 120,0 кв.м самого магазину безмитної торгівлі. Нарахування орендної плати на 50,0 кв.м складу здійснено позивачем в розмірі 100 відсотків від встановленої Методикою та договором її вартості.

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 421 Митного кодексу України, приміщення магазину безмитної торгівлі може включати в себе:

1) торговельний зал (зали), у тому числі бари та пункти громадського харчування;

2) допоміжні приміщення;

3) склади магазину, в тому числі склади для товарів, що реалізуються в торговельних залах, розташованих у різних пунктах пропуску, та переміщуються між ними виключно під митним контролем, та для майна, яке використовується у таких залах для реалізації зазначених товарів.

Відповідно до пункту 7 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затверджених Постановою кабінету Міністрів України від 15.06.2006р. №833, 7678

І) у сфері оптової торгівлі:

1) склад товарний (універсальний, спеціалізований, змішаний);

2) магазин-склад;

ІІ) у сфері роздрібної торгівлі:

1) магазин, який може бути:

- продовольчим, непродовольчим, змішаним (за товарною спеціалізацією);

- універсальним, спеціалізованим, вузькоспеціалізованим, комбінованим, неспеціалізованим (за товарним асортиментом);

- з індивідуальним обслуговуванням, самообслуговуванням, торгівлею за зразками, торгівлею за замовленням (за методом продажу товарів);

2) павільйон;

3) кіоск, ятка;

4) палатка, намет;

5) лоток, рундук;

6) склад товарний;

7) крамниця-склад, магазин-склад.

Отже, виходячи з наведеного, торгівельний об`єкт включає в себе і магазин безмитної торгівлі і склад, які були отримані відповідачем в оренду за договором оренди нерухомого державного майна №28 від 28.02.2019р.

Враховуючи наведене, суд погоджується з твердженням відповідача, що нарахування орендної плати за 50 кв.м складу слід також здійснювати виходячи із орендної ставки 25 відсотків відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020р. №611.

Щодо твердження відповідача про наявність підстав для звільнення його від сплати орендної плати за період з 17.03.2020р. по 18.06.2020р., у зв`язку з тим, що у вказаний період було припинено міжнародне авіасполучення. Суд зазначає наступне.

Так, наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дьюті Фрі Україна ЛТД» від 16.03.2020р. №19, у зв`язку з установленням на території України карантину Постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2020р. №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» карантину, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14.03.2020 р. №287-р «Про тимчасове обмеження перетинання державного кордону, спрямоване на запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.03.2020р. №290-р «Про внесення зміни до розпорядження Кабінету Міністрів України від 14 березня 2020р. №287», тимчасово з 17.03.2020р. призупинено роботу магазину безмитної торгівлі №62 в міжнародному пункті пропуску для повітряного сполучення «Львів» до фактичного відкриття міжнародного пункту пропуску для повітряного сполучення «Львів», відновлення роботи Міжнародного аеропорту «Львів» в частині обслуговування міжнародних пасажирських перевезень та початку здійснення міжнародних пасажирських авіарейсів.

Так, суд погоджується, що у зв?язку із запровадженням заходів щодо недопущення занесення та поширення випадків захворювань спричинених коронавірусом можуть виникати певні труднощі, що пов`язані із організацією здійснення підприємницької діяльності.

Однак, частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Як вбачається зі змісту норми частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, на яку посилається відповідач, підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату є об`єктивна неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При цьому слід зазначити, що в частині 6 статті 762 Цивільного кодексу України відсутній вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження.

У пункті 6.10. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018р. у справі №910/7495/16 зазначено, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Відтак, для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Тобто, позивач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане наймачем, і він не відповідає за ці обставини.

Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При цьому звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №910/8040/20 від 08.07.2021р.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження існування таких обставин. Відповідач не довів суду, що він був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, що у нього був відсутній доступ до приміщень, а також що за вказаною адресою в спірний період були відсутні його речі, не перебували співробітники, не споживались комунальні послуги тощо.

Також в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач намагався повернути орендоване приміщення у зв`язку з неможливістю його використання.

Крім того, слід зазначити, що орендоване майно призначене не лише для торгівлі товаром, але й також для зберігання товару, адже як встановлено судом, частина орендованого приміщення, а саме 50,0 кв.м його площі призначено для розміщення складу. При цьому докази того, що в спірний період на складі був відсутній товар відповідача в матеріалах справи також відсутні.

Водночас, зважаючи на положення частини 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати», саме по собі включення до переліку форс-мажорних обставин карантину не свідчить про те, що карантин автоматично звільняє сторону зобов`язання від відповідальності за невиконання її обов`язку. Така сторона повинна довести в кожному випадку наявність причинно-наслідкового зв`язку між карантином та неможливістю повністю використовувати державне майно. Обставини неможливості повністю використовувати орендоване майно повинні бути саме такими, що об`єктивно унеможливлюють вчинення відповідних дій.

