Ухвала суду № 10097726, 16.06.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. КиївК-5113/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСергейчука О.А.

СуддівЛанченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Запоріжжі

на постанову Господарського суду Запорізької області від 21.11.2006 р.

та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 13.02.2007 р.

у справі №3/403/06-АП

за позовомЗакритого акціонерного товариства «Запорізький оліяжиркомбінат»

доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Запоріжжі

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство «Запорізький оліяжиркомбінат»(далі по тексту позивач, ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат») звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Запоріжжі (далі по тексту відповідач, СДПІ по роботі з ВПП в м. Запоріжжі) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 21.11.2006р. у справі №3/403/06-АП (суддя Соловйов В.М.), яку залишено без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 13.02.2007 р. (головуючий суддя Хуторний В.М., судді Кричмаржевський В.А., Мірошниченко М.В.), позовні вимоги задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №0000111314/0 від 24.03.2006 р.

СДПІ по роботі з ВПП в м. Запоріжжі, не погоджуючись з постановою Господарського суду Запорізької області від 21.11.2006р. та ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 13.02.2007 р. у справі №3/403/06-АП, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга СДПІ по роботі з ВПП в м. Запоріжжі підлягає відхиленню з наступних підстав.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.03.2006р. СДПІ по роботі з ВПП в м. Запоріжжі прийнято податкове повідомлення-рішення №0000111314/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на 57 018 грн. та визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість у розмірі 22096,65 грн. основного платежу та 1104,83 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято СДПІ по роботі з ВПП в м. Запоріжжі на підставі акту «Про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість ЗАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» за січень 2006 року» від 21.03.2006року №9/08-04/00373847 (далі по тексту - Акт перевірки від 21.03.2006 року).

Відповідно до висновків Акту перевірки від 21.03.2006 року, позивачем на підставі поданої податкової декларації за січень 2006 року завищено суму бюджетного відшкодування на 57018 грн., оскільки під час проведення документальної виїзної перевірки, яка оформлена актом №8/08-04/00373847 від 17.03.2006 року (далі по тексту Акт перевірки від 17.03.2006 року), податковим органом встановлено безпідставне віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за листопад та грудень 2005 року у розмірі 9834253,24 грн.

На підставі Акту перевірки від 17.03.2006 року податковим органом 22.03.2006 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0000101314/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість у розмірі 4223009,70 грн. та №0000091314/0, яким виявлено завищення бюджетного відшкодування податку на додану вартість в розмірі 5491961 і застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1647588,30 грн.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 02.08.2006 року у справі №13/246/06-АП, яку залишено без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 01.11.2006 р. та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.02.2009 р., зазначені податкові повідомлення-рішення від 22.03.2006 року №0000101314/0 та №0000091314/0 визнано нечинними. Вказаними судовими рішеннями встановлено, що віднесення позивачем сум податку на додану вартість у розмірі 9834253,24 грн. до податкового кредиту за листопад та грудень 2005 року здійснено ним правомірно.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. А згідно з ч. 2 ст. 255 цього Кодексу обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій відносно того, що оскільки судовими рішеннями у справі №13/246/06-АП встановлено правомірність віднесення позивачем сум податку на додану вартість у розмірі 9834253,24 грн. до сформованого ним у листопаді та грудні 2005 року податкового кредиту, зменшення суми бюджетного відшкодування на 57018 грн. за січень 2006 року є незаконним.

За вказаних обставин судами попередніх інстанцій правомірно скасовано податкове повідомлення-рішення №0000111314/0 від 24.03.2006 р.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків судів попередніх інстанцій зроблених у відповідності з вищевказаними нормами права, а прийняті ними рішення є законними та обґрунтованими.

Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами попередніх інстанцій належним чином зясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Підстав для скасування постанови Господарського суду Запорізької області від 21.11.2006р. та ухвали Запорізького апеляційного господарського суду від 13.02.2007 р. у справі №3/403/06-АП не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в м. Запоріжжі на постанову Господарського суду Запорізької області від 21.11.2006р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 13.02.2007 р. у справі №3/403/06-АП відхилити.

Постанову Господарського суду Запорізької області від 21.11.2006р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 13.02.2007 р. у справі №3/403/06-АП залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Сергейчук