Постанова № 10090072, 02.04.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.04.10Справа №2а-10482/09/11/0170 о 12 годині 39 хвилин Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Москаленка С.А., при секретарі Бурдейній Г.Ю., розглянувши за участю

представника позивача Семенова А.Г., протокол №2 від 13.09.1995р.,

у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Малого приватного підприємства "Ніна"

до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Мале приватне підприємство "Ніна" звернулася до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Красноперекопської об'єднаної державної податкової інспекції в АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001261502 від 06.07.2009р. про стягнення штрафних санкцій в сумі 6120,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем незаконно винесено податкове повідомлення-рішення №0001261502 від 06.07.2009р., яким до відповідача застосовані штрафних санкцій у сумі 6120,00грн. за порушення строків подання декларацій з податку на додану вартість за період з 2006р. до квітня 2009р., оскільки позивач надав звітність (декларації з податку на додану вартість) згідно чинному законодавству, користуючись вимогами наказу Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" N 166, 30.05.1997.

Представник позивача у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, про час, дату та місце судового засідання повідомлений завчасно та належним чином - судовою повісткою, надав клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника, проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановлено наступне.

Мале приватне підприємство "Ніна" (код ЄДРПОУ 22281428) зареєстроване 19.05.1995р., як юридична особа виконавчим комітетом Красноперекопської міської ради (а.с.10).

19.09.1995р. позивача взято на податковий облік у Красноперекопської ОДПІ.

30.07.1997р. МПП "Ніна" зареєстроване як платник ПДВ, свідоцтво платника ПДВ № 00379225.

24.06.2009р. посадової особою відповідача проведена невиїзна документальна перевірка МПП "Ніна" з питання своєчасності подання податкової звітності, за результатами якої складений акт № 819/15-02/22281428 від 24.06.2009р., яким зафіксовано надання позивачем декларацій з ПДВ з червня 2006р. до травня 2009р. з визначення квартального податкового (звітного) періоду, що є порушенням п.п.4.1.4 п.4.1.ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21 грудня 2000 року № 2181-III (далі - закон 2181), п.7.8.1., п7.8.2 п.7.8. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року N168/97-ВР (далі - Закон 168). На підставі вищезазначеного акту винесено податкове повідомлення-рішення №0001261502 від 06.07.2009р. про застосування штрафних санкцій у сумі 6120,00грн.

03.07.2009р. позивач оскаржив результати акту та податкове повідомлення-рішення №0001261502 від 06.07.2009р. у адміністративному порядку, направивши заперечення до Красноперекопської ОДПІ АР Крим (а.с.17).

Листом від 06.07.2009р. за результатами розгляду заперечення залишені без задоволення (а.с.18), що стало підставою звернення позивача до суду.

У періоді, за який проводилася перевірка позивач був платником податку на додану вартість, що підтверджується актом перевірки № 819/15-02/22281428 від 24.06.2009р. та не заперечувалося сторонами.

Порядок нарахування, сплати та подання звітності встановлений Законом України "Про податок на додану вартість".

Підпунктом 7.9.2. п. 7.9. ст. 7 Закону 168 (у редакції до внесення змін Законом 2505-IV від 25.03.2005 р.) платники податку, що мають обсяг операцій з поставки менший, ніж зазначений у підпункті 7.9.1, можуть застосовувати за своїм вибором податковий період, що дорівнює календарному місяцю або кварталу. Заяву про своє рішення з цього питання платник податку подає органу державної податкової служби за один місяць до початку календарного року.

Протягом календарного року дозволяється заміна квартального податкового періоду на місячний з початку будь-якого кварталу поточного року. Заява про таку заміну надається платником податку до органу державної податкової служби за один місяць до початку кварталу. Зворотні зміни в одному календарному році не дозволяються.

Наказом Державної податкової адміністрації України "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" N 166, 30.05.1997р. (далі - Наказ №166 зі змінами та доповненнями) затверджені форма податкової декларації та порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість (далі - декларація) передбаченої пунктом 4.1 статті 4 Закону України від 21 грудня 2000 року N 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Пунктом 2 Наказу № 166 ( у редакції станом до 2006р.) встановлені звітні (податкові) періоди та строки подання декларації, а саме:

2.1. звітний (податковий) період встановлюється в порядку, визначеному пунктом 7.9 статті 7 Закону, і може дорівнювати одному календарному місяцю або одному календарному кварталу в залежності від обсягу оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за попередній календарний рік;

2.1.2. з метою визначення податкового (звітного) періоду для платника під терміном "календарний рік" слід розуміти період з 1 січня по 31 грудня включно.

