Ухвала суду № 10093353, 17.06.2010, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-9707/08 Головуючий у 1-й інстанції: Щавінський В.Р.

Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"17" червня 2010 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Собківа Я.М.

суддів: Зайцева М.П, Романчук О.М.,

при секретарі: Бадріашвілі К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Бердичівської обєднаної Державної податкової інспекції Державної податкової адміністрації в Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 січня 2009 року у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Премдор-Україна" до Бердичівської обєднаної Державної податкової інспекції Державної податкової адміністрації в Житомирській області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Дочірнє підприємство «Премдор-Україна»звернулося до суду з позовом до Бердичівської обєднаної Державної податкової інспекції Державної податкової адміністрації в Житомирській області з вимогою визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення №0002372301/0 від 20.11.2008 р., №0000162301/0 від 21.01.2008р., №0000272301/0 від 04.02.2008 р., №0000812301/0 від 21.05.2007 р., визнати протиправним та частково скасувати податкове повідомлення-рішення №0001132301/0 від 18.06.2007р. в сумі 37309,00 грн., а також просило стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

В обґрунтування своєї правової позиції вказує, що Бердичівською ОДПІ за результатами проведених перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ДП «Премдор-Україна»були прийняті податкові повідомлення-рішення, якими зменшено визначену позивачем суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 23 січня 2009 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги виходив з того, що відповідач безпідставно зменшив позивачу суму бюджетного відшкодування, оскільки податкові накладні, оформлені Дочірнім підприємством «Премдор-Україна»належним чином та відповідають вимогам чинного законодавства.

Апеляційна інстанція повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України за Законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.11.2007 року працівниками Бердичівської ОДПІ було проведено позапланову невиїзну перевірку з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2006 p., грудень 2006 p., січень 2007 p., квітень 2007 p., травень 2007 p., червень 2007 р., за результатами якої було складено акт від 20.11.2007 р. №3269/23-0132721155.

За висновками акту перевірки, в порушення п.1.8 Закону «Про ПДВ»позивачем завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на суму 201606,00 грн., в зв'язку з тим, що основними постачальниками не підтверджено сплату ПДВ до бюджету в сумі 201606,00 грн., в т.ч. по періодам: листопад 2006 р. - сума ПДВ 19694,00 грн., грудень 2006 р. - сума ПДВ 8521,00 грн., січень 2006 р. - сума ПДВ 12879,00 грн., квітень 2007 р. - сума ПДВ 41644,00 травень 2007 р. - сума ПДВ 47365,00 грн., червень 2007 р. сума ПДВ 71503,00 грн.

Підставою для такого висновку відповідача слугував факт неотримання останнім відповідей на зустрічні перевірки (по ланцюгам) ПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_2, по ланцюгу ТСКП «Чорнобильська пуща», ПП ОСОБА_4 ПП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_6 по ланцюгу ПП ОСОБА_7, TOB «Стек плюс», TOB «Толво СВ», по ланцюгу ПП ОСОБА_8, ТОВ «Доломіт-плюс»ТОВ «Сафі-системс», а за таких обставин, на думку відповідача, позивачем протиправно завищено суму бюджетного відшкодування у відповідних періодах.

Як свідчать матеріали справи, позивачем були здійснені господарські операції по купівлі товарно-матеріальних цінностей зі згаданими постачальниками.

Позивачем було здійснено оплату постачальникам за вказаними договорами та перераховано ПДВ, що підтверджується банківськими виписками, та відповідачем не заперечується.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку податковим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються непідтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, непідтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість»визначає лише один випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку зазначений Закон України не передбачає.

Як свідчать матеріали справи, на момент проведення перевірки позивач мав усі податкові накладні на підтвердження сум податкового кредиту. Цей факт відповідачем не заперечується.

Відповідно до пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.6 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

Згідно з п. 7.5.1 згаданого Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Колегія суддів зазначає, що ТОВ «Толво-СЛ» виписані податкові накладні з 18.04.2007 року по 14.05.2007 року. Постановою господарського суду Київської області від 18 грудня 2007 A4/588-07 визнано недійсним установчі документи з моменту державної реєстрації (т.1, а.с.125).

ТОВ «Агроспецселект ХХІ»виписані позивачеві податкові накладні з 10.11.2006 року по 08.12.2006 року. Статутні документи цього підприємства визнані недійсними рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26.02.2007 року.

ТОВ «Сафі-систем" код ЄДРПОУ 34352502, виписані позивачеві податкові накладні з з 08.06.2007 року по 01.11.2007 року, а статут TOB „Сафі-систем" визнано недійсним рішенням Іванівського районного суду від 21.12.2007 року. Свідоцтво TOB «Сафі-систем" як платника ПДВ анульовано відповідно 21.12.2007 року.

ТОВ «Доломіт плюс»код ЄДРПОУ 33911288 виписані позивачеві податкові накладні з 17.01.2007 року по 18.10.2007 року згідно з Постановою господарського суду Київської області від 23 квітня 2008 року. Товариство визнано банкрутом в порядку ст.51 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом». Вказаним рішенням суду встановлено, що TOB «Доломіт плюс»код ЄДРПОУ 33911288 не має заборгованості зі сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів. За даними податкового органу свідоцтво платника податків анульовано 23.04.2008 року (т.1, а.с.130).

В Постанові Верховного Суду України від 13 січня 2009 року № 21-1578во08 зазначено, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника ПДВ самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Відповідачем не спростовано доводи позивача про те, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ) продавці були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

У п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»платника податку визначено як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було оцінено належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, що відповідає вимогам ст. 86 КАС України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції, не відповідають вимогам законодавства та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 2,5, 198, 200, 205 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Бердичівської обєднаної Державної податкової інспекції Державної податкової адміністрації в Житомирській області залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 23 січня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу на ухвалу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня його складення в повному обсязі.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 22 червня 2010 року