Ухвала суду № 10097364, 17.06.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2010 р. м. КиївК-5717/07

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бившева Л.І., Маринчак Н.Є., Усенко Є.А., ШипулінаТ.М.

при секретарі судового засідання Альошиній Г.А.

розглянув у судовому засіданні касаційні скарги відкритого акціонерного товариства «Калуське управління виробничо-технологічної комплектації»(далі Товариство) та Калуської обєднаної державної податкової інспекції (далі Калуська ОДПІ)

на постанову господарського суду Івано-Франківської області від 27.10.2006

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.02.2007

у справі № А-6/86А

за позовом Товариства

до Калуської ОДПІ

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1,

відповідача не зявились.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 07.04.2006 №0004272500/3.

Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 27.10.2006 позов задоволено частково; оскаржуваний акт індивідуальної дії визнано нечинним в частині нарахування позивачеві штрафних санкцій у розмірі 11813,25 грн. В решті позову відмовлено. У прийнятті цього судового акта місцевий суд виходив з неправомірного нарахування позивачеві штрафу на розстрочену (відстрочену) суму податкового зобовязання з земельного податку, тоді як правовим наслідком несвоєчасного погашення решти податкового боргу є сплата платником штрафних санкцій в порядку підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.02.2007 назване рішення суду першої інстанції змінено шляхом визнання нечинним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення в частині застосування до позивача пені у сумі 1370,22 грн. з підстав її неправомірного нарахування у період з дати початку розстрочення податкового боргу до дати укладення договору про таке розстрочення. В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін з тих самих підстав.

У касаційних скаргах до Вищого адміністративного суду України Товариство та Калуська ОДПІ просять скасувати ухвалені у справі рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому в обґрунтування касаційних вимог Товариство посилається на порушення податковим органом порядку складення акта перевірки, на підставі якого було прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, що, на думку позивача, тягне за собою недійсність такого податкового повідомлення-рішення. Водночас, за твердженням Калуської ОДПІ, погашення податкового боргу позивача із земельного податку відбувалось в порядку календарної черговості його виникнення, а тому оспорювані штрафні санкції було фактично нараховано на суму податкового боргу, який дорівнює різниці між боргом Товариства, що вже існував на момент надання розстрочки, та сумою розстроченого податкового зобовязання.

В подальшому Товариством подано відмову від касаційної скарги.

З огляду на те, що подана скаржником відмова не суперечить закону та не порушує права і охоронювані законом інтереси інших осіб та держави, Вищий адміністративний суд України приймає зазначену відмову скаржника від касаційної скарги та закриває касаційне провадження у справі у відповідній частині в порядку частини другої статті 218 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Калузької ОДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями під час розгляду справи зясовано, що:

- на підставі рішення Калуської ОДПІ від 28.05.2004 №1596-24/0-20551156-6338 позивачем та відповідачем було укладено договір від 28.05.2004 № 21/240 про розстрочення (відстрочення) податкових зобовязань, відповідно до умов якого платникові надано розстрочення (відстрочення) погашення податкових зобовязань з земельного податку у сумі 23626,50 грн. зі сплатою процентів терміном з 01.06.2004 до 15.11.2004;

- вказаний договір було повністю виконано Товариством, що відповідачем не заперечується;

- згідно з податковим повідомленням-рішенням від 07.04.2006 №0004272500/3 позивачеві визначено штраф у сумі 67973,13 грн. за несвоєчасну сплату земельного податку; до цієї суми штрафу увійшов і штраф у розмірі 11813,25 грн., нарахований на суму розстроченого податкового зобовязання.

Крім того, за висновком апеляційного суду, до суми штрафу за оспорюваним актом індивідуальної дії також включено і пеню, нараховану на розстрочену суму податку «за період з дати початку дії розстрочення до дати укладення договору».

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правомірності застосування до позивача оспорюваної суми штрафних санкцій.

Як вбачається з установлених судами фактичних даних, штраф у сумі 11813,25 грн. було нараховано податковим органом з причин самовільного віднесення податковим органом сплачених позивачем коштів на виконання названого договору про розстрочення (відстрочення) податкових зобовязань в рахунок сплати податкового боргу за минулі періоди всупереч визначеному позивачем призначення платежу.

В силу вимог пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Однак наведена норма Закону поширюється передусім на платників податків, позаяк податкові зобов'язання згідно з вимогами пункту 1.2 статті 1 цього Закону погашає саме він. Причому наведений припис не передбачає право податкового органу спрямовувати кошти платника податків на свій розсуд, всупереч волі такого платника.

До того ж, наявність у платника податкового боргу не звільняє його від обовязку сплати поточних податкових зобовязань, а контролюючий орган при цьому має право вживати передбачені Законом заходи для стягнення цього податкового боргу.

Відтак самовільна зміна Калуською ОДПІ визначеного платником призначення платежу шляхом зарахування сплачених Товариством сум податку в рахунок погашення податкового боргу з цього платежу в порядку календарної черговості його виникнення є незаконною, що також виключає і правильність висновку податкового органу про несвоєчасне погашення платником розстроченої суми податкового зобовязання та, відповідно, й законність нарахування штрафних санкцій у розмірі 11813,25 грн. на таку розстрочену суму.

З тих самих підстав правильним є і висновок апеляційного суду про незаконність нарахування позивачеві пені у сумі 1370,22 грн. за спірним податковим повідомленням-рішенням.

Водночас підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, судові інстанції з огляду на установлений ними факт несвоєчасної сплати позивачем податкових зобовязань з земельного податку дійшли обґрунтованого висновку про правомірність застосування до Товариства штрафних санкцій у сумі 56789,66 грн.

З урахуванням викладеного відсутні передбачені законом підстави для скасування правильної та вмотивованої постанови суду апеляційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160, 167, 218, 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Прийняти відмову відкритого акціонерного товариства «Калуське управління виробничо-технологічної комплектації»від касаційної скарги.

2. Касаційне провадження у справі № А-6/86А закрити щодо касаційних вимог відкритого акціонерного товариства «Калуське управління виробничо-технологічної комплектації».

3. Касаційну скаргу Калуської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення.

4. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.02.2007 у справі № А-6/86А залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом 1 місяця з дня виявлення цих обставин.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:Л.І. Бившева Н.Є. Маринчак Є.А. Усенко Т.М. Шипуліна