Постанова № 10093128, 22.06.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2010                                                                                           № 14/115

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кондес Л.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

позивача - не з"явився;

відповідача - Гордійчук К.П. – довіреність №21-122/02-362 від 19.01.2010 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Атан-Крим”

на рішення Господарського суду м.Києва від 24.03.2010

у справі № 14/115 ( .....)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю “Атан-Крим”

до                                                   Антимонопольного комітету України

про                                                   визнання рішення недійсним та визнання незаконними дії

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.03.2010 р. у справі №14/115 було відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Атан-Крим” (далі – ТОВ “Атан-Крим”, позивач) про визнання незаконними дій Антимонопольного комітету України (далі – відповідач).

Не погодившись з рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Позивач вважає, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального права та без урахування фактичних обставин справи.

В скарзі зазначено, що:

- Ухвалюючи рішення щодо відмови в задоволенні позову з підстав пропуску строку на звернення до суду, судом не враховано, що згідно до приписів ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг строку позовної давності перервався з дати прийняття Окружним адміністративним судом ухвали при відкриття провадження по справі.

Згідно до ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України після переривання, перебіг строку позовної давності починається знову.

Таким чином, у зв’язку з тим, що позивач звернувся до Господарського суду м.Києва в період перерви перебігу строку позовної давності, висновки суду щодо пропуску позивачем строку позовної давності є помилковими.

- Згідно до ст. 267 Цивільного кодексу України заява про захист права повинна бути розглянута судом незалежно від спливу строків позовної давності. При цьому пунктом 5 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що навіть якщо строк позовної давності сплив, але судом буде визнано поважною підставу пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Розгляд заяви по суті є обов’язковим, а захист порушеного права, у випадку, якщо судом буде виявлено його порушення, є можливим не залежно від спливу строку позовної давності.

Судом позовні вимоги по суті не були розглянуті, а в захисті порушених прав позивача відмовлено лише на підставі заяви відповідача про пропуск строку позовної давності, без урахування порядку обчислення та переривання перебігу її строків.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу суду не надав. В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу не визнав, зазначив, що вимоги викладені в ній є необґрунтованими і безпідставними, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення – без змін.

Ухвалою від 28.04.2010 р. апеляційна скарга прийнята до провадження, розгляд справи призначений на 25.05.2010 р.

Розпорядженням Першого заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2010 р. за №01-23/2/3 для розгляду даної справи до складу судової колегії замість судді Нєсвєтової Н.М. введено суддю Коршун Н.М.

25.05.2010 р. судове засідання відкладено на 22.06.2010 р. за клопотанням позивача.

22.06.2010 р. в судове засідання з’явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з’явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить зворотне поштове повідомлення №319494, яке вручене представнику позивача 07.06.2010 р. В зв’язку з викладеним, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне:

25 травня 2009 року відповідачем прийнято рішення № 178-р у справі №28 26.13/43-08/28/05-26/30 (надалі - Рішення), яким визнано дії ТОВ “Атан-Крим” (м.Феодосія Автономна Республіка Крим, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 32085677) щодо одночасного (синхронного) підвищення цін на низькооктанові, високооктанові бензини протягом 2007 року та першого кварталу 2008 року порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50, пунктом 1 частини другої та частиною третьою статті 6 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються встановлення цін реалізації товарів шляхом вчинення суб’єктами господарювання схожих дій на ринку роздрібної торгівлі низькооктановими та високооктановими бензинами міста Сімферополя, які призвели до обмеження конкуренції на цих ринках, якщо аналіз ситуації на цих ринках спростовує наявність об’єктивних причин для вчинення таких дій.

За зазначене порушення законодавства про захист економічної конкуренції вказаним рішенням накладено на ТОВ “Атан-Крим” штраф у розмірі 500000 гривень.

Не погоджуючись з рішенням Комітету, позивач 15.02.2010 р. звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про визнання рішення недійсним та визнання незаконними дій щодо нарахування пені.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що рішення Комітету одержав 09.06.2009 р. (повідомлення про вручення поштового відправлення № 2212047 міститься в матеріалах справи). Отже, спірне рішення мало бути оскаржено позивачем до 10 серпня 2009 року (оскільки 9 серпня 2009 р. припадає на вихідний день).

