Ухвала суду № 10098182, 20.05.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" травня 2010 р. К-11312/07

«20»травня 2010 р.Справа №13/433-АП-06

к/с № К-11104/07

к/с № К-11312/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Конюшко К.В.

Ланченко Л.В.

Сергейчук О.А.

Степашко О.І.

при секретарі Коротковій О.В.,

за участю представників:

позивача:не зявився

відповідача-1:не зявився

відповідача-2:не зявився

прокурора:Турлової Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скаргиДержавної податкової інспекції у м. Херсоні

таГоловного управління Державного казначейства України у Херсонській області

на постановуГосподарського суду Херсонської області

від29.01.2007 р.

та ухвалуЗапорізького апеляційного господарського суду

від20.04.2007 р.

у справі№13/443-АП-06

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АС-МОТО»

доДержавної податкової інспекції у м. Херсоні

таГоловного управління Державного казначейства України у Херсонській області,

за участюПрокурора Херсонської області,

провизнання недійсними податкових повідомлень-рішень та стягнення з Державного бюджету України податку на додану вартість, ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Херсонської області від 29.01.2007 р. (суддя М.К.Закурін) у справі №13/443-АП-06, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 20.04.2007 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя: Л.П.Кагітіна, судді: О.П.Радченко, О.В.Юхименко), частково задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АС-МОТО»(надалі позивач, ТОВ «АС-МОТО») до Державної податкової інспекції у м. Херсоні (надалі відповідач-1, ДПІ у м. Херсоні) та Головного управління Державного казначейства України у Херсонській області (надалі відповідач-2, ГУДК України у Херсонській області), за участю Прокурора Херсонської області. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення №0002331502/0 від 16.06.2006 р., №0002331502/1 від 11.07.2006р., №0002331502/2 від 11.08.2006 р., №0002331502/3 від 18.10.2006 р.. У іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України (уповноваженого територіального органу Управління Державного казначейства у Херсонській області) на користь позивача судовий збір у розмірі 3,40 грн..

Суди першої та апеляційної інстанцій, мотивуючи прийняті у справі судові рішення, виходили з того, що попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному, а залишок відємного значення податку на додану вартість, включений до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, підлягає бюджетному відшкодуванню у будь-який з наступних звітних періодів у разі проведення розрахунків за товари в частині відємного значення податку на додану вартість. Суди фактично встановили, що Закон України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 р. (з наступними змінами та доповненнями) не обмежує права платника податків заявляти вимоги про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість часовими межами певного податкового періоду.

Не погодившись із прийнятими судовими рішеннями, Державна податкова інспекція у м.Херсоні звернулася із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій з підстав неправильного застосування судовими інстанціями норм матеріального права, а саме пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Крім того, до Вищого адміністравтиного суду України із касаційною скаргою звернулося Головне управління Державного казначейства України у Херсонській області, в якій з підстав порушення судовими інстанціями норм матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення в частині стягнення на користь позивача з Державного бюджету України через Управління Державного казначейства у Херсонській області судового збору у сумі 3,40 грн. та змінити судові рішення в цій частині, а саме присудити виплату судових витрат на користь позивача з Державної податкової інспекції у м. Херсоні.

У запереченні на касаційні скарги відповідачів позивач просить відмовити у задоволенні зазначених касаційних скарг, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини справи.

У червні 2006 року представниками податкового органу було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку достовірності заявленої позивачем у квітні 2006 року суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за березень 2006 року у розмірі 66.642,00грн., за результатами якої позивачу зменшено суму податку на додану вартість, що підлягала бюджетному відшкодуванню на 13.973,00 грн. та збільшено суму податку на додану вартість, що підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на 13.973,00 грн.. Право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість у розмірі 52.669,00 грн. підтверджено податковим органом.

За результатами зазначеної перевірки 15.06.2006 р. відповідачем-1 було складено акт №1970/15-3/33172807, на підставі якого 16.06.2006 р. прийнято податкове повідомлення-рішення №0002331502/0, яким зменшено позивачу суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 13.973,00 грн..

У результаті адміністративного оскарження позивачем зазначеного податкового повідомлення-рішення було прийнято нові, аналогічні за змістом: №0002331502/1 від 11.07.2006р., №0002331502/2 від 11.08.2006 р., №0002331502/3 від 18.10.2006 р..

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційних скаргах, надані сторонами письмові докази в їх сукупності, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційні скарги відповідачів підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Нормами п.1.8 ст.1 Закону України №168/97-ВР визначено бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з п.п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7. ст.7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, вона підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, вона враховується у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Надаючи оцінку обставинам справи, судові інстанції залишили поза увагою той факт, що підставою для зменшення податковим органом позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 13.973,00 грн. стала фактична сплата останнім податку на додану вартість у ціні придбаного у контрагентів товару у березні 2006 року у сумі 52.669,00 грн., а не у сумі 66.642,00грн., як було заявлено ним у розрахунку суми бюджетного відшкодування вказаного податку за квітень 2006 року.

Зазначене суперечить нормам Закону України «Про податок на додану вартість»і порядку бюджетного відшкодування, закріпленого у п.7.7 ст.7 зазначеного Закону.

Зважаючи на викладене, судам попередніх інстанцій слід було дати належну правову оцінку доводам відповідача щодо правомірності зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до розяснень Пленуму Верховного суду України, викладених у п.1 Постанови №11 від 29.12.1976 р. «Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України вважає, що при прийнятті судових рішень у даній справі судовими інстанціями було допущено порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Згідно ч.2 ст.227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

На підставі викладеного, ухвалені судові рішення не можуть бути визнані законними та обґрунтованими, тому касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, судові рішення скасуванню, а справа №13/443-АП-06 направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду необхідно врахувати викладене в цій ухвалі, всебічно, повно та обєктивно дослідити обставини справи, що мають значення для її розгляду та вирішення спору по суті, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

З урахуванням того, що справа №13/443-АП-06 підлягає направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, питання сплати судового збору, про вирішення якого заявлено вимоги Головним управлінням Державного казначейства України у Херсонській області у своїй касаційній скарзі, має бути вирішено судом під час нового розгляду справи та ухвалення рішення по суті спору.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційні скарги Державної податкової інспекції у м. Херсоні та Головного управління Державного казначейства України у Херсонській області на постанову Господарського суду Херсонської області від 29.01.2007 р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 20.04.2007 р. у справі №13/443-АП-06 задовольнити частково.

2. Постанову Господарського суду Херсонської області від 29.01.2007 р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 20.04.2007 р. у справі №13/443-АП-06 скасувати.

Справу №13/443-АП-06 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Конюшко К.В. Ланченко Л.В. Сергейчук О.А. Степашко О.І.