Також слід зазначити, що згідно із частиною 1 статті 286 Господарського кодексу України, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до частини 4 статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.

Також необхідно вказати, що згідно із статтею 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже беручи до уваги подані у справі докази та враховуючи встановлені судом обставини, твердження відповідача про те, що в нього не було можливості користуватися орендованим майном (магазином та складом) з незалежних від нього обставин, є безпідставними, у зв`язку з чим підстав для звільнення його від сплати орендної плати в період з 17.03.2020р. по 18.06.2020р. відсутні.

Таким чином, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 15.07.2020р. №611. судом було здійснено перерахунок розміру орендної плати за спірний період з врахуванням того, що починаючи з 12.03.2020р. таке нарахування слід здійснювати виходячи із орендної ставки 25 відсотків вартості оренди за всю орендовану площу (магазин та склад).

Отже, здійснивши перерахунок, судом встановлено, що розмір орендної плати, що підлягає сплаті Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях за договором оренди за вказаний період становить 4198535,54 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, станом на дату подання позовної заяви до суду, а саме станом на 09.03.2021р. (відмітка про подання позовної заяви через канцелярію суду), відповідачем здійснено часткові оплати на загальну суму 3860394,03 грн. (призначення платежу: *1* - орендна плата).

Слід зазначити, що відповідно до наказу Міністерства Фінансів України «Про затвердження Порядку заповнення реквізиту «Призначення платежу» розрахункових документів на переказ у разі сплати (стягнення) податків, зборів, платежів на бюджетні рахунки та/або єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на небюджетні рахунки, а також на єдиний рахунок» від 24.07.2015р. №666, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.08.2015р. за №974/27419, « 1 – орендна плата (види орендної плати: 1 – орендна плата, 2 – пеня, 3 – авансовий платіж, завдаток)».

Таким чином, як вбачається із поданих матеріалів, станом на дату подання позовної заяви до суду (09.03.2021р.), заборгованість відповідача перед позивачем по орендній платі за спірний період становила 338141,51 грн., а не 1220045,02 грн., як це стверджує Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, після 09.03.2021р. заборгованість по орендній платі за спірний період в розмірі 338141,51 грн. за укладеним між сторонами договором відповідачем була погашена, що підтверджується долученими до матеріалами справи платіжними дорученнями із призначенням платежу «*1* - орендна плата».

Тобто, як вбачається із матеріалів справи, в даному випадку відсутній предмет спору в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 338141,51 грн. – основного боргу.

Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 338141,51 грн. – основного боргу закрити провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмета спору на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності із статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини справи, зважаючи на те, що станом на дату подання до суду позовної заяви (станом на 09.03.2021р.) заборгованість відповідача становила 338141,51 грн., судом в межах заявлених позивачем періодів було здійснено перерахунок інфляційних втрат та штрафних санкцій (пені).

Враховуючи наведене, здійснивши перерахунок позовних вимог в частині інфляційних втрат та пені, суд дійшов висновку, що обгрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 10531,77 грн. – інфляційних втрат та 45608,12 грн. – пені.

Керуючись статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 842,10 грн., оскільки позов слід задовольнити частково.

При цьому суд зазначає, що в даному випадку відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» позивач вправі звернутися до суду із клопотанням про повернення йому 5072,12 грн. сплаченого судового збору, у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 338141,51 грн. основного боргу.

Крім того, як вже було зазначено судом, представник відповідача в судовому засіданні при вирішенні спору по суті до закінчення судових дебатів зробив заяву про вирішення питання щодо судових витрат на правову допомогу після ухвалення рішення.

Так, відповідно до статті 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з пунктом 5 частини 6 статті 238 Господарського процесуального кодексу України, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат.

Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 221, 231, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дьюті Фрі Україна ЛТД» (03150, місто Київ, вулиця Казимира Малевича, будинок 15, ідентифікаційний код 23161898) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (79005, місто Львів, вулиця Коперника М., будинок 4, ідентифікаційний код 42899921) 45608,12 грн. – пені, 10531,77 грн. – інфляційних втрат та 842,10 грн. – судового збору.

3. В частині позовних вимог про стягнення 338141,51 грн. основного боргу по орендній платі закрити провадження у справі.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, у відповідності до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.

6. Призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 09.11.2021р. на 15:00 год. у приміщенні Господарського суду Львівської області за адресою: 79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128, 2-ий поверх.

7. Встановити позивачу строк до 03.11.2021р. для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 08.11.2021р.

Суддя Петрашко М.М.