Ухвала суду № 10093355, 15.06.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 11/135-НА (в 2 томах) Головуючий у 1-й інстанції: Маріщенко Л.О.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" червня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Данилової М.В., Бєлової Л.В.,

при секретарі: Пеньковій О.Г.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Бердичівської обєднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду Житомирської області від 28 травня 2009 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» до Бердичівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкових повідомлень рішень від 13.11.2006 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2006 року позивач Відкрите акціонерне товариство «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» звернувся в суд з позовом до Бердичівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.11.2006 року №0001892301/0 та №0001571702/

Постановою господарського суду Житомирської області від 28 травня 2009 року вимоги позивача задоволено частково.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні вимог позивача відмовити в повному обсязі, з підстав викладених в апеляційній скарзі.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно зі п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає, апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що згідно направлення від 13.09.2006 року №2449 та від 10.10.2006 року №274 податковим органом проведено планову перевірку фінансово - господарської діяльності з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства в період з 01.04.2005 року по 30.06.2006 року, за результатами перевірки складено акт №1801/23-01/00217426 від 31.10.2006 року.

На підставі зазначеного акту перевірки, податковим органом 13.11.2006 року прийняті податкові-повідомлення рішення №0001892301/0 та №0001571702/0.

З матеріалів справи вбачається, а також підтверджується актом перевірки №1801/23-01/00217426 від 31.10.2006 року, що підприємством до складу валових витрат включено суми агентської винагороди ТОВ «Софлайнтрейд» та ТОВ «Південь Втормет» без документального підтвердження участі останніх у заключенні договорів між ВАТ «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» та ТОВ «Титан Трейд».

Згідно з п. 5.1 Закону Країни «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положення п.п. 5.2.1 зазначеного Закону визначають, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з пп. 7.4.4. п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

П.п.7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. { Підпункт 7.4.5 статті 7 в редакції Закону N 550/97-ВР від 26.09.97}

Відповідно до пп. 7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» - датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що з урахуванням вимог вищезазначеного законодавства витрати ТОВ «Софтлайнтрейд» та ТОВ «Південь Втормет» підтверджуються податковими накладними, звітами про вчиненням дій комерційного посередництва, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями, копії яких наявні в матеріалах справи, а тому відповідачем неправомірно виключення з податкового кредиту позивача суми агентської винагороди ТОВ «Софтлайнтрейд» в розмірі 84100 грн. та суми агентської винагороди ТОВ «Південь Втормет» в розмірі 44225 грн..

З приводу оскарження податкового повідомлення - рішення 13.11.2006 року №0001571702/0 про донарахування податку з доходів фізичних осіб в частині податку з доходів фізичних осіб в розмірі 134,67 грн. та 269,34 грн. фінансової санкції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п.4.2.9. п.4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді, зокрема, вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна майна, наданих платнику податку у безоплатне користування, за винятком, коли надання зумовлене виконанням платником податку трудової функції чи передбаченого нормами трудового договору (контракту) або відповідно до закону, у встановлених межах, а також за винятком користування автомобільним транспортом, надав платнику податку його працедавцем-резидентом, який є платником податку на прибути підприємств; вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, випадків, визначених у підпункті 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув'язненими. Суд першої інстанції дав належну правову оцінку, доказам наданими позивачем на підтвердження витрат повязаних з господарською діяльністю товариства, а отже твердження апелянта, щодо отримання підзвітними особами додаткових благ позивача є безпідставними, оскільки спростовуються доказами наявними в матеріалах справи, тому винесене відповідачем спірне податкове повідомлення-рішення 13.11.2006 року № 0001571702/0 є неправомірним та підлягає скасуванню.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем наведено обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідачем не доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень рішень.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Бердичівської обєднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення, а постанову господарського суду Житомирської області від 28 травня 2009 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес» до Бердичівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкових повідомлень рішень від 13.11.2006 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 21.06.2010 року.

Головуючий суддя: (підпис)

Судді: (підпис)

Суддя: Бистрик Г.М.