Рішення № 100991908, 10.11.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" листопада 2021 р. Справа № 911/2378/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спанрайз", 03191, місто Київ, вулиця Луценка Дмитра, будинок 15

до Приватного підприємства "Авентин", 07301, Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, вулиця Кургузова, будинок 6А

про стягнення 197 668,06 грн передоплати за договором № АВ-106-17 поставки продукції від 17.10.2017

суддя Н.Г. Шевчук

без виклику сторін

суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спанрайз" звернулось до господарського суду з позовом до Приватного підприємства "Авентин" про стягнення 197 668,06 грн за договором № АВ-106-17 поставки продукції від 17.10.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за укладеним договором в частині своєчасної поставки товару згідно здійсненої позивачем передплати, внаслідок чого позивач звернувся з позовними вимогами про стягнення заборгованості в розмірі вартості непоставленої продукції 124 906,56 грн та пені у розмірі 72 761,50 грн нарахованої за прострочення поставки продукції.

Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, є малозначними справами.

Частиною першою статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини першої статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Враховуючи, що ціна даного позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, керуючись вищевказаними статтями, ухвалою Господарського суду Київської області від 16.08.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та визначено строк відповідачу для подання клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідач своїм правом на подачу відзиву на позовну заяву не скористався, відзив на позов та інших документів до суду не надав.

Про розгляд справи в господарському суді відповідач був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення № 0103279346657 про вручення представнику відповідача 25.08.2021 (Арнаутов) копії ухвали суду про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини дев`ятої статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Як передбачено частиною четвертою статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

17 жовтня 2017 року між Приватним підприємством "Авентин" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спанрайз" (замовник) укладено договір № АВ-106-17 поставки продукції (далі - договір), на виконання умов якого постачальник взяв на себе обов`язок по виготовленню та передачі (поставки), в узгоджені строки, замовнику продукції, визначеної у пункті 2.2 договору, а замовник взяв на себе обов`язок щодо прийняття такої продукції та оплати за неї певної грошової суми (пункт 2.1 Договору).

Асортимент продукції, що поставляється, кількість, ціна за одиницю, вартість партії продукції, терміни та умови поставки визначаються сторонами в специфікаціях, що оформлюються на кожну партію продукції, яка поставляється окремо, і є невід`ємною частиною договору (пункт 2.2 Договору).

Умовами пункту 3.1 Договору визначено, що замовлення на виготовлення партії продукції, оформлюється специфікацією, яка є невід`ємною частиною договору.

Також, згідно з пунктом 3.2 Договору, сторонами обумовлено, що детальний опис характеристик продукції сторони узгоджують в технологічних додатках.

Пунктами 3.3, 3.4, 3.6 Договору погоджено, що замовник надає постачальнику затверджений належним чином оригінал-макет, виконаний у відповідності з наданими постачальником вимогами до дизайну. Затверджений оригінал-макет на паперовому носії так само як і підтвердження замовником оригінал-макету, отримане електронною поштою, підтверджує, що замовник затверджує текстову частину дизайну оригінал-макету, розташування елементів дизайну оригінал-макету та його геометричні розміри, використовувану колірну гамму, номери використовуваних фарб Pantone. Постачальник має право не приступати до виготовлення продукції до отримання паперового примірника оригінал-макету, затвердженого (погодженого) замовником у відповідності з даним договором. Затримка у виготовлені продукції з цієї підстави не буде вважатись порушенням строків поставки продукції.

Відповідно до пункту 3.8 Договору, строк виготовлення продукції погоджується сторонами в специфікації, та в будь-якому разі починає відраховуватися від дати отримання постачальником підписаних замовником, в порядку визначеному в розділі 8 цього договору, специфікацій, технологічної картки та оригінал-макету.

Згідно з умовами пункту 6.1 Договору, поставка продукції здійснюється в строки та на умовах EXW - склад постачальника (Київська обл., м. Вишгород, Промисловий майданчик (Карат), буд. 2) згідно правил Інкотермс (2010), якщо інше не зазначено у специфікаціях до даного договору.

