Постанова № 10093241, 22.06.2010, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2010 р.Справа № 9/24/10

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лавренюк О.Т.

суддів: Савицького Я.Ф., Гладишевої Т.Я.

при секретарі судового засідання: Кубік О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Чумак О.В., дов. б/н від 25.01.2010 р.

від відповідача: не зявився, про час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (далі по тексту ФОП ОСОБА_2)

на рішення господарського суду Миколаївської області від 26.04.2010 р.

по справі № 9/24/10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Штраус Україна” (далі по тексту ТОВ „Штраус Україна”)

до ФОП ОСОБА_2

про стягнення 165339,33 грн.

В С Т А Н О В И Л А:

12.02.2010 р. ТОВ „Штраус Україна” звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до ФОП ОСОБА_2, в якому просило стягнути заборгованість по орендній платі по договору оренди обладнання для приготування гарячих напоїв № 40-VEN від 24.09.2008 р. (далі по тексту Договір) у сумі 150083,76 грн., 7734,80 грн. пені, річних 7520,77 грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 1653,39 грн. та ІТЗ судового процесу 236,00 грн.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 26.04.2010 р. по справі № 9/24/10 (суддя Філінюк І.Г.) позов задоволено частково, стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ТОВ „Штраус Україна” заборгованості за Договором 145148,70 грн., 4935,06 інфляційних, 7520,77 грн. річних та пені у сумі 7660,92 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1652,65 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 236,00 грн., в решті позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ФОП ОСОБА_2 звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права при винесенні оскаржуваного рішення.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається по-перше, на те, що господарським судом першої інстанції було проігноровано те, що ТОВ „Штраус Україна” в односторонньому порядку 12.11.2009 р. розірвав дію Договору, що договором не встановлено порядок повернення орендованого майна, та, на думку скаржника, суд повинен був розтлумачити зміст ст. 213 ЦК України, оскільки апелянт вважав, що значення термінів не дає змоги зясувати зміст окремих частин Договору, а саме п. 3.1. Договору, з яких випливають конкретні зобовязання сторін.

Також скаржником зазначено в апеляційній скарзі, що він вважав, що розірвання Договору тягне за собою наслідки, повязані з припиненням зобовязань сторонами по його виконанню, а тому позивачу слід було керуватися вимогами ст. 322 ЦК України, відповідно до яких, саме на власника покладено тягар утримання майна, а тому саме у інтересах ТОВ „Штраус Україна” було розтлумачення Договору в частині утримання майна, оскільки від цього залежали строки заборгованості за Договором.

ТОВ „Штраус Україна” відзив на апеляційну скаргу надавало, в судовому засіданні від 22.06.2010 р. представник був присутній, проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, оскільки воно прийнято з урахуванням всіх обставин по справі та з дотриманням норм чинного законодавства України.

Відповідач в судове засідання по даній справі не зявився , про час слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення.

Враховуючи, що скаржник належним чином повідомлений про час слухання справи, що наявних матеріалів справи достатньо для розгляду справи за відсутності відповідача. судова колегія ухвалила розглянути апеляційну скаргу за відсутності відповідача.

Вислухавши представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, повноту встановлення обставин справи і відповідність ним висновків суду першої інстанції, правильність застосування норм матеріального і процесуального права, судова колегія вбачає відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду з огляду на наступне.

24.09.2008 р. між ТОВ „Штраус Україна” та ФОП ОСОБА_2 було укладено Договір, відповідно до п. 1.1. якого Орендодавець зобовязаний передати у строкове платне користування обладнання для приготування гарячих напоїв Орендарю, а Орендар прийняти обладнання, при чому найменування обладнання, його характеристики (модель, серійний номер, оціночна вартість) та кількість зазначено в додатках до Договору, які є невідємною частинами до Договору.

Відповідно до п. 2.2. Договору факт передачі обладнання підтверджується актами прийому-передачі обладнання, які підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками сторін. Акт прийому-передачі обладнання в оренду є також невідємною частиною Договору.

Пунктом 2.4. Договору зазначено, що дата підписання акта прийому-передачі є датою передачі обладнання в оренду.

