Ухвала суду № 100938968, 09.11.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/3219/20

Провадження № 2/522/2929/21

УХВАЛА

щодо розгляду заяви про відвід судді

09 листопада 2021 року м. Одеса

Суддя Приморського районного суду міста Одеси Домусчі Л.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 від 05.11.2021 року про відвід судді, подану по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який виступає в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (правонаступник АТ «Альфа-Банк»), державного реєстратора комунального підприємства «Агенції державної реєстрації» в особі Бурлаченко Ігоря Володимировича, третя особа служба у справах дітей Одеської міської ради, ОСОБА_6 , про скасування запису реєстраційної дії про реєстрацію права власності,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси (с. Домусчі Л.В.) з 25.02.2020 року перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який виступає в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (правонаступник АТ «Альфа-Банк»), державного реєстратора комунального підприємства «Агенції державної реєстрації» Бурлаченка Ігоря Володимировича, третя особа: Служба у справах дітей Одеської міської ради, ОСОБА_6 , про визнання дії та рішення державного реєстратора незаконними, скасування реєстраційної дії щодо переходу права власності, визнання припиненим Іпотечного договору.

Ухвалою суду від 07.09.2020 року підготовче провадження у справі було закрито.

До суду 05.11.2021 року надійшла заява ОСОБА_1 , згідно якої заявив відвід головуючій судді Домусчі Л.В. із посиланням на небезсторонність головуючої судді, сумніви в її неупередженості та незацікавленості. Посилався на те, що головуючою суддею було вирішено питання про закриття підготовчого провадження у справі за відсутності доказів належного сповіщення третьої особи – ОСОБА_6 , який є співвласником спірної квартири, та без врахування думки їх учасників справи (а саме його та ОСОБА_2 ), а також посилався на те, що сповіщення третьої особи не було належним (не за місцем реєстрації) та розгляд справи проводився за відсутності вказаної особи. З посиланням на дані обставини, заявник вважає, що суддя не є безсторонньою, неупередженою та є заінтересованою в результаті розгляду справи.

Матеріали заяви були передані судді на розгляд 08.11.2021 року.

У відповідності до ч.7-10 ст. 40 ЦПК України, питання про відвід вирішується невідкладно.

Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді. Суд не вбачає підстав для виклику учасників справи з приводу розгляду даної заяви.

Суд, вивчивши матеріали справи, заяву про відвід, вважає, що остання необґрунтована та немає об`єктивного підґрунтя.

Відповідно до вимог ч.1 ст.36 ЦПК суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно ч.1 ст.40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 3 статті 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі. Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

За умовами ч.3 ст. 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим, а заявник зобов`язаний надати докази упередженості судді у випадку наявності обставин, що викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності судді (п.5 ч.1 ст. 36 ЦПК України).

Відповідно до ч.4 ст.36 ЦПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Розглянувши питання, з точки зору національного закону - ст. 36 ЦПК України, в контексті ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо безсторонності суд зазначає наступне:

- суд не повинен суб`єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне;

- слід застосувати об`єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву (див., «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), рішення від 28 листопада 2002 року, а також рішення у справах проти України: «Білуха проти України» від 09 листопада 2006 року п.п.49,54; «Бочан проти України» від 03 травня 2007 року, п.66; «Агрокомплекс» проти України» від 06 жовтня 2011 року, п.136; «Олександр Волков проти України» від 09 січня 2013 року, п.п.103,107).

Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості, зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв`язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо.

Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року N 2006/23, об`єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.

Сприйняття об`єктивності визначається за допомогою критерію "розумного спостерігача". У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ`єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому, суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв`язанні конкретної справи. З огляду на це, навіть прояви неупередженості мають значення.

Тому, коли сторони стверджують про те, що судді необ`єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже "правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене". Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.

