Ухвала суду № 10093388, 17.06.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-8807/09/2570 Головуючий у 1-й інстанції: Сорочко Є.О.,

Суддя-доповідач: Костюк Л.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" червня 2010 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Костюк Л.О.;

суддів:Ізмайлової Т.Л., Шостака О.О.;

при секретарі:Бундукову С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ВАТ Макошинський завод «Сільгоспмаш»на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2009 року у справі за позовом відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області до ВАТ Макошинський завод «Сільгоспмаш»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2009 року позивач відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ВАТ Макошинський завод «Сільгоспмаш»про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, в якому просило стягнути з Відкритого акціонерного товариства Макошинський завод «Сільгоспмаш»(р/р: 26005000721003 в Менському відділенні ЧФАТ «Укрінбанк», МФО 353564, код ЄДРПОУ: 00236079) в дохід Державного бюджету України (Отримувач: Державний бюджет Менського району, банк отримувача: ГУДКУ у Чернігівській області, рахунок: 31218230700276, МФО 853592, код ЄДРПОУ 21401016) 4593,88 грн. адміністративно-господарських санкцій та 566,72 грн. пені (а.с. 2).

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2009 року позовні вимоги відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області до Відкритого акціонерного товариства Макошинський завод «Сільгоспмаш»задоволено, а саме, стягнено з Відкритого акціонерного товариства Макошинський завод «Сільгоспмаш»(р/р: 26005000721003 в Менському відділенні ЧФАТ «Укрінбанк», МФО 353564, код ЄДРПОУ: 00236079) в дохід Державного бюджету України (Отримувач: Державний бюджет Менського району, банк отримувача: ГУДКУ у Чернігівській області, рахунок: 31218230700276, МФО 853592, код ЄДРПОУ 21401016) 4593 (чотири тисячі пятсот девяносто три) грн. 88 коп. адміністративно-господарських санкцій та 566 (пятсот шістдесят шість) грн. 72 коп. пені (а.с. 38-41).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник відповідача по справі ВАТ Макошинський завод «Сільгоспмаш» подав заяву про апеляційне оскарження (а.с. 47) та апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2009 року по адміністративній справі № 2-а-8807/09/2570 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області до Відкритого акціонерного товариства Макошинський завод «Сільгоспмаш»про стягнення адміністративно-господарських санкцій, обґрунтовуючи це тим, що вказане рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріально права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті (а.с. 50-52).

Заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, зміст судового рішення і апеляційної скарги, та, перевіривши доводи апеляції наявними у матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що 29 лютого 2008 року Відкритим акціонерним товариством Макошинський завод «Сільгоспмаш»було подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2007 рік. Згідно даного звіту на підприємстві протягом 2007 року середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 49 осіб, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»- 2 особи, середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність становить 1 особа.

Таким чином, невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів становить одне робоче місце.

А відповідно ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», якою передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Виходячи з того, що річний фонд оплати праці за 2007 рік складає 225,1 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника 4593,88 грн., тому відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» сума адміністративно-господарський санкцій становить 4 593,88 грн.

Так як на момент звернення позивача до суду з вимогою про стягнення адміністративно-господарських санкцій з відповідача, суми адміністративно-господарських санкцій до Державного бюджету сплачені не були, то відповідно до Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМУ № 70 від 31.01.2007 року та Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 223 від 15.05.2007 року відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області нарахувало пеню у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Розмір пені на день подання позовної заяви склав 566,72 грн.

Тому до стягнення підлягає сума адміністративно-господарських санкцій в розмірі 4593,88 грн. + пеня в сумі 566, 72 грн.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що з порушенням провадження у справі про банкрутство не повязується звершення підприємницької діяльності боржника, навпаки він має право укладати договори та вчиняти іншій правочини, у звязку з чим у нього виникають права та обовязки, виконання яких забезпечується на загальних засадах.

