Ухвала суду № 100959324, 10.11.2021, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/1283/21

Провадження № 1-в/192/246/21

Ухвала

Іменем України

10 листопада 2021 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді Стрельникова О.О.

за участю секретаря судового засідання – Корота Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області, клопотання засудженого про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Смоліне, Маловисківського району, Кіровоградської області, на даний час відбуває покарання в ДУ «Солонянська виправна колонія (№ 21)», засудженого вироком Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28 травня 2019 року за ч. 1 ст. 121 КК України до 5 років позбавлення волі,

за участю учасників провадження:

засудженого – ОСОБА_1 ,

захисника – Мулька А.В.

представника ДУ «СВК (№ 21)» – Нікішенка В.М.,

прокурора – Смирнова А.В.,

перекладача – Глушко М.П.

Початок строку: 29.07.2017 року

Кінець строку: 29.07.2022 року

В С Т А Н О В И В:

Засуджений звернувся до суду з клопотанням про умовно–дострокове звільнення від відбування покарання.

В судовому засіданні засуджений просив клопотання задовольнити та звільнити його умовно-достроково від відбування покарання, пояснив, що він вину визнав, щиро кається у скоєному, постійно працює.

Захисник клопотання засудженого підтримав ат просив його задовольнити.

Представник ДУ «Солонянська виправна колонія (№21)» в судовому засіданні проти задоволення клопотання заперечував.

Суд, вислухавши засудженого, захисника, представника ДУ «Солонянська виправна колонія (№21)», думку прокурора, який заперечував проти задоволення клопотання, дослідивши матеріали справи, вважає, що клопотання не підлягає задоволенню в зв`язку з таким.

Відповідно до ст. 81 КК України до осіб, які відбувають покарання, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, тобто умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому суд ретельно з`ясовує ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засудженого, а також його наміри щодо прилучення до суспільно-корисної праці.

Висновок про можливість застосування умовно-дострокового звільнення засудженого повинен ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь час відбуття покарання, в тому числі й даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому основним, вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання є заохочувальною нормою кримінального та кримінально-виконавчого законодавства, оскільки має на меті стимулювання засуджених до чіткого виконання правил внутрішнього розпорядку, дотримання вимог режиму відбування покарання, прагнення до продуктивної праці, відшкодування матеріальних збитків, нанесених злочином, каяття у скоєному злочині.

Доцільність умовно-дострокового звільнення визначається тим, що засуджений за певний час перебування у місцях позбавлення волі виправився, змінив поведінку, з огляду на що відсутня необхідність повного відбування призначеного судом строку покарання.

Як встановлено в судовому засіданні, засуджений, який відбув 2/3 частини строку покарання, працевлаштований в ДУ «Солонянська виправна колонія (№ 21)» але не постійно, на даний час різноробочим ТНП, до праці ставиться задовільно. Згідно довідки про заохочення та стягнення (а.с. 9), на даний період часу заохочень немає. Тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання, засудженого таким, що належно ставиться до праці.

Визначаючи ступінь поведінки засудженого за весь період відбування покарання, суд виходить з такого.

Сумлінна поведінка полягає у дотриманні правил внутрішнього розпорядку, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання.

Засуджений за весь період відбування покарання стягнень за порушення режиму утримання немає (а.с. 9). Згідно наявної характеристики засуджений за період відбування покарання характеризується посередньо, не приймає участь в організації виховних заходів, які проводяться в установі, не приймає участь в роботі самодіяльних організацій, в зв`язку з чим, суд, незважаючи на відсутність в засудженого стягнень, не може визнати поведінку засудженого сумлінною.

Посилання засудженого на відсутність в нього порушень режиму утримання, судом враховано, але при цьому суд зазначає, що згідно п. 1 ч. 1 ст. 9 КВК України, неухильно додержуватися правил поведінки, які передбачені для засуджених, є обов`язком засудженого, і виконання даного обов`язку є лише одним з критеріїв, зазначених вище, які в своїй сукупності дають підстави вважати, що засуджений довів своє виправлення.

Враховуючи викладене суд, оцінивши в сукупності досліджені докази, вважає, що засуджений на даний час не довів сумлінною поведінкою та ставленням до праці свого виправлення.

На підставі вищевикладеного, ст. 81 КК України та керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення його від відбування покарання умовно-достроково – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Солонянський районний суд Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її проголошення, а засудженим з моменту вручення йому її копії.

Головуючий: суддя Стрельников О.О.