Визначення податкового (звітного) періоду для кожного платника податку здійснюється податковим органом на початку кожного наступного календарного року з урахуванням поданої податкової звітності за попередній календарний рік та положень пункту 2.4 цього Порядку;

2.3. для платників, які за попередній календарний рік мали обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) з урахуванням податку на додану вартість менше, ніж 7200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, звітний (податковий) період встановлюється за їх вибором такий, що дорівнює одному календарному місяцю або одному календарному кварталу.

2.4. при виборі податкового (звітного) періоду платник податку, який має обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг), вказаний у пункті 2.3 цього Порядку, подає до податкової інспекції (адміністрації) заяву про встановлення обраного ним податкового періоду. Форма заяви наведена в додатку N 1 до цього Порядку.

Заява подається за один місяць до початку календарного року, тобто не пізніше 30 листопада.

Неподання платником, якому раніше за його заявою вже було встановлено податковий (звітний) період, указаної вище заяви прирівнюється до його рішення залишити податковий період незмінним.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач, який зареєстрований, як платник податку на додану вартість, при дотриманні вимог Закону № 168 та положень Наказу № 166 мав право на застосування квартального податкового (звітного) періоду.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем застосовувався квартальний податковий період.

Згідно п.п. 7.8.1. ст. 7 Закону 168 (в редакції Закону N 2505-IV від 25.03.2005) податковим періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Законом, календарний квартал, з урахуванням того, що:

якщо особа реєструється платником податку з дня іншого, ніж перший день календарного місяця, першим податковим періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;

якщо податкова реєстрація особи анулюється у день інший, ніж останній день календарного місяця, то останнім податковим періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Згідно п.п. 7.8.2. ст. 7 Закону 168 платник податку, обсяг оподатковуваних операцій якого за минулі дванадцять місячних податкових періодів не перевищував суми, зазначеної у підпункті 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, може вибрати квартальний податковий період. Заява про вибір квартального податкового періоду подається податковому органу разом з декларацією за наслідками останнього податкового періоду календарного року. При цьому квартальний податковий період починає застосовуватися з першого податкового періоду наступного календарного року.

У разі якщо протягом будь-якого періоду з початку застосування квартального податкового періоду обсяг оподатковуваних операцій платника податку перевищує суму, зазначену у підпункті 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, такий платник податку зобов'язаний самостійно перейти на місячний податковий період починаючи з місяця, на який припадає таке перевищення, що зазначається у відповідній податковій декларації за наслідками такого місяця.

Наказом Державної податкової адміністрації України N 213, 15.06.2005р. " Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість" п.п.2.4. п.2 порядку "Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання" викладений у такій редакції: при виборі квартального звітного (податкового) періоду платник податку, який має обсяг оподатковуваних операцій, указаний у пункті 2.3 цього Порядку, разом з декларацією за останній звітний (податковий) період календарного року подає до податкової інспекції (адміністрації) заяву про вибір квартального звітного (податкового) періоду. Форма заяви наведена в додатку 1 до цього Порядку.

При цьому квартальний звітний (податковий) період починає застосовуватися з першого звітного (податкового) періоду наступного календарного року.

Якщо платник податку разом з декларацією за наслідками останнього звітного (податкового) періоду календарного року не подав до податкової інспекції (адміністрації) указану вище заяву, такий платник податку зобов'язаний з першого звітного (податкового) періоду наступного календарного року застосовувати місячний звітний (податковий) період.

Відповідно, маючи намір застосовувати квартальну звітність у 2006р., позивач був зобов'язаний на виконання п.п.2.4. Порядку при виборі квартального звітного (податкового) періоду, як платник податку, який має обсяг оподатковуваних операцій, указаний у пункті 2.3 цього Порядку, разом з декларацією за останній звітний (податковий) період календарного 2005 року подати до податкової інспекції (адміністрації) заяву про вибір квартального звітного (податкового) періоду за формою заяви наведеної в додатку 1 до цього Порядку.

Тобто, починаючи з першого звітного (податкового) періоду наступного календарного 2006 року позивач повинен був застосовувати місячний звітний (податковий) період.

