Постанова № 10093076, 22.06.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2010                                                                                           № 52/174-42/1

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           Чорної Л.В.

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача - Левківська О.П., Нікітенко М.І., Мельниченко К.П.

від відповідача – Нрскова А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"

на рішення Господарського суду м.Києва від 23.03.2010

у справі № 52/174-42/1 ( .....)

за позовом                               ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до                                                   Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   зобов"язання укласти договір

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду міста Києва звернулася з позовом відкрите акціонерне товариство «Київводоканал» до акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” про зобов’язання укласти договір (з урахуванням зміни позовних вимог).

          Як вбачається з матеріалів даної справи, остання розглядалася судом першої інстанції після скасування на підставі Постанови Вищого Господарського Суду України від 08.10.2009 року, якою касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” задоволено, рішення господарського суду м. Києва від 17.12.2008 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2009 року у справі № 52/174 скасовано а справу направлено на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

          Рішенням господарського суду м. Києва від 23.03.2010 року позов Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” задоволено частково.

          Зобов’язано укласти договір № 03-017-1-1-1 на надання послуг з постачання питної води між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код 00131305) та Відкритим акціонерним товариством “Акціонерна компанія “Київводоканал” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код 03327664) в редакції згідно листа Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” № 08/374 від 11 лютого 2008 року, окрім положень у назві та по тексту договору, що визначають Акціонерну енергопостачальну компанію “Київенерго” виробником послуг з постачання гарячої води, та п. 7.1 щодо часу набрання договором чинності.

          Стягнуто з Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код 00131305) на користь Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, код 03327664) 85 грн. витрат по оплаті державного мита за подачу позову, 85 грн. державного мита за подачу апеляційної та касаційної скарг, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення. У позові в іншій частині відмовлено.

          Не погоджуючись із вказаним рішенням суду Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” подала апеляційну скаргу, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати рішення господарського суду м. Києва від 23.03.2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

          Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

          Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” не погоджується з прийнятим по справі рішенням господарського суду м. Києва з мотивів неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування судом норм матеріального та процесуального права в частині стягнення основного боргу.

Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” вважає, що судом не застосовано Господарський кодекс України, який має бути застосований, як основний акт, що загальний порядок укладення договорів, а саме ст. 179 ГК України.

          Крім того, відповідно до статті 13 Закону України «Про природні монополії» та статті 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», Київенерго має отримати згоду Національної комісії регулювання електроенергетики України (НКРЕ) та Антимонопольного комітету України на здійснення діяльності з надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. На сьогодні такої згоди Київенерго не надано.

          Зобовязавши укласти договір, що передбачає право позивача здійснювати постачання води, якість якої не відповідає стандартові суд порушив вимоги Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630. Редакція договору не відповідає законодавству.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2010 року апеляційну скаргу АК «Київенерго» прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 52/174-42/1. Розгляд справи призначено на 01.06.2009 року.

          В судовому засіданні 01.06.2009 року оголошено перерву до 15.06.2010 року.

10.06.2010 року представником позивача подано заяву, в якій останній просить залучити до матеріалів справи копію рішення господарського суду м. Києва та копії постанов Вищого господарського суду та врахувати дану судову практику при перегляді справи в апеляційному порядку.

В судовому засіданні 15.06.2009 року оголошено перерву до 22.06.2010 року.          

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

          Як вбачається матеріалів справи, у вересні 2008 року Відкрите акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал” звернулося в суд з згаданим позовом. Позивач зазначав, що у лютому 2008 року він запропонував відповідачу з-поміж інших укласти договір № 03-017-1-1-1 на надання послуг з постачання питної холодної води, що призначена для вироблення послуги з постачання гарячої води, згідно з умовами якого він зобов’язується надавати відповідачу послуги з постачання до центрального теплового пункту по вул. Бальзака, 48-А у м. Києві питної води, яка використовується на потреби гарячого водопостачання, а відповідач – оплачувати надані послуги на умовах, визначених цим договором. Посилаючись на те, що всупереч вимог ст. 19 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання”, п. 12.1 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Державного комітету по житлово-комунальному господарству № 65 від 1 липня 2005 року, відповідач від укладення запропонованого договору відмовився, позивач просив задовольнити позов та зобов’язати відповідача укласти договір № 03-017-1-1-1 на надання послуг з постачання питної холодної води, що призначена для вироблення послуги з постачання гарячої води, у запропонованій ним редакції. У процесі розгляду справи позивач заявою № 281 від 9 березня 2010 року уточнив позовні вимоги, просив замінити по тексту договору назву відповідача замість “виробник” –“споживач”, викласти п.п. 2.2.1 та 7.1 в іншій редакції, а саме:

          “п. 2.2.1 Тарифи на послуги з постачання питної холодної води встановлюються уповноваженими органами відповідно до чинного законодавства та не підлягають узгодженню сторін. В разі зміни тарифів у період дії цього договору постачальник доводить споживачу нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього договору стосовно строків їх введення та розмірів”;

          “п. 7.1 Цей договір набуває чинності після його підписання сторонами разом із додатками 1, 2, 3, 4 та скріплення печатками сторін. Строк дії договору –один рік з моменту його укладення”.

          Як було вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалів даної справи, позивач є виробником послуг централізованого питного водопостачання у м. Києві. Відповідачу на підставі угоди з Київською міською державною адміністрацією щодо реалізації проекту управління та користування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року належить тепловий пункт по вул. Бальзака, 48-А у м. Києві до якого позивачем здійснюється постачання питної води, яка використовується на потреби гарячого водопостачання. Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін, розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1220 від 19 вересня 2007 року.

          Також встановлено, що листом № 08/374 від 11 лютого 2008 р. позивач з-поміж інших запропонував відповідачу укласти договір № 03-017-1-1-1 на надання послуг з постачання до вищевказаного теплового пункту питної води, яка використовується на потреби гарячого водопостачання, надіславши підписаний зі свого боку проект цього договору.

          Згідно з умовами запропонованого договору позивач зобов’язується надавати відповідачу послуги з постачання до теплового пункту по вул. Бальзака, 48-А у м. Києві питної води, яка використовується на потреби гарячого водопостачання, а відповідач –щомісячно оплачувати надані послуги протягом 20 днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг. Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін, наявними у матеріалах справи копіями листа та проекту договору.

          Правові, економічні та організаційні засади функціонування системи питного водопостачання, спрямовані на гарантоване забезпечення населення якісною та безпечною для здоров’я людини питною водою визначені Законом України “Про питну воду і питне водопостачання” (далі-Закон).

          Відповідно до положень ч. 1 ст. 19 цього Закону послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема, з підприємствами, установами, організаціями, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням.

          Згідно з вимогами п.п. 2.1, 3.13 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27 червня 2008 року (далі - Правила) договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України “Про питну воду і питне водопостачання” та “Про житлово-комунальні послуги”. Суб’єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

          Виходячи з указаних вимог чинного законодавства відносини сторін, щодо постачання питної води до теплового пункту по вул. Бальзака, 48-А у м. Києві підлягають обов’язковому врегулюванню на підставі договору між ними.

          Загальний порядок укладення господарських договорів встановлений ст. 181 ГК України.

          Всупереч вимог ч.ч. 3, 4 указаної статті відповідач запропонований договір належним чином не оформив, за наявності заперечень щодо окремих умов договору не склав протокол розбіжностей та в установлений двадцятиденний строк не надіслав позивачу два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

          Зі змісту указаного договору слідує, що його умови загалом відповідають вимогам Законів України “Про питну воду і питне водопостачання” та “Про житлово-комунальні послуги”, визначають взаємні права та обов’язки сторін у сфері питного водопостачання, його положення містять всі істотні умови, необхідні для даного виду договорів.

          При цьому, як вбачається з договору у назві та по тексту договору відповідача запропоновано називати “виробником послуг з постачання гарячої води”, “виробником”. Отже, запропонована редакція договору в цій частині не відповідає вимогам ст. 1, 19 Закону, п. 2.2 Правил, згідно з якими сторонами у сфері водопостачання є виробник послуг централізованого водопостачання та споживач питної води –юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб.

          За змістом вимог ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладенні господарських договорів, укладення яких є обов’язковим на підставі закону, розглядаються судом. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.

          З огляду на викладене та враховуючи, що відповідач використовує питну воду для забезпечення господарських потреб, він є споживачем послуг централізованого водопостачання, отже є необхідним виключити з тексту договору положення, що визначають відповідача виробником послуг з постачання гарячої води, вказавши по тексту договору найменування сторони відповідача як споживач. Оскільки, на момент укладення спірного договору на підставі рішення суду є відмінним від запропонованого позивачем у проекті договору, то положення п. 7.1 договору щодо часу набрання цим договором чинності слід також виключити.

          Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Ст. 33 Господарського процесуального кодексу України на кожну сторону покладено обов"язок довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Перевіривши зроблені судом першої інстанції висновки викладені в рішенні вимогам законодавства та матеріалам справи, колегія суддів підтримує викладені судом першої інстанції висновки щодо правомірності та обґрунтованості часткового задоволення позовних вимог, оскільки не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо викладення п. 2.2.1 договору у редакції згідно заяви про уточнення позовних вимог № 281 від 9 березня 2010 року, оскільки такі умови договору не були включені у проект договору, спір щодо якого є предметом розгляду даної справи. Включення відповідних умов у текст договору не є обов’язковим в силу вимог чинного законодавства. В іншій частині умови запропонованого позивачем договору відповідають вимогам чинного законодавства, тому вимоги про його укладення є законними та обґрунтованими.

          При цьому, порушене право позивача на укладення спірного договору відповідно до вимог абз. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України підлягає захисту шляхом укладення цього договору за рішенням суду, що відповідає вимогам ст. 187 ГК України, а не шляхом зобов’язання відповідача вчинити дії, спрямовані на укладення відповідного договору.

          Згідно з положеннями ст.ст. 13, 32 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання”, ст. 28 Закону України “Про місцеве самоврядування”, ст. 10 Закону України “Про столицю України –місто-герой Київ” оплата наданих позивачем послуг централізованого питного водопостачання здійснюється за регульованими тарифами. Встановлення тарифів на послуги питного водопостачання віднесене до компетенції Київської міської державної адміністрації як виконавчого органу Київської міської ради.

          Отже, тарифи на послуги, надані позивачем на підставі спірного договору, відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін. У разі зміни на підставі відповідних рішень органу місцевого самоврядування тарифів на послуги центрального водопостачання, надані за договором послуги підлягатимуть оплаті за зміненими тарифами, отже як вбачається з матеріалів, запропонована у договорі вартість послуг з постачання питної води правомірно була визначена позивачем в розмірі 0,89 грн./м3 питної води, що відповідало дійсному тарифу на послуги водопостачання станом на момент вчинення пропозиції про укладення спірного договору.

          Посилання Відповідача на Постанову Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» (далі - Постанова № 630) є також безпідставним, оскільки остання регулює відносини між виконавцем житлово-комунальних послуг і споживачем, які виникають при наданні відповідних послуг з постачання холодної та гарячої води з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання. Проте, ані Позивач, ані Відповідач не є суб'єктами правовідносин, врегульованих Постановою № 630, оскільки вони не є виконавцями житлово-комунальних послуг.

          Відповідач є балансоутримувачем теплових пунктів (бойлерів), в яких відбувається процес виготовлення гарячої води, а також розподільчих мереж гарячого водопостачання, якими гаряча вода подається до житлових будинків.

          Отже, після надходження питної води до теплового пункту (в т. ч. розташованого на вул. Бальзака, 48-А), вона переходить у розпорядження Відповідача, оскільки даний тепловий пункт та мережі гарячого водопостачання (від теплового пункту) знаходяться на балансі Відповідача. Обсяги переданої Позивачем Відповідачу питної води визначаються за показами приладу обліку (лічильника), який встановлений на відгалуженні водопровідної мережі Позивача до теплового пункту Відповідача.

          Питна вода є необхідною складовою продукції гарячого водопостачання. Виробником та виконавцем водопостачання є позивач. Тобто, без продукції позивача відповідач не в змозі створити власну продукцію – гарячу воду.

          Твердження Відповідача про те, що для здійснення діяльності з виготовлення та постачання гарячої води Відповідачу необхідна згода Національної комісії з регулювання електроенергетики (НКРЕ) та Антимонопольного комітету України, є безпідставним, оскільки ст. 13 Закону України «Про природні монополії» та ст. 7 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», на які посилається Відповідач, а також інші нормативно-правові акти України, не передбачають надання цими органами такої згоди.

          Споживачами питної води у розумінні ст. 4 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" є юридична або фізична особа, яка використовує питну воду для забезпечення фізіологічних, санітарно - гігієнічних, побутових та господарських потреб. Створення відповідачем гарячої води є його господарською діяльністю, тобто відповідач є споживачем питної води у відповідності до Закону. Послуги з питного водопостачання (ст. 19 Закону) надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору, зокрема, з підприємствами, що безпосередньо користуються централізованим питним водопостачанням, до яких відноситься відповідач.

          Відтак, правовідносини позивача та відповідача щодо користування централізованим питним водопостачанням засновані на законі. Ухилення відповідача від укладення договору є способом безоплатного користування чужою продукцією.

          Вищевикладені факти знайшли обґрунтоване підтвердження у постанові Вищого господарського суду України від 08.10.2009 року у справі № 52/174, якою встановлено та підтверджено, що АЕК «Київенерго» зобов'язане укласти з ВАТ «АК «Київводоканал» договір на надання послуг з постачання питної холодної води, що призначена для надання послуг з постачання гарячої води по тепловому пункту за адресою: м. Київ, вул. Бальзака, 48-А (стор. 4 Постанови).

          Заперечення відповідача щодо умов п.п 1.1, 2.1.1, 2.1.2, 2.1.5, 2.2.3, 2.5.1, 3.1.6, 3.2.7, 3.2.4, 5.1, 7.5, а також додатків до договору є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства. Також безпідставними є пропозиції про доповнення договору п.п. 2.2.4, 7 договору в редакції відповідача, оскільки такі умови суперечать вимогам Закону.

          Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин викладених у його мотивувальній частині, та відповідати застосованим до спірних відносин нормам права.

          Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення” обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

          Колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду м. Києва від 23.03.2010 року у справі № 52/174-42/1 відповідає вимогам зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України “Про судове рішення”. Господарським судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з’ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

          За наведених у даній постанові обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 23.03.2010 року у справі № 52/174-42/1.

          Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необгрунтованми та такими, що спростовуються матеріалами справи.

          На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 23.03.2010 року у справі № 52/174-42/1 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

          2. Справу № 52/174-42/1 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          Чорна Л.В.

24.06.10 (відправлено)