Рішення № 100897489, 24.09.2021, Броварський міськрайонний суд Київської області

Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/361/455/21, cправа № 693/1410/19

24.09.2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«24» вересня 2021 року м. Бровари Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Василишина В.О.,

за участю секретаря судових засідань - Шаварин С.С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,- Зазимська сільська рада Броварського району Київської області;

за участю: представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Даниленка Т.І., представника відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Томчука М.В., представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Зазимської сільської ради Броварського району Київської області- Лістратової О.Т.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,- Зазимська сільська рада Броварського району Київської області, як орган опіки та піклування, про негайне відібрання малолітньої дитини та передачу її матері,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просила усунути перешкоди у вихованні нею малолітньої дитини, ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом відібрання дитини у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та передачі матері.

Ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 11 листопада 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Не погоджуючись із ухвалою про відкриття провадження у справі ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, посилаючись на недотримання судом першої інстанції правил підсудності.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 09 січня 2020 року ухвалу Жашківського районного суду Черкаської області від 11 листопада 2019 року скасовано, дану цивільну справу направлено до Броварського міськрайонного суду Київської області.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 21 лютого 2020 року відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (суддя Селезньова Т.В.).

27 травня 2020 року ОСОБА_1 подала до суду позовну заяву (зміна позовних вимог), в якій просить постановити рішення про негайне відібрання у баби ОСОБА_2 та діда

ОСОБА_3 малолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та передачу її матері ОСОБА_1 , а також стягнути понесені судові витрати.

В обґрунтування вимог зазначається, що позивач є матір`ю малолітньої ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 . З метою належного матеріального забезпечення малолітньої дитини після її народження, позивач з 2013 року влаштувалася на роботу в іншому населеному пункті, залишивши при цьому малолітню дитину у своїх батьків - відповідачів у справі у селі Літки Броварського району Київської області. На той час між сторонами існувала домовленість про те, що у разі належного облаштування позивач забере доньку до себе. Таким чином, з

2013 року малолітня ОСОБА_4 проживала з відповідачами, а позивач постійно приїжджала до доньки, утримувала її, проводила з нею вільний час. Крім того, залишила картку, на яку щомісячно надходили державні виплати на дитину у розмірі - 3 000 грн. 00 коп. Починаючи з 2016 року позивач намагалася забрати доньку до себе, однак її батьки неодноразово вмовляли залишити дитину у них, пояснюючи це недоцільністю відвідування дитячого садочку. У 2019 році позивач повідомила про те, що забере дитину, оскільки її потрібно готувати до шкоди та оформляти документи для зарахування до першого класу. Однак по приїзду відповідачі відмовитися віддавати дитину, внаслідок чого між сторонами виник конфлікт.

Позивач вважає, що донька повинна проживати разом з нею, оскільки не існує жодних законних підстав для їх окремого проживання, вона як мати дитини має переважне право у її вихованні та утриманні. Необхідність у негайному відібранні дитини та передачі її матері вбачається у тому, що у спосіб утримання дитини, відповідачі позбавляють її права на освіту, профілактичні щеплення та отримання медичної допомоги. Позивач єдиний законний представник дитини, при цьому відповідачі перешкоджають їй у реалізації батьківських обов`язків, грубо порушуючи права самої малолітньої дитини на материнську турботу та зв`язок з рідною людиною.

04 серпня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву про негайне відібрання дитини та передачу її матері.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 січня 2021 року дану справу прийнято до розгляду у загальному провадженні (суддя Василишин В.О.).

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 04 березня 2021 року залучено до участі у справі належну третю особу - Зазимську сільську раду Броварського району Київської області, виключено із числа третіх осіб Броварську районну державну адміністрацію Київської області в особі Служби у справах дітей та сім`ї.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 квітня 2021 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 червня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити.

Представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - ОСОБА_7 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що малолітня ОСОБА_4 з шести місяців проживає спільно із дідом та бабою у селі Літки Броварського району Київської області. Для проживання дитини створені належні умови. Позивач фактично самоусунулася від виховання дитини та її утримання. Додав, що ОСОБА_4 відвідувала школу та закінчила перший клас, після позивач забрала документи та зарахувала її в іншу школу. Другий клас у школі дитина не відвідувала через дії позивача. Просить суд відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи Зазимської сільської ради Броварського району Київської області - Лістратова О.Т. позовні вимоги не визнала, підтримала висновок про недоцільність негайного відібрання дитини.

Вислухавши пояснення позивача, її представника, заперечення представника відповідачів, пояснення представника третьої особи, покази свідків, дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Києві народилася ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у м. Києві. Мати - ОСОБА_1 . Батько - ОСОБА_8 .