Дослідивши питання безсторонності суддів з двох точок зору, Європейський Суд з прав людини (далі-ЄСПЛ) у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia), рішення від 28.11.2002 року, зазначив, що по-перше, йдеться про суб`єктивний підхід, для того щоб спробувати визначити переконання та особисту поведінку конкретного судді у конкретній обстановці. Зокрема, суд не повинен суб`єктивно виявляти будь-яку упередженість або особисті переконання; особиста безсторонність судді не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне. По-друге, слід застосувати об`єктивний підхід, метою якого є пересвідчитися, чи надає суд необхідні гарантії, щоб зняти з цього приводу можливість будь-якого правомірного сумніву (див., серед інших рішення у справах: «Білуха проти України» від 09.11.2006 року п.п.49,54; «Бочан проти України» від 03.05.2007 року, п.66; «Агрокомплекс» проти України» від 06.10.2011 року, п.136; «Олександр Волков проти України» від 09.01.2013 року, п.п.103,107).

Суд далі нагадує, що "безсторонність", в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (див., серед багатьох інших джерел, "Булут проти Австрії" (Bulut v. Avstria), рішення від 22 лютого 1996 року, Reports 1996-II, с. 356, п. 31, та "Томан проти Швейцарії" (Thomann v. Switzerland), рішення від 10 червня 1996 року, Reports 1996-III, с. 825, п. 30). Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів (п. 66 рішення ЄСПЛ у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 р. (заява № 7577/02).

Відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції (995 004) повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria,) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява N 33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38) (п. 28 рішення ЄСПЛ від 15.07.2010 року по справі «Газета «Україна-центр» проти України (заява №16695/04).

З огляду на вищевикладене, об`єктивний критерій вимагає щоб особа, яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи, тобто відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів та доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.

Заявляючи відвід, заявник повинен навести об`єктивні причини дійсних обставин, які б викликали сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд вбачає, що звертаючись до суду з дійсною заявою, ОСОБА_1 фактично висловив не згоду з процесуальними діями судді за розглядом даної справи. Між тим, зазначені обставини не свідчать про її упередженість та заінтересованість, а отже не можуть бути підставою для її відводу.

Будь-яких належних та допустимих доказів про суб`єктивну упередженість судді заявник не надав. При цьому суд звертає увагу, що особиста безсторонність суддів не ставиться під сумнів, аж доки не буде доведено протилежне.

При цьому, чинним законодавством передбачено інший порядок щодо оскарження процесуальних дій та рішень за розглядом справи, та мотиви із приводу такої не згоди можуть бути викладені в відповідній апеляційній скарзі.

Таким чином, заява ОСОБА_1 про відвід судді не містить визначених законом підстав для її відводу. Жодними доказами не підтверджуються існування обставин, які викликають сумніви в неупередженості та об`єктивності судді. Тому, вказані у заяві доводи не є підставами для задоволення відводу.

Таким чином, оскільки заявник не надав доказів на підтвердження доводів заяви, які б свідчили про наявність об`єктивних, дійсних обставин, які викликають сумніви в неупередженості або об`єктивності суддів, посилання заявника зводяться до припущень та є безпідставними, вважаю необхідним відмовити в задоволені заяви ОСОБА_1 про відвід судді Домусчі Л.В..

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.36-40, п. 7 ч. 1 ст. 252 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Визнати заяву ОСОБА_1 про відвід судді Домусчі Л.В. – необґрунтованою.

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який виступає в інтересах ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (правонаступник АТ «Альфа-Банк»), державного реєстратора комунального підприємства «Агенції державної реєстрації» в особі Бурлаченко Ігоря Володимировича, третя особа служба у справах дітей Одеської міської ради, ОСОБА_6 , про скасування запису реєстраційної дії про реєстрацію права власності зупинити до вирішення питання про відвід.

Заяву передати до канцелярії Приморського районного суду м. Одеси для визначення в порядку ч.1 ст. 33 ЦПК України судді, який буде вирішувати питання про відвід судді Домусчі Л.В..

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, заперечення на неї можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 09.11.2021 року.

Суддя Л.В. Домусчі