Постанова № 10093122, 15.06.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2010                                                                                           № 22/698

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Отрюха Б.В.

суддів:           

За участю представників:

від позивача           Моренко Ю.І. – за дов. від 28.10.2009

від відповідача Однодворець О.В. – за дов. № 236 від 21.12.2009

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкрите акціонерне товариство "Свемон-Київ"

на рішення Господарського суду м.Києва від 26.03.2010

у справі № 22/698 ( .....)

за позовом                               Товариства з обмеженою відповідальністю "Горизонт-Україна"

до                                                   Відкритого акціонерного товариства "Свемон-Київ"

про                                                   стягнення заборгованості та штрафних санкцій

Розпорядженням Першого заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 10.06.2010 № 01-23/2/1, у зв’язку з виробничою необхідністю та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, введено до складу судової колегії: замість Коршун Н.М. суддю Отрюха Б.В. (головуючий суддя) для розгляду справи № 22/698.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Горизонт-Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Свемон-Київ» 975599,80 грн. заборгованості за Договором постачання № 07/03/08 від 07.03.2008, в тому числі 625055,06 грн. основного боргу, 124385,89 грн. інфляційних витрати, 196413,09 грн. пені, 14127,95 грн. 3% річних за 2008 рік та 15617,18 грн. 3% річних за 2009 рік.

У відповідності до вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач подав суду першої інстанції заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої у зв'язку із здійсненням перерахунків заявлених до стягнення сум пені, інфляційних збитків та 3% річних, позовні вимоги уточнені, та заявлено до стягнення 847 896, 75 грн. заборгованості, у тому числі 625 055,06 грн. основного боргу за виконані ремонтні роботи, 120 010,50 грн. збитків від інфляції, 72 957,00 пені, 9 375,82 грн. 3% річних за 2008 рік, 18 751,65 грн. 3% річних за 2009 рік, 1 746,72 грн. 3% річних за 2010 рік.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2010 у справі № 22/698 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт-Україна» задоволені повністю.

          Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства «Свемон-Київ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт-Україна» 625 055,06 грн. основного боргу, 72957,00 грн. пені, 120 010,50 грн. інфляційних збитків, 29 874,19 грн. 3% річних, 8 478,96 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2010 у справі № 22/698 мотивовано тим, що позивачем доведено, а відповідачем не спростовано суми основного боргу, а тому до стягнення з відповідача підлягає 625055,06 грн. суми основного боргу. Оскільки відповідачем було допущено прострочення виконання грошового зобов'язання за Договором постачання № 07/03/08 від 07.03.2008, з нього на підставі частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, статті 549 Цивільного кодексу України та пункту 7.3 Договору стягнено пеню у сумі 72957,00 грн. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України з відповідача на користь позивача стягнуто 120010,50 грн. інфляційних збитків та 29874,19 грн. 3% річних.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2010 у справі № 22/698, Відкрите акціонерне товариство «Свемон-Київ» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме: судом не було з’ясовано всіх обставин і фактів, які мають істотне значення при вирішенні справи, не в повному обсязі досліджено надані документи, не встановлено момент виникнення зобов’язань по оплаті продукції, що постачається, та сам факт наявності заборгованості за спірним договором.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін. судова колегія встановила наступне:

          Як вбачається з матеріалів справи № 22/698, судом першої інстанції було встановлено порушенням Відкритим акціонерним товариством «Свемон-Київ» (відповідач у справі) умов Договору постачання № 07/03/08 від 07.03.2008 та стягнуто з останнього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт-Україна» (позивач у справі) 625 055,06 грн. основного боргу, 72957,00 грн. пені, 120 010,50 грн. інфляційних збитків, 29 874,19 грн. 3% річних, 8 478,96 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підстав виникнення зобов’язань про сплату 625 055,06 грн. заборгованості, а саме, що зазначена заборгованість виникла за Договором постачання № 07/03/08 від 07.03.2008, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2010 у справі № 22/698 було встановлено, що Додатком № 1 до Договору постачання № 07/03/08 від 07.03.2008 є Специфікація, в якій сторонами погоджено товар до поставки на загальну суму 1 284 596,99 грн. Вищезазначена сума зазначена у пункті 2.2. Договору постачання № 07/03/08 від 07.03.2008, а саме: вартість продукції, яка буде постачатися за цим Договором складає: 1 284 596,99 грн..

Однак, як зазначено судом першої інстанції у рішенні, згідно довіреностей та виставленого позивачем рахунку-фактури № СФ-0000006 від 27.02.2008, відповідачем отримано продукції на суму 6 380 813,82 грн. тобто, більше, ніж це передбачено Договором № 07/03/08 від 07.03.2008.

Крім того, рахунок-фактуру № СФ-0000006 було виставлено 27.02.2008, а отже раніше, ніж було укладено Договір постачання № 07/03/08 від 07.03.2008, відповідно до якого позивачем заявлено до стягнення заборгованість.

Пунктом 10.6. Договору постачання встановлено, що Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2008, тоді як вбачається зі змісту позовної заяви, матеріалів справи та рішення суду першої інстанції, обов'язок відповідача сплатити суму зазначену у рахунку-фактурі, виник раніше, ніж сторони уклали Договір постачання та визначилися з асортиментом та вартістю продукції, яка буде постачатися.

Як вбачається зі змісту Договору № 07/03/08 від 07.03.2008, сторонами не було встановлено, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення (частина 3 статті 631 Цивільного кодексу України).

