Постанова № 10093134, 22.06.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2010                                                                                           № 51/364

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Рєпіної Л.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

позивача – Корнійко В.В.;

відповідача – Коломієць О.П., Бережна Т.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Голосіївської районної організації товариства "Знання" м. Києва

на рішення Господарського суду м.Києва від 28.04.2010

у справі № 51/364 ( .....)

за позовом                               Голосіївської районної в м. Києві ради

до                                                   Голосіївської районної організації товариства "Знання" м. Києва

про                                                   виселення з орендованого приміщення та стягнення 87135,57 грн.

ВСТАНОВИВ:

Голосіївська районна у м. Києві рада (далі – позивач) звернулася до суду з позовом до Голосіївської районної організації товариства «Знання» м. Києва (далі – відповідач) про виселення відповідача з нежилого приміщення загальною площею 75,0 кв. м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 114, передавши зазначене приміщення позивачу; про стягнення з відповідача на користь позивача 87137,57 грн. грошових коштів за користування нежилим приміщенням.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.06.2009 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі 51/364.

Рішенням господарського суду м. Києва від 28.04.2010 позовні вимоги задоволено частково, виселено відповідача з нежилого приміщення загальною площею 75,0 кв. м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 114, передавши зазначене приміщення позивачу, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за фактичне користування приміщенням у розмірі 83975,47 грн.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 28.04.2010 відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, суд встановив:

Між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) 20.12.2005 було укладено договір оренди нежилого приміщення № 47-06 (далі - Договір), відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Голосіївської районної у м. Києві ради № 40-06 п. 2.13 від 24.11.2005 та ордеру № 331-05 від 20.12.2005 передає, а орендар приймає в користування на умовах оренди нежитлове приміщення загальною площею 75,0 кв.м., яке є комунальною власністю територіальної громади Голосіївського району міста Києва та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 114 для службового використання (п. 1.1 Договору).

Пунктом 5.1. Договору строк дії договору встановлений сторонами з 20.12.2005 до 20.11.2006.

Отже, між сторонами виникли правовідносини оренди майна. Оскільки орендоване приміщення є комунальним майном, при розгляді справи застосовуються норми як Цивільного і Господарського кодексів України, так і Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до положень ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

В п. 2.1 договору сторони визначили, що Орендодавець зобов'язується у 10-ти денний термін з моменту підписання обома сторонами цього Договору надати Орендарю зазначені у п. 1.1 нежитлові приміщення для своїх потреб.

На виконання умов договору, за актом приймання-передачі приміщення від 20.12.2005 Орендодавець передав, а Орендар прийняв нежитлове приміщення загальною площею 75,0 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Червоноармійська, 114 і яке згідно ордеру № 331-05 від 20.12.2005 надано в орендне користування.

Спір щодо стягнення грошових коштів виник в наслідок неналежного виконання відповідачем зобов’язань щодо сплати визначених договором платежів у встановлені строки, в результаті чого за ним виник борг по оплаті, який відповідно до розрахунку позивача становить 83975,47 грн.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.2. Договору розмір орендної плати встановлюється позивачем згідно рішення Голосіївської районної у місті Києві ради від 25.12.2003 № 21/08 у розмірі 2671,94 грн. Розмір місячної орендної плати визначається шляхом коригування орендної плати на індекс інфляції з моменту укладення договору оренди чи перегляду орендної плати.

Разом з тим, рішеннями Голосіївської районної у місті Києві ради № 43/10 від 29.01.2006 та № 3/16 від 15.09.2006 відповідачу з 26.10.2005 по 30.04.2006 та відповідно з 01.05.2006 до 31.12.2006 було встановлено пільгову ставку орендної плати, яка відповідно до розрахунку підписаного відповідачем, склала 781,94 грн. за перший місяць оренди приміщення.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що до 31.12.2006 плата за користування вищевказаним приміщенням відповідачу має нараховуватись за пільговою ставкою, встановленою рішенням Голосіївської районної у місті Києві ради № 3/16 від 15.09.2006, а з січня 2007 року - за ставкою, встановленою договором оренди № 47-06 від 20.12.2005.

Згідно п. 5. ст. 762 Цивільного кодексу України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» визначається, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Пунктом 3.3 Договору встановлено, що орендна плата сплачується Орендарем щомісячно, в повному обсязі, незалежно від наслідків господарської діяльності до 15 числа поточного місяця.

