Ухвала суду № 10098549, 22.06.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. КиївК-16199/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

СуддівБрайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2008 року

та постанову Господарського суду м. Києва від 20.06.2007 року

по справі № 11/200-А (22-а-4209/08)

за позовом Закритого акціонерного товариства “Страхова група “ТАС”

до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2007 року Закрите акціонерне товариство “Страхова група “ТАС” звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м.Кіровограді про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень № 0000362200/1 від 23.11.2006 року; № 0000362200/2 від 30.01.2007 року; № 0000362200/3 від 10.04.2007 року.

Постановою Господарського суду м. Києва від 20.06.2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2008 року, позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було невірно застосовано положення п.п. 7.2.1 та 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом було проведено виїзну планову перевірку Кіровоградської філії ЗАТ “Страхова група “ТАС” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2004 року по 30.06.2006 року, за результатами якої складено Акт № 89/22-0/24716401 від 15.09.2006 року (далі Акт перевірки).

За даними Акта перевірки встановлено порушення філією п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94 ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(далі - Закон України № 334/94 ВР), а саме: зменшено валовий дохід від страхової діяльності на суму 40413,92 грн. страхових платежів, переданих головному офісу ЗАТ “Страхова група “ТАС” у перестрахування.

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000362200/0 від 25.09.2006 року про визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток страхових організацій у розмірі 2449,00 грн., у тому числі 1722,00 грн. основного платежу та 704,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

За результатами процедури адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення № 0000362200/0 від 25.09.2006 року скасоване в частині визначення до сплати податку на прибуток у розмірі 61,20 грн. і штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 23,00 грн., прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000362200/1 від 23.11.2006 року.

Перестрахування згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України від 07.03.1996 року № 85/96-ВР «Про страхування»(далі - Закону України № 85/96-ВР) полягає у страхуванні одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 334/94 ВР оподатковувані доходи від страхової діяльності (крім страхування життя) страховиків резидентів оподатковується за ставкою у розмірі 3 відсотки суми валової доходу одержаного від страхової діяльності, та не підлягають оподаткуванню за ставкою встановленою статтею 10 цього Закону. Для цілей оподаткування страхової діяльності під оподаткованим доходом слід розуміти суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій (далі сума валових внесків), одержаних (нарахованих) страховиками-резидентами протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування ризиків на території України або за її межами (крім договорів страхування життя), зменшених на суму страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), сплачених (нарахованих) страховиком за договором перестрахування з резидентом та сплачених за договорами перестрахування з нерезидентом у тому ж податковому періоді.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Кіровоградської філії ЗАТ “Страхова група “ТАС” діє на підставі Положення, затвердженого загальними зборами акціонерів, є структурним підрозділом ЗАТ “Страхова група “ТАС” та платником податків і зборів (обовязкових платежів) та не являється юридичною особою

У перевіряємий період філією було укладено ряд договорів перестрахування та відповідно до розпоряджень перераховано на рахунок ЗАТ “Страхова група “ТАС” кошти у розмірі 40413,92 грн., суми страхових премій, перестрахованих ЗАТ “Страхова група “ТАС” перестраховику за договорами страхування, укладеними ЗАТ “Страхова група “ТАС” в особі філії. Даний порядок перерахування коштів був встановлений ЗАТ “Страхова група “ТАС” згідно з Порядком функціонування рахунків в системі ЗАТ “Страхова група “ТАС”, затвердженого Головою правління ЗАТ “Страхова група “ТАС” 26.03.2003 року.

В податковому обліку філія, як окремий платник податку на прибуток, лише після сплати головним офісом коштів згідно з договорами перестрахування частини страхових премій та отримання від головного офісу інформації про сплату таких коштів, зменшувала свій валовий дохід на суму страхових премій, перерахованих перестраховику за договорами перестрахування.

Враховуючи викладене колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що встановлені законом для філій юридичної особи страховика обмеження щодо можливості безпосереднього перерахування ними платежів перестраховикам не може бути перешкодою для зменшення суми валових доходів, якщо страховиком проведено перестрахування за укладеними філіями договорами за рахунок отриманих ними за цими договорами страхових платежів.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді відхилити.

Постанову Господарського суду м. Києва від 20.06.2007 року та Київського апеляційного адміністративного суду від 12.08.2008 року в даній справі залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.

Судді підписБрайко А.І.

підписКарась О.В.

підписРибченко А.О.

підписФедоров М.О. Суддя Г.К. Голубєва