Рішення № 100985585, 10.11.2021, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/892/21

Провадження № 2/147/448/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2021 року смт.Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Натальчук О.А.,

із секретарем Свистун А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестиційна компанія», треті особи - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський Олександр Віталійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання виконавчого напису нотаріуса №57171 від 11.06.2021 р. таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування вимог зазначила, що у серпні 2021 р., за її письмовою заявою, було отримано постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №65953383) від 01.07.2021 р. винесену приватним виконавцем виконавчого округу Вінницької області Турським О.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» заборгованість у розмірі 6893,55 грн., яке відкрито на підставі виконавчого напису №57171, виданого 11.06.2021 р. приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. Вважає, що виконавчий напис є таким, що не підлягає виконанню, оскільки приватним нотаріусом не було дотримано вимог чинного законодавства. Просить суд визнати виконавчий напис № 57171 від 11.06.2021 року, вчинений приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Грисюк О.В. щодо стягнення з неї заборгованості за кредитним договором в розмірі 6893,55 грн. таким, що не підлягає виконанню. Також просила стягнути з відповідача на користь позивача усі документально підтверджені судові витрати.

Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 25.08.2021 р. задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечено позову. Зупинено стягнення за виконавчим написом від 11.06.2021 року, вчиненим приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В., зареєстрованим за №57171 щодо стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Київська торгово-інвестиційна компанія» заборгованості в сумі 6893,55 грн., що знаходиться на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турського Олександра Віталійовича, до розгляду по суті цивільної справи №147/892/21.

Ухвалою суду від 26.08.2021 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, витребувано у приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Олени Василівни ( АДРЕСА_1 ) належним чином засвідчені копії документів та матеріалів, на підставі яких вчинявся виконавчий напис №57171 від 11.06.2021 щодо стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» заборгованості.

Станом на час розгляду справи від приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В., витребувані ухвалою суду від 26.08.2021 р., письмові докази не надійшли.

Позивач у судове засідання не з`явилася, від представника позивача, адвоката Клименко І.Ф., надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та її представника. Позов підтримала та просила задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечила.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Заяв, клопотань та відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Третя особа - Приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В., в судове засідання не з`явилась, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином, однак судові повістки повернулися на адресу суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Третя особа - приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський О.В. в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Будь-яких клопотань не заявляв.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 10 ст. 84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що 11.06.2021 року приватним Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 57171, про звернення стягнення з ОСОБА_1 за кредитним договором 555119531170 від 19.12.2019 року, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестиційна компанія» в розмірі 5693,55 грн. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом на підставі ст.31 ЗУ «Про нотаріат» стягнуто плату із стягувача в розмірі 1200,00 грн., які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача. Загальна сума, що підлягає стягненню – 6893,55 грн. (а.с.9).

В подальшому, 01.07.2021 року постановою приватного виконавця виконавчого округу Вінницької області Турським О.В. було відкрито виконавче провадження за виконавчим написом №57171 від 11.06.2021, вчиненого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Київська торгово-інвестиційна компанія» заборгованості в розмірі 6893,55 грн. (а.с. 10).

Перевіряючи дотримання вимог законодавства щодо підстав видачі приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк О.В. виконавчого напису від 11.06.2021, суд дійшов наступного.

Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 19 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що вчинення виконавчого напису є нотаріальною дією.

Відповідно до ст. 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 87 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно зі ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім`я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають, витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення, розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред`явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

При цьому ст. 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішення справ, пов`язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.

Пунктом 8 зазначеної вище постанови передбачено, що суд при вирішенні питання про обґрунтованість повинен виходити з того, що нотаріальні дії повинні вчинятись у суворій відповідності з встановленими для даного органу чи особи компетенцією і порядком їх вчинення.

У п. 10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що однією з об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.

Згідно з п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року за № 1172, для одержання виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості кредитором надаються оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Як зазначив Верховний Суд України у своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі №754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак, сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Слід зазначити, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження того, що позивач отримувала від відповідача письмову вимогу про усунення порушення виконання зобов`язання, у зв`язку з чим вона була позбавлена можливості бути вчасно проінформованою про наявність заборгованості та можливості або оспорити вимоги "Київська торгово-інвестиційна компанія", або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми, пред`явленої до стягнення.

Тобто, всі зазначені вище підстави свідчать про відсутність ознак безспірності заборгованості, яка стала підставою для вчинення виконавчого напису.