По закінченню терміну дії цього договору орендна плата та інші платежі сплачуються відповідачем по день фактичного звільнення приміщення включно (п. 3.6 Договору).

Відповідач не надав доказів належного виконання своїх зобов’язань щодо внесення плати за користування спірним приміщенням на визначених договором умовах у розмірі 83975,74 грн., а за таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині.

Доводи відповідача щодо нарахування орендної плати з січня 2007 року без врахування пільги та невиставлення позивачем рахунків колегією суддів відхиляються, оскільки відповідно до умов договору та положень чинного законодавства обов’язок сплати відповідачем орендної не ставиться в залежність від надання (ненадання) будь - яких пільг та виставлення позивачем рахунків на оплату.

Разом з тим, висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для виселення відповідача з орендованого приміщення у зв’язку з припиненням 20.11.2006 дії договору оренди № 47-06 від 20.12.2005 є помилковими з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи 09.10.2006 (вхідний 2682-р) відповідач звернувся до позивача з листом від 09.10.2006 №5 про продовження Договору оренди, дія якого закінчувалась 20.11.2006.

Листом від 20.10.2006 за підписом голови ради С.М. Садового, що направлено поштою та отримано відповідачем 27.10.2006, останнього повідомлено про непродовження договору оренди та необхідність звільнити приміщення до 20.11.2006.

З огляду на наявність зазначеного листа, враховуючи приписи ст. 17 Закону України про оренду державного та комунального майна», ст. 284 ГК України щодо умов продовження договору суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем були висловлені заперечення щодо продовження договору оренди від 20.12.2005, а отже, останній припинив свою дію з 20.11.2006.

Проте, такі висновки колегія суддів вважає помилковими, оскільки в зазначеному листі від 09.10.2006 відсутнє посилання на відповідне рішення Голосіївської районної в м. Києві ради про відмову у продовженні відповідачу договору оренди.

Відповідно до «Положення про порядок надання майна територіальної громади Голосіївського району м. Києва у користування», що затверджено Голосіївською районною в м. Києві радою рішенням від 04.09.2002 N 6/05 право володіння, користування та розпорядження комунальним майном від імені територіальної громади надано Голосіївській районній в м. Києві раді.

За огляду на наведене, лист за підписом голови районної ради від 09.10.2006 колегія не приймає як допустимий доказ заперечення продовження договору саме позивачем, оскільки голова районної ради одноособово не уповноважений здійснювати права щодо володіння, користування та розпорядження комунальним майном, та, відповідно, вирішувати питання продовження чи не продовження договорів оренди комунального майна.

Наявність відповідного рішення Голосіївської районної в м. Києві ради про відмову у продовженні відповідачу договору оренди від 20.12.2005 позивачем не доводилась, а отже правові підстави для висновків щодо наявності з боку позивача заперечення щодо продовження договору оренди відсутні.

Відсутність з боку позивача заперечень щодо продовження договору оренди від 20.12.2005 на думку колегії суддів підтверджується також наявним в матеріалах справи листом від 06.11.2006 відділу комунальних підприємств оренди Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації №085/15-03/2682-р адресованим відповідачу, в якому останнього повідомляється про необхідність для вирішення питання щодо продовження договору оренди надання відповідних документів. В листі зазначається, що відповідне повідомлення направляється відповідачу за дорученням Голосіївської районної в м. Києві ради.

Також в матеріалах справи наявний адресований до Київської міської адміністрації лист від 17.07.2007 за підписом заступника голови позивача О. Волкова, в якому повідомляється, що за дорученням Київської міської адміністрації, Голосійвська районна рада розглянула звернення Голови правління Голосіївської районної громадської організації товариства «Знання» стосовно продовження договору оренди, питання винесене вдруге на розгляд постійної комісії з питань ефективного використання комунальної власності та оренди.

З огляду на наведене, враховуючи, що після закінчення строку дії договору відповідач продовжив користування приміщенням, колегія суддів вважає, що договір оренди від 20.12.2005 був продовжений (поновлений) 20.11.2006 на той самий термін та на тих самих умовах (ч. 2 Закону України «Про оренду державного та колективного майна», ч. 4 ст. 284 ГК України, ч. 1 ст. 764 ЦК України).

