Рішення № 100938952, 01.11.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/12029/18

Провадження № 2/522/4240/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2021 року

Приморський районний суд м. Одеси:

під головуванням - судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання: Баланюк Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», третя особа, яка не заявляє самостійні вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання кредитного договору частково недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - АТ « Райффайзен Банк Аваль» 18.07.2018 року звернувся до суду з позовом до суду, по якому просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 014/0077/74/76823 від 18.06.2007 року в розмірі 41 525,01 дол. США, що еквівалентно становить 1 087 060,61 грн.; судові витрати покласти на відповідачів.

Заявлені вимоги обгрунтовує тим, що 18.06.2007 року між АТ « Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, забезпечений договором поруки, укладеним між Банком та ОСОБА_2 , відповідно до умов якого позичальник отримав грошові кошти в розмірі 171 129 дол. США строком до 18.06.2027 року зі сплатою 12,85 % річних згідно умов договору та тарифів кредитора.

Підставою для звернення до суду із даним позовом стали посилання позивача на те, що через неналежне виконання відповідачами умов кредитного договору виникла прострочена заборгованість, яка станом на 23.04.2018 року становить 401 610,59 дол. США та позивач просить стягнути тіло кредиту в розмірі 41 525,01 дол. США.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30.01.2019 року позов задоволено в повному обсязі.

04.02.2020 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04.06.2020 року вищезазначене заочне рішення скасовано та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

20.07.2021 року ОСОБА_1 подав до суду зустрічну позовну заяву до АТ « Райффайзен Банк Аваль», третя особа: ОСОБА_2 , по якій просив визнати недійсною з моменту укладання договору умову п. 1.7 Кредитного договору № 014/0077/74/76823 від 18.06.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ « Райффайзен Банк Аваль» за якою передбачено, що позичальник зобов`язується одноразово, при наданні кредиту сплатити банку комісію за оформлення кредиту в розмірі 1,5% - 2529,00 дол. США, без ПДВ; зобов`язати АТ « Райффайзен Банк Аваль» зарахувати ОСОБА_1 суму в розмірі 2529,00 дол. США в рахунок погашення тіла кредиту за Кредитним договором № 014/0077/74/76823 від 18.06.2007 року; судові витрати стягнути з Банку.

Заявлені вимоги обгрунтовує тим, що комісія за видачу кредиту в розмірі 1,5 % від суми кредиту… є платою за послуги, що супроводжують кредит, а саме: за компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позивача, що є незаконним в силу ч.5 ст.11, чч.1,2,5,7 ст. 18 закону « Про захист прав споживачів», а саме те, що продавець не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими, з огляду на що просив визнати даний пункт договору недійсним.

Також 20.07.2020 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву про застосування позовної давності, просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі, оскільки вважає, що банк мав право вимагати від відповідачів сплати щомісячних платежів, які складаються з сум кредиту за період з 16.06.2007 року по 15.06.2015 року, а позов подано до суду 03.06.2018 року, тобто після спливу строку позовної давності.

08.04.2021 року представник АТ « Райффайзен Банк Аваль» подав відзив на зустрічну позовну заяву, де зазначено що зустрічна позовна заява про часткове визнання кредитного договору недійсним подано з порушенням строків позовної давності, з огляду на що просив відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21.04.2021 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник Банку первісний позов підтримала, в задоволенні зустрічного позову просила відмовити.

Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні первісний позов не визнав, зустрічний підтримав, просив задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 до судового засідання не з`явилась, про дату, час та місце проведення якого повідомлена належним чином.

Суд, ознайомившись та дослідивши матеріали цивільної справи, надані докази, вважає позов позивача - банку підлягаючим частковому задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин по справі.

Правовідносини між сторонами по справі є цивільно-правовими та урегульовані положеннями ЦК України.

По справі встановлені наступні фактичні обставини.

18.06.2007 року між ВАТ « Райффайзен Банк Аваль» , правонаступником якого є АТ « Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 014/0077/74/76823, згідно умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит в сумі 171 129 дол. США, строком до 18.06.2027 року, а позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 12,85% річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені кредитним договором.

Надання кредитних коштів проводилось згідно вимог п. 3.2. кредитного договору шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позичальника.

Відповідно до п.5.1 кредитного договору ОСОБА_1 зобов`язався щомісячно до 15 числа кожного місяця повертати кредитні кошти згідно графіку погашення та щомісячно сплачувати банку відсотки за користування кредитними коштами із розрахунку 12,85% річних.

Позивач виконав свої зобов`язання перед позичальником за кредитним договором, та надав ОСОБА_1 грошові кошти, що не спростовується сторонами.

В забезпечення належного виконання умов вищезазначеного кредитного договору між банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки від 18.06.2007 року, що підтверджується копією договору, наявною в матеріалах справи . Відповідно до умов якого ОСОБА_2 взяла на себе зобов`язання перед банком відповідати по зобов`язанням ОСОБА_1 , що виникають з умов кредитного договору, в повному обсязі цих зобов`язань.

Підставою звернення до суду із даним позовом стали посилання позивача на те, що оскільки відповідачем ОСОБА_1 умови договору виконуються не належним чином, у зв`язку із чим, станом на 23.04.2018 року заборгованість 401 610,59 дол. США, що еквівалентно становить 10 513 544,76 грн..

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином у відповідності з умовами договору та вимогами ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позику у тому обсязі та у строк, встановлений договором.

Згідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, в разі прострочення повернення чергової частини позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, яка залишилася та сплати процентів, належних йому.

Згідно з ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки, за ч. 2 цієї статті до відносин за кредитним договором застосовуються вимоги закону за позикою.

Відповідно до ст. 554 ЦК України при порушенні боржником зобов`язання забезпеченого порукою, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків.

В матеріалах справи наявний розрахунок заборгованості за період з 18.06.2007 року по 23.04.2018 року.

З приводу заборгованості за період 18.06.2007 року по 15.06.2015 року на загальну суму 23 635,55 дол. США слід зазначити, що з приводу стягнення заборгованості за даний період відповідачем заявлено клопотання про застосування позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ( ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України, перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа дізналась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов`язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

Верховний Суд України в постанові від 28.03.2018 року по справі №444/9519/12 щодо застосування строків позовної давності до періодичних платежів за договором кредитування зазначив наступне:

«44. Для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначені у договорі строки ( терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушеня.

59. Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання ( зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення че5ргового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

60.Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

61. Такий підхід відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України у постанові від 06.11.2013 року у справі №6-116цс13. Аналогічні висновки сформовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 19.03.2014 року у справі №6-31цс15, від 12.11.2014 року у справі №6-167цс14, від 03.06.2015 року у справі №6-31цс15, від 30.09.2015 року у справі №6-154цс15, від 29.06.2016 року у справі №6-272цс16, від 23.11.2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14.12.2-16 року у справі №6-2462цс16.

62. Отже, оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов`язання, зокрема, з повенрн6ення кредиту та зі сплати процентів до 27 числа кожного місяця впродовж строку кредитування, перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. А тому встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.

63.Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування.

Суд враховує наведені вище правові позиції Верховного Суду України та вважає, що заборгованість в розмірі 23 635,55 дол. США за період з 18.06.2007 року по 15.06.2015 року не підлягає задоволенню, у зв`язку зі спливом строку позовної давності про яку заявлено відповідачем по справі.

Враховуючи вищевикладене суд вважає за можливе позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/0077/74/76823 від 18.06.2007 року задовольнити частково, а саме у сумі 17 889,46 дол. США задовольнити та стягнути дану суму солідарно з боржника та поручителя на користь позивача, в задоволенні решти вимог суд відмовляє у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Відповідно до ч.2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу.

Станом на 01.11.2021 року офіційний курс дол. США складає: 100 од. - 2627,67 грн., отже з відповідачів на користь позивача слід стягнути солідарно 470 075,97 грн..

Між іншим, через вищезазначене не виконання відповідачами своїх зобов`язань перед позивачем, останній був вимушений звернутись до суду з даним позовом та сплатити судовий збір у розмірі 16 305,91 грн., що підтверджується копією квитанції, наявною в матеріалах справи, які також підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином з відповідачів слід стягнути суму сплаченого позивачем судового збору в розмірі по 3525,57 грн. з кожного.

20.07.2021 року ОСОБА_1 подав до суду зустрічну позовну заяву до АТ « Райффайзен Банк Аваль», третя особа: ОСОБА_2 , по якій просив визнати недійсною з моменту укладання договору умову п. 1.7 Кредитного договору № 014/0077/74/76823 від 18.06.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ « Райффайзен Банк Аваль» за якою передбачено, що позичальник зобов`язується одноразово, при наданні кредиту сплатити банку комісію за оформлення кредиту в розмірі 1,5% - 2529,00 дол. США, без ПДВ; зобов`язати АТ « Райффайзен Банк Аваль» зарахувати ОСОБА_1 суму в розмірі 2529,00 дол. США в рахунок погашення тіла кредиту за Кредитним договором № 014/0077/74/76823 від 18.06.2007 року; судові витрати стягнути з Банку.

Дослідивши матеріали справи суд вважає в задоволенні зустрічного позову відмовити з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд звертає увагу на те, що сторонами при укладанні договору дотримано принцип свободи, диспозитивності та консесуальності договору, визначений ст. 627 ЦК України, що є пріоритерним у договірних правовідносинах.

Представник АТ « Райффайзен Банк Аваль» у відзиві на зустрічну позовну заяву зазначив про пропущення строку позовної давності при звернені до суду із вимогами про визнання частини кредитного договору недійсним майже через 12 років після його укладання та просив застосувати наслідки пропуску таких строків.

Суд приймає до уваги позиції сторін та відмовляє в задоволенні зустрічної позовної заяви не у зв`язку зі спливом строку позовної давності, а за безпідставністю вимог, оскільки посилання ОСОБА_1 про порушення його прав, окремим пунктом кредитного договору є такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.

Висновки суду відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

У рішенні суду повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки, які є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Розглянувши справу повно, всебічно, об`єктивно та неупереджено, суд вважає правомірними заявлені позовні вимоги банку, які є обґрунтованими, тому вважає за можливе їх задовольнити частково, в задоволенні зустрічного позову суд відмовляє за безпідставністю вимог.

На підставі викладеного та керуючись: ст.ст. 15,17, 253, 256, 261, 267, 554, 610, 626, 627, 638, 1049, 1050, 1051 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 13, 76-81, 95, 258-259, 263 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства « Райффайзен Банк Аваль» ( код ЄДРПОУ: 14305909) прострочену заборгованість за кредитним договором № 014/0077/74/76823 від 18.06.2007 року у сумі 17 889,46 дол. США, що еквівалентно складає за курсом НБУ за дату постановлення рішення (1 дол. США = 26,2767 грн.) - 470 075,97 грн..

Стягнути з ОСОБА_1 ( РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства « Райффайзен Банк Аваль» ( код ЄДРПОУ: 14305909) суму сплаченого судового збору в розмірі по 3525,57 грн. з кожного.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», третя особа, яка не заявляє самостійні вимог на предмет спору ОСОБА_2 про визнання кредитного договору частково недійсним, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 09.11.2021 року.

Суддя: Р.Д. Абухін

01.11.21