Ухвала суду № 10088926, 03.06.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" червня 2010 р. м. КиївК-14989/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКонюшка К.В.

суддів:Брайка А.І.

Ланченко Л.В.

Пилипчук Н.Г.

Степашка О.І.

при секретарі: Савченку А.В.

за участю представників:

позивача: не явка

відповідача: не явка

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Первомайський завод по ремонту і виготовленню спеціалізованого пересувного складу»Закритого акціонерного товариства «Луганськбудтранс»на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.07.2008 року

у справі № 2а-3316/08 (22-а-6597/08)

за позовомДочірнього підприємства «Первомайський завод по ремонту і виготовленню спеціалізованого пересувного складу»Закритого акціонерного товариства «Луганськбудтранс»

до Первомайської державної податкової інспекції в Луганській області

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В :

У січні 2008 року Дочірнє підприємство «Первомайський завод по ремонту і виготовленню спеціалізованого пересувного складу»Закритого акціонерного товариства «Луганськбудтранс»звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Первомайської державної податкової інспекції в Луганській області про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.12.2007 року № 0000871602/0; № 000088106/0; № 0000891602/0; № 0000901602/0; № 0000911602; №0000921602/0.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Акт перевірки було складено з порушенням вимог Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового законодавства, валютного та іншого законодавства. Крім того, підприємство зазначило про пропущення податковим органом строків застосування штрафних санкцій встановлених підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 23.04.2008 року, позовні вимоги задоволено.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.07.2008 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23.04.2008 року скасовано та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням суду апеляційної інстанції, Дочірнє підприємство «Первомайський завод по ремонту і виготовленню спеціалізованого пересувного складу»Закритого акціонерного товариства «Луганськбудтранс»оскаржило їх в касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Сторони або їх уповноважені представники в судове засідання не зявились.

Справу розглянуто відповідно до приписів частини 4 статті 221 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом було проведено документальну невиїзну перевірку своєчасності сплати податкових зобовязань, за результатами якої складено Акт № 1039/16-01236242 від 30.11.2007 року (далі Акт перевірки).

За даними Акта перевірки встановлено порушення підприємством підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі - Закон України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ) а саме: несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкових зобовязань.

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 11.12.2007 року

№ 0000871602/0 про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 6214,48 грн.;

№ 0000881602/0 про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 41206,15 грн.;

№ 0000891602/0 про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 7650,60 грн;

№ 0000901602/0 про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати податкового зобовязання із земельного податку в сумі 1625,66 грн.;

№ 0000911602 про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати податкового зобовязання із земельного податку в сумі 28782,25 грн;

№ 0000921602/0 про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати податкового зобовязання із земельного податку в сумі 2649,90 грн.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України від 25.06.1991 року №1251-ХІІ «Про систему оподаткування»платники податків і зборів (обовязкових платежів) зобовязані сплачувати належні суми податків і зборів (обовязкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно з підпунктом 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 вказаного Закону визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф у розмірах, передбачених зазначеним підпунктом, а саме: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання у розмірі пятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

При цьому відповідальність за вказаним підпунктом настає для платника податків незалежно від причин несплати узгоджених сум податкового зобовязання.

Преамбулою Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 зазначеного Закону податкове зобовязання зобовязання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ податковий борг (недоїмка) - податкове зобовязання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобовязання.

Пунктом 1.5 статті 1 Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ визначено, що штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобовязання (без нарахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у звязку з порушенням правил оподаткування, визначених відповідними законами.

Отже, сума штрафних санкцій за змістом Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ є складовою податкового зобовязання. А відтак на штрафні санкції поширюється строк давності, встановлений підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 вказаного Закону.

Вказаним підпунктом передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобовязань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі коли така податкова декларація була подана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобовязань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобовязання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Чинне законодавство не містить норми, якою б було визначено початок перебігу строку на визначення платнику податків контролюючим органом суми податкового зобовязання за платежем із штрафних санкцій, в тому числі застосованих на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону.

Оскільки за змістом підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 цього Закону початок перебігу строку давності пов'язаний фактично з днем порушення платником податків податкового законодавства внаслідок декларування заниженої суми податкового зобовязання, з врахуванням положень частини 7 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України щодо застосування аналогії закону перебіг строку давності для визначення платнику податків податкового зобовязання за платежем із штрафних санкцій, застосованих на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону починається з дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, тобто з дня порушення вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 цього Закону щодо строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання.

За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо пропущення податковим органом строку давності, встановленого підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ щодо можливості застосування штрафних санкцій до позивача за пропущення граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства «Первомайський завод по ремонту і виготовленню спеціалізованого пересувного складу»Закритого акціонерного товариства «Луганськбудтранс»задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23.07.2008 року в даній справі скасувати, а постанову Луганського окружного адміністративного суду від 23.04.2008 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути оскаржена з підстав, у строк та у порядку, визначеними ст.ст. 237 239 КАС України.

Головуючий(підпис)Конюшко К.В.

Судді (підпис) Брайко А.І. (підпис) Ланченко Л.В. (підпис) Пилипчук Н.Г. (підпис) Степашко О.І.