Рішення № 10080727, 08.06.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.10 Справа№ 17/69

Господарський суд Львівської області у складі судді Ділай У.І.

При секретарі Хрунь І.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: ТзОВ “Бут Мат Україна”, м. Львів

до відповідача: СПД-ФО ОСОБА_2, с. Сторонибаб

про: стягнення 5 811,92 грн.

Представники :

Від позивача: Книш В.П. директор

Від відповідача: не зявився

Представнику позивача розяснено права і обовязки передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Згідно клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть спору:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ТзОВ “Бут Мат Україна”, м. Львів до СПД-ФО ОСОБА_2, с. Сторонибаб про стягнення 5 811,92 грн.

Ухвалою суду від 21.05.2010р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 08.06.2010р.

В судовому засіданні представник позивача заявлені у позовній заяві вимоги підтримав.

Відповідач явку представника в судові засідання з невідомих причин не забезпечив, відзиву на позовну заяву суду не надав, хоч і був належно повідомлений про час та місце розгляду справи.

Враховуючи те, що суду представлено достатньо доказів для вирішення справи по суті, відповідно до ст. 75 ГПК України, справу розглянуто у відсутності представника відповідача.

В процесі розгляду матеріалів справи судом встановлено:

27.07.2008р. між сторонами у справі укладено Договір поставки № 27, відповідно до умов якого позивач взяв на себе зобовязання поставити відповідачу будівельні матеріали, а відповідач у свою чергу зобовязався прийняти та оплатити їх.

Згідно із п. 1.2. Договору найменування, одиниця виміру, загальна кількість товару, що підлягає поставці, ціна за одиницю товару, умови доставки визначаються специфікацією, що є додатком до цього Договору.

На виконання договірних зобовязань відповідно до специфікації від 27.08.2008р. ТзОВ “Бут Мат Україна” передало відповідачу товар на загальну суму 23 867,20 грн., що підтверджується Видатковою накладною № РН-0000216 від 27.02.2008р.

У п.п. 3.2., 3.3. Договору сторони погодили, що оплата товару проводиться шляхом сплати позивачу 80 % його вартості, вказаної у накладній по факту поставки. У випадку, якщо частина чи вся партія товару передана відповідачу без попередньої оплати, він зобов'язаний провести остаточний розрахунок протягом 7 календарних днів з моменту отримання товару.

Як стверджує позивач у позовній заяві відповідачем проведена оплата за поставлений товар лише частково в сумі 21 667,20 грн. Решти вартості товару на суму 2 200,00 грн. відповідач не сплатив.

За прострочення оплати товару позивач, на підставі п.5.2. Договору, просить суд стягнути з відповідача пеню за період з 05.03.2008р. по 02.09.2008р. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що становить 2 274,01 грн.

Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем заявлено до стягнення 789,76 грн. інфляційних втрат та 548,15 грн. 3% річних.

Загальна сума позовних вимог становить 5 811,92 грн.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши докази по справі та оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав:

Згідно ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобовязання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Як встановлено в процесі розгляду справи спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі Договору поставки № 27 від 27.07.2008р.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, а у відповідності до ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що договірних зобовязань щодо оплати отриманого від позивача товару відповідач належно не виконав.

Порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За умовами ч. 2 ст. 258 ЦК України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік. Згідно із ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Заяв про застосування до вимог позивача позовної давності від відповідача не надходило.

З огляду на вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, доведеними наявними в матеріалах справи доказами та такими, що підлягають до задоволення. Відповідач доводів позивача не спростував, доказів належного виконання зобовязання щодо оплати товару суду не надав.

У відповідності з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача у повному обсязі.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 174, 193, 216 ГК України, ст.ст. 258, 267, 509, 525, 526, 599, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст.4-3, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з СПД-ФО ОСОБА_2 (АДРЕСА_1. Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь ТзОВ “Бут Мат Україна” (79040, м.Львів, вул.Патона, 22. Код ЄДРПОУ 34904727) 2 200,00 грн. основного боргу, 2 274,01 грн. пені, 789,76 грн. інфляційних втрат 548,15 грн. 3% річних, всього 5 811,92 грн.; 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Суддя