Постанова № 10093103, 21.06.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.06.2010                                                                                           № 17/2

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Коротун О.М.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Юр’єв М.Г. – представник за довіреністю б/н від 02.02.2010 року

від відповідача - Купрієнко Б.В. – представник за довіреністю № 2-6д від 21.12.2009 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Триест-Дон"

на рішення Господарського суду м.Києва від 01.03.2010

у справі № 17/2 ( .....)

за позовом                               ТОВ "Триест-Дон"

до                                                   Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення 97770,09 грн.

Суть рішення і апеляційної скарги:

У січні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Триест-Дон» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про стягнення 97770,09 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач виконав належним чином зобов’язання за договорами поставки № 132/ДП-06 від 05.09.2006 року та № 132/76-06 від 05.09.2006 року, проте відповідачем, в порушення умов договору, недопоставлено продукцію позивачу, а отже, позивач згідно ст. 693 Цивільного кодексу України має право на повернення попередньої оплати.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.03.2010 року у справі № 17/2 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Триест-Дон» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2010 року у справі № 17/2 в частині відмови в позові в частині стягнення заборгованості у розмірі 58314,13 грн. і прийняти нове, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято при неповному з’ясуванні обставин, що мають суттєве значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт зазначає, що відповідно до п. 10.1 договорів вони набирають чинності з моменту підписання і діють в частині поставки нафтопродуктів до 31.12.2006 року, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення. А відтак перебіг строку позовної давності починається з 01.01.2007 року, а не з 01.10.2006 року та 01.11.2006 року відповідно.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.05.2010 року у справі № 17/2 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 21.06.2010 року.

У судове засідання 21.06.2010 року з’явилися представники сторін.

Представник відповідача в судовому засіданні надав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2010 року у справі № 17/2 залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 05.09.2006 року між Дочірньою компанією «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (постачальник) та ТОВ «Триест-Дон» (покупець) були укладені договори поставки нафтопродуктів №№ 132/ДП-06 та 132/76-06 (далі – договір-1 та договір-2 відповідно).

Відповідно до п. 1.1 договорів їх предметом є поставка дизельного палива та бензину А-76 відповідно (далі – нафтопродукти).

Згідно п. 1.2 договорів постачальник зобов’язується поставити покупцю в 2006 році, а покупець – прийняти та оплатити на умовах договорів нафтопродукти.

Пунктом 1.2 договорів сторони погодили, що кількість, ціна та вартість нафтопродуктів на кожний конкретний місяць поставки визначається у доповненнях, підписаних сторонами, які є невід’ємними частинами вказаних договорів.

Кількість фактично поставлених покупцеві нафтопродуктів в кожному конкретному місяці поставки визначається підписаним сторонами актом приймання-передачі або/та накладними (п. 2.4 договорів).

Відповідно до п. 5.1 договорів покупець проводить 100 % попередню оплату шляхом перерахування коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника на підставі договору та доповнень до нього по узгодженню з постачальником.

Остаточний розрахунок за нафтопродукти здійснюється сторонами до 20 числа місяця, наступного за звітнім. Указана звірка оформляється актом звірки і є обов’язковою для сторін (п. 5.2 договорів).

Згідно п. 5.4 договорів постачальник проводить відвантаження нафтопродуктів в обсягах, оплачених покупцем згідно п. 5.1 договорів, за цінами, які діють на момент відвантаження.

У п. 5.6 договорів зазначено, що у разі перерахування покупцем попередньої оплати в сумі, що перевищує вартість нафтопродуктів, зазначену у доповненнях до договорів на даний місяць поставки, постачальник зараховує цю суму як попередню оплату за нафтопродукти за наступний місяць.

Пунктами 10.1 договорів передбачено, що вони набирають чинності з моменту підписання і діють в частині поставки нафтопродуктів до 31.12.2006 року, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

На виконання договору-1 позивачем 19.09.2006 року було перераховано відповідачу 489800,00 грн. попередньої оплати, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №№ 268, 274, 674 та не заперечується відповідачем.

На виконання договору-2 позивачем 14.09.2006 року було перераховано відповідачу 511000,00 грн. та 18.10.2006 року 109000,00 грн. попередньої оплати (загальною сумую 620000,00 грн.), що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №№ 255, 744 та не заперечується відповідачем.

Однак з актів приймання-передачі, підписаних представниками сторін, вбачається, що свої зобов’язання за договорами поставки відповідач виконав лише частково, а саме: на виконання договору-1 у період з 19.09.2006 року по 30.09.2006 року були поставлені нафтопродукти на суму 457492,05 грн. (акт приймання-передачі від 30.06.2006 року), на виконання договору-2 у період з 14.09.2006 року по 23.10.2006 року були поставлені нафтопродукти загальною сумою 593993,82 грн. (акти приймання-передачі від 18.09.2006 року, 28.09.2006 року, 23.10.2006 року).

Таким чином, за договором-1 не були поставлені нафтопродукти на суму 32307,95 грн., а за договором-2 - на суму 26006,18 грн., загальна сума коштів – 58314,13 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.11.2009 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 156 з вимогою повернути кошти, сплачені за нафтопродукти, що не були поставлені, у розмірі 96846,26 грн., у тому числі 4994,24 грн. 3 % річних та 32422,33 грн. інфляційних нарахувань.

Проте відповідач відповіді на вказану претензію не надав, станом на день розгляду справи судом кошти не повернув.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Укладені між сторонами договори №№ 132/ДП-06 та 132/76-06 від 05.09.2006 року за своєю правовою природою є договорами поставки.

Ст. 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), зобов’язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вбачається з доповнення до договору-1 від 19.09.2006 року, строк поставки нафтопродуктів встановлений до 30.09.2006 року, а доповненнями №№ 1-3 до договору-2 від 14.09.2006 року, 19.09.2006 року та 18.10.2006 року відповідно – до 31.10.2006 року.

При цьому у судовому засіданні апеляційної інстанції сторонами не заперечувалося, що поставка нафтопродуктів на суми попередньої оплати не відбулася.

Частиною 2 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Матеріалами справи підтверджується та відповідачем не заперечується попередня оплата нафтопродуктів за договором-1 у сумі 489800,00 грн. та їх часткова поставка на суму 457492,05 грн., а також попередня оплата нафтопродуктів за договором-2 на суму 593993,82 грн. та їх часткова поставка на суму 26006,18 грн.

Як вже зазначалось, строк дії договорів встановлено до 31.12.2006 року, у тому числі в частині поставки нафтопродуктів.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що у відповідача, у зв’язку з закінченням строку дії договорів, виник обов’язок повернути суму попередньої оплати, на яку поставки здійснено не було, в розмірі 58314,13 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок розміру інфляційних нарахувань та 3 % річних, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 34246,04 грн. інфляційних нарахувань та 5209,92 грн. 3 % річних підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача.

Щодо посилання відповідача на те, що судом першої інстанції правильно встановлено факт спливу позовної давності, а відтак правомірно відмовлено у позові, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 вказаного кодексу встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України закріплено, що за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Як уже зазначалося, п. 10.1 договорів передбачено, що вони набирають чинності з моменту підписання і діють в частині поставки нафтопродуктів до 31.12.2006 року, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

У п. 5.6 договорів зазначено, що у разі перерахування покупцем попередньої оплати в сумі, що перевищує вартість нафтопродуктів, зазначену у доповненнях до договорів на даний місяць поставки, постачальник зараховує цю суму як попередню оплату за нафтопродукти за наступний місяць.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що сума попередньої оплати за нафтопродукти використовувалася відповідачем незалежно від строків поставки згідно доповнень до договорів, а відтак її повернення могло бути здійснене лише з моменту закінчення строку дії вказаних договорів, тобто з 01.01.2007 року.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково визначені дати 01.10.2006 року та 01.11.2006 року, як дати, з яких починається перебіг позовної давності.

За таких обставин, рішення місцевого господарського суду 01.03.2010 року у справі № 17/2 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга – задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Триест-Дон» на рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2010 року у справі №17/2 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 01.03.2010 року у справі №17/2 скасувати.

Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (юридична адреса: 04053, м. Київ, Шевченківський район, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Триест-Дон» (юридична адреса: 83059, Донецька область, м. Донецьк, вул. Данилевського, 2-А, код ЄДРПОУ 33135428) 977 (дев’ятсот сімдесят сім) грн. 70 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 291 (двісті дев’яносто одну) грн. 57 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Стягнути з Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (юридична адреса: 04053, м. Київ, Шевченківський район, вул. Кудрявська, 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) в дохід Державного бюджету України 197 (сто дев’яносто сім) грн. 00 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №17/2 скерувати до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

Головуючий суддя                                                                      

Судді