Оскаржуваним рішенням, відмовлено у задоволенні позову в зв’язку з пропуском позивачем двомісячного строку оскарження рішень Антимонопольного комітету.

Судова колегія погоджується з рішенням місцевого господарського суду і, також, вважає, що позов не підлягає задоволенню, у зв’язку з наступним:

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Згідно з ч. 2 ст. 4 названого Кодексу, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон) рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.

Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами ГПК України.

У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 р. №3.2 2005 також зазначено: “Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів АМК до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)”.

В силу ч. 1 ст. З Закону України ”Про захист економічної конкуренції” законодавство про захист економічної конкуренції ґрунтується на нормах, установлених Конституцією України, і складається із цього Закону, законів України “Про Антимонопольний комітет України”, “Про захист від недобросовісної конкуренції”, інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Згідно ст. 1 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. При цьому, особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов’язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 3 зазначеного Закону до основних завдань Антимонопольного комітету України відносить участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб’єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, зокрема, перевіряти суб’єкти господарювання, об’єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно ст. 5 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України “Про захист економічної конкуренції”, “Про захист від недобросовісної конкуренції”, цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

Звертаючись 15.02.2010 р. до Господарського суду міста Києва позивачем пропущено встановлений ст. 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” строк для звернення до суду.

Суд звертає увагу на те, що виходячи з положень ч. 1 ст. 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” строк оскарження рішення органів Антимонопольного комітету України не може бути відновлено.

Крім того, положення статті 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” жодним чином не суперечать положенням ст. 223 ГК України, оскільки ці норми регулюють різні види цивільно-правових строків. Так, перший строк (2 місяці) є регулятивним, тобто строком здійснення суб’єктивних прав і обов’язків. Другий (строк реалізації відповідальності) – є охоронювальним, тобто строком захисту цивільних прав.

Більшість строків у регулятивних цивільних правовідносинах дають можливість здійснювати свої права у межах відведеного часу. Закінчення строку, передбаченого для здійснення права чи виконання обов’язку, за загальним правилом, не тягне за собою автоматичного припинення цього права або обов’язку, оскільки зберігається можливість їхнього примусового здійснення і захисту протягом певних строків в оперативному або позовному порядку. Але для деяких правовідносин законодавець встановив присікальність регулятивного строку, закінчення якого означає, що нездійснення права або невиконання обов’язку у певний строк призводить до припинення цього права або обов’язку як такого.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України у постанові від 01.09.2009р. у справі №38/350-18/101.

Оскільки, двохмісячний строк оскарження рішення органів Антимонопольного комітету не може бути відновлено, то 10.08.2009 р. право позивача на оскарження рішення в судовому порядку було припинено і цей регулятивний строк не є строком позовної давності, який відноситься до охоронювальних строків, що спростовує апеляційні твердження позивача.

Таким чином, враховуючи пропуск встановленого ст. 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” строку для оскарження рішення органів Антимонопольного комітету України та приймаючи до уваги неможливість його відновлення, місцевий господарський суд правомірно відмовив в позові в частині визнання Рішення недійсним.

Вимога про визнання неправомірними дії відповідача щодо нарахування пені у розмірі 500000 грн. фактично є встановленням фактів, що мають юридичне значення. Юридичні факти можуть встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право. Їх встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Суд першої інстанції вірно врахував похідний характер вимоги про визнання неправомірними дії відповідача щодо нарахування пені у розмірі 500000 грн. від вимоги про визнання Рішення недійсним, тобто у задоволенні вказаної вимоги, також, було вірно відмовлено, оскільки дана вимога є безпідставною.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку, що місцевий господарський суд повно і всебічно з’ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення, не вбачається, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, —

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Атан-Крим” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2010 р. у справі № 14/115 залишити без змін.

Справу № 14/115 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

24.06.10 (відправлено)