Наявність між сторонами договірних правовідносин з оренди приміщення комунальної власності підтверджується і самим позивачем, оскільки як підставу для виселення останній заявляє саме відмову від договору в порядку ст. 782 ЦК України у зв’язку з несплатою відповідачем орендної плати більше трьох місяців підряд.

Отже, суд першої інстанції не тільки дійшов невірних висновків щодо припинення договірних відносин між сторонами у зв’язку із закінчення строку дії договору та запереченням орендодавця щодо його продовження, а й задовольнив вимоги про виселення з інших підстав ніж заявляв позивач, за відсутності з боку останнього відповідних заяв в порядку ст. 22 ГПК України про зміну підстав позову.

Щодо відмови позивача від договору оренди колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 3.8 Договору Орендодавець має право відмовитися від Договору і вимагати повернення об’єкту оренди, якщо орендар не вносить плату, або вносить плату не в повному обсязі, за користування об’єктом оренди протягом трьох місяців підряд.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв’язку з несплатою відповідачем орендної плати по Договору оренди № 47-06 від 20.12.2005 протягом трьох місяців, позивач 09.02.2009 надіслав на адресу відповідача повідомлення про припинення договірних відносин.

Як вже зазначалось судом, оскільки орендоване приміщення є комунальним майном, при розгляді справи застосовуються норми як Цивільного і Господарського кодексів України, так і Закону України «Про оренду державного та комунального майна». При цьому, відповідно до положень ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 291 ГК України, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, одностороння відмова від договору оренди. Аналогічні норма закріплена і в ч. 1 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Враховуючи викладене, письмова відмова від договору оренди, що була надіслана позивачем на адресу відповідача не має юридичних наслідків визначених ч 2 ст. 782 ЦК України.

З огляду на наведене колегія суддів вважає, що Договір оренди № 47-06 від 20.12.2005 у встановленому законодавством порядку припинений не був, є чинним, а, отже, правові підстави для виселення відповідача на час звернення позивача із позовом до суду та вирішення спору судом першої інстанції були відсутні.

Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені за прострочення сплати орендних платежів колегія виходить з наступного.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3162,10 грн. пені за несвоєчасне внесення останнім плати за користування приміщенням, суд першої інстанції помилково виходив з того, що строк дії Договору оренди № 47-06 від 20.12.2005 закінчився 20.11.2006.

Разом з тим, як встановлено колегією суддів, Договір оренди № 47-06 від 20.12.2005 у встановленому законодавством порядку припинений не був, є чинним, а отже, підлягає виконанню.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушення зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом ( ст. 611 ЦК України).

Оскільки пунктом 3.7. договору встановлено, що за несвоєчасне а внесення орендних платежів, відповідач повинен сплатити позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня за кожний день затримки платежу (включаючи день оплати), позові вимоги в частині стягнення з відповідача 3162,10 грн. пені обґрунтовані та підлягають задоволенню.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, судом першої інстанції були з’ясовані не в повному обсязі, а за таких обставин, рішення суду першої інстанції від 28.04.2010 підлягає скасуванню із прийняттям нового рішення у справі.

Витрати за подання апеляційної скарги розподілити між сторонами відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 – 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Голосіївської районної організації товариства «Знання» м. Києва задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 28.04.2010 у справі № 51/364 скасувати та прийняти нове рішення.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Голосіївської районної організації товариства «Знання» міста Києва (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 114, код ЄДРПОУ 25836550) або з будь-якого іншого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Голосіївської районної у м. Києві ради (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 98, код ЄДРПОУ 26077543) 83975,47 грн. (вісімдесят три тисячі дев’ятсот сімдесят п’ять гривень 47 коп.) заборгованості, 3162,10 грн. (три тисячі сто шістдесят дві гривні 10 коп.) пені, 871,38 грн. (вісімсот сімдесят одну гривню 38 коп.) державного мита та 314,69 грн. (триста чотирнадцять гривень 69 коп.) витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

3. Стягнути з Голосіївської районної у м. Києві ради (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 98, код ЄДРПОУ 26077543) на користь Голосіївської районної організації товариства «Знання» міста Києва (03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 114, код ЄДРПОУ 25836550) 42,50 грн. (сорок дві гривні 50 коп.) витрат по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду м. Києва видати накази на виконання даної постанови суду.

5. Матеріали справи № 51/364 повернути господарському суду м. Києва.

6. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді