Рішення № 100956152, 02.11.2021, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.11.2021 справа № 914/2546/21

За позовом: Керівника Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області, м. Дрогобич, Львівська область в інтересах держави в особі Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич, Львівська область

до відповідача: Дрогобицького дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП “Галсільліс”, смт. Підбуж, Дрогобицький район, Львівська область

за участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державної екологічної інспекції у Львівській області, м. Львів

про відшкодування збитків завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від прокуратури: Місінська М. А. - прокурор

від позивача: не з`явився

від відповідача: Зазуляк Й. М- представник

від третьої особи: Омельян Є. О.- представник

В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа № 914/2546/21 за позовом Керівника Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Дрогобицької міської ради до Дрогобицького дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП “Галсільліс” про відшкодування збитків завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Ухвалою суду від 26.08.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.09.2021. Ухвалою суду від 20.09.2021 підготовче засідання відкладено на 12.10.2021. Ухвалою суду від 12.10.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 02.11.2021.

В судове засідання, яке відбулося 02.11.2021 прокурор з`явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві та усних поясненнях.

В судове засідання, яке відбулося 02.11.2021, представник позивача не з`явився, причин неявки не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату та час судового засідання.

Представник відповідача в судове засідання, 02.11.2021, з`явився, позовні вимоги заперечив, просив відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та усних поясненнях.

В судове засідання, 02.11.2021, представник третьої особи з`явився, позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав викладених у позовній заяві та у відповіді прокурора на відзив і усних поясненнях.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 02.11.2021 справу розглянуто по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення у справі.

Позиція прокурора та позивача.

Керівник Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Дрогобицької міської ради звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Дрогобицького дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП “Галсільліс” про відшкодування збитків завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в розмірі 228 772, 92 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги прокурор посилається на те, що Дрогобицькою окружною прокуратурою Львівської області у ході реалізації представницьких повноважень опрацьовано матеріали кримінального провадження від 05.03.2019 №12019140110000400 за фактом незаконної порубки лісу невстановленими особами 04 березня 2019 року, в кв. 7 вид. 2 Дрогобицького лісництва, що відноситься до Дрогобицького ДЛГП «Галсільліс» у загальній кількості 16 дерев породи «дуб звичайний», за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.

19.07.2021 Держекоінспекцією у Львівській області на адресу Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області спрямовано лист від 19.07.2021 № 06-4101 із розрахунком шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, визначеною на підставі Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, розмір якої становить 228 772,92 грн.

Обставини завдання шкоди, на думку прокурора, свідчать про порушення прав та інтересів держави і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим прокурор звернувся до суду з цим позовом.

Позиція відповідачів.

Заперечуючи позовні вимоги представник відповідача зазначив, що між шкодою нанесеною державі внаслідок незаконної порубки в Дрогобицькому лісництві підприємства у розмірі 228 772, 92 грн та поведінкою працівників відповідача, на яких, відповідно до посадових обов`язків, покладено обов`язок щодо охорони, захисту та раціонального використання та відтворення лісів, відсутній причинно наслідковий зв`язок, як обов`язкова умова відповідальності за завдану шкоду. Також, зазначено, що підприємством вжито усіх можливих заходів з охорони лісу від незаконних порубок.

Водночас, представник відповідача звертає увагу суду на те, що площа лісовпорядкування відповідача складає 2 552, 2 га та складається з 41 кварталу, а штатний розпис працівників затверджений по підприємству на момент вчинення незаконної порубки складав 32 штатних посади, що унеможливлює цілодобову охорону ввіреної їм території та свідчить про відсутність протиправних дій зі сторони відповідача. Відповідач звертався до правоохоронних органів за фактом незаконної порубки 04.03.2019 у кварталі № 7 Дрогобицького лісництва ДЛГП “Галсільліс”. Також лісничими та майстрами лісу упродовж 2019 року виявлено та складено протоколи за фактами незаконних рубок в загальному об`ємі 38, 93 м. куб. на суму 390 865, 92 грн, що свідчить про те, що відповідач постійно здійснював заходи з охорони лісу.

Позиція третьої особи.

Представник третьої особа письмових обґрунтованих пояснень суду не представила, позовні вимоги підтримала, просила їх задоволити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази у справі у їх сукупності, суд прийшов до висновків про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з таких мотивів.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Дрогобицькою окружною прокуратурою Львівської області у ході реалізації представницьких повноважень опрацьовано матеріали кримінального провадження від 05.03.2019 № 12019140110000400 за фактом незаконної порубки лісу невстановленими особами 04 березня 2019 року, в кв. 7 вид. 2 Дрогобицького лісництва, що відноситься до Дрогобицького ДЛГП “Галсільліс” у загальній кількості 16 дерев породи «дуб звичайний», за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.

19.07.2021 Державною екологічною інспекцією у Львівській області на адресу Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області надіслано лист від 19.07.2021 № 06-4101 із розрахунком шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, визначеною на підставі Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, розмір якої становить 228 772,92 грн.

При цьому встановлено, що територія Дрогобицького лісництва Дрогобицького ДЛГП “Галсільліс”, (у межах якого виявлено факти незаконної порубки деревини), станом на 04.03.2019 перебувала в адміністративно-територіальних межах Волянської сільської ради Дрогобицького району.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 року №718-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження території територіальних громад Львівської області» територію Волянської сільської ради включено до складу території Дрогобицької територіальної громади (код населеного пункту - адміністративного центру територіальної громади згідно з КОАТУУ - 4610600000).

Як визначено в ч. 4 ст. 7, ст. 9 Лісового кодексу України, суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи. У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об`єктів комунальної власності в установленому законом порядку. Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Статтею 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси. Особливій державній охороні підлягають території та об`єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об`єкти, визначені відповідно до законодавства України.

В силу ст. 34 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Статтею 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об`єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об`єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

За змістом ст. 17 Лісового кодексу України, у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. У разі прийняття рішення про надання лісів у постійне користування обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Прийняття рішень Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами.

Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Як встановлено судом, рішенням Львівської обласної ради від 14.12.2000 № 395, Дрогобицькому дочірньому лісогосподарському підприємству ЛГП “Галсільліс”, затверджено проект відведення земельних ділянок за межами населених пунктів та надано для ведення лісового господарства в постійне користування земельні ділянки за рахунок земель Дрогобицького району загальною площею 7 071, 49 га, з них 6 354, 3 га лісових земель та 717, 19 га чагарників. В свою чергу, згідно додатку до вищевказаного рішення встановлено, що з загальної площі наданих лісових ділянок, на території Волянської сільської ради Дрогобицькому ДЛГП “Галсільліс” передано лісових земель на загальну площу 39 га.

Поряд з тим, відомості про державну реєстрацію вищезазначеного права за Дрогобицьким ДЛГП “Галсільліс” до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не вносились, державні акти на право постійного користування земельними лісовими ділянками не виготовлялись.

В п. 5 розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Таким чином, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України.

Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом п.1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт (затверджено Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року), планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

Таким чином долучені до листа Дрогобицького ДЛГП “Галсільліс” від 22.07.2021 № 117 копії планшету кварталу № 7 Дрогобицького лісництва підтверджують право постійного користування останнього даними земельними ділянками.

За змістом статей 5, 40 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню використання на території України. Використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог.

У той же час, стаття 41 вищезазначеного Закону встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому законом порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Таким чином, предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача шкоди, заподіяної лісовому фонду внаслідок порушення норм лісового та природоохоронного законодавства.

Статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, яка визначає, що будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина 2 статті 1166 Цивільного кодексу України).

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі елементи: 1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. 2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). 3. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. 4. Вина особи, що завдала шкоду.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів.

Положеннями статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до статті 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.

За змістом пункту 5 частини 2 статті 105 Лісового кодексу України відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Згідно з статтею 107 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Щодо посилань відповідача про позбавлення фізичної можливості його працівників здійснювати контроль та охорону виділеної йому території з причин відсутності достатньої кількості штатних посад працівників та великого обсягу охоронюваної території, суд зазначає, що вказані обставини є виключно внутрішньо-організаційними питаннями підприємства, від яких не повинні страждати інтереси держави, як власника лісових ресурсів, які відповідно до положень Лісового кодексу України є національним багатством та об`єктом права власності українського народу.

Разом з тим, щодо тверджень представника відповідача про те, що останнім упродовж 2019 року складались протоколи щодо адмінправопорушень за фактом незаконних порубок лісу, суд зазначає, що це є обов`язком посадових осіб відповідача, що передбачений п. 2.5 Інструкції з оформлення органами Державного комітету лісового господарства України матеріалів про адміністративне правопорушення, затвердженої наказом Держкомлісу від 31.08.2010 № 262, а не функцією з охорони та збереження лісового фонду.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Таким чином, відповідач, як постійний лісокористувач, не дотримавши вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень допустив самовільну порубку, на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для порубки дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних порубок, не запобіг порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасно не виявив таких порушень і не вжив відповідних заходів щодо їх усунення.

Підставою для представництва Дрогобицькою окружною прокуратурою Львівської області інтересів держави в особі позивача стало те, що Дрогобицькою міською радою належних заходів щодо судового захисту порушених інтересів територіальної громади не вжито. Зокрема, Дрогобицькою окружною прокуратурою Львівської області листом від 12.07.2021 № 14.52/04-27-2102вих-21 повідомлено Дрогобицьку міську раду про встановлення факту незаконної рубки деревини на території ради із зазначенням розміру завданої шкоди та необхідністю вжиття відповідних заходів реагування. Однак, у відповідь на вказаний лист Дрогобицька міська рада повідомила окружну прокуратуру, що у зв`язку з великою кількістю судових справ, що перебувають у різних судових інстанціях, створенням об`єднаної територіальної громади та завантаженістю управління правового забезпечення виконавчого комітету міської ради, остання не зможе вживати заходи щодо стягнення шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

За таких обставин, суд визнає обґрунтованими аргументи прокурора про наявність у нього підстав для звернення із позовом у справі до суду з метою захисту прав та охоронюваних законом інтересів держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 вказала, що сам факт не звернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

У відповідності до вимог статей 13, 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 86 зазначеного Кодексу, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтовані, підтверджені наявними у матеріалах справи доказами, а відтак підлягають до задоволення.

Відшкодування витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 129 ГПК України, покладається на відповідача повністю.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 124, 129, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дрогобицького дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП “Галсільліс” (82180, смт. Підбуж, Дрогобицький район, Львівська область вул. Галицька, 8, код ЄРДПОУ 00854506) на користь держави в особі Дрогобицької міської ради (на р/р Дрогобицької міської ради Дрогобицької міської ОТГ Львівської області UА 558999980333199331000013931, код ЄДРПОУ отримувача 04055972, банк одержувач - ГУК Львів/Дрогобицька тг/24062100, Казначейство України (ел.адм.подат.), код класифікації бюджету 24062100, грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності у розмірі 228 772, 92 грн.

3. Стягнути з Дрогобицького дочірнього лісогосподарського підприємства ЛГП “Галсільліс” (82180, смт. Підбуж, Дрогобицький район, Львівська область вул. Галицька, 8, код ЄРДПОУ 00854506) на користь Львівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910031, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, рахунок UА138201720343140001000000774, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір у сумі 3 431, 59 грн.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 09 листопада 2021 року.

Суддя Манюк П.Т.