Рішення № 100981165, 09.11.2021, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/473/21

Провадження № 2/147/331/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2021 року смт. Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Мудрак А.М.,

з участю секретаря Чудак Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обгрунтування позовної заяви покликаються на те, що 27 серпня 2019 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (далі - Первісний кредитор, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА») та ОСОБА_1 (далі - Відповідач) було укладено кредитний договір № 1212879. 23.04.2020 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 23042020, у відповідності до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру боржників від 23.04.2020 до Договору факторингу № 23042020 від 23.04.2020 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 35960 грн. З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 23.04.2020 позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. В зв`язку з неналежним виконанням свого обов`язку перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» позивач просить стягнути з відповідача 35960грн. заборгованості за кредитним договором та понесені ними судові витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою судді від 27 травня 2021 року прийнято позовну заяву, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

12 серпня 2021 року представником відповідача – адвокатом Клименко І.Ф. подано до суду відзив на позовну заяву, в якому вона зазначила, що позовні вимоги в зазначеній цивільній справі не підлягають задоволенню в повному обсязі, в зв`язку з наступним. Предметом спору в даній справі є стягнення на користь позивача заборгованості за Кредитним договором № 1212879 від 27.08.2019 р. в загальному розмірі 35 960 грн., який складається з 10 000 грн. - сума заборгованості за основною сумою кредиту (тіло кредиту); 5400 грн. - сума заборгованості за відсотками; 20 560 грн. - сума заборгованості за пенею. Відповідно до умов Договору № 1212879 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 27.08.2019 р. ТОВ «Авентус Україна» 27.08.2019 року відповідачу ОСОБА_1 було видано споживчий кредит на суму 10 000 грн. терміном на 30 днів, до 26.09.2019 р. з умовою повернення 26.09.2019 року (одноразово) кредиту, разом з нарахованими відсотками (1 620,00 гри.), в загальному розмірі 11 620,00 грн. Строк дії зазначеного кредитного договору складає 30 днів, з терміном повного погашення кредиту: 26.09.2019 року. Разом з тим, відповідач ОСОБА_1 25.09.2019 р. (за день до визначеного Графіком платежів строку) повернула Товариству лише 1620 гри. (нараховані відсотки за користування кредитом за зниженою процентною ставкою). Станом на 26.09.2019 р., в зв`язку з несплатою кредиту визначеного Графіком платежів у розмірі 10 000 грн. (тіла кредиту), у відповідача ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитом у розмірі 10 000 грн. Вважає, що після спливу визначеного договором строку кредитування 26.09.2019 р. у кредитодавця припинилось право нараховувати проценти за кредитом, визначені договором. Тому, стягнення з відповідача на користь позивача 5 400 грн. суми заборгованості за відсотками є необгрунтованим та безпідставним, в зв`язку з цим зазначена сума заборгованості не визнається відповідачем в повному обсязі. Також відповідачем не визнається сума 10000грн. як основна сума , оскільки за умовами вищезазначеного Договору про надання коштів у позику визначено, що сума кредиту в розмірі 10 000 грн. мала бути сплачена відповідачем одноразово, разом з відсотками, 26.09.2019 року. Але відповідач не мала можливості сплатити зазначену суму заборгованості у визначений договором строк. Разом з тим, протягом періоду з 24.10.2019 р. по 26.11.2019 р. відповідачем було сплачено на погашення заборгованості за кредитним договором 10 800 грн. (24.10.2019 р. - 2000 грн.; 27.10.2019 р. - 3400 грн.; 26.11.2019 р. - 5400 грн.). Тобто, протягом зазначеного часу, відповідач сплатила всю суму заборгованості за кредитом. Але, як вбачається із вказаної Картки обліку, сплачені відповідачем ОСОБА_1 кошти в загальному розмірі 10 800 грн. було безпідставно зараховано кредитодавцем на оплату процентів. В зв`язку з тим, що після закінчення терміну кредитування, тобто після 26.09.2019 у позивача припинилось право нараховувати проценти за кредитом, а визначену договором суму процентів відповідачем було сплачено до закінчення строку кредитування (25.09.2019 р.), тому, вважає, що сплачені відповідачем 24.10.2019 , 27.10.2019, та 26.11.2019 кошти на загальну суму 10 800 грн. мали бути зараховані кредитодавцем на погашення заборгованості за тілом кредиту. Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача заявленої позивачем суми заборгованості за пенею у розмірі 20 560 грн., то зазначена сума пені відповідачем також не визнається в зв`язку з наступним. Розмір пені, який позивач просить стягнути на його користь з відповідача, є значно завищений та не відповідає умовам договору (п.4.5.) укладеного з відповідачем та вимогам Закону України «Про споживче кредитування», максимальна сума, яка підлягає стягненню становить 5000,00грн. Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Таким чином, вважає, що строк позовної давності щодо стягнення пені по зобов`язанню, що виникло внаслідок укладення з відповідачем Договору про надання кошів у позику від 27.08.2019 р., розпочався 27.11.2019 року, на наступний день після останньої сплати відповідачем коштів по кредиту, а закінчився - 27.11.2020 року (через один рік). Позивач звернувся з позовом до суду - 29.04.2021 року, тому позовні вимоги в частині стягнення пені не визнає повністю. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідача ОСОБА_1 про зміну кредитора в зобов`язаниях, які виникли внаслідок укладення між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 . Договору № 1212879 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 27.08.2019. В зв`язку з чим просила відмовити в позові повністю та стягнути з позивача на її користь витрати за надання правової допомоги.

Одночасно з відзивом відповідачем подано до суду заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності, в якій зазначила, що строк позовної давності щодо стягнення пені становить один рік. У зобов`язанні, що виникло внаслідок укладення з відповідачем Договору про надання коштів у позику від 27.08.2019 розпочався 27.11.2019, на наступний день після останньої сплати відповідачем коштів по кредиту, а закінчився 27.11.2020, однак позивач звернувся до суду 29.04.2021, тобто після спливу строку, в зв`язку з чим просила застосувати наслідки спливу строку позовної давності та відмовити в позові в частині стягнення з ОСОБА_1 пені в розмірі 20560,00грн.

26 серпня 2021 року представником позивача подано до суду заперечення щодо розподілу судових витрат, в якому зазначили, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг, розумності їхньої вартості, вихадячи з конкретних обставин справи. Заявник має довести, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір – обгрунтованим. Вважають в справі відсутні докази обгрунтування розміру витрат на послуги адвоката. В зв`язку з чим просили відмовити в стягненні всіх судових витрат на користь відповідача.

Також 26 серпня 2021 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив, з якої вбачається, що відповідно до умов договору про надання коштів у позику №1212879, а саме п.1.2 позика надається строком на 30 днів. Договір діє до повного виконання зобов`язань. Пунктом 1.6 договору передбачено право клієнта ініціювати продовження строку дії договору. Оскільки ОСОБА_1 сплатила проценти, заява про продовження строку користування позикою вважається поданою і продовжується знову на 30 днів, проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою 1.80% від суми позики за кожен день користування позикою. Тому з 26.09.2019 відповідачу нараховувались стандартні відсотки в розмірі фіксованої ставки , а саме 180грн. за кожен день користування позикою. В подальшому відповідач скористалась правом продовження строку користування позикою, сплативши за період з 26.09.2019 по 27.10.2019 суму 5400грн. за період з 28.10.2019 по 26.11.2019 платіж в розмірі 5400,00грн, тим самим ініціюючи продовження користування позикою на новий строк. В подальшому в зв`язку з несплатою починаючи з 30.12.2019 товариство починає нараховувати штраф в розмірі 120,00грн. за кожен день прострочення., який нарахований за період з 30.12.2019 по 09.02.2020 та не перевищує 50% суми одержаної відповідачем за договором і становить 5000,00грн. Також за період з 30.12.2019 по 25.03.2020 відбулось щоденне нарахування процентів за користування позикою за стандартною процентною ставкою. Стверджують, що при складанні позовної заяви було допущено технічну помилку замість «сума заборгованості за штрафами» було вказано «… за пенею…». Оскільки відповідачем сам кредитний договір укладений між відповідачем та первісним кредитором та договір факторингу №23042020 від 23.04.2020 в установленому порядку недійсним не визнані, відтак і розрахунок заборгованості по кредитному договору вважається чинним. Стверджують, що всі нарахування за договором здійснювались не ним, а первісним кредитором. Власного розрахунку заборгованості чи висновку експерта з цього питання відповідачка не надала. Проценти за стандартною ставкою та штраф нараховувались ОСОБА_1 правомірно, оскільки вона вчасно не сплатила суму боргу.