Відповідно до довідки-характеристики, виданої виконавчим комітетом Соколівської сільської ради Жашківського району Черкаської області 02 жовтня 2019 року № 549, ОСОБА_1 , зареєстрована та проживає у селі Соколівка Жашківського району Черкаської області, проживає зі співмешканцем ОСОБА_9 у його будинку. За час проживання у селі проявила себе як ввічлива у поведінці та врівноважена, має дружні стосунки із сусідами та жителями села, скарг та нарікань з боку жителів села не надходило.

З довідки № 1 від 03 квітня 2020 року, виданої ТОВ «БС ОІЛ», вбачається, що

ОСОБА_1 офіційно працевлаштована у ТОВ «БС ОІЛ» на посаді помічника менеджера із закупівель. Місце роботи - основне, розмір заробітної плати згідно із штатним розписом підприємства - 4 750 грн. 00 коп.

Згідно із довідкою № 186 від 02 жовтня 2019 року, виданою Жашківською центральною районною лікарнею, ОСОБА_1 , 1988 року народження, у Жашківський наркологічний кабінет не зверталася, на диспансерному обліку у лікаря-нарколога не перебуває.

Як вбачається із довідки № 208 від 02 жовтня 2019 року, виданої психоневрологічним кабінетом Жашківської центральної районної лікарні, ОСОБА_1 , 1988 року народження, у Жашківський психоневрологічний кабінет не зверталася, на диспансерному обліку не перебуває.

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 02 жовтня

2019 року, ОСОБА_1 проживає зі своїм співмешканцем ОСОБА_9 у його будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Будинок просторий, опалюється газом, проведена вода, є окремі кімнати для спальних місць дорослих і дитини. Кімната для дитини обладнана необхідними речами. Співмешканець ОСОБА_9 висловлює бажання про те, щоб неповнолітня дитина проживала з ними. Для дитини створені всі необхідні умови для повноцінного розвитку та навчання дитини, ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З матеріалів справи вбачається, що 03 жовтня 2019 року ОСОБА_1 підписала декларацію № 001-81Н0-7600 із комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги Жашківського району» про вибір лікаря щодо надання медичної допомоги ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно із довідкою Соколівського опорного закладу загальної середньої освіти I-III ступенів від 23 березня 2020 року № 01-21/331, позивач зверталася до навчального закладу з приводу зарахування малолітньої доньки до 1 класу на 2019/2020 навчальний рік.

28 серпня 2020 року матір`ю дитини передано особову справу із заявою про зарахування ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 2-го класу Соколівського опорного загального закладу середньої освіти І-ІІІ ступенів Соколівської сільської ради, але станом на 03 вересня 2020 року дитина не з`явилася до школи.

Згідно із довідкою від 31 серпня 2021 року дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зарахована до 3-го класу Конельськохутірської філії 1 ступеня Соколівського опорного загальноосвітнього закладу середньої освіти І-ІІІ ступенів Жашківської міської ради.

Не визнаючи позовні вимоги про негайне відібрання дитини, сторона відповідача посилається на ті обставини, що ОСОБА_1 самоусунулася від виховання малолітньої дитини.

Згідно із довідкою № 756 від 16 серпня 2019 року, виданою виконавчим комітетом Літківської сільської ради Броварського району Київської області ОСОБА_4 , 2012 року народження, не зареєстрована, але постійно проживає у АДРЕСА_2 з дідусем та бабусею ОСОБА_2 , 1967 року народження.

Відповідно до довідок № 533 та № 540 від 20 листопада 2019 року, виданих Літківською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів імені М.П.Стельмаха, ОСОБА_4 дійсно навчається у 1-а класі Літківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів імені М.П.Стельмаха Броварського району Київської області з 29 серпня 2019 року по даний час (на момент видачі довідки). За час навчання ОСОБА_4 у закладі освіти, її мати ОСОБА_1 жодного разу не була у школі, не цікавилася навчанням своєї доньки, не спілкувалася із класним керівником. ОСОБА_4 постійно опікується у школі: приводить і забирає зі школи бабуся ОСОБА_11 , яка і забезпечує всіх необхідним для навчання. Завдячуючи бабусі дівчинка відвідує гуртки та є активною учасницею хореографічного колективу «Престиж».

З матеріалів справи вбачається, що питання щодо позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було предметом розгляду на засіданні органу опіки та піклування Броварської районної державної адміністрації Київської області.

