Ухвала суду № 10088165, 20.05.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"20" травня 2010 р. К-13688/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючий:Нечитайло О.М.

Судді:Конюшко К.В.

Ланченко Л.В.

Сергейчук О.А.

Степашко О.І.,

при секретаріКоротковій О.В.

за участю представників: позивача:ОСОБА_1., відповідача:не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області

на постанову Господарського суду Херсонської області від 06.02.2007 року

та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 25.05.2007 року

у справі №8/1-АП-07

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Скадовське хлібоприймальне підприємство»

до Державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області

про визнання нечинними актів,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Скадовське хлібоприймальне підприємство»звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Державної податкової інспекції у Скадовському районі Херсонської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 15.06.2006 року №0000852301/0, від 12.07.2006 року №0000852301/1, від 21.09.2006 року №0000852301/2, від 12.01.2007 року №0000852301/3, якими до позивача за затримку граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання застосовано штрафні санкції у розмірі 4520,00 грн.; від 15.06.2006 року №0000842301/0, від 12.07.2006 року №0000842301/1, від 21.09.2006 року №0000842301/2, від 12.01.2007 року №0000842301/3, якими позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 83481,00 грн., з яких 55654,00 грн. основний платіж та 27827,00 грн. штрафні (фінансові) санкції; від 15.06.2006 року №0004432301/0, від 12.07.2006 року №0004482301/1, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 25959,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 12979,50 грн., а також від 21.09.2006 року №0004482301/2, від 12.01.2007 року №0004482301/3, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 29418,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 12979,50 грн.

Постановою Господарського суду Херсонської області від 06.02.2007 року (суддя Хомякова В.В.), залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 25.05.2007 року (судова колегія у складі: головуючий суддя Юхименко О.В., судді Мірошниченко М.В., Яценко О.М.), позов задоволено частково: визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 15.06.2006 року №0000842301/0, від 12.07.2006 року №0000842301/1, від 21.09.2006 року №0000842301/2, від 12.01.2007 року №0000842301/3, № від 15.06.2006 року №0004432301/0, від 12.07.2006 року №0004482301/1, від 21.09.2006 року №0004482301/2 та від 12.01.2007 року №0004482301/3. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задоволення позову судами попередніх інстанцій мотивовано посиланнями на п. 1.14 ст. 1, п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість», ст. 274 Митного кодексу України, керуючись якими суди дійшли висновку, що підставою застосування платником податку нульової ставки податку на додану вартість є дотримання наступних умов: здійснення експорту товарів, включення вартості послуг у митну вартість товарів, що експортуються, а також встановлення того, що надані послуги є супутніми експорту товарів. Зважаючи на те, що позивачем усі наведені умови були дотримані, що встановлено у ході розгляду справи, суди попередніх інстанцій визнали оскаржувані податкові повідомлення-рішення про донарахування позивачу податкових зобовязання з податку на додану вартість та зменшення суму бюджетного відшкодування цього податку, такими, що не відповідають вимогам закону.

Вважаючи, що постанова Господарського суду Херсонської області від 06.02.2007 року та ухвала Запорізького апеляційного господарського суду від 25.05.2007 року були прийняті з порушенням вищезгаданих норм матеріального права, Державна податкова інспекція у Скадовському районі Херсонської області звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати у частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове судове рішення.

Позивач надав заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить вказану касаційну скаргу залишити без задоволення.

Відповідно до частини 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення став висновок, викладений у акті від 07.06.2006 року №161/23/21301823 про результати комплексної планової документальної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2005 року по 31.12.2005 року, відповідно до якого встановлено порушення підприємством п. 6.1 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість».

Приймаючи рішення про донарахування позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість та зменшення суми бюджетного відшкодування цього податку за травень, липень, серпень 2005 року, відповідач повязував це з неправомірністю включення позивачем до обсягу експортних операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою, вартості послуг з приймання, зберігання, переоформлення та відвантаження на експорт вантажів, як були надані нерезиденту фірмі «West Oil LTD». Відповідач вважає, що зазначені послуги не можна вважати супутніми експорту товарів послугами та застосовувати передбачену п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»нульову ставку податку на додану вартість.

Суди попередніх інстанцій обгрунтовано не погодилися з таким висновком контролюючого органу, зважаючи на наступне.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»обєктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на обєкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі обєкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків (п. 6.1 ст. 6 Закону).

Підпунктом 6.2 ст. 6 Закону встановлено, що при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.

За визначенням, наведеним у п. 1.14 ст. 1 згаданого Закону, супутні послуги послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються.

Статтями 259, 260 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів це заявлена декларантом або визначена митним органом ціна, що була сплачена або підлягає сплаті за товари, які переміщуються через митний кордон України, і обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.

Статтею 274 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.

До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені: а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування до пункту перетинання митного кордону України; б) комісійні та брокерські винагороди; в) ліцензійні та інші платежі за використання обєктів права інтелектуальної власності, які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів, що оцінюються.

Як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, послуги по зберіганню та перевантаженню вантажів позивач здійснював на виконання умов договору від 01.07.2004 року №01/0107-04, укладеного з фірмою «West Oil LTD».

При цьому акти передачі-прийому виконаних робіт, рахунки, а також вантажно-митні декларації підтверджують вартість та обсяг послуг, наданих нерезиденту, та включення їх вартості безпосередніми резидентами-експортерами до митної вартості товарів, які експортуються.

За наведених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що послуги по перевалці товарів, які експортуються, є супутніми такому експорту, а включення декларантом до вантажно-митної декларації їх вартості, як складової митної вартості експортованого товару, дає підстави для оподаткування цих послуг відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»за нульовою ставкою.

Наведене спростовує доводи касаційної скарги про невідповідність оскаржуваних судових рішень нормам матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві залишити без задоволення.

2. Постанову Господарського суду Миколаївської області від 24.04.2007 року у справі №1/334/06-01 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2007 року у справі №22а-1195/2007 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. СуддіКонюшко К.В. Ланченко Л.В. Сергейчук О.А. Степашко О.І.