Ухвала суду № 10088175, 20.05.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" травня 2010 р. К-5473/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Конюшко К.В.

Ланченко Л.В.

Сергейчук О.А.

Степашко О.І.

при секретарі Коротковій О.В.,

за участю представників сторін

позивача:Герасименко І.К.

відповідача:не зявився

прокуратури:Турлової Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі

на постановуГосподарського суду Запорізької області

від20.11.2006 р.

та ухвалуЗапорізького апеляційного господарського суду

від13.02.2007 р.

у справі№13/292/06-АП

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика»

доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі,

за участю прокурора Запорізької області,

провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ :

Постановою Господарського суду Запорізької області від 20.11.2006 р. (суддя В.Г.Серкіз), залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 13.02.2007 р. (судова колегія у складі: головуючий суддя В.М.Хуторний, судді В.А.Кричмаржевський, М.В.Мірошниченко), у справі №13/292/06-АП задоволено позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Запорізька кондитерська фабрика»(надалі позивач, ВАТ «Запорізька кондитерська фабрика») до Спеціалізованої державно податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі (надалі відповідач, СДПІ по РВПП у м.Запоріжжі). Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення, прийняті СДПІ по РВПП у м.Запоріжжі №0000041314/0 від 16.02.2006 р., №0000041314/1 від 10.04.2006 р., №0000041314/2 від 19.06.2006 р. та №0000041314/3 від 21.07.2006 р..

Висновок судів попередніх інстанцій про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень мотивований тим, що діючим законодавством не передбачено відповідальності платника податку за порушення його контрагентами податкового законодавства, як не передбачено і обовязку здійснювати контроль за виконанням обовязку щодо перерахування до бюджету сум відповідних податків його постачальниками в ланцюгу поставок товарів та обовязку коригування валових витрат у разі визнання статутних та реєстраційних документів таких контрагентів недійсними.

Крім того, суди встановили, що відповідачем було проведено позапланову перевірку діяльності позивача без наявності законних на те підстав та з порушенням норм діючого законодавства, а тому висновки такої перевірки не можуть слугувати підставою для донарахування позивачу податкових зобовязань та застосування до останнього штрафних (фінансових) санкцій.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Свої доводи відповідач аргументує тим, що нормами ч.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 р. передбачено, що до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. На думку податкового органу, у звязку із тим, що судовим рішенням було визнано недійсними установчі та первинні бухгалтерські документи контрагента позивача, включення останнім до складу валових витрат вартості товарів, визначених у таких первинних бухгалтерських документах, є незаконним.

У запереченні на касаційну скаргу відповідача позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а прийняті у справі судові рішення без змін.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Судами першої та апеляційної інстанцій у ході розгляду справи встановлено, що представниками податкового органу у лютому 2006 року було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з контрагентом ПП «Кальцеус», за 2-ий квартал 2003 року, якою, крім іншого, встановлено порушення позивачем вимог ч.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у результаті чого останнім у 2-ому кварталі 2003 року занижено податок на прибуток на суму 406.830,63 грн..

За результатами зазначеної перевірки 09.02.2006 р. було складено акт №2/237/00382094, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення №0000041314/0 від 16.02.2006 р., яким донараховано позивачу податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 813.661,26 грн. (в т.ч. 406.830,63 грн. основного зобовязання та 406.830,63 грн. штрафних (фінансових) санкцій).

У результаті адміністративного оскарження зазначеного податкового повідомлення-рішення були прийняті нові, аналогічні за змістом, №0000041314/1 від 10.02.2006 р., №0000041314/2 від 19.06.2006 р., №0000041314/3 від 21.07.2006 р..

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, прокурора, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, надані сторонами письмові докази в їх сукупності, перевіривши та дослідивши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття податковим органом спірних податкових повідомлень-рішень стало включення позивачем до складу валових витрат вартості товару, придбаного у ПП «Кальцеус», установчі та первинні бухгалтерські документи якого було визнано недійсними у судовому порядку, а саме рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16.04.2004 р..

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовими витратами виробництва та обігу визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Нормами п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього ж Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Відповідно до ч.4 пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат не належать будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналіз наведених норм підтверджує висновки судів попередніх інстанцій відносно того, що підставою для позбавлення платника права на включення до складу валових витрат з придбання товарів у контрагентів є їх непідтвердження відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Враховуючи той факт, що відповідачем не спростовано наявності відповідних розрахункових та платіжних документів у позивача по спірним господарським операціям, а саме наявності податкових накладних та банківських виписок, як не доведено і фіктивності зазначених операцій, висновки відповідача обґрунтовано визнано судами попередніх інстанцій такими, що не узгоджуються з вимогами правового регулювання спірного питання.

Посилання податкового органу на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16.04.2004 р., яким визнано недійсними установчі, первинні фінансові та бухгалтерські документи контрагента позивача, як на підставу для зменшення валових витрат позивача, також правомірно визнані судовими інстанціями безпідставними, оскільки на момент проведення позивачем спірних операцій, а саме укладення договору купівлі-продажу №393 від 02.06.2003 р. та виконання зобовязань за цим договором, зазначене судове рішення прийняте не було.

Отже на момент виникнення у позивача права на включення витрат з придбання товару у контрагента до валових, підстави, які б позбавляли його такого права, були відсутні, тому суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильних висновків відносно безпідставності донарахування позивачу податкових зобовязань з податку на прибуток.

Оскільки донарахування відповідачем позивачу податку на прибуток правомірно визнано судами необґрунтованим, відповідно скасування податкових повідомлень-рішень в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-III від 21.12.2000 р., також здійснено судами аргументовано.

Згідно з до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанцій.

На підставі викладеного, судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування норм матеріального та процесуального права не вбачається, а тому рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасуванню не підлягають, а касаційна скарга не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі на постанову Господарського суду Запорізької області від 20.11.2006 р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 13.02.2007 р. у справі №13/292/06-АП залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Запорізької області від 20.11.2006 р. та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 13.02.2007 р. у справі №13/292/06-АП залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Конюшко К.В. Ланченко Л.В. Сергейчук О.А. Степашко О.І.