Приписи п. 5.2. Договору визначають розмір орендної плати за місяць користування обладнанням, виходячи з розміру орендної плати за користування однією одиницею обладнання, помноженої на загальну кількість переданих в оренду одиниць обладнання, та зазначається в додатках до цього Договору.

Враховуючи умови Договору розмір орендної плати за користування однією одиницею обладнання за місяць становить:

-торговий автомат для приготування гарячих напоїв Bianchi IRIS 349,80 грн.;

-торговий автомат для приготування гарячих напоїв Bianchi IRIS (з купюроприймачем) 426,12 грн.;

-торговий автомат для приготування гарячих напоїв Bianchi BVM 921 445,20 грн.;

-торговий автомат для приготування гарячих напоїв Bianchi BVM 921 (з купюроприймачем) 477,00 грн.;

-торговий автомат для приготування гарячих напоїв Bianchi BVM 951 (або 952) 572,40 грн.

01 лютого 2009 року сторонами були підписані зміни до Договору, відповідно до яких розмір орендної плати за користування однією одиницею обладнання збільшився і за місяць становить:

-торговий автомат для приготування гарячих напоїв Bianchi IRIS 508,20 грн. (в т.ч. 20%ПДВ);

-торговий автомат для приготування гарячих напоїв Bianchi IRIS (з купюроприймачем) 619,08 грн. (в т.ч. 20 % ПДВ);

-торговий автомат для приготування гарячих напоїв Bianchi BVM 921 646,80 грн. (в т.ч. 20% ПДВ);

-торговий автомат для приготування гарячих напоїв Bianchi BVM 921 (з купюроприймачем) 693,00 грн. (в т.ч. 20% ПДВ);

-торговий автомат для приготування гарячих напоїв Bianchi BVM 951 (або 952) 831,60 грн. (в т.ч. 20% ПДВ).

01 липня 2009 року сторони уклали зміни до Договору, відповідно до яких на період з 01 липня 2009 року по 30 жовтня 2009 року розмір орендної плати за користування однією одиницею Обладнання за місяць значно зменшений і становить:

-торговий автомат для приготування гарячих напоїв Bianchi IRIS 186,00 грн.;

-торговий автомат для приготування гарячих напоїв Bianchi IRIS купюроприймачем) 207,00 грн.;

-торговий автомат для приготування гарячих напоїв Bianchi BVM 240,00 грн.;

-торговий автомат для приготування гарячих напоїв Bianchi BVM 921 (з купюроприймачем) 260,00 грн.;

-торговий автомат для приготування гарячих напоїв Bianchi BVM 951 (або 952) 300,00 грн.

З 01 листопада 2009 року закінчився період знижених цін, тому розмір орендної плати за користування однією одиницею обладнання за місяць відповідає розміру орендної плати з урахуванням змін до договору, укладених сторонами 01.02.2009 р.

Загальний розмір орендної плати за п. 5.3. цього Договору визначається шляхом підсумування орендної плати за всіма одиницями обладнання, що передані в оренду, за весь період оренди.

Згідно умов даного Договору 1 жовтня 2008 року позивач передавав відповідачу, а відповідач прийняв в строкове платне користування обладнання для приготування гарячих напоїв. Факт передачі позивачем та прийняття відповідачем підтверджується підписаною сторонами додатковою угодою, а також актом прийому - передачі даного обладнання. Відповідно до акту прийому-передачі обладнання від 01 жовтня 2008 року, позивач передав, а відповідач отримав 52 одиниці обладнання.

Відповідно до п. 5.4. Договору орендна плата сплачується відповідачем щомісячно на поточний рахунок позивача до 5 числа місяця, наступного за місяцем, протягом якого буде здійснюватись оренда обладнання. У випадку відсутності з будь-яких причин у відповідача рахунку на сплату орендної плати відповідач зобовязаний сплачувати орендну плату у визначені договором терміни на підставі цього Договору.

09 червня 2009 року ФОП ОСОБА_2 повернув ТОВ „Штраус Україна” 5 торгових автоматів для приготування гарячих напоїв Bianchi BVM 952 (з купюроприймачем), що підтверджується накладною про повернення № К-00000001 від 09.06.2009 р.