Відповідно до висновку № 1543/01-12 від 15 жовтня 2019 року орган опіки та піклування Броварської районної державної адміністрації Київської області вважає за недоцільне позбавляти батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відносно малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При розгляді даної справи по суті встановлено, що у лютому 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав. Ухвалою Жашківського районного суду Черкаської області від 28 травня 2021 року відкрито провадження у справі.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , син відповідачів та брат позивача, показав, що два чи три роки після народження ОСОБА_4 позивач проживала із дитиною, після залишила її, відвідувала рідко на свята: Новий Рік та день народження. ОСОБА_1 приїздила забирати дитину, однак відповідачі її не віддали, домовлялися у мирному порядку, що позивач буде відвідувати доньку по бажанню. Йому відомо, що позивач забрала документи зі школи у селі Літки, тому дитина навчальний заклад у 2020 році не відвідувала, однак фактично навчалася з репетиторами. Щодо банківської картки, то позивач її заблокувала, кошти на ній відсутні.

Свідок ОСОБА_12 показала, що малолітня ОСОБА_4 постійно проживає із дідом та бабою у селі Літки Броварського району Київської області та не бажає змінювати місце свого проживання. Школу дитина не відвідує, так як мати забрала документи. При цьому ОСОБА_4 відвідує гуртки та навчається по деяких предметах із вчителями вдома.

У ході розгляду даної справи по суті орган опіки та піклування Зазимської сільської ради Броварського району Київської області надав до суду висновок про недоцільність негайного відібрання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у діда та баби і передачу її матері, так як не вбачає загрози життю та здоров`ю малолітньої дитини. Рекомендовано ОСОБА_1 почати спілкуватися з донькою частіше: телефонувати, приїздити до неї тощо.

Частиною третьою статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

За правилами статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтями 141, 150, 153, 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до статті 163 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними. Батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду. Суд може відмовити у відібранні малолітньої дитини і переданні її батькам або одному з них, якщо буде встановлено, що це суперечить її інтересам.

Таким чином, закон закріплює переважне право батьків на проживання разом з малолітньою дитиною. Таке переважне право полягає в тому, що таке суб`єктивне право надає його носієві можливість пріоритетно перед іншими особами набути інше або здійснити існуюче суб`єктивне сімейне право. Внаслідок цього переважне право на проживання разом з дитиною (а) спрямовано на набуття (відновлення) немайнового права на сім`ю, (б) виникає разом із певним суб`єктивним правом та перебуває в пасивному стані до настання юридичних фактів передбачених в законі, (в) реалізується, як правило, за участю іншого суб`єкта, внаслідок чого носій переважного права може набути суб`єктивне право, (г)захищається шляхом переведення або відновлення прав та обов`язків, набутих третьої особою всупереч перевагам, які має суб`єкт переважного права, на нього. Законом прямо допускається, що батькам може бути відмовлено в реалізації переважного права, якщо це буде суперечити інтересам дитини.

Оскільки СК України не визначає зміст категорії «інтереси дитини», то розкрити зміст цього поняття можна через підхід, що застосовує Європейський суд з прав людини. Так, при визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: 1) у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо не придатною або явно неблагополучною; 2) у найкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному середовищі, що не є неблагополучним (пункти 78, 100 рішення ЄСПЛ у справі «Mamchur v. Ukraine» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09).

Такий алгоритм має бути врахований при вирішенні питання про відібрання дитини з огляду на норми частини третьої статті 163 СК України, у тому числі у спорі між матір`ю дитини, бабою та дідом, в яких дитина проживає тривалий час, оскільки взаємини між дідом/бабою та онуками, які спільно проживають тривалий час, підпадають під дію статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). Вирішення питання про відібрання дитини у відповідачів як і вирішення питання про неможливість відібрання дитини на користь позивача становить втручання у право кожної із сторін у справі на повагу до їх сімейного життя.

Втручання у право на повагу до сімейного життя не є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно (а) здійснено згідно із законом, (б) відповідає одній чи кільком законним цілям, що визначені пунктом 2 статті 8 Конвенції, (в) є необхідними у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей.

На питання, чи передбачене втручання у право сторін законом, закон (стаття 163 СК України) відповідає ствердно, оскільки закріплює переважне право батьків на проживання разом з малолітньою дитиною, але закон допускає, що батькам може бути відмовлено в цьому, якщо це буде суперечити інтересам дитини.

На питання, чи відповідає втручання у право однієї із сторін цілям, про яке йдеться в пункті 2 статті 8 Конвенції, суд знаходить, що таке втручання спрямоване на захист прав і свобод дитини і відповідно вона має законну мету у значенні пункту 2 статті 8 Конвенції.

