Рішення № 10096360, 27.05.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.10                                                                                           Справа№ 25/66

Господарський суд Львівської області, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом:Приватного підприємства “ЯВА ЗЕТ” (м.Львів)

до відповідача:Торгового підприємства ТОМ БУД Грис Томаш (м.Славкув, Польща)

про :стягнення заборгованості в сумі 6 800,00 доларів США.

Суддя :В.М. Пазичев

При секретарі :І.Є.Башак

Представники сторін:

від позивача:Дейнека В.С.-представник, довіреність від 01.03.2010 року

від відповідача :Не з»явився

Представникам сторін, присутнім в судовому засіданні, роз’яснено їх права та обов’язки відповідно до ст.ст. 20, 22 ГПК України, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватного підприємства “ЯВА ЗЕТ” (м.Львів) до Торгового підприємства ТОМ БУД Грис Томаш (м.Славкув, Польща) про стягнення заборгованості в сумі 6 800,00 доларів США.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 14.04.2010 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 29.04.2010 року. Ухвалою від 29.04.2010 року розгляд справи відкладено до 13.05.2010 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Ухвалою від 13.05.2010 року розгляд справи відкладено до 24.05.2010 року, у зв”язку з неявкою представників сторін. Листом від 17.05.2010 року по справі №25/66 сторін повідомлено, що судове засідання, призначене на 24.05.2010 року, переноситься на 26.05.2010 року, оскільки на 24.05.2010 року припадає державне свято і цей день, згідно Кодексу законів про працю, вважається вихідним.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 14.04.2010 року, про відкладення від 29.04.2010 року, від 13.05.2010 року не виконав повністю, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник позивача позов підтримав повністю, просив позовні вимоги задоволити з підстав, наведених у позовній заяві.

29.04.2010 року за вх.№8402 позивач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 14.04.2010 року, про відкладення від 29.04.2010 року, від 13.05.2010 року не виконав, відзиву на позов не представив, явку повноважного представника не забезпечив, хоча і був належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, що підтверджується повернутим поштовим конвертом, а явка відповідача була визнана судом та визначена в ухвалах суду обов”язковою.

Позов розглянуто у відсутності представника відповідача за наявними в справі матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Відповідно до ст. 85 ГПК України, рішення виготовлено, підписано та оголошено 27.05.2010 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

31.08.2009 року між Приватним підприємством “ЯВА ЗЕТ” (надалі – позивач) та Торговим підприємством ТОМ БУД Грис Томаш (надалі –відповідач) укладено Контракт №31/89 (надалі –констракт).

Відповідно до п.2.1 контракту, покупець купляє панелі бетонні мостові на умовах Франко-склад продавця м.Львів-Україна, згідно ійвойсу по ціні 3 400,00 доларів США за 1 шт.

Пунктом 3.3. контракту передбачено, що датою поставки вважається дата, вказана на документах про відвантаження (митних деклараціях), а відповідно до п.8.2 розрахунки проводяться в порядку 100% оплати після підтвердження покупцем прийняття товару.

З вересня 2009 року, відповідно до умов контракту та рахунку-фактури №1-09 від 02.09.2009 року, позивачем було поставлено панелі бетонні мостові в кількості 2 шт. на загальну вартість 6 800,00 доларів США, що підтверджується вантажно-митною декларацією (форма МД-2) з відміткою Державної митної служби України у Львівській області від 03.09.2009 року та міжнародною митною декларацією 03.09.2009 року. Проте, відповідач не оплатив вартість поставленого товару за контрактом, у зв”язку з чим в останнього виникла заборгованість в розмірі 6 800,00 доларів США.

Згідно ст.38 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність”, спори, що виникають між суб”єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб”єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України та іншими органами вирішення спору, якщо це не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними договорами України.

Відповідно до ст.39 цього ж Закону, будь-які спори щодо застосування положень цього Закону та законів, прийнятих на виконання цього Закону, можуть бути предметом розгляду в господарських судах, якщо сторонами у справі виступають юридичні особи.

Відповідно до п.п.9.1 та 9.2 контракту, будь-які спори, які можуть виникнути в межах даного контракту, сторони вирішують шляхом переговорів, а якщо сторони не можуть прийти до згоди, то спір передається на вирішення Господарського суду за місцем знаходження продавця з використанням матеріального і процесуального права України.

Отже, загальна сума боргу відповідача перед позивачем складає 6 800,00 доларів США.

Станом на момент розгляду справи відповідач не подав докази погашення заборгованості.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного :

Згідно ч.2 ст.123 ГПК України, іноземні підприємства і організації мають процесуальні права і обов”язки нарівні з підприємствами і організаціями України.

Відповідно до ч.1 ст.124 ГПК України, господарські суди розглядають справи за участю іноземних підприємств і організацій.

Згідно ч.2 ст.124 ГПК України, підвідомчість і підсудність справ за участю іноземних підприємств і організацій визначається за правилами, встановленими статтями 12-17 ГПК України, а якщо відповідач не має представництва на території України, територіальна підсудність визначається за місцем знаходження позивача.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб”єкт (зобов”язана сторона, в тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов”язання, які виникають між суб”єктами господарювання або між суб”єктами господарювання і негосподарюючими суб”єктами –юридичними особами на підставі господарський договорів, є господарсько-договірними зобов”язаннями.

У відповідності до ч.7 ст.179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно ст.193 ГК України, суб”єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов”язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов”язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов’язань.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов”язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.3 ст.22 ГПК україни, сторони зобов”язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і хоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об”єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, станом на 26.05.2010 року відповідач - Торгове підприємство ТОМ БУД Грис Томаш не подало належних та допустимих доказів виконання своїх контрактних зобов”язаннь.

Згідно розрахунків, поданих позивачем та не спростованих відповідачем, сума боргу становить 6 800,00 доларів США.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об’єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а відповідач проти позову у встановленому чинним законодавством України порядку не заперечив, суд прийшов до висновку, що позов Приватного підприємства “ЯВА ЗЕТ” (м.Львів) до Торгового підприємства ТОМ БУД Грис Томаш (м.Славкув, Польща) про стягнення заборгованості в сумі 6 800,00 доларів США є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Згідно ст. 45 ГПК України, позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.

Відповідно до ст.46 ГПК України, державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Згідно ст. 47-1 ГПК України, розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Вищого господарського суду України.

Згідно п.”а” ч.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” № 7-93 від 21.01.1993 року, ставки державного мита встановлюються в таких розмірах: із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів - 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення №148 від 09.03.2010 року на суму 236,00 грн. про сплату витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу, а також платіжне доручення в іноземній валюті №1 від 12.03.2010 року на суму 68,00 доларів США про сплату державного мита.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 173, 179, 193, ГК України, ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути із Торгового підприємства ТОМ БУД Грис Томаш (Польського Червоного Хреста,7/41,41-260; Славкув, Польща; REGON 240596857, PESEL 76031810792, NIP 629-137-36-76, інші реквізити в матеріалах справи відсутні) на користь Приватного підприємства “ЯВА ЗЕТ” (79026, м.Львів, вул.В.Великого,4/328, код ЄДРПОУ 35942831, р/р 2600601060671 в ДРУГА ЛЬВІВСЬКА ФІЛІЯ ВАТ “КРЕДОБАНК”, МФО 385372) - борг у сумі 6 800 (шість тисяч) доларів США, 68 (шістдесят вісім) доларів США –сплаченого державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили

Суддя                                                                                           Пазичев В.М.