Ухвала суду № 10088041, 15.06.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. КиївК-3868/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів:Брайка А.І.

Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя

на постанову Господарського суду м. Севастополя від 05 грудня 2007 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 лютого 2008 року

у справі № 20-3/396-4/293

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Влакс і К»

до 1. Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя

2. Головного управління Державного казначейства України у м. Севастополі

за участю: прокурора м. Севастополя

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення 120537 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Влакс і К»звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя та Головного управління Державного казначейства України у м. Севастополі про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 30 вересня 2005 року № 1000032320 та стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість в сумі 120537 грн.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Господарського суду м. Севастополя від 05 грудня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 лютого 2008 року, позов задоволено. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 30 вересня 2005 року № 1000032320, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 120537 грн. та стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість з податку на додану вартість в сумі 120537 грн.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій вмотивовані тим, що позивач має право на бюджетне відшкодування у заявленій сумі податку на додану вартість, яка була ним фактично сплачена постачальнику у попередньому податковому періоді.

Не погоджуючись з судовими рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Севастополя оскаржила їх у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

У поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Господарського суду м. Севастополя від 05 грудня 2007 року та ухвали Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 лютого 2008 року і прийняття нового рішення про відмову в позові.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами встановлено, що податковим органом проведено позапланову виїзну документальну перевірку правильності визначення суми податку на додану вартість, що була заявлена позивачем до відшкодування з бюджету за період діяльності: липень 2005 року, за результатами якої складений акт № 335/23-2/24031502/13806/10 від 02 вересня 2005 року.

В доповнення до вказаного акту перевірки відповідачем була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка правильності визначення суми податку на додану вартість, що була заявлена позивачем до відшкодування з бюджету. Висновки вказаної перевірки оформлені актом № 356/23-2/24031502/18996 від 29 вересня 2005 року.

В ході перевірок виявлені порушення позивачем вимог підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі Закон № 168/97-ВР), в результаті чого завищено бюджетне відшкодування за липень 2005 року на 120537 грн.

На підставі висновку акту перевірки від 29 вересня 2005 року, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30 вересня 2005 року № 1000032320, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 120537 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

В акті перевірки зафіксовано, що у грудні 2004 року позивач придбав нежитлове приміщення вартістю 767556 грн., з яких 127926 грн. податок на додану вартість. Продавцем була видана податкова накладна від 08 грудня 2004 року № 89. Кошти сплачені платіжним дорученням від 08 грудня 2004 року № 1084.

До податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2004 року позивач не включив сплачені 127926 грн. податку на додану вартість, а включив у податковій декларації за червень 2005 року до податкового кредиту попереднього податкового періоду 124226 грн. та заявив до бюджетного відшкодування 120537 грн.

Проте, як встановлено судами на підставі первісних документів, позивач купив вказану нерухомість 24 листопада 2004 року за 2565636 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумі 427606 грн.

Обєкт був переданий покупцю 27 листопада 2004 року, але оплата та видача податкової накладної здійснені у наступному податковому періоді.

8 та 21 грудня 2004 року продавець надав покупцю (позивачу) податкові накладні № 89 та № 98 за наслідками продажу обєкта за 767556 грн. і 1798080 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумах 127926 грн. та 299680 грн.

Також, 8 та 21 грудня 2004 року позивач сплатив платіжними дорученнями продавцю 767556 грн. і 1798080 грн., у тому числі податок на додану вартість в сумах 127926 грн. та 299680 грн.

З книги обліку придбання товарів позивача встановлено, що позивач відобразив податковий кредит за грудень за вказаною операцією в сумах 127926 грн. та 299680 грн.

Проте, у поданих позивачем деклараціях з податку на додану вартість відображено наступні дані:

- у декларації за листопад 2004 року позивач вказав податкове зобовязання 7155 грн., податковий кредит 6801 грн.;

- за грудень 2004 року податкове зобовязання 7676 грн., податковий кредит 6326 грн.;

- помилки за грудень 2004 року виправлено уточнюючим розрахунком за березень 2005 року, відповідно до якого позивач виправив податковий кредит за грудень 2004 року на суму 299680 грн. Сума податку на додану вартість 127926 грн. за деклараціями за грудень 2004 року (в тому числі уточнюючими) включена не була;

- за травень 2005 року податкове зобовязання 7031 грн., податковий кредит 6794 грн. Виправлено помилки за квітень 2005 року шляхом збільшення податкового кредиту на 237 грн. Задекларовано відємне значення податку на додану вартість у сумі 237 грн.;

- помилки за травень 2005 року виправлено уточнюючим розрахунком за червень 2005 року шляхом збільшення податкового кредиту на 124226 грн. Відємне значення податку на додану вартість 122401 грн. і 124226 грн.;

- помилки за червень 2005 року виправлено декларацією за липень 2005 року на суму податкового кредиту 122401 грн. Податковий кредит за липень 2005 року 1864 грн., податкові зобовязання 6373 грн., задекларовано залишок відємного значення податку на додану вартість та суму бюджетного відшкодування у розмірі 120537 грн.

Також, встановлено, що після придбання нежилих приміщень позивач 7 грудня 2004 року продав частину приміщень за 1798080 грн., в тому числі податок на додану вартість 299680 грн., отримавши оплату 20 грудня 2004 року.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон № 2181-ІІІ), якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій відносно того, що позивач, виявивши помилки у поданих ним деклараціях, правомірно їх виправив шляхом подання уточнюючих розрахунків.

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Абзацом третім підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з абзацом «а»підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач фактично сплатив постачальнику податок на додану вартість в сумі 127926 грн., а тому є вірним висновок судів про те, що позивач має право на відшкодування відповідної суми.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, а тому вони не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Господарського суду м. Севастополя від 05 грудня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 лютого 2008 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя відхилити, а постанову Господарського суду м. Севастополя від 05 грудня 2007 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 14 лютого 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

За винятковими обставинами вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіБрайко А.І.

Голубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.

Суддя А.О. Рибченко