Відповідно до пункту 1 статті 3 Конвенції про права дитини дитина наділяється правом на те, щоб її найкращі інтереси оцінювалися і бралися до уваги як першочергове міркування при прийнятті відносно неї будь-яких дій або рішень як у державній, так і у приватній сфері. Найкраще забезпечення інтересів дитини - це право, принцип і правила процедури, які засновані на оцінці усіх елементів, що відображають інтереси дитини у конкретних обставинах. При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини з метою прийняття рішення про застосування тієї чи іншої конкретної міри належить діяти в наступному порядку: 1) з урахуванням конкретних обставин справи слід визначити, в чому полягають відповідні елементи оцінки найкращих інтересів, наповнити їх конкретним змістом і визначити значимість кожного з них у співвідношенні з іншими; 2) з цією метою необхідно слідувати правилам, що забезпечують юридичні гарантії та належну реалізацію цього права.

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню наступні базові елементи: (а) погляди дитини, (б) індивідуальність дитини, (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин, (г) піклування, захист і безпека дитини, (ґ) вразливе положення, (д) право дитини на здоров`я, (е) право дитини на освіту.

Возз`єднання дитини з біологічною матір`ю є важливим позитивним обов`язком держави, і право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя. Право матері на проживання з її малолітньою дитиною має бути захищене, й у правовідносинах, що складаються між матір`ю і дитиною, бабою, дідом й дитиною, вона має переважне право на проживання з дитиною.

При розгляді даної справи по суті встановлено, що позивач має позитивну характеристику з місця проживання, матеріально та житлом забезпечена, для проживання дитини за місцем проживання матері створені належні умови. Позивач не позбавлена батьківських прав. Недоцільність застосування такого крайнього заходу підтверджена висновком органу опіки та піклування Броварської районної державної адміністрації Київської області від 15 жовтня

2019 року. Звернення відповідачів у лютому 2021 року до суду із позовом про позбавлення батьківських прав судом до уваги при розгляді даної справи не береться. Позивач вчинила дії спрямовані на забезпечення малолітній доньці умов для її проживання, навчання та контролю за станом здоров`я, що свідчить про намір ОСОБА_1 забрати дитину до себе для постійного проживання. Жодних доказів протиправної поведінки матері щодо малолітньої доньки судом не встановлено. Права та інтереси матері дитини є пріоритетними порівняно з правами та інтересами інших родичів.

Відповідно до частини п`ятої та шостої статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Щодо висновку органу опіки та піклування, то суд не може з ним погодитися з огляду на ті обставини, що він фактично прав дитини не забезпечує та не вирішує суті даного питання, при цьому за наявності конфлікту між сторонами позбавляє малолітню ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , материнської турботи, права на освіту, яка відповідно до Закону України «Про освіту» є обов`язковою, а також права на відповідне медичне обслуговування. Суд враховує, що впродовж 2020/2021 навчального року дитина не відвідувала школу, зарахування до Літківської загальноосвітньої школи відбулося із порушенням встановленого порядку. Доказів, які б свідчили, що малолітня ОСОБА_4 отримувала освітні послуги у 2020/2021 навчальному році відповідачі до суду не надали.

З метою дотримання балансу інтересів дитини, матері, діда та баби, суд дійшов висновку про доцільність відібрання дитини та передачу її матері.

Щодо негайного виконання рішення суду у частині відібрання дитини відповідно до статті 430 ЦПК України, то суд враховує, що малолітня ОСОБА_4 , 2012 року народження, тривалий час проживає з дідом та бабою, які займаються її вихованням. При цьому негайне відібрання дитини може негативно позначитися на самій дитині, її емоційному стані, а тому необхідне вжиття попередніх та поступових заходів, спрямованих на адаптацію дитини до відновлення стосунків, а також підготовки для проживання дитини разом із матір`ю.

Відповідно до статті 141 ЦПК України стягненню із відповідачів на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі по - 384 грн. 20 коп. з кожного.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 141, 263-265 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд Київської області

в и р і ш и в:

Позов - задовольнити.

Відібрати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від її баби ОСОБА_2 та діда ОСОБА_3 .

Передати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , її матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати: - з ОСОБА_2 у розмірі 384 грн. 20 коп.; - з ОСОБА_3 у розмірі 384 грн. 20 коп.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 );

відповідач - ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання:

АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 );

відповідач - ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 );

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,- Зазимська сільська рада Броварського району Київської області (місцезнаходження: Київська область, Броварський район, село Зазим`є, вулиця Широка, будинок № 6; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 04363876).

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.О.Василишин