Також, як вбачається з наявних у матеріалах справи видаткових накладних № РН-0000004 від 28 березня 2008 року, № РН-0000005 від 31 березня 2008 року, № РН-00004/1 від 02 квітня 2008 року, № РН-00005/1 від 02 квітня 2008 року, № НР-0000006 від 08 квітня 2008 року, № РН-0000007 від 14 квітня 2008 року, № РН-0000008 від 16 квітня 2008 року, останні містять посилання саме на рахунок-фактуру № СФ-0000006 від 27.02.2008. Накладні не містять жодних посилань на отамання товару за Договором постачання № 07/03/08 від 07.03.2008.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 625 055,06 грн. за отриману продукцію, згідно довіреностей від 27.03.2008, від 31.03.2008, від 08.04.2008, від 14.04.2008, від 16.04.2008, на загальну суму 6 380 813,82 грн. виникла на підставі рахунку-фактуру № СФ-0000006 від 27.02.2008.

05.09.2008 позивач надіслав на адресу відповідача претензію Вих. № 03/09/08-1 від 03.09.2008 про сплату заборгованості, яка отримана останнім 08.09.2008, що підтверджується копіями повідомлення про вручення поштового відправлення за № 2105407 від 05.09.2008 та фіскального чеку № 9073 від 05.09.2008.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, вищезазначену претензію позивача можна вважати вимогою кредитора виконати зобовязання по сплаті переданого товару, протягом семи днів після пред’явлення якої відповідач повинен виконати взяте на себе зобовязання.

Статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 зазначеного Кодексу.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 527 Цивільного кодексу України передбачено, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Однак, відповідач не виконав належним чином в обумовлений законом (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України) строк зобов’язання по оплаті отриманої, на підставі рахунку-фактури № СФ-0000006 від 27.02.2008 продукції у повному обсязі, сплативши частково, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями банківських виписок з особового рахунку: від 27.02.2008 у сумі 2 500000,00 грн., від 29.02.2008 у сумі 120000,00 грн., від 16.05.2008 у сумі 200000,00 грн., від 26.05.2008 у сумі 290000,00 грн., від 02.07.2008 в сумі 700000,00 грн., від 08.07.2008 у сумі 200000,00 грн., від 07.08.2008 у сумі 800000,00 грн., внаслідок чого, сума боргу станом на дату розгляду справи у суді першої інстанції складала 625 055, 06 грн..

Колегія суддів вважає, що факт наявності заборгованості перед позивачем у сумі 625 055,06 грн. належним чином доведений, документально підтверджений, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

Колегія суддів вважає, що заявлені до стягнення з відповідача 72957,00 грн. пені задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Статтею 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Частиною 1 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Так, Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Стаття 1 цього Закону передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, статтями 2 та 3 визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін та обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки доказів здійснення поставки за договором постачання № 07/03/08 від 07.03.2008 суду не надано, поставку було здійснено на підставі вищезазначених рахунку-фактурі та видаткових накладних, колегія суддів вважає, що сторонами не був здійснений правочин про забезпечення виконання зобов’язань, в тому числі у вигляді пені, у зв’язку з чим позовні вимоги щодо стягнення пені у сумі 72957,00 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заявлені до стягнення з відповідача 120 010,50 грн. інфляційних збитків та 29 874,19 грн. 3% річних підлягають задоволенню частково за перерахунком суду за період з 16.09.2008 (7 днів з дати отримання претензії) по 01.07.2009 (кінцева дата розрахунку позивача), а саме у сумі 78944,45 грн. інфляційних збитків та 14847,20 грн. 3% річних. В іншій частині стягнення інфляційних збитків та 3% річних слід відмовити.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково та розподілити судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду по даній справі підлягає зміні. Апеляційна скарга відповідача - Відкритого акціонерного товариства «Свемон-Київ» підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Свемон-Київ» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2010 у справі № 22/698 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2010 у справі № 22/698 змінити.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Свемон-Київ» (02156, м. Київ, вул. Братиславська 6А, р/р 26001301300090 в Старокиївському відділенні Промінвестбанку м. Києва, МФО 322227, код 01190416), з рахунків виявлених під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт-Україна» (03058, м. Київ, вул. Ніжинська 29-е, офіс 6, р/р 26001013330621 в Подільському відділенні КМФ АКБ «Укрсоцбанку» м. Києва, МФО 322012, код 24930881) 625 055 (шістсот двадцять п'ять тисяч п'ятдесят п'ять) грн. 06 коп. основного боргу, 78944 (сімдесят вісім тисяч дев’ятсот сорок чотири) грн. 45 коп. інфляційних збитків, 14847 (чотирнадцять тисяч вісімсот сорок сім) грн. 20 коп. 3% річних, 7188 (сім тисяч сто вісімдесят вісім) грн. 47 коп. витрат по сплаті державного мита та 200 (двісті) грн. 08 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В інший частині позовних вимог відмовити.

Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Горизонт-Україна» (03058, м. Київ, вул. Ніжинська 29-е, офіс 6, р/р 26001013330621 в Подільському відділенні КМФ АКБ «Укрсоцбанку» м. Києва, МФО 322012, код 24930881) на користь Відкритого акціонерного товариства «Свемон-Київ» (02156, м. Київ, вул. Братиславська 6А, р/р 26001301300090 в Старокиївському відділенні Промінвестбанку м. Києва, МФО 322227, код 01190416) 645 (шістсот сорок п’ять) грн. 25 коп. державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 22/698 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                      

Судді