Постанова № 10090077, 14.06.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

14.06.10Справа №2а-912/10/13/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого судді Ольшанській Т.С. , при секретарі Барабановій А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Фірма ДЕМІР"

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників сторін:

представника позивача - Твердюкова Є.М., посвідчення УКР № 084158;

представника позивача - Решетіло С.О., наказ № 5-ЛС від 25.07.2008;

представника відповідача - Маслюк О.В., посвідчення УКР № 084158, головний державний податковий інспектор;

Обставини справи: Приватне підприємство "Фірма ДЕМІР" звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0007703500/0 від 30.12.2009 та №0007713500/0 від 30.12.2009.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватне підприємство "Фірма ДЕМІР" вважає висновки, що викладені в акті перевірки помилковими, тому неправомірним є винесення оскаржуваних податкових повідомлень рішень.

Представники позивача у судовому засіданні, яке відбулося 14.06.2010 підтримали позовні вимоги у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував у повному обсязі. У своїх письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, з підстав того, що оскаржувані рішення були прийняті на підставі встановленого порушення з боку позивача вимог податкового законодавства та з додержанням встановленого законом порядку. Окрім того відповідач зазначає, що в результаті порушення ПП "Ніколь - Крим" вимог господарського та цивільного законодавства, угоди, укладені Приватним підприємством "Фірма ДЕМІР" з ПП "Ніколь - Крим" мають протиправний характер. Окрім того, ДПІ в м. Сімферополі АР Кримпросить суд звернути увагу на те, що в акті перевірки є посилання відповідача на протокол допиту підозрюваного, відповідно до якого вбачається, про підприємницька діяльність ПП "Ніколь - Крим" фактично здійснювалася ОСОБА_4, яка не мала належних повноважень на здійснення даної діяльності. Із зазначеного вбачається, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах (далі - органи державної податкової служби). У складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями.

Статтею 2 Закону передбачено, що завданнями органів державної податкової служби є, зокрема, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

У відповідності до положень статті 11-2 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

Як вбачається із матеріалів справи, на підставі направлення від 15.12.2009 № 157/23-7, виданого ДПІ в м. Сімферополі Рижовою Людмилою Петрівною, головним державним податковим ревізором - інспектором відділу організації роботи і моніторингу фінансових операцій управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом, ДПА в АР Крим, відповідно до наказу ДПІ в м. Сімферополі від 15.12.2009 №188, 24.12.2009 проведено документальну виїзну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства "Фірма ДЕМІР" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП "Ніколь - Крим" за період з 01.02.2007 по 31.03.2008.

Під час зазначеної перевірки встановлене порушення позивачем вимог:

- п.п. 5.3.9, п. 5.3, ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 № 283/97-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 59163,00 грн., у тому числі за 1 квартал 2007 року у сумі 5857,00 грн., за 2 квартал 2007 року у сумі 12858,00 грн., за 3 квартал 2007 року у сумі 38680,00 грн., за 4 квартал 2007 року у сумі 1768,00 грн.;

- п.п.п 7.2., п.п.7.4.5, п.7.4., ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 47334,00 грн., у тому числі у лютому 2007 року - 4686,00 грн., у травні 2007 року - 4213,00 грн., у червні 2007 року у сумі 6073,00 грн., у липні 2007 у сумі 19025,00 грн., у серпні 2007 року у сумі 6374,00 грн., у вересні 2007 року у сумі 5544,00 грн., у листопаді 2007 року - 1419,00 грн.

За результатами зазначеної перевірки складений акт № 24/35-1/30227879 від 24.12.2009, який покладений у підставу прийняття податкового повідомлення - рішення від 30.12.2009 № 0007703500/0, яким Приватному підприємству "Фірма ДЕМІР" донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у загальній сумі 88744,5 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 59163,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 29581,50 грн., та податкове повідомлення - рішення від 30.12.2009 № 0007713500/0, яким Приватному підприємству "Фірма ДЕМІР" донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 71001,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 47334,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 23667,00 грн. (а.с.15,16).

Висновки про порушення вимог податкового законодавства, які викладені у зазначеному акті перевірки мотивовані, зокрема, тим що, відповідно до Постанови Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 12.06.2009 у справі № 1-463/09 вбачається, що ОСОБА_4 в період часу з 27.12.2006 по 26.02.2008, маючи намір, направлений на приховування від директора ПП "Ніколь - Крим" ОСОБА_6 дійсних оборотів підприємства, вносила до податкових декларацій з податку на прибуток і декларацій з податку на додану вартість завідомо неправдиві відомості, і підроблюючи підпис директора ПП "Ніколь - Крим" ОСОБА_6, підписувала бухгалтерські документи від його імені. Враховуючи зазначену постанову відповідач робить висновок, що в результаті порушення ПП "Ніколь - Крим" вимог господарського та цивільного законодавства, угоди, укладені між ПП "Ніколь - Крим" та Приватним підприємством "Фірма ДЕМІР" мають протиправний характер.

Однак суд зазначає, що відповідно до вказаної Постанови Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 12.06.2009, ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності, яка передбачена ч. 2 ст. 358, ч. 3 ст. 358 КК України. Дана постанова суду набула законної сили, про що свідчить відповідний штамп Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим. Відповідно до п. 4 ст. 72 КАС України, підставою для звільнення від доказування є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. У даному випадку судом загальної юрисдикції прийнята постанова про закриття справи та звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності. У звязку з чим суд вважає, що факти, наведені у постанові Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 12.06.2009, підлягають доказуванню.

Крім того, суд зазначає, що у вказаній постанові відсутні будь яки посилання на взаємовідносини між ПП «Ніколь Крим» та ПП "Фірма ДЕМІР". Також суд зазначає, що у постанові від 12.06.2009 наведені тільки встановлені факти з надання офіційних документів податкової звітності до ДПІ у м. Сімферополі АР Крим з недостовірними відомостями, щодо недостовірності документів наданих іншим юридичним особам відомості у постанові відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 70 КАС України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Відповідачем не надано суду будь яких належних доказів, які б підтверджували яким чином ДПІ в м. Сімферополі АР Крим отримало відповідну постанову.

У звязку з чим суд вважає, що постанова Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим не є належним доказом по справі.

Окрім того, відповідно до висновків Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, які викладені в акті перевірки № 24/35-1/30227879 від 24.12.2009, взаємини купівлі - продажу товарів між Приватним підприємством "Фірма ДЕМІР" та ПП "Ніколь - Крим" не відповідають вимогам закону в частині порушення порядку ведення і заповнення первинних бухгалтерських та податкових документів, а саме, первинні документи підписані особою, що не мала юридичних підстав для проведення господарських операцій ПП "Ніколь - Крим", і не брала участь у їх здійсненні. З урахуванням даних обставин не підтверджені факти здійснення господарських операцій. Отже, на думку податківців, позивач не мав права включати до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми податку, які сплачені в ціні товарів, отриманих від ПП "Ніколь - Крим", таким чином, вартість отриманого товару не може бути включена також до складу валових витрат підприємства.

Вивчивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд надійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Податкове повідомлення рішення від 30.12.2009 № 0007703500/0 прийнято відповідачем з підстав встановленого порушення з боку позивача п.п. 5.3.9, п. 5.3, ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається із матеріалів справи, між Приватним підприємством "Фірма ДЕМІР" та ПП "Ніколь - Крим" був укладений договір купівлі - продажу від 01.01.2007 на підставі виставлених розрахунків - фактур за безготівковий розрахунок. Даний договір від імені ПП "Ніколь - Крим" підписано виконуючим обов'язки директора ОСОБА_4 При підписанні зазначеного договору, ОСОБА_4 була надана довіреність, яка видана ПП "Ніколь - Крим" в особі директора ОСОБА_6, відповідно до якої ОСОБА_4 була уповноважена бути представником підприємства в усіх органах, установах, підприємствах та інших юридичних осіб будь - яких форм власності та виконувати ряд процесуальних дій. Дана довіреність скріплена печаткою ПП "Ніколь - Крим" та підписом директора ОСОБА_6 З урахуванням вищевикладеного, у позивача не було підстав вважати ОСОБА_4 неналежним представником ПП "Ніколь - Крим" та сумніватися у справжності цієї довіреності. Окрім того, відповідачем в порушення статті 72 КАС України не доведено що вказана довіреність була сфальсифікована, отже вона не визнана недійсною в судовому порядку. Разом з тим суд зазначає, що і договір від 01.01.2007 не був предметом судового дослідження та недійсним не визнавався. Разом з тим і відповідачем не доведено про факт звернення до суду з позовом про стягнення усього отриманого за нікчемним правочином.

На виконання даного договору купівлі - продажу, в рахунок оплати за товар Приватним підприємством "Фірма ДЕМІР" перераховано 284005,50 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями, рахунками -фактурами, податковими та видатковими накладними, реєстрами податкових накладних, виписками банку, відповідно до яких постачальником за даними документами є ПП "Ніколь - Крим", а одержувачем ПП "Фірма ДЕМІР". Отже, із наведеного вбачається, що позивач мав відносини саме з ПП "Ніколь - Крим", а не з ОСОБА_4

З урахуванням вищевикладеного, висновок Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим щодо нікчемності правочинну між ПП "Фірма ДЕМІР" та ПП "Ніколь - Крим" є необґрунтованим, тобто таким, який не доведений належним доказом по справі.

Судом встановлено, що відповідно до статуту ПП "Фірма ДЕМІР" предметом діяльності підприємства є оптова торгівля залізничними виробами, фарбами, склом та інші види оптової торгівлі. Згідно довідки з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України від 14.08.2008 АП № 007497, видами діяльності позивача є: 51.53.2 оптова торгівля будівельними матеріалами; 51.90.0 інші види оптової торгівлі; 52.46.0 роздрібна торгівля залізними виробами, фарбами та склом. За рахунками фактурами, видатковими накладними, податковими накладними судом встановлено, що від ПП «Ніколь Крим» позивачем були придбані листи, труби, вугли, швелери, арматури, круги та інші металеві вироби. Тобто постачання товарів здійснювалося в межах господарської діяльності позивача.

Одночасно матеріалами справи підтверджений факт отримання товарів ПП "Фірма ДЕМІР" від ПП "Ніколь - Крим", оплати їх вартості та використання їх позивачем у власній господарській діяльності, тобто встановлено фактичне виконання договору купівлі - продажу від 01.01.2007 з боку обох сторін. З урахуванням викладеного, дана вартість товару повинна бути віднесена до складу валових витрат позивача, згідно з діючим законодавством.

Таким чином, суд надходить до висновку про неправомірність прийняття ДПІ в м. Сімферополі АР Крим податкового повідомлення - рішення від 30.12.2009 № 0007703500/0, яким Приватному підприємству "Фірма ДЕМІР" донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у загальній сумі 88744,5 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 59163,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 29581,50 грн.

Стосовно позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 30.12.2009 №0007713500/0, яким Приватному підприємству "Фірма ДЕМІР" донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 71001,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 47334,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 23667,00 грн., суд зазначає наступне.

Вказане повідомлення - рішення прийнято відповідачем на підставі встановленого порушення позивачем вимог п.п.п 7.2., п.п.7.4.5, п.7.4., ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якої вбачається, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно з п. 1.7. Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону).

Разом з тим, п. 7.5. ст. 7 Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право на податковий кредит виникає у сторони з моменту отримання належним чином оформленої податкової накладної, яка в свою чергу підтверджує факт сплати покупцем вартості придбаного товару.

В матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 26.01.2007 за № 100016445, відповідно до якої Приватне підприємство "Ніколь - Крим" зареєстроване платником податку на додану вартість 26.01.2007 ДПІ у м. Сімферополі (а.с.114). Окрім того, в матеріалах справи наявна довідка з єдиного державного реєстру ПП "Ніколь - Крим", в якій зазначені види діяльності даного підприємства (а.с.115).

Стаття 9 Закону про ПДВ передбачений порядок реєстрації платників податку на додану вартість на виконання якого ДПА України прийнятий наказ від 01.03.2000 № 79, що зареєстрований у Міністерстві юстиції 03.04.200 за № 208/4429, відповідно до якого для реєстрації особи як платника податку на додану вартість потрібно щоб вона була взята на облік в органі Державної податкової служби.

Згідно до Порядку обліку платників податків, зборів (обовязкових платежів), що затверджений ДПА України від 19.02.1998 № 80, та зареєстрован у Міністерстві юстиції 16.03.1998 за № 172/2612, для взяття на облік, юридична особа надає до органу державної податкової служби заяву за формою № 1-ОПП, копію свідоцтва про держреєстрацію, копію документів про присвоєння ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ.

Як встановлено судом, заява за формою № 1-ОПП підписана підписом, що є тотожнім підписом, виконаним на видаткових та податкових накладних, а також у заяві на реєстрацію платника податку на додану вартість ф. № 1-ПДВ та у доручені від 01.02.2007 на отримання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100016445.

Таким чином, суд робить висновок про некваліфіковані дії співробітників ДПІ у м. Сімферополі АР Крим, які під час проведення реєстрації платника податків ПП «Ніколь Крим» належним чином не дослідили надані документи та не встановили обсяг повноважень особи, що звернулася за реєстрацією. Саме на підставі наданих ДПІ у м. Сімферополі АР Крим документів про реєстрацію, платником податків та платником податку на додану вартість були вчинені усі наступні дії.

У звязку з чим суд надходить до висновку, що на час здійснення господарських операцій з позивачем, ПП «Ніколь Крим» було платником податку на додану вартість, а тому мало право видавати податкові накладні.

Разом з тим, в матеріалах справи наявні належним чином оформлені та підписані ПП "Ніколь - Крим" податкові накладні, з чого вбачається про правомірність включення відповідної суми податку до складу податкового кредиту з податку на додану вартість.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закон України "Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Наявність сумнівів стосовно відповідності підпису особи на податковій накладній обсягу її повноважень не може бути підставою для висновку про недійсність податкових накладних, виданих таким контрагентом на час здійснення господарської операції.

При цьому Закон України "Про податок на додану вартість" не ставив в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширювалося тільки на окремо взятого платника податків і не ставило цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта., встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії) : 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом не встановлено порушень чинного законодавства з боку позивача, суд дійшов висновку, що відповідачем податкові повідомлення рішення №0007703500/0 від 30.12.2009 та №0007713500/0 від 30.12.2009 прийняті неправомірно, у звязку з чим повинні бути скасовані.

Вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 14.06.2010.

У повному обсязі постанову складено та підписано 18.06.2010.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 30.12.2009 №0007703500/0, яким Приватному підприємству "Фірма ДЕМІР" донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у загальній сумі 88744,5 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 59163,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 29581,50 грн. та від 30.12.2009 №0007713500/0, яким Приватному підприємству "Фірма ДЕМІР" донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 71001,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 47334,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 23667,00 грн.

3.Стягнути на користь Приватного підприємства "Фірма ДЕМІР" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Ольшанська Т.С.