При цьому, в ході розгляду справи ані відповідачем, ані третіми особами не було подано суду доказів на підтвердження належної перевірки нотаріусом поданих відповідачем документів в частині наявності безспірності заборгованості, а саме: чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису, чи був повідомлений боржник про наявність боргу.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Взявши до уваги те, що підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і неправильність вимог боржника, суд погоджується із наведеними в позові обґрунтуваннями позивача та вважає їх доведеними в ході розгляду справи, а також звертає увагу на те, що стороною відповідача в ході розгляду справи не спростовані доводи позивача в цій частині та не надано суду беззаперечних доказів, які б свідчили, що на момент вчинення виконавчого напису нотаріусом, існувала заборгованість та нотаріусом виконані всі вимоги закону при його вчиненні.

Враховуючи викладене, а також взявши до уваги те, що нотаріусом вчинено оскаржуваний виконавчий напис без належного підтвердження безспірності вимоги кредитора, та доказів зворотного матеріали справи не містять, та оспорюваний виконавчий напис нотаріусом вчинено з порушенням наведених вище положень закону, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та такий, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України заходи забезпечення позову у виді зупинення стягнення за оскаржуваним виконавчим написом продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подачу позову в розмірі 908,00 грн., та по сплаті судового збору за подачу заяви про забезпечення позову в розмірі 454,00 грн.

Щодо стягнення із відповідача витрат за надання професійної правничої допомоги в сумі 3000,00 грн. суд зазначає наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з частинами першою четвертою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Позивач ОСОБА_1 , подавши до Тростянецького районного суду Вінницької області позовну заяву, у резолютивній частині вказала, що позивачем понесено витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн.

На підтвердження судових витрат у вказаному вище розмірі до суду подано: акт виконаних робіт від 13.08.2021 р., квитанцію до прибуткового касового ордеру 26 від 13.08.2021 на суму 3000 грн., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до акту виконаних робіт, адвокатом Клименко І.Ф. було надано правничу допомогу у наступному обсязі:

1) попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин,, ознайомлення з документами, визначення правової позиції - на виконання якої витрачено 1 год., сума витрат 1000,00 грн.;

2) складання процесуальних документів, на виконання якої витрачено 2 год., сума витрат 2000,00 грн.;

Загальна вартість наданих послуг становить 3000,00 грн.

Посилаючись на зазначене, позивач вважає, що є підстави для вирішення питання про стягнення із відповідача суми його витрат на правову допомогу в розмірі 3000 грн.

Однак суд не повною мірою погоджується з аргументами представника позивача.

Зокрема, консультація, аналіз документів справи та складання, оформлення, позовної заяви на 4 сторінках, заяви про забезпечення позову, вочевидь не вимагали від адвоката витрат часу у вказаному обсязі, як зазначено в акті приймання-передачі наданих послуг.

Окрім того, вивчення, аналіз документів справи та визначення правової позиції, не є видами адвокатських (юридичних) послуг, перелік яких визначений статтею 19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Вказана послуга носять не правовий, а організаційно-технічний характер, не належать до витрат на професійну правничу допомогу, а тому на підставі положень статей 137, 141 ЦПК України відшкодуванню не підлягає.

Суд, розподіляючи витрати, понесені ОСОБА_1 на правову допомогу, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування даних витрат в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19) та від31.07.2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19).

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.

Керуючись наведеним, ст. ст. 12, 13, 81, 141, 178, 247, 263-265, 268, 273, 279, 280-284, 354, 355 ЦПК України суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестиційна компанія», треті особи - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Олена Василівна, приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський Олександр Віталійович, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню – задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №57171, виданий 11.06.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Оленою Василівною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська торгово-інвестиційна компанія» заборгованості в загальному розмірі 6893 (шість тисяч вісімсот дев`яносто три) грн 55 коп.

Застосовані ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 26.08.2021 заходи забезпечення позову щодо зупинення стягнення у виконавчому провадженні, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська торгово-інвестиційна компанія" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500 (одна тисячя п`ятсот) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київська торгово-інвестиційна компанія" на користь ОСОБА_1 1362 (одну тисячу триста шістдесят дві) грн. 00 коп. в рахунок повернення витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позову, відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Роз`яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб`єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Київська торгово-інвестиційна компанія", місцезнаходження: 04116, м. Київ, проспект Перемоги, 26, офіс 129.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Грисюк Олена Василівна, місцезнаходження: 08132, вул. Європейська, буд. 11, кв. 2, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний виконавець виконавчого округу Вінницької області Турський Олександр Віталійович, місцезнаходження: 21001, м. Вінниця, вул. Героїв Крут, буд.4-В, прим. №47.

Повний текст рішення складено 10 листопада 2021 року.

Суддя О.А. Натальчук