Також суд першої інстанції вважає, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів (кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника). Що стосується зобовязань поточних кредиторів (кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство), то за цими зобовязаннями, згідно із загальними правилами, нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

Оскільки строк виконання нормативу для працевлаштування інвалідів та сплати санкцій за невиконання вказаного нормативу настав у відповідача після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, дія мораторію на виконання цих податкових зобовязань не поширювалась.

В результаті чого, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги відділення Фонду соціального захисту інвалідів у Чернігівській області до Відкритого акціонерного товариства Макошинський завод «Сільгоспмаш»підлягають задоволенню.

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до поданого відповідачем річного звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2007 рік (Форма № 10-ПІ) від 26.02.2008 року, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 року № 42, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 49 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становить 1 особа; кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»становить 1 особа, фонд оплати праці штатних працівників складає 225,1 тис. грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника складає 4594 грн. (а.с. 3).

Отже, ВАТ Макошинський завод «Сільгоспмаш»в 2007 році наполовину виконав норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, чим порушив вимоги ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», за що позивач відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМУ № 70 від 31.01.2007 року та Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 223 від 15.05.2007 року правомірно застосував до відповідача адміністративно-господарські санкції в сумі - 4593,88 грн. та на день подання позовної заяви нарахував пеню в сумі - 566, 72 грн. (а.с. 2).

Щодо процедури банкрутства, як на причину невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2007 році, на яку в своєму відзиві на позов вказує відповідач, то як вбачається з матеріалів справи, відповідно до ксерокопії ухвали Господарського суду Чернігівської області про порушення провадження у справі про банкрутство від 27 жовтня 2006 року по справі № 4/335 б, порушено провадження у справі про банкрутство боржника та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (а.с. 26).

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що провадження у справі про банкрутство порушено в 2006 році, а грошові зобовязання відповідача перед позивачем виникли після ведення мораторію, а саме в 2007 році.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Положення статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка встановлює, зокрема, заборону нараховувати протягом дії мораторію неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні санкції) за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) стосується вимог, зобовязань, які підпадають під поняття мораторію. Таким чином, ці положення слід застосовувати у контексті зі ст. 1 цього Закону України, де власне наведене визначення мораторію.

Системний аналіз змісту вищезазначених норм права свідчить про те, що мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після дня введення мораторію, а отже, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобовязань є правопорушенням.

Отже, нарахування адміністративно-господарських санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобовязань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобовязань та зобовязань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.

Враховуючи те, що строк виконання зобовязань щодо сплати адміністративно-господарських санкцій настав у відповідача після 27 жовтня 2006 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, дія мораторію на виконання зобовязань щодо сплати адміністративно-господарських санкцій не розповсюджувалась.

Даний висновок кореспондує зі змістом ч. 1 ст. 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно з яким нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості за зобовязаннями, строк виконання яких настав після порушення провадження у справі про банкрутство та введення мораторію, припиняється лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Проте, як вбачається, матеріали справи № 2-а-8807/09/2570 не містять будь-якої копії постанови Господарського суду Чернігівської області за 2007-2008 р.р. по справі № 4/335 б про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Навпаки, в матеріалах справи міститься ксерокопія ухвали Господарського суду Чернігівської області від 14.05.2008 року по справі 4/335 б/75/20, якою Господарський суд Чернігівської області затвердив мирову угоду від 15.02.08 р. та припинив провадження у справі (а.с. 16-19).

Отже, враховуючи викладене, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, який відповідно до матеріалів даної справи встановив правомірність застосування позивачем адміністративно-господарських санкцій та нарахування пені до відповідача за невиконання останнім нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2007 році.

В звязку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що наведені в апеляційній скарзі доводи не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Зважаючи на те, що Чернігівський окружний адміністративний суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ВАТ Макошинський завод «Сільгоспмаш»залишити без задоволення, постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 травня 2009 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення цієї ухвали у повному обсязі, тобто з 23 червня 2010 року.

Головуючий суддяЛ. Костюк

Судді:Т. Ізмайлова

О. Шостак