Датою виконання постачальником свого обов`язку по поставці продукції вважається дата повідомлення замовника про готовність продукції до відвантаження, здійснене в порядку розділу 8 цього договору (пункт 6.2 Договору).

Відповідно до пункту 6.3 Договору замовник зобов`язаний протягом 5 робочих днів, з дати повідомлення про готовність продукції до відвантаження, вивезти її зі складу постачальника, якщо інші умов не зазначені у відповідних специфікаціях.

Вартість та порядок розрахунків зазначається у специфікаціях на кожну партію продукції (пункт 7.1 Договору). Загальна сума даного договору не обмежена та складається із сум всіх поставок за даним договором (пункт 7.2 Договору).

Відповідно до пункту 10.3 Договору, за не виконання та/або несвоєчасне виконання постачальником строків поставки продукції, постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,5 відсотків від вартості непоставленої продукції за кожен день прострочення, починаючи з дня наступного за днем настання строку поставки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожний день прострочення.

Умовами пункту 13.1 Договору визначено, що договір вступає в силу з 17.10.2017 та діє до 31.12.2020. Договір вважається продовженим до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

У разі відсутності до дати закінчення строку дії договору офіційного письмового повідомлення від будь-якої із сторін до іншої сторони про небажання продовжувати договірні відносини, строк дії договору вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний календарний рік (пункт 13.3 Договору).

Матеріали справи не містять доказів припинення договору поставки продукції, тобто договір є чинним на момент звернення до суду, що підтверджується позивачем та не заперечується відповідачем.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору, ним було складено та підписано специфікації № 20 від 18.01.2021 та № 21 від 11.02.2021; Технологічні додатки до Специфікацій та затверджено оригінал-макети до таких Специфікацій.

Так, відповідно до специфікації № 20 від 18.01.2021 до Договору № АВ-106-17 від 17.10.2017, постачальник передає у власність замовника, а замовник оплачує та приймає продукцію – пакувальні пакети "Agreen 19" 500*650 мм в кількості 16 тис. штук; ціна з ПДВ – 5 688,96 грн.

Загальна сума продукції становить 91 023,36 грн (пункт 1.3 Специфікації № 20).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Специфікації № 20, замовник перераховує грошові кошти на поточний рахунок постачальника у розмірі 70% від вартості партії продукції, що вказана у даній специфікації, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання специфікації; залишкову частину суми - протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту поставки продукції.

Пунктом 2.3 Специфікації № 20 визначено, що постачальник зобов`язаний поставити продукцію на склад замовника, за адресою: Україна, 13191, м. Київ, вул. Луценка Дмитра, 15, протягом 21 робочого дня з моменту підписання даної специфікації, отримання постачальником затвердженого замовником оригінал-макета, виконання замовником п. 2.1 даної специфікації.

Так, відповідно до специфікації № 21 від 11.02.2021 до Договору № АВ-106-17 від 17.10.2017, постачальник передає у власність замовника, а замовник оплачує та приймає продукцію – пакувальний матеріал AGreen30uv б в кількості 750 кг; ціна з ПДВ – 155,82 грн.

Загальна сума продукції становить 116 865,00 грн (пункт 1.3 Специфікації № 21).

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 Специфікації № 21, замовник перераховує грошові кошти на поточний рахунок постачальника у розмірі 50% від вартості партії продукції, що вказана у даній специфікації, протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту підписання специфікації; залишкову частину суми - протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту поставки продукції.

Пунктом 2.3 Специфікації № 21 визначено, що постачальник зобов`язаний поставити продукцію на склад замовника, за адресою: Україна, Васильків, Київська обл., вул. Володимирська, 92, протягом 21 робочого дня з моменту підписання даної специфікації, отримання постачальником затвердженого замовником оригінал-макета, виконання замовником п. 2.1 даної специфікації.

Технологічними додатками № 1 до Специфікацій № 20 від 18.01.2021 та № 21 від 11.02.2021 до Договору № АВ-106-17 від 17.10.2017, визначено характеристики продукції, індекси фарб по каталогу Pantone, а також схема та параметри пакетів/намотки товарного рулону.

