Постанова № 10091060, 24.06.2010, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-491/09/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2010 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Корой С.М.

секретар судового засідання - Дудка С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом дочірнього підприємства «Торговий дім «Пальміра»компанії «Палма Груп С.А.»/Швейцарія/ до державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд -

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство «Торговий дім «Пальміра»компанії «Палма Груп С.А.»/Швейцарія/ (далі Позивач) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративною позовною заявою до державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси (далі Відповідач) про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень. Відповідно до заяви про уточнення позовних вимог від 17.06.2010 р. (т.6, а.с.126), Позивач просить визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення Відповідача №0011722310/0, №0011732310/0, №0011742310/0 від 13.11.2008 р., №0036391701/0 від 14.11.2008 р. та №0011722310/1, №0011732310/1, №0011742310/1 №0036391701/1 від 11.12.2008 р.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Посилаючись на положення ст. 204 ЦК України, п.5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, 5.3-5.8 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 4 ст. 8, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік», Позивач вважає, що чинне законодавство передбачає право субєкта господарювання обирати певні форми ведення бухгалтерського обліку та жодна норма закону не забороняє використання декількох з них одночасно. Тому, з огляду на те, що первинні документи підтверджують факт укладення договорів на надання послуг з ведення бухгалтерського обліку, який безпосередньо повязаний з господарської діяльністю Позивача, факт надання послуг та проведення розрахунків, останній вважає, що ним правомірно віднесено до складу валових витрат витрати по оплаті послуг фізичних осіб-підприємців у сфері ведення бухгалтерського обліку та інших консультаційних послуг на підставі належних та у повному обсязі оформлених первинних документів. Також посилаючись на вимоги п. 1.20.3, пп. 7.4.1., 7.4.3. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Позивач вважає протиправними висновки Відповідача про те, що публікації в газетах про продаж товарів за акційною ціною не відповідають вимогам законодавства України та не є публічними повідомленнями, адже вимоги ч.6 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів»не поширюють свою дію на спірні правовідносини, так як покупцями в даному випадку виступають фізичні особи-підприємці, а не «споживачі», як того вимагає зазначений Закон. Крім зазначеного, Позивач вважає неправомірними висновки Відповідача щодо порушень ним п.п. 5.4.2. п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в частині віднесення до складу валових витрат сплачених сум роялті, адже останні спростовуються положеннями ч.2 ст. 441 ЦК України, ч.3 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права»та п. 1.30. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідач адміністративний позов не визнав, надав до суду заперечення (т.6, а.с. 28-38), в яких зазначив наступне.

Посилаючись на положення пп. 1.20.2., пп. 1.20.3., пп. 1.20.51., п. 1.20. ст. 1, п.п. 7.4.1., 7.4.3. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Відповідач вважає, що Позивачем внаслідок продажу товарів фізичним особам-підприємцям за цінами, нижчими від звичайних не відобразило в складі доходу суми доведення вартості реалізованих товарів до звичайної ціни реалізації таких товарів в сумі 198002 грн., що призвело до заниження ним валового доходу у першому півріччі 2008 року на вказану суму. Також Відповідач вважає, що з огляду на положення ст.ст. 418, 441 ЦК України, ст.ст. 24, 32 Закону України «Про авторське право і суміжні права»та п. 1.30. ст. 1, пп. 5.4.2. п. 5.4. ст. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Позивач не отримав права на користування правом інтелектуальної власності (авторським правом) на програмне забезпечення «Система автоматизації продаж »наданого ЗАТ «Медфарком-Центр», а є його кінцевим користувачем в якості активу у розумінні Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»з метою виконання певних функцій обліку у власній господарській діяльності, а тому платежі за ліцензійним договором №0107 від 03.01.2007 р. на відповідають визначенню роялті та не включаються до складу валових витрат. Відповідач також вважає, що Позивачем на порушення п. 5.1., пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст.ст 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»та ст. 27 Закону України «Про інформацію»віднесено до складу валових витрат витрати по оплаті бухгалтерських та інформаційних послуг, які надані фізичними особами-підприємцями на загальну суму 3687791 грн., так як перевіркою не встановлено звязок вищевказаних послуг з господарською діяльністю Позивача.

Крім зазначеного, на думку Відповідача, Позивачем на порушення положень п. «е»пп. 4.2.9. п. 4.2. ст. 4, п. 7.1. ст. 7, п. 8.1.4. ст. 8, п. 17.2. ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та пп. 1.20.51 п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не в повному обсязі утримувався податок з доходів фізичних осіб, що утворився в результаті надання їм суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін, в результаті чого було недоутримано податку на суму 40365 грн.. Також на порушення пп. 4.1.2., 4.1.4., 4.1.7. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетам та державними цільовими фондами»Позивачем несвоєчасно надані до ДПІ податкові декларації по ПДВ за березень, квітень та травень 2008 року, а саме останні були надіслані на адресу ДПІ поштою в граничний термін їх подання без повідомлення про причини неприйняття органами ДПС таких декларацій.

У судовому засіданні представник Позивача підтримав вимоги та обґрунтування адміністративної позовної заяви у повному обсязі.

Представник Відповідача проти адміністративної позовної заяви заперечував у звязку з безпідставністю та необґрунтованістю її вимог, посилаючись при цьому на доводи та обґрунтування викладені в наданому суду запереченні.

Суд заслухавши осіб, що зявились в судове засідання, доводи адміністративної позовної заяви та заперечення на неї, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

03.01.2007 р. між Позивачем (Ліцензіат) та ЗАТ «Медфармаком-Центр»(Ліцензіар) укладено ліцензійний договір №0107 (т.1, а.с. 105-108), згідно якого Ліцензіар надає Ліцензіату невиключне право користування авторським правом на ліцензійне програмне забезпечення, яке включає право користуватись ліцензійним програмним забезпеченням у відповідності з внутрішніми вимогами Ліцензіата, а останній приймає право користування авторським правом на ліцензійне програмне забезпечення відповідно до умов Договору. Для цілей даного Договору ліцензійне програмне забезпечення означає компютерну програму «Система автоматизації продаж ». Відповідно до п.3.1. Договору, винагорода за надання права на користування ліцензійним програмним забезпеченням за цим Договором платиться Ліцензіатом Ліцензіару у вигляді роялті, розмір яких становить 18000000 грн. Також п. 3.3. Договору закріплено, що роялті будуть вважатись сплаченими після отримання Ліцензіаром грошей на банківський рахунок. Факт використання Ліцензіатом наданих йому згідно Договору прав стосовно ліцензійного програмного забезпечення фіксується сторонами у вигляді Акта виконаних робіт.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір №16823 від 31.05.2006 р., виданого Державним департаментом інтелектуальної власності ЗАТ «Медфармаком-Центр»(т.1, а.с. 109), останнє є власником авторських майнових прав на компютерну програму «Система автоматизації продаж ll».

03.01.2007 р. між Позивачем (Ліцензіат) та ЗАТ «Медфармаком-Центр»(Ліцензіар) підписано акт введення в експлуатацію (т.1, а.с. 111), згідно якого Ліцензіар інсталював компютерну програму «Система автоматизації продаж »та вчинив усі потрібні дії для введення програми в експлуатацію.

04.01.2007 р. між Позивачем (Ліцензіат) та ЗАТ «Медфармаком-Центр»(Ліцензіар) укладено додаткову угоду №1 та №2 до Ліцензійного договору №0107 від 03.01.2007 р. (т.1, а.с. 112, 113), згідно яких викладено п. 3.1. Договору у новій редакції, а саме розмір винагороди за надання права на користування ліцензійним програмним забезпеченням, яка платиться Ліцензіатом Ліцензіару у вигляді роялті, встановлено на рівні 15000000 грн. та, у звязку з призупиненням експлуатації ліцензійного програмного забезпечення компютерної програми «Система автоматизації продаж » на період з 04.01.2007 р. до 30.06.2007 р., викладено Додаток №1 до Договору у новій редакції. Також згідно актів призупинення та поновлення експлуатації ліцензійного програмного забезпечення від 04.01.2007 р. та 01.07.2007 р. відповідно (т.1, а.с 114, 115), які підписані між сторонами, за домовленістю останніх було призупинено експлуатацію ліцензійного програмного забезпечення компютерної програми «Система автоматизації продаж » на період з 04.01.2007 р. до 30.06.2007 р..

На підтвердження надання права користування компютерною програмою «Система автоматизації продаж »у відповідності з Ліцензійним договором №0107 від 03.01.2007 р. у періодах з 01.01.2008 р. по 31.01.2008 р., з 01.02.2008 р. по 29.02.2008 р., з 01.03.2008 р. по 31.03.2008 р. та з 01.04.2008 р. по 30.06.2008 р., між Позивачем (Ліцензіат) та ЗАТ «Медфармаком-Центр»(Ліцензіар) підписано акти використання (т.1, а.с. 116-119). Зазначеними актами також встановлено, що винагорода (як роялті) за право користування компютерною програмою «Система автоматизації продаж »за вказані періоди становить відповідно 500000 грн., 500000 грн., 500000 грн. та 1500000 грн..

Витрати по сплаті винагороди (роялті) ЗАТ «Медфармаком-Центр»за користування невиключним авторським правом на ліцензійне програмне забезпечення у розмірі 3000000 грн. включені Позивачем до валових витрат у 1 та 2 кварталі 2008 року (т. 1, а.с. 19, 20).

У періоді з січня по червень місяць 2008 року Позивачем на підставі видаткових накладних продано фізичним особам-підприємцям ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 товарів на загальну суму 229,37 грн.(т.1, а.с. 16,17; 121-138; 140; 142-148). Продаж даних товарів здійснювався за акційними цінами, які містились в публічних оголошеннях і були надруковані в №10 (238) газети «Купи мене!»від 12.03.2008 р., №32 за вівторок та №51 за пятницю газети «Одеський маклер»від 22 квітня та 27 червня 2008 року відповідно (т.1, а.с. 141, 146, 149).

Також у періоді з січня по червень місяць 2008 року Позивачем укладено договори про надання інформаційних, консультаційних, маркетингових, бухгалтерських послуг та послуг аудиту; послуг з вивчення суспільної думки, консультування по питанням комерційної діяльності та управління, дослідження конюнктури ринку, обробки даних, а також послуги щодо збору заявок на поставку товарів народного споживання, соціального опитування та обслуговування населення, підбору та забезпечення персоналом з наступними фізичними особами-підприємцями: ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_88, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_1, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86 та ОСОБА_87 (т.1, а.с. 23-26, 151-249, т.2, а.с. 2-93). Відповідно до п. 1.1. Договорів, Замовник (Позивач) замовляє, а Виконавець (фізична особа-підприємець) надає вказані вище послуги на умовах, передбачених Договорами.

На виконання умов договорів та на підтвердження надання вищевказаними фізичними особами-підприємцями послуг згідно останніх, між сторонами підписано акти здачі-прийому виконаних робіт на загальну суму 3687791 грн. (т.1, а.с. 23-26, т.2, а.с. 96-205, т.3).

Витрати по оплаті вищевказаних послуг, які підтверджені платіжними дорученнями і видатковими касовими ордерами на загальну суму 3687791 грн. (т.4, т.5), віднесено Позивачем до складу валових витрат у І та ІІ кварталі 2008 року (т.1, а.с. 23-26,).

10.11.2008 р. за результатами проведеної Відповідачем планової виїзної перевірки Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.06.2008 року, іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 30.06.2008 року та валютного законодавства за період з 01.04.2007 року по 30.06.2008 року складено акт №11647/23-1/25422297 (т.1, а.с. 10-54, далі Акт перевірки). Відповідно до висновків зазначеного Акту перевірки, перевіркою встановлені порушення Позивачем: - п. 5.1., пп. 5.4.2. п. 5.4. ст.5, пп. 7.4.1., пп. 7.4.3. п. 7.4. ст. 7 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1721449 грн.; - п.4.1. ст. 4, п. 6.1. ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 39601 грн.; - пп. 4.1.2., 4.1.4., 4.1.7. п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетам та державними цільовими фондами»,в результаті чого підприємством несвоєчасно подано податкові декларації з податку на додану вартість затри податкових періоди березень 2008 року, квітень 2008 року, травень 2008 року; - ч. «е» пп. 4.2.9. п. 4.2. ст. 4, п. 7.1. ст. 7, п. 8.1.4. ст. 8, п. 17.2. ст. 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в періоді, що перевірявся, на загальну суму 40365 грн..

13.11.2008р. Відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: №0011722310/0, яким визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) Позивача по податку на прибуток у розмірі 3005412 грн. (за основним платежем 1721449 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1283963 грн.) (т.1, а.с. 55); №0011732310/0, яким визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) Позивача по податку на додану вартість у розмірі 59402 грн. (за основним платежем 39601 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 19801 грн.) (т.1, а.с. 56) та №0011742310/0, яким також визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) останнього по податку на додану вартість у розмірі 510 грн. (за основним платежем 0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 510 грн.) (т.1, а.с. 57).

14.11.2008 р. Відповідачем прийняті податкове повідомлення-рішення №0036391701/0, яким визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) Позивача по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 121095 грн. (за основним платежем 40365 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 80730 грн.) (т.1, а.с. 58).

11.12.2008 р. рішенням Відповідача про результати розгляду первинної скарги за вих. №65085/10/25.012 (т1., а.с. 66-78) скаргу Позивача на податкові повідомлення-рішення №0011722310/0, №0011732310/0, №0011742310/0 від 13.11.2008 р. та №0036391701/0 від 14.11.2008 р. за вих. №812 від 25.11.2008 р. (т.1, а.с. 59-65) залишено без задоволення, а зазначені податкові повідомлення-рішення без змін.

11.12.2008 р. Відповідачем за результатами розгляду вищезазначеної скарги прийняті податкові повідомлення-рішення: №0011722310/1, яким визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) Позивача по податку на прибуток у розмірі 3005412 грн. (за основним платежем 1721449 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1283963 грн.) (т.6, а.с.125 ); №0011732310/1, яким визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) Позивача по податку на додану вартість у розмірі 59402 грн. (за основним платежем 39601 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 19801 грн.) (т.6, а.с.123); №0011742310/1, яким визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) Позивача по податку на додану вартість у розмірі 510 грн. (за основним платежем 0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 510 грн.) (т.6, а.с.124) та №0036391701/1, яким також визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) останнього по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 121095 грн. (за основним платежем 40365 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 80730 грн.) (т.1, а.с. 92).

Вимогами п.п. 5.2.5. п. 5.2. та п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до вимог п.п. 5.2.1. п. 5.2. та п.п. 5.4.4. п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.4.2. п. 5.4. ст. 5 зазначеного Закону України, до валових витрат включаються, в тому числі, витрати, повязані з виплатою роялті.

Відповідно до п. 1.30 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», роялтіплатежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи компютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудиокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау). Не вважаються роялті платежі за отримання обєктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими обєктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий обєкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обовязковим згідно із законодавством України.

Згідно приписів п.2 ч.1 ст. 433 ЦК України, обєктами авторського права є твори, до яких також відносяться компютерні програми. Майновими правами інтелектуальної власності на твір є: 1) право на використання твору; 2) виключне право дозволяти використання твору; 3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; 4) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Використанням твору є його: 1) опублікування (випуск у світ); 2) відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі; 3) переклад; 4) переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни; 5) включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо; 6) публічне виконання; 7) продаж, передання в найм (оренду) тощо; 8) імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом. Автор має право на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено ЦК України та іншим законом (ст.ст. 440, 441 та 445 ЦК України).

Також, відповідно до ст.15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: а) виключне право на використання твору; б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає субєктом авторського права. Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти: 1) відтворення творів; 2) публічне виконання і публічне сповіщення творів; 3) публічну демонстрацію і публічний показ; 4) будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення; 5) переклади творів; 6) переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів; 7) включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо; 8) розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору; 9) подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представники можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і у будь-який час за їх власним вибором;10) здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, компютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує компютер; 11) імпорт примірників творів. Цей перелік не є вичерпним.

Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання обєкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог Цивільного кодексу України та іншого закону (ч.4 ст. 426 ЦК України).

Відповідно до ч.1, 3 ст.1108 та ч.1 ст.1109 ст. ЦК України, особа, яка має виключне право дозволяти використання обєкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього обєкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання обєкта права інтелектуальної власності).

Ліцензія на використання обєкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону.

Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром обєкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього обєкта у зазначеній сфері.

За ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання обєкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та іншого закону.

Згідно ч.5 ст. 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права», за винятком випадків, передбачених статтями 21-25 вказаного Закону України, автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів.

Як встановлено судом, ЗАТ «Медфармаком-Центр»(Ліцензіар), яке є власником авторських майнових прав на компютерну програму «Система автоматизації продаж »(т.1, а.с. 109), на підставі ліцензійного договору №0107 від 03.01.2007 р. (т.1, а.с. 105-108) передало Позивачеві (Ліцензіату) невиключне право користування авторським правом на вищевказане ліцензійне програмне забезпечення. Зважаючи на зазначене, суд вважає, що Позивачем правомірно віднесено до валових витрат у 1 та 2 кварталі 2008 року витрати у розмірі 3000000 грн. по сплаті винагороди (роялті) ЗАТ «Медфармаком-Центр»за користування невиключним авторським правом на ліцензійне програмне забезпечення, яке підтверджене відповідними актами використання, підписаними між сторонами (т.1, а.с. 116-119). Доводи Відповідача з посиланнями на положення ст.441 ЦК України, статті Закону України «Про авторське право і суміжні права»та 1.30 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»про те, що Позивачем не отримано права на користування правом інтелектуальної власності (авторським правом) на програмне забезпечення, і як наслідок, платежі за ліцензійним договором №0107 від 03.01.2007 р. не відповідають визначенню роялті, судом не приймаються до уваги, адже спростовуються вищевказаними та наявними в матеріалах справи доказами про передання та використання авторського права.

Також помилковими вважає суд висновки Відповідача щодо протиправного включення Позивачем до складу валових витрат у 1 та 2 кварталі 2008 року сум витрат у розмірі 3687791 грн., сплачених у звязку з отриманням бухгалтерських та інформаційних послуг виходячи з наступного.

Як вже було вказано, відповідно до вимог п.п. 5.2.1. п. 5.2. та п.п. 5.4.4. п. 5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно п. 1.32. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльністьбудь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Положеннями ч.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»встановлено, що бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації: введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером; користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи; ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою; самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися (ч. 1 та 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливобезпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівкудень їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг)дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг). Датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є резидентами, які сплачують цей податок за ставкою нижчою, ніж зазначена у статті 10 цього Закону (крім платників податку, зазначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону), або сплачують цей податок у складі єдиного чи фіксованого податку чи є звільненими від сплати цього податку або не є його субєктами згідно із законодавством, є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпортітакож робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг),дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової) (п.п. 11.2.1. та 11.2.3. п. 11.2. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (ч.4 п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється (п. 5.11. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

З матеріалів справи слідує, що договори про надання інформаційних, консультаційних, маркетингових, бухгалтерських послуг та послуг аудиту; послуг з вивчення суспільної думки, консультування по питанням комерційної діяльності та управління, дослідження конюнктури ринку, обробки даних, а також послуг щодо збору заявок на поставку товарів народного споживання, соціального опитування та обслуговування населення, підбору та забезпечення персоналом, укладені Позивачем з фізичними особами-підприємцями (т.1, а.с. 23-26, 151-249, т.2, а.с. 2-93), належним чином виконанні, що підтверджується підписаними між сторонами актами здачі-прийому виконаних робіт на загальну суму 3687791 грн. (т.1, а.с. 23-26, т.2, а.с. 96-205, т.3), та оплачені (т.4, т.5). Зазначені витрати по оплаті вказаних послуг здійсненні Позивачем у звязку з організацією, веденням виробництва та продажем продукції, а тому, на думку суду, правомірно включені останнім до складу валових витрат. Посилання Відповідача на те, що штатним розкладом Позивача передбачено функціонування бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером, судом не приймаються до уваги, адже чинним законодавством України не встановлено обмежень щодо кількості форм організації бухгалтерського обліку на підприємстві та субєктів, які його здійснюють.

Також неправовими та необґрунтованими вважає суд доводи Відповідача щодо ненадання Позивачем документів, які б підтверджували фактичне отримання бухгалтерських та інформаційних послуг, з посиланнями на положення ст.ст. 27, 39-41 Закону України «Про інформацію», адже вказаним Законом не встановлено вимог до документів податкового обліку, на підставі яких, згідно ч.4 п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», здійснюється формування валових витрат. Первинні документи, які надані суду Позивачем на підтвердження отримання бухгалтерських та інформаційних послуг (т.1, а.с. 23-26, т.2, а.с. 96-205, т.3), на думку суду, відповідають вимогам встановленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»для первинних документів та, відповідно, є підставою для бухгалтерського і податкового обліку (ч.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Крім вищевказаного, на переконання суду, помилковими є висновки Відповідача щодо реалізації Відповідачем товарів фізичним особам-підприємцям ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, за цінами нижчими за звичайні та, відповідно, необхідності відображення в складі доходу від продажу товарів (робіт, послуг) за рядком 01.1 декларації про прибуток підприємства звітних податкових періодів, що перевірялися, сум доведення вартості реалізованих товарів до звичайної ціни реалізації таких товарів в сумі 198002 грн. виходячи з наступного.

Згідно пп. 7.4.3 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками. Відповідно ж до зазначеного підпункту 7.4.1 Закону, доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) повязаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Вимогами пп. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобовязань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші обєктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутностіоднорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між неповязаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, повязані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів. Якщо товари (роботи, послуги), ідентичні (за їх відсутності - однорідні) товарам (роботам, послугам), стосовно яких визначається звичайна ціна, прилюдно пропонуються до продажу, або мають ціни, встановлені на організованому ринку цінних паперів, або мають біржову ціну (біржове котирування), визначення звичайної ціни у встановленому в абзаці першому цього підпункту порядку здійснюється із врахуванням таких факторів (пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Для товарів (робіт, послуг), які продаються шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу, звичайною визнається ціна, що міститься у такому прилюдному оголошенні (пп. 1.20.3 п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»)..

З огляду на те, що Позивачем здійснювався продаж товарів фізичним особам-підприємцям ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, шляхом прилюдного оголошення умов їх продажу за акційними цінами (т.1, а.с. 141, 146, 149), такі ціни є звичайними у розумінні вищевказаних положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Позивачем правомірно визначений дохід виходячи з даних цін. Посилання Відповідача на те, що продаж товарів не здійснювався відповідно до умов пп. 1.20.3 п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»шляхом публічного оголошення умов продажу такого товару споживачу в розумінні ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів»суд вважає неправовими, адже положення ст. 15 зазначеного Закону України не можуть бути поширені на вказані правовідносини, так як фізичні особи-підприємці, які здійснювали придбання вказаних товарів не є споживачами у розумінні п.22 ст. 1 даного Закону.

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість», база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обовязкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого звязку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в звязку з компенсацією вартості товарів (послуг). Обєкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(п. 6.1. ст. 6 та п. 1.18 ст. 1 зазначеного Закону).

Згідно вимог ч. «е»пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), а саме у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

Виходячи з вищевказаних висновків щодо невірного визначення Відповідачем звичайної ціни товарів, які реалазовувались фізичним особам-підприємцям ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, та, з огляду на зазначені вимоги положень Закону України «Про податок на додану вартість»та Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», протиправними є також висновки Відповідача щодо заниження Позивачем бази оподаткування податком на додану вартість при реалізації даних товарів за звичайними цінами та не утримання останнім у повному обсязі з вказаних фізичних осіб-підприємців податку з доходів фізичних осіб, які викладені в пп. 1 п. 3.2.1. розділу 3.2. та п. 3.5.5.5.5. розділу 3.5.5. Акту перевірки (т.1, а.с. 34, 43).

Разом з тим, суд погоджується з висновками Відповідача щодо несвоєчасності подання Позивачем податкових декларацій з податку на додану вартість за три податкових звітних періодів: березень, квітень та травень місяць 2008 року. Як слідує з матеріалів справи (т.1, а.с. 38, 39), Позивачем на порушення вимог пп. 4.1.2, пп. 4.1.4, пп. 4.1.7 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та з урахуванням пп. 7.8.1 п. 7.8. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», надіслані поштою Відповідачу податкові декларації за вказані податкові періоди до закінчення граничного строку їх подання, а не за десять днів до закінчення такого граничного строку, як того вимагають положення зазначених статей.

Статтями 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

На підставі досліджених доказів та встановленого судом в ході розгляду справи суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 9, 11, 69-71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов дочірнього підприємства «Торговий дім «Пальміра»компанії «Палма Груп С.А.»/Швейцарія/ до державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси №0011722310/0 від 13.11.2008 р. та №0011722310/1 від 11.12.2008 р., якими визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) дочірнього підприємства «Торговий дім «Пальміра» компанії «Палма Груп С.А.» /Швейцарія/ по податку на прибуток у розмірі 3005412 грн. (за основним платежем 1721449 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1283963 грн.).

Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси №0011732310/0 від 13.11.2008 р. та №0011732310/1 від 11.12.2008 р., якими визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) дочірнього підприємства «Торговий дім «Пальміра» компанії «Палма Груп С.А.» /Швейцарія/ по податку на додану вартість у розмірі 59402 грн. (за основним платежем 39601 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 19801 грн.).

Скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси №0036391701/0 від 14.11.2008 р. та №0036391701/1 від 11.12.2008 р., якими визначено суму податкового зобовязання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) дочірнього підприємства «Торговий дім «Пальміра» компанії «Палма Груп С.А.» /Швейцарія/ по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 121095 грн. (за основним платежем 40365 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 80730 грн.).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом 20 днів, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, а також апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний суддею 24.06.2010 року.

СуддяКорой С.М.

24 червня 2010 року