У користуванні відповідача залишилось 47 одиниць торгових автоматів для приготування гарячих напоїв.

Починаючи з липня 2009 року ФОП ОСОБА_2 припинив здійснювати платежі за оренду обладнання. Протягом листопада 2009 року - січня 2010 року ФОП ОСОБА_2 сплатив частково заборгованість за оренду обладнання, яке використовував у червні 2009 року у розмірі 37176,40 грн.

Станом на час звернення ТОВ „Штраус Україна” до господарського суду Миколаївської області з відповідним позовом ФОП ОСОБА_2, окрім заборгованості за користування обладнанням у червні 2009 року, не сплатив орендну плату за користування 47 одиницями обладнання у період з серпня 2009 року - по січень 2010 року.

Пунктом 11.1. Договору передбачено, що строк дії договору до 31 грудня 2009 року.

Приписами п. 11.2. Договору встановлено, що у випадку якщо за місяць до дати закінчення строку дії цього договору жодна зі сторін не заявить про свій намір припинити його дію, цей договір вважається продовженим на строк до одного календарного року від дати закінчення строку його дії.

У звязку з невиконанням відповідачем умов Договору та несплатою ним орендної плати за користування обладнанням, 12 листопада 2009 року ТОВ „Штраус Україна” направив на адресу ФОП ОСОБА_2 лист № 479 з вимогою сплатити заборгованості за оренду обладнання, повідомило ФОП ОСОБА_2 про розірвання Договору оренди, у звязку з невиконанням відповідачем умов Договору оренди та вимагав повернення орендованого Обладнання відповідно до умов Договору.

Відповіді на вказану вимогу відповідач не надав, заборгованість не погасив, орендоване майно, як того вимагали умови Договору, не повернув.

У звязку з порушенням відповідачем умов договору, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за оренду обладнання складала 145148,70 грн., що підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно до ст. 193 Господарського кодексу України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

В свою чергу, порушенням зобовязання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності із ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 2 статті 615 Цивільного кодексу України зазначено, що одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобовязання.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 казаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В свою чергу, згідно із п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Враховуючи, що матеріалами справи встановлено порушення відповідачем умов Договору, приписів вищевказаних статей Цивільного та господарського кодексів України, наявність заборгованості по договору оренди, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності стягнення заборгованості та відповідно стягнення пені, інфляційних та річних. витрат по сплаті державного мита та витрат на ІТЗ судового процесу.

Посилання скаржника на те, що за змістом Договору на нього не покладається обовязок поверн6ення майна орендодавцю, що ніяких зобовязань після припинення дії Договору з 12.11.2009 р. він перед позивачем немає, судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки умовами Договору (п.п. 3.1, 3.2) чітко визначено, що по закінченню строку оренди Орендар зобовязаний повернути Орендодавцю Обладнання за актами прийому-передачі (за рахунок або силами орендаря), в разі припинення дії Договору Орендар зобовязаний негайно, але не пізніше трьох днів з дати припинення Договору, повернути Обладнання Орендодавцю за актами прийому-передачі, однак ці умови договору відповідачем виконані не були.

Крім того, п. 7.6 Договору встановлено, якщо орендар не виконує обовязку щодо повернення Обладнання, Орендодавець має право вимагати від орендаря сплати орендної плати за весь час затримки повернення Обладнання.

Інші доводи відповідача спростовуються матеріалами справи та додаткового аналізу не потребують.

Враховуючи вищевказане та наявні матеріали справи, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення позову.

На підставі викладеного судова колегія прийшла до висновку, що рішення господарського суду першої інстанції від 26.04.2010 р. по справі № 9/24/10 є цілком обґрунтованим, прийнятим із додержанням норм матеріального та процесуального права і скасуванню чи зміні не підлягає.

Керуючись cm.cm. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 26.04.2010 р. по справі № 9/24/10 залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя О.Т. Лавренюк

Суддя Я.Ф. Савицький

Суддя Т.Я. Гладишева