На виконання пунктів 2.1 Специфікацій № 20 та № 21, позивачем було проведено передоплату у розмірі 50% та 70% від вартості партії продукції вказаної у відповідній Специфікації. Зокрема, згідно Специфікації № 20 від 18.01.2021 позивачем було сплачено 62 578,56 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 17 від 18.01.2021, з призначенням платежу: "оплата за пакувальний матеріал зг.рах.№АВ-000033 від 18.01.2021р. у т.ч. ПДВ 20% 10429,76 грн"; а згідно Специфікації № 21 від 11.02.2021 позивачем було сплачено 62 328,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 117 від 12.02.2021, з призначенням платежу: "оплата за пакувальний матеріал зг.рах.№АВ-000150 від 11.02.2021р. у т.ч. ПДВ 20% 10388 грн".

Зважаючи на те, що в обумовлені у Специфікаціях строки постачальник не виконав взятих на себе зобов`язань з поставки продукції, позивач, в порядку досудового врегулювання спору звернувся до відповідача із претензією № 48 від 12.07.2021, в якій просив повернути позивачу кошти в загальній сумі 124 906,56 грн, сплачені ним на виконання умов договору поставки.

Направлення та отримання відповідачем претензії № 48 від 12.07.2021 підтверджується наявними в матеріалах справи копіями накладних, фіскальних чеків, описів вкладання у цінний лист від 13.07.2021 та рекомендованими повідомленнями про врученням поштових відправлень.

За твердженнями позивача, постачальник не виконав вимоги претензії № 48 від 12.07.2021 та не повернув отримані за договором кошти, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Спанрайз" звернулось до суду за захистом свого порушеного права шляхом стягнення з Приватного підприємства "Авентин" 124 906,56 грн, отриманих в якості попередньої оплати за непоставлений товар.

Укладений між сторонами договір поставки є підставою для виникнення у них господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань в силу статей 173, 174, частини першої статті 175 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною другою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Вимогами статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори.

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правило, визначене відповідною нормою, також викладене у статті 712 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною другою вказаної норми до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було підписано Специфікації № 20 від 18.01.2021 та № 21 від 11.02.2021 до Договору № АВ-106-17 від 17.10.2017, а також Технологічні додатки до Специфікацій та затверджено оригінал-макети до таких Специфікацій.

Відповідні специфікації, технологічні додатки та оригінал-макети були направлені позивачем відповідачу згідно положень пунктів 3.6, 3.8, розділу 8 Договору поштовим відправленням з повідомленням про вручення 23.03.2021 та отримані ним 07.04.2021, що підтверджується описом вкладення та повідомленням про вручення поштового відправлення зі штрих-кодом № 0319300263590.

Судом встановлено, що Специфікації № 20 від 18.01.2021 та № 21 від 11.02.2021 до Договору № АВ-106-17 від 17.10.2017, а також Технологічні додатки до Специфікацій зі сторони постачальника не підписані.

Разом з тим, умовами пункту 3.8 Договору визначено, що строк виготовлення продукції погоджується сторонами в специфікації, та в будь-якому разі починає відраховуватися від дати отримання постачальником підписаних замовником, в порядку визначеному в розділі 8 цього договору, специфікацій, технологічної картки та оригінал-макету.

Як встановлено судом, позивачем належними доказами підтверджено факт надіслання на адресу відповідача документів, передбачених пунктами 3.1-3.3 Договору.

Зазначені обставини відповідачем не заперечено та не спростовано.

Відповідно до частини першої статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Доказів поставки продукції матеріали справи не містять.

Таким чином, оскільки обов`язок щодо поставки продукції обумовленої Специфікаціями № 20 від 18.01.2021 та № 21 від 11.02.2021 всупереч домовленостям між сторонами, вимогам цивільного та господарського законодавства відповідач так і не виконав, в результаті чого за ним утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі вартості фактично передплаченого непоставленого товару.

Відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідача з вимогою про повернення сум передоплат в загальному розмірі 124 906,56 грн (62 578,56 грн згідно специфікації № 20 від 18.01.2021 та 62 328,00 грн згідно специфікації № 21 від 11.02.2021), однак відповідач грошові кошти (попередню оплату) в заявленому розмірі на вимогу позивача не повернув.

Суд зазначає, що відповідачем, під час розгляду даної справи судом, не було надано жодних доказів, які б спростовували твердження позивача щодо прострочення поставки продукції та/чи неповернення сум передоплати згідно Специфікацій № 20 від 18.01.2021 та № 21 від 11.02.2021.

У відповідності до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Отже, відповідач, будучи належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом, не вчинив жодних юридично значимих дій щодо подання до суду доказів, які б підтверджували відсутність порушень зобов`язань за договором поставки продукції та/або пояснень щодо неможливості подання таких доказів з причин, що не залежать від його волі.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 124 906,56 грн попередньої оплати за продукцію є обґрунтованими та підтвердженими належними доказами, які наявні у матеріалах справи, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У зв`язку із неналежним виконанням відповідачем умов договору, в частині дотримання строків поставки продукції, позивач просить суд стягнути з відповідача суму пені, нарахованої на суму непоставленої продукції згідно Специфікації № 20 від 18.01.2021 у розмірі 31 858,40 грн та згідно Специфікації № 21 від 11.02.2021 у розмірі 40 903,10 грн; період нарахування з 08.05.2021 по 16.07.2021.

Згідно з положеннями статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Як вже зазначалось, пунктом 10.3 Договору визначено, що за не виконання та/або несвоєчасне виконання постачальником строків поставки продукції, постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,5 відсотків від вартості непоставленої продукції за кожен день прострочення, починаючи з дня наступного за днем настання строку поставки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожний день прострочення.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

Договором № АВ-106-17 поставки продукції від 17.10.2017 визначено, що розмір пені за не виконання та/або несвоєчасне виконання постачальником строків поставки продукції становить 0,5% від вартості непоставленої продукції за кожен день прострочення, починаючи з дня наступного за днем настання строку поставки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення.

Тобто, зазначеним пунктом договору сторонами погоджено обмеження розміру пені, а саме - не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно розрахунку позивача, сума пені розрахована згідно умов пункту 10.3 Договору у розмірі 0,5% від вартості непоставленої продукції по кожні специфікації окремо за період з 08.05.2021 по 16.07.2021 та становить 72 761,50 грн (31 858,40 + 40 903,10).

Разом з тим, сума пені розрахована в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 08.05.2021 по 16.07.2021 від вартості непоставленої продукції згідно Специфікації № 20 від 18.01.2021 становить 2 618,48 грн, а згідно Специфікації № 21 від 11.02.2021 – 3 361,87 грн. Загальна сума пені складає 5 980,35 грн.

Таким чином, враховуючи умови договору, які сторони визначили на власний розсуд, розмір пені за не виконання та/або несвоєчасне виконання постачальником строків поставки продукції обмежується подвійною обліковою ставкою НБУ.

За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, перевіривши на відповідність закону та дійсним обставинам справи розрахунки, надані позивачем, суд задовольняє позов частково; до стягнення з відповідача належить 124 906,56 грн передоплати та 5 980,35 грн пені за не виконання постачальником строків поставки продукції.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково з огляду на здійснений перерахунок суми пені, відповідно судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 1 963,30 грн.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Авентин" (07301, Київська область, Вишгородський район, місто Вишгород, вулиця Кургузова, 6-А, код ЄДРПОУ 36758943) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спанрайз" (03191, місто Київ, вулиця Луценка Дмитра, будинок 15, код ЄДРПОУ 41482988) 124 906 (сто двадцять чотири тисячі дев`ятсот шість) грн 56 коп. попередньої оплати за договором та 5 980 (п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят) грн 35 коп. пені за не виконання постачальником строків поставки продукції, а також 1 963 (одну тисячу дев`ятсот шістдесят три) грн 30 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Рішення складено та підписано:10.11.2021