Рішення № 10092732, 24.06.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.06.10           Справа № 18/49-10.

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа Папір», м. Київ

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Папірпак плюс», м. Суми

Про стягнення 61 349 грн. 29 коп.           

Суддя С.В. ЗАЄЦЬ

секретаря судового засідання Ж.М. Гордієнко

За участі представників сторін:

Від позивача – Сулява О.Ф., довіреність № 6 від 15.01.2010р.

Від відповідача – не з`явився

Суть спору: Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 61349 грн. 29 коп. заборгованості за поставлену продукцію відповідно до договору поставки № 11/Х-09 від 08.01.2009р., з яких 48 000 грн. 01 коп. – основна заборгованість, 6 971 грн. 63 коп. - пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, 1 035 грн. 68 коп. – 3% річних, 5 341 грн. 97 коп. – інфляційні збитки, а також стягнути 613 грн. 49 коп. держмита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Представник позивача у судове засідання подав клопотання № 314 від 18.06.2010р. про залучення до матеріалів справи додаткових документів, одним з яких є заява про уточнення розміру позовних вимог за № 313 від 18.06.2010р., згідно якої позивач, у зв`язку з частковою сплатою відповідачем основної заборгованості, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 45000 грн. 01 коп. основного боргу, 6 971 грн. 63 коп. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, 1 035 грн. 68 коп. 3% річних, 5 341 грн. 97 коп. інфляційних збитків Зазначена заява, згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, прийнята судом до розгляду.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, письмового відзиву на позовну заяву не подав, про місце та час слухання справи був повідомлений належним чином. Ухвала господарського суду Сумської області про порушення провадження по справі від 12.05.2010р. та ухвала про відкладення розгляду справи від 03.06.2010р., направлялись відповідачу за адресою, вказаною в позовній заяві та договорі, а саме: 40034, м. Суми, вул. Інтернаціоналістів, б. 21. Поштове повідомлення про вручення ухвали про порушення провадження по справі від 12.05.2010р. відповідачу до суду не надійшло. Ухвала господарського суду Сумської області про відкладення розгляду справи від 03.06.2010р. до суду не повернулась.

Суд зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місця знаходження юридичних осіб або місце проживання фізичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Враховуючи, що ухвали суду були направлені відповідачу за адресою, зазначеною в матеріалах справи, суд вважає можливим розгляд справи за відсутності відповідача за наявними в матеріалах справи доказами. Таким чином справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив:

Між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 11/Х-09 від 07.01.2009р., відповідно до п. 1.1. якого Постачальник (позивач) зобов`язується відповідно до умов цього договору поставити та передати у власність Покупця (відповідача), а Покупець (відповідач) зобов`язується прийняти й оплатити товар, визначений специфікаціями та накладними, що є невід`ємними частинами цього договору.

У відповідності до п. 3.1 зазначеного договору, оплата товару здійснюється відповідачем за кожну поставлену партію відповідно до Специфікації до цього договору, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача.

Згідно п. 5 Специфікації до договору, оплата товару здійснюється відповідачем за кожну поставлену партію протягом 5 календарних днів з моменту поставки товару.

Позивач свої зобов`язання відповідно до зазначеного договору виконав, що підтверджується матеріалами справи. Факт поставки товару відповідачу підтверджується видатковими накладними № 00309 від 06.03.2009р., № 00258 від 26.02.2009р., № 00454 від 27.03.2009р., № 00779 від 03.06.2009р., № 00830 від 12.06.2009р., № 00916 від 30.06.2009р., які підписані повноважними представниками сторін, скріплені їх печатками, та копії якої містяться в матеріалах справи (а.с. 27-32).

Відповідач свої зобов‘язання за договором поставки № 11/Х-09 від 08.01.2009р. виконав частково, тому його заборгованість перед позивачем по сплаті за поставлену продукцію, з урахуванням поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог № 313 від 18.06.2010р. склала 45 000 грн. 01 коп.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання.

Таким чином, оскільки відповідач розрахунки з позивачем за поставлену продукцію провів лише частково, позивач був змушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості.

На день розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем склала 45 000 грн. 01 коп., що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

Аналогічна норма щодо виконання зобов`язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач порушив вимоги вищевказаних норм та умови укладеного між сторонами договору поставки № 11/Х-09 від 08.01.2009р., а саме допустив прострочення виконання грошового зобов’язання.

Позовні вимоги щодо стягнення 45 000 грн. 01 коп. заборгованості за поставлену продукцію є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Крім цього, позивачем заявлені вимоги по стягненню пені у розмірі 6 971 грн. 63 коп.

Відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату або несплату одержаного товару у вигляді стягнення пені передбачена п. 5.3 договору поставки № 11/Х-09 від 08.01.2009р., за яким у випадку прострочення відповідачем строків оплати товару, відповідач зобов`язується сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення платежу. Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 6 971 грн. 63 коп., передбачені умовами договору, пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, тому позовні вимоги в зазначеній частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. ст. 549-552 Цивільного кодексу України.

Крім того, за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по договору поставки № 11/Х-09 від 08.01.2009р., позивач просить стягнути з відповідача 1 035 грн. 68 коп. 3% річних та 5 341 грн. 97 коп. інфляційних збитків.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимоги кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом. Враховуючи вищевикладене позовні вимоги стосовно стягнення 3% річних та інфляційних збитків є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач не надав суду доказів погашення заборгованості чи аргументованих заперечень вимогам позивача щодо стягнення 45 000 грн. 01 коп. основної заборгованості за поставлену продукцію відповідно до договору поставки № 11/Х-09 від 08.01.2009р., 6 971 грн. 63 коп. пені, 1 035 грн. 68 коп. 3% річних, 5 341 грн. 97 коп. інфляційних збитків, в зв’язку з чим вимоги позивача визнаються судом правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як свідчать матеріали справи, при подачі позовної заяви до суду, позивач звернувся до господарського суду Сумської області із заявою № 143/1 від 25.03.2010р. про застосування заходів щодо забезпечення позову в порядку ст. 66 Господарського процесуального кодексу України шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача на рахунок у банківській установі, що відкритий відповідачу у розмірі 61349 грн. 29 коп.

В обґрунтування даної вимоги позивач послався на те, що у разі неприйняття мір забезпечення позову у подальшому утрудниться чи зробить неможливим виконання рішення суду.

Оцінивши викладене, суд враховує, що статтями 66, 67 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Зі змісту вказаних статей вбачається, що обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов’язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Водночас, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи.

З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Отже вимога про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення ускладнень у виконанні судового рішення.

Разом з тим, як вбачається із заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, суд вважає, що позивачем не доведено наявності фактичних обставин, із якими пов’язується застосування вищевказаних заходів.

А саме, позивач зазначає, що грошові кошти відповідача можуть зникнути або зменшитись внаслідок умисних дій його посадових осіб по створенню умов мнимої неплатоспроможності пдприємства, а тому є підстави для вжиття заходів по забезпеченню позову. Вказані обставини, на думку позивача, можуть призвести до неможливості виконання рішення господарського суду в разі задоволення позову.

Проте, суд визначає, що вказане твердження не можна визнати достатньо обґрунтованим, оскільки позивачем не надано доказів на його підтвердження та не мотивовано твердження про те, що невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання судового рішення при стягненні грошових сум.

Відповідно до змісту статті 66 Господарського процесуального кодексу України, у вирішенні питання про забезпечення позову суд з’ясовує обсяг позовних вимог, здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів – з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а також з огляду на те, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичних осіб або фізичних осіб – підприємців – учасників судового процесу.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що розглядаючи вимогу про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Більш того, статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Частиною 7 статті 319 Цивільного кодексу України визначено, що діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов’язано допустити до користування його майном інших осіб у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як вбачається із змісту заяви позивача № 143/1 від 25.03.2010р. про забезпечення позову, відповідних доводів в обґрунтування вимоги про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та кошти відповідача, що знаходяться на рахунку у банківській установі позивач не наводить.

Більш того, у розумінні положень розділу 10 Господарського процесуального кодексу України “Забезпечення позову”, розглядаючи вимогу про забезпечення позову суд оцінює, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов’язаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, змістом якої є накладення арешту на майно та грошові кошти на рахунок у банківській установі, що відкритий відповідачу, є необґрунтованою, неадекватною позовним вимогам та порушує збалансованість інтересів сторін.

Згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процессу, понесені позивачем, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 47-1, 49, 80, 82, 85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

          В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Папірпак плюс» (40034, м. Суми, вул. Інтернаціоналістів, б. 21, код 35907006) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа Папір» (01010, м. Київ, вул. Московська, 29-А, код 33939476) 45 000 грн. 01 коп. боргу, 6 971 грн. 63 коп. пені, 1 035 грн. 68 коп. 3% річних, 5 341 грн. 97 коп. інфляційних збитків, 613 грн. 49 коп. державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Основа Папір» № 143/1 від 25.03.2010р. про забезпечення позову – відмовити.

4.          Наказ видати після набранням рішення законної сили.

СУДДЯ С.В. ЗАЄЦЬ

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення

Повний текст рішення підписаний 25.06.2010р.

Суддя