Представник позивача в судове засідання не з`явилася, надіслала до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, в якому зазначила, що у разі неявки відповідача не заперечує проти заочного рішення на підставі наявних в матеріалах справи доказів, позовні вимоги підтримала повністю.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника позивача відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, враховуючи, що останній скористався своїми процесуальними правами.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явилась, представник відповідача – адвокат Клименко І.Ф. подала до суду заяву, в якій просить судовий розгляд здійснювати за відсутності позивача та представника, позовні вимоги не визнають за підстав викладених в відзиві на позовну заяву.

З врахуванням вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Згідно з ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 27.08.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір №1212879 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту. Невід`ємною частиною цього договору є Правила надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту, які розміщені на сайті. Приймаючи умови цього договору клієнт підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватись. (а.с.4,5).

Відповідно до наданого графіку платежів до договору про надання коштів у позику на умовах кредиту №1212879 від 27.08.2019, встановлено, що датою повернення позики визначено 26.09.2019,сума позики 10000грн., сума нарахованих процентів 1620,00грн., разом до сплати 11620,00грн. (а.с.5 на звороті).

Одночасно з підписанням договору №1212879 від 27.08.2019 відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом було підписано паспорт споживчого кредиту (а.с.6,7).

23 квітня 2020 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 23042020, у відповідності до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників. (а.с.11-13).

З витягу з реєстру боржників від 29.04.2021 до договору факторингу №23042020 від 23.04.2020 підтверджено, що за боржником ОСОБА_1 , згідно кредитного договору №1212879 заборгованість становить 35960,00грн., з них: 10000,00 грн. – заборгованість за основною сумою боргу, 5400,00грн. – заборгованість за відсотками, 20560,00 грн. – сума заборгованості за пенею, штрафами (а.с.16).

Відповідно до картки обліку позичальника ОСОБА_1 за укладеним договором №1212879 від 27.08.2019 встановлено, що останній платіж здійснено 26.11.2019 в сумі 5400,00грн. (а.с.17,18).

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогокодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач стверджує, що в матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідача ОСОБА_1 про зміну кредитора в зобов`язаниях, які виникли внаслідок укладення між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 . Договору № 1212879 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 27.08.2019.

Згідно з ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У ч. 2 ст. 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Доказів належного виконання кредитного зобов`язання ОСОБА_1 на користь первісного кредитора матеріали справи не містять.

Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положенням ст. 611 ЦК України визначено правові наслідки порушення зобов`язання. Так, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Так, згідно матеріалів справи кредитний договір був укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 у електронній формі за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем).

Згідно з ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію,

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Згідно ст. 652 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення.

Тобто без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт ТОВ «Авентус Україна» за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, надання своїх персональних даних, в тому числі номера банківської картки, кредитний договір між ним та товариством не був би укладений, а грошові кошти не були б їй перераховані.

Відповідачем підтверджено факт укладення кредитного договору з ТОВ «Авентус Україна» та отримання грошових коштів, оскільки між сторонами було погоджено порядок підписання даного договору у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Цивільно - правова відповідальність - це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, умовами договору №1212879 від 27.08.2019, зокрема п.1.4, 1.7, 3.2, 3.6.2,, 4.4, 4.5, визначено порядок та строки нарахування процентів на користування кредитом, а також штрафу у випадку прострочення повернення суми позики.

Вивчивши та дослідивши надану позивачем в якості доказів картку обліку позичальника ОСОБА_1 за укладеним договором №1212879 від 27.08.2019 встановлено, що сума основного боргу за договором становить 10000грн. (графа 4); дійсно за період з 27.08.2019 по 25.09.2019 позичальнику нараховувалась знижена процентна ставка в розмірі 54грн. за кожен день користування коштами (графа 5/1); з 26.09.2019 по 25.10.2019 нараховувалась процентна ставка стандартна в розмірі 180,00грн. за кожен день, також з 28.10.2019 по 26.12.2019 процентна ставка стандартна в розмірі 180,00грн. за кожен день користування коштами, та з 30.12.2019 по 25.03.2019 процентна ставка стандартна в розмірі 180,00грн. за кожен день (графа 5/2); крім того в період з 30.12.2019 по 09.02.2020 позичальнику було нараховано штраф у виді фіксованої суми 120,00грн. за кожен день прострочення на загальну суму 5000,00грн. (графа 6). Інших нарахувань, в тому числі і пені відповідно до наданої картки обліку не встановлено, кредитором не проводилось (а.с.17,18).

Оскільки в судовому засіданні відповідно до картки обліку не встановлено суми заборгованості за пенею, тому заявлена представником відповідача заява про застосування спливу строку позовної давності до нарахованої пені не підлягає розгляду та задоволенню.

Доказів, в розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України, щодо неправильності складеного позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором відповідачем до суду не надано, інший розрахунок заборгованості на іншу дату за укладеним між сторонами по справі договором суду також не надано, відтак, розрахунок приймається судом як доказ у вирішенні спору.

З наданої позивачем відповіді на відзив роз`яснено та вказано, що при складанні позовної заяви було попущено технічну помилку , замість «сума заборгованості за штрафами» вказано «… за пенею».

Згідно з п.п.1.1, 1.2 Договору Товариство зобов`язується надати клієнту грошові кошти в загальній сумі 10000 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, з метою покриття побутових витрат клієнта, а клієнт зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Позика видається строком на 30 днів, договір діє до повного виконання клієнтом своїх зобов`язань за цим договором.

Відповідно до п.1.3 Договору №1212879 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 27.08.2019, сторони погодили наступну фіксовану процентну ставку за користування позикою: знижена процентна ставка становить 0,54% від суми позики за кожен день користування позикою (197,10% річних) у межах строку надання позики, зазначеного в п.1.2 цього Договору; стандартна процентна ставка становить 1,80% від суми позики за кожний день користування позикою (657,00% річних); стандартна процентна ставка застосовується згідно з п.п.1.7, 3.4, 3.6.2 цього Договору.

Згідно з п.4.4 Договору у випадку прострочення повернення суми позики, клієнт зобов`язаний сплатити товариству штраф в розмірі 120 грн. за кожен день прострочення, починаючи з 4 дня прострочення виконання зобов`язань за договором.

Відповідно до п.4.5 Договору штраф за договором нараховуються у момент сплати, але в будь-якому випадку граничний розмір сукупної суми неустойки (штрафів та пені), нарахованої за порушення клієнтом зобов`язань за цим договором, не може перевищувати 50% суми, одержаної клієнтом за цим договором і становить 5000 грн..

Тобто позивачем вірно нараховано суму штрафу за договором №1212879 від 27.08.2019.

Що стосується нарахування відсотків слід зазначити наступне.

Відповідно до п.1.6 Договору у випадку неможливості виконання зобов`язань за Договором у повному обсязі та встановлений строк, клієнт має право ініціювати продовження строку користування позикою та зміну дати погашення позики, шляхом здійснення платежу на користь товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів. Після отримання Товариством коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів, заява Клієнта про продовження строку користування позикою вважається поданою.

Пунктом 17 Договору передбачено, що після вчинення клієнтом дій згідно з п.1.6 цього Договору, та у разі якщо залишок суми позики складає не менше ніж 400грн. Товариство має право продовжити строк користування позикою. Новий строк користування позикою обчислюється з дня, наступного за днем вчинення клієнтом дій згідно з п.1.6 Договору та дорівнює 30 днів. Протягом нового строку користування позикою проценти нараховуються за стандартною процентною ставкою.

Виходячи з розрахунку заборгованості сформованого первісним кредитором встановлено, що дійсно за період з 27.08.2019 по 25.09.2019 відсотки нараховані за зниженою процентною ставкою в сумі 1620грн.

Відповідач скористалась правом продовження строку користування позикою, передбаченим п.1.6 , сплативши 25.09.2019 суму відсотків 1620,00грн.

Таким чином починаючи з 26.09.2019 відповідачу почали нараховувати стандартні відсотки в розмірі фіксованої ставки 1,80% від суми позики, що становить 180грн. за кожен день користування позикою.

В подальшому відповідач знову скористалась правом продовження дії договору, сплативши за період з 26.09.2019 по 27.10.2019 платіж в сумі 5400,00грн., що становить загальний розмір нарахованих відсотків за даний період, в результаті було продовжено дію договору та користування позикою на новий строк. Потім за період з 28.10.2019 по 26.11.2019 здійснено платіж в сумі 5400грн. тим самим ініціюючи продовження користування позикою на новий строк.

В подальшому відповідач ОСОБА_1 не здійснювала жодного платежу в рахунок погашення заборгованості за договором позики №1212879.

Відповідно до п.3.6 Договору передбачено, що у разі порушення Клієнтом строків виконання зобов`язань за Договором п.п.3.6.1 протягом пільгового періоду з 1 по 3 день прострочення виконання зобов`язань клієнта, нарахування процентів не здійснюється. П.п.3.6.2 з 4 дня прострочення заборгованості відновлює щоденне нарахування процентів за користування позикою за стандартною процентною ставкою, яке здійснюється не більше ніж до 90 дня прострочення.

Даний вид нарахувань було проведено первісним кредитором, та загальна сума нарахованих відсотків становить 20960,00 грн., що підтверджено карткою обліку (а.с.17,18).

Розбіжності у Витягу з Реєстру боржників до договору факторингу №23042020 від 23.04.2020 та Картці обліку за договором №1212879 від 27.08.2019, що трактується в якості розрахунку заборгованості, судом встановлено, доведено та прийнято до уваги в якості належного та допустимого доказу саме картку обліку, зважаючи на конкретизацію (розшифрування) зазначених сум до сплати за договором позики саме в картці обліку, причому загальна сума заборгованості як в реєстрі боржників так і в картці обліку однакова.

Таким чином, враховуючи та аналізуючи усі надані докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Інші заперечення відповідача суд оцінює критично з огляду на обов`язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх заперечень, що передбаченого положенням ч.1 ст. 81 ЦПК України.

Відповідач до відзиву та запереченні на відповідь на відзив, жодних письмових належних і допустимих доказів не долучила, будь-яких клопотань про витребування додаткових доказів не заявляла.

Всі нарахування здійснювались виключно первісним кредитором, що й підтверджується вказаним вище розрахунком, отже позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості, яка виникла на момент переходу до нього права вимоги по кредитному договору.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено в повному обсязі, з відповідача слід стягнути на користь позивача, понесені витрати у справі по сплаті судового збору в розмірі 2270 грн. 00 коп.

На підставі ст. ст. 1048, 1049, 1050,1052 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-78, 141, 247, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ЄДРПОУ 35625014, р/р НОМЕР_1 в АТ «ТАСкомбанк») заборгованість за кредитним договором №1212879 від 27.08.2019 в сумі 35960,00 грн. (тридцять п`ять тисяч дев`ятсот шістдесят гривень 00 коп.) та 2270,00 грн.(дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.) сплаченого судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду судом.

Повне ім`я сторін:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, адреса місцязнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30;

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя А.М. Мудрак