У судовому засіданні позивачем підтверджено, що разом з декларацією за останній звітний (податковий) період календарного 2005 року ним до податкової інспекції заяви про вибір квартального звітного (податкового) періоду за формою заяви наведеної в додатку 1 до цього Порядку на 2006 рік не надавалося.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем порушений порядок надання звітності, а саме, з 2006р. до травня 2009р. позивачем із порушення норм чинного законодавства надавалися декларації з ПДВ із застосуванням квартального звітного періоду, без надання відповідної заяви разом з декларацією за останній звітний (податковий) період календарного року за цій період.

Згідно п.п. 17.1.1. п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" N 2181-III, 21.12.2000р. платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Відповідачем на підставі акту перевірки, згідно п.п. 17.1.1. п.17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" винесене рішення про застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 6120,00грн. за порушення строків подання декларацій з податку на додану вартість за період з червня 2006р. до травня 2009р. (36*170,00грн.).

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно винесене рішення про застосування фінансових санкцій у розмірі 6120,00грн.

Пунктом 1.3. ч.1 Наказу №166 встановлено, що декларація складається із вступної частини, службових полів чотирьох розділів та обов'язкових додатків, з них платником заповнюються вступна частина, службові поля, перші три розділи та додатки, четвертий розділ заповнюється працівниками податкової інспекції (адміністрації) лише на оригіналі декларації, який залишається в податковій інспекції (адміністрації).

У матеріалах справи є копії податкових декларацій з ПДВ, наданих позивачем у порядку звітності, за період з січня 2006р. до першого кварталу 2009р. із яких вбачається, що відповідачем дані декларації прийняті без заперечень, на яких працівниками податкової інспекції зроблена відмітка про відсутність порушень ( помилок).

Отже, при наданні квартальної звітності позивачем не порушено строків надання цієї звітності але порушений порядок визначення звітного (податкового) періоду, проте, посадовими особами відповідача це не прийнято до уваги, на момент подання звітності, а відтак суд дійшов висновку про те що, винесене Красноперекопської ОДПІ АР Крим податкове повідомлення - рішення №0001261502 від 06.07.2009р. про застосування штрафних санкцій у сумі 6120,00грн. підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Умовою скасування спірного рішення про застосування фінансових санкцій, є порушення у зв'язку з його прийняттям принципу пропорційності, тобто дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Крім того, порушення позивачем порядку подання податкової звітності є наслідком упереджених дій працівників податкового органу.

Принцип пропорційності, зокрема, передбачає, що:

1) здійснення повноважень, як правило, не має спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, яких заплановано досягти;

2) якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження мають бути виправдані необхідністю досягнення важливіших цілей;

3) несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії;

4) для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш «шкідливі» засоби.

Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

Як вбачається з матеріалів справи, до позивача застосовані штрафні санкції за порушення порядку надання податкової звітності 06.07.2009р., проте посадовими особами відповідача, за період з 2006р., були проведені перевірки, що підтверджується копіям актів перевірки від 11.07.2008р. та 26.01.2009р., якими не встановлено порушень при поданні звітності з податку на додану вартість, що на думку суду є підтвердженням того, за період з 2006р. до моменту застосування фінансових санкцій до позивача, посадові особи діяли не на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а саме, дії посадових осіб, щодо не виявлення встановлених порушень порядку подання звітності стали наслідком застосування санкцій у сумі 6120,00грн.

На підставі викладеного суд вважає, що застосування до позивача штрафних санкцій є негативним наслідком для платника податків, що порушує принцип пропорційності.

На думку суду в умовах відсутності шкоди інтересам держави та суспільства чи загрози її завдання до позивача були застосовані явно неспіврозмірні фінансові санкції.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що позивач під час оформлення декларацій не усвідомлював наслідків своїх дій та в повному обсязі покладався на законність та добросовісність дії працівників податкового органу, яки надавали йому консультацію по оформленню зазначених документів. Суд враховує, що рішення, дії субєкта владних повноважень, до яких відноситься відповідач, не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, субєкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього субєкта, визначених законом.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог позивача в частині скасування податкового повдомлення - рішення Красноперекопської ОДПІ АР Крим №0001261502 від 06.07.2009р. про застосування штрафних санкцій у сумі 6120,00грн.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 02.04.2010 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 06.04.2010 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 158, 159, 160, 163,167 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати рішення Красноперекопської ОДПІ АР Крим №0001261502 від 06.07.2009р. про застосування до МПП "Ніна" штрафних санкцій у сумі 6120,00грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Малого приватного підприємства "Ніна" (код ЄДРПОУ 22281428) витрати зі сплати судового збору у розмірі 03( три